Безвихідь...
- 03.02.11, 21:06
Пишу тобі, бо знаю, що ти ніколи цього не прочитаєш. Саме тому певно і
пишу! Але тому ти і кращий - не протестуватимеш, не звинувачуватимеш, не
намагатимешся швидше завершити розмову, і не робитимеш вигляд, що тобі не
цікаво….а отже ти мене не зрадиш! А я знову, знову у безвиході, знову хочу
кричати на весь світ: Чому так? Це паскудно – жити і не знати для чого….а чого
варте таке життя? Так хочеться інколи забути про все, залишити все, зникнути.
Можливо? Говорять від себе не втечеш, але коли інакше не можна? То може краще
спробувати? Такий собі вічний втікач, але не й не раб навіки….
А що краще? А хто знає? Певно ніхто. А що може проста людина? Нічого,
нічого не варті людські слова, ні крихти, ні секунди, навіть думки
чи найменшого натяку на думку. Ні, більше я не можу, знаю – горда, пам’ятаю я
це зможу. Та просто я більше не хочу! SOS!на допомогу! Чому
ж тебе нема поряд, коли ти так потрібен? Тебе того, який клявся любити,
оберігати. Чи того який хотів і зірку з неба дістати. Чи хоча б ти, який просто
мав би бути, без будь-яких обіцянок, без фальшивих слів, без будь-яких
помислів. Ну де ти? Чому тебе нема? Мені не потрібні твої слова, твої речі, твої...мені просто потрібно відчувати твою підтримку. Просто відчувати... розумієш! Я не хочу більше нічого….Хіба що шуму вітру, ні швидше дощу. А краще гроз. Так, я хочу грому! Я хочу шуму, світла, я хочу страху. Люди бояться цього, а я прагну. Ти скажеш: Що з тобою? Я знаю, дивно чути таке бажання. Страшно чути такі прохання. Я прагну помсти. І ще не зробивши того прошу, ні, радше молю в Бога прощення за цей
гріх. І знаю, він ніколи не буде прощений мені, без каяття. А як можна
покаятись у тому, чого прагнеш усім своїм єством. Ради чого живеш, чим живеш.
Одна помилка змінила усе. Життя, бажання, вічність….Боже, дай мені спокою,
заглуши мою біль, молю!!! Молю тебе мій Боже. Бо я не знаю скільки ще це може
тривати. Ця постійна боротьба, добра і зла; смерті і любові; бажання і пустоти.
Боже мене це може вбити. Вбити може не рух, не вчинок, не слово. Смертельного
удару нанесе безвихідь, незнання, мовчання і бажання позбутися цього. І не так
важливо якою ціною. Аби не відчувати, нічого: ні насолоди ні болю. Мумія,
привид, порожнеча…Боже, спаси грішну душу!!!
пишу! Але тому ти і кращий - не протестуватимеш, не звинувачуватимеш, не
намагатимешся швидше завершити розмову, і не робитимеш вигляд, що тобі не
цікаво….а отже ти мене не зрадиш! А я знову, знову у безвиході, знову хочу
кричати на весь світ: Чому так? Це паскудно – жити і не знати для чого….а чого
варте таке життя? Так хочеться інколи забути про все, залишити все, зникнути.
Можливо? Говорять від себе не втечеш, але коли інакше не можна? То може краще
спробувати? Такий собі вічний втікач, але не й не раб навіки….
А що краще? А хто знає? Певно ніхто. А що може проста людина? Нічого,
нічого не варті людські слова, ні крихти, ні секунди, навіть думки
чи найменшого натяку на думку. Ні, більше я не можу, знаю – горда, пам’ятаю я
це зможу. Та просто я більше не хочу! SOS!на допомогу! Чому
ж тебе нема поряд, коли ти так потрібен? Тебе того, який клявся любити,
оберігати. Чи того який хотів і зірку з неба дістати. Чи хоча б ти, який просто
мав би бути, без будь-яких обіцянок, без фальшивих слів, без будь-яких
помислів. Ну де ти? Чому тебе нема? Мені не потрібні твої слова, твої речі, твої...мені просто потрібно відчувати твою підтримку. Просто відчувати... розумієш! Я не хочу більше нічого….Хіба що шуму вітру, ні швидше дощу. А краще гроз. Так, я хочу грому! Я хочу шуму, світла, я хочу страху. Люди бояться цього, а я прагну. Ти скажеш: Що з тобою? Я знаю, дивно чути таке бажання. Страшно чути такі прохання. Я прагну помсти. І ще не зробивши того прошу, ні, радше молю в Бога прощення за цей
гріх. І знаю, він ніколи не буде прощений мені, без каяття. А як можна
покаятись у тому, чого прагнеш усім своїм єством. Ради чого живеш, чим живеш.
Одна помилка змінила усе. Життя, бажання, вічність….Боже, дай мені спокою,
заглуши мою біль, молю!!! Молю тебе мій Боже. Бо я не знаю скільки ще це може
тривати. Ця постійна боротьба, добра і зла; смерті і любові; бажання і пустоти.
Боже мене це може вбити. Вбити може не рух, не вчинок, не слово. Смертельного
удару нанесе безвихідь, незнання, мовчання і бажання позбутися цього. І не так
важливо якою ціною. Аби не відчувати, нічого: ні насолоди ні болю. Мумія,
привид, порожнеча…Боже, спаси грішну душу!!!
5
Коментарі
Гість: ONCORD
13.02.11, 21:50
Мрачнувато пані в 44 так мозкоблудити. Що за безвихідь, я так і не зрозумів, це що збірка депреснякових спічів? Всеж сподіваюсь Вам полегшало, мені після такої словесної стружки в інеті завжди краще (гештальт)
))
Заграва
23.02.11, 21:58Відповідь на 1 від Гість: ONCORD
Сплутані думки породжують плутані вислови, і як правило не логічні вчинки...
Гість: ONCORD
33.02.11, 22:01Відповідь на 2 від Заграва
Тоді потрібно негайно розплутати думки і навести в хаті лад( в усіх розуміннях)
))
Заграва
43.02.11, 22:11Відповідь на 3 від Гість: ONCORD
...Мабуть потрібно... комусь.
Гість: ONCORD
53.02.11, 22:29Відповідь на 4 від Заграва
О, не потрібно свою лінь та небажання взяти себе в руки перекладати на інших, спробуйте самі створити собі шматочок щастя. По-перше більше шансів, що Ви досягнете бажаног, по-друге такий результат буде в сто крат ціннішим, і по-третє- повірте, це приємне відчуття визнавати, що всупереч всьому ти сам(а) зміг досягнути омріяних вершин. (махлювати з засобами і способами -можна, іноді потрібно, а чекати прихода Мессії котрий все зробить за Вас-категорично забороняється!)
))
Заграва
63.02.11, 22:46Відповідь на 5 від Гість: ONCORD
Власне 44 роки , я тільки тим і займалася, що всупереч всьому, незважаючи ні на що, сама тягнула лямку... Стомилася, йти до фальшивої мети. Фальш, все фальш, кругом брехня.
Гість: ONCORD
73.02.11, 23:04Відповідь на 6 від Заграва
Це такий настрій від перегріву плат (сорі мізків), таке трапляється час-від часу. Візьміть відпустку, з/їздіть до мами чи до сестри тощо, відпочиньте, приїдьте і скрізь-скрізь поприбирайте, приготуйте якусь улюблену страву. Просто потрібно перезарядити батарейки.
А стосовно брехні, то необманюйте себе, Ви теж часто лукавили чи не так? Все життя-теар і ми в ньому актори. Просто в якийсь момент Ви втратили контроль над ситуацією, але це не привід опускати руки, це привід зробити висновки, можливо поміняти пріорітети.
Заграва
84.02.11, 07:36Відповідь на 7 від Гість: ONCORD
А знаєте, мене ваші слова анітрохи не зачепили, навіть не розізлили, ну просто ніяк.
jada
94.02.11, 10:34
Что случилось?
Гість: Anafidream
104.02.11, 12:46
Як ти написала... все перевернула всередені
Зоєчка, буває таке в житті, що страшні заплутані почуття охоплюють душу.
Відпускай їх...
У мене були в житті такі ситуації, а з часом все стало на свої місця...
Якщо я чимось зможу допомогти, буду рада.
Я з тобою