Normal 0 21 false false false MicrosoftInternetExplorer4

Що стосується механізму взаєморозуміння, то можливо воно виникає від резонансу відповідних складових частин свідомості, а взаємодія – його продовження. І навпаки при непорозумінні виникає пересторога, вичікування, ігнорування, чим утворюється передконфліктна ситуація. Примітним стосовно цього є вислів Конфуція: «Поговорити з людиною недостойною означає втратити лише слова, а не поговорити з людиною достойною, означає втратити цю людину», (тобто можливість порозуміння). Довготривале, навіть несильне непорозуміння або надмірно сильне і швидке – може стати нестерпним, а потім перерости в бурхливу протидію, тобто виникне конфлікт.

         При високому рівні свідомості сторони намагаються вийти з конфлікту, створюючи умови, зв’язки для нового взаємовигідного порозуміння. Для цього спочатку потрібна спільна відмова від шкідливих намірів і дій. В затяжному, важкому конфлікті великі втрати енергії. Він може перерости в боротьбу з метою компенсації понесених втрат, задоволення амбіцій, ідей, принципів, зазіхань, захоплення трофеїв. Тому, що «метою будь-якої війни є грабунок» - вважав Вольтер. Щоб гарячі локальні конфлікти не переросли у глобальні, практикуються різні заходи врегулювання і навіть придушення.

 На основі викладеного даємо таке визначення поняття конфлікту:

         Конфлікт, як прояв людської діяльності (Е) – це процес швидкої, бурхливої (V), тривалої (T)  протидії (ворожого ставлення, протиборства) у вигляді хвилювання, стурбованості, сварки, бійки, бою, війни особистостей, груп, прошарків суспільства, держав внаслідок надмірного, нестерпно сильного(F) непорозуміння (втрати надій, образ, утиску інтересів, збройного зіткнення, військової агресії). Тобто, це перетворення (генерація, вибух, поглинання, знищення) сторонами психологічної  і іншої енергії (ресурсів, території, людей).

         Це відповідає відомим фізичним формулам:

А= Р Т=F V T = F S|T T= F S    де,                                      (4)

А – робота еквівалентна енергії Е; Т – час; F – сила; V – швидкість; S – шлях.

         Тобто, закономірно, що:

Кількість енергії (ресурсів, території, людей), втраченої в конфлікті, пропорційна силі утиску інтересів сторін, швидкості протікання його і тривалості або силі утиску інтересів і протяжності шляху до руйнівної мети.

         Аналогічно:

Кількість збереженої енергії (ресурсів, території, людей), при припиненні конфлікту або виході з нього, пропорційна силі доброї волі сторін, швидкості порозуміння і припинення  його або силі доброї волі і скороченню шляху до будівничої мети.

         На відміну від цього «гуманістична педагогічна взаємодія – це завжди взаємодія діалогова, творча, особиста і індивідуалізована. Вона забезпечує не просто передачу деякого змісту (оформленого у вигляді знань, навичок, умінь, способів дій) від учителя учням, але їх спільне зростання». (6)     

         Нарешті можна стверджувати, що свідомість людини поєднує в собі можливість руйнівної і будівничої діяльності залежно від вмотивованості, розуму чи недорозвинутості та інших чинників названих вище, а корисна, творча інтуїція, діяльність  вселяють надію на кращі сподівання. Добрим дороговказом у цьому відношенні є вислів: «В старовину найбагатшими країнами були ті, природа яких була наддостатня, тепер найбагатші країни ті, в яких людина найбільш діяльна ». (7) Потрібно також мати на увазі важливу вірну думку про те, що «рух можливий у конфлікті, який тому не має виключно негативного значення. Де немає руху, немає життя».(8) Бо якщо V=0 у формулі (4), то й добуток, робота буде 0. А при протилежній межі, припустивши, що V дорівнює нескінченність, робота  дорівнює нескінченність. Але це нереально. Проте очевидно, що наприклад, від пострілів кінетична енергія руху всього кількаграмових куль діє вбивчо. Тому, крім приведених вище орієнтирів дуже важливими є моральні (найперше з точки зору совісті, гідності, справедливості), масштаби, а головне практичні результати діяльності. Включно з інтерпретаціями процесів.  З точки зору руху, як змін взагалі, пропонуємо авторський проект оновленого Гімну України. Тільки текст, необхідні слова, замість архаїчних слів і сенсів у кількох рядках, без чіпання досконалої мелодії. Найважливіше, щоб Гімн України починався словом н е в м и р у щ а…, оптимістичніше. Бо слова «ще не вмерла…» навіюють журбу, розпач притаманні справді трагічному становищу України в час написання вірша, затвердженого потім як Гімн. Сподіваємось, що проект оновленого Гімну України буде підтримано. (Як звернення його надіслано у високі державні інстанції).

     Звісно, що людям доводиться долати труднощі, адаптуватися, відігравати певні ролі у житті. І вони прагнуть розуміти сенс своєї діяльності та бути  щасливими. Даємо визначення поняття щастя, не як омріяної жар-птиці (бо пуста мрія – це думка без їжі):

     Щастя – це високоемоційний стан людини в натхненній корисній діяльності, згідно своїх можливостей, якими б вони не були, з відчуттям досягнення задоволення, радості, інколи ейфорії чи навіть тріумфу.

         Узагальнюючи викладене, даємо формулювання закону конфлікту і гуманістичної діяльності:

         Кількість руйнівної енергії (ресурсів, території, людей), втрачених у конфлікті, пропорційна його масштабу, силі утиску інтересів сторін, швидкості здійснення та тривалості; і збережена кількість – пропорційна масштабу, силі доброї волі, зменшенню тривалості, тобто швидшому порозумінню, через усвідомлення необхідності стриманості, безперспективності продовження конфлікту, чи врегулювання, доцільніше до початку непоправних втрат, і навіть придушення, а при гуманістичній безконфліктній взаємодії пізнавальна інформація накопичується, осмислюється і з часом реалізується в роботі, творчості – будівничих досягненнях.

     Тому всім, а особливо лиходіям, зловмисним чи мимовільним ініціаторам конфліктів варто не забувати, що як виразився ще Бекон «зусилля на хибному шляху примножують оману». Тобто, часто це буває собі дорожче ніж іншим – опонентам, конкурентам, суперникам, ворогам.

     Отже, розглянуто осявання і конфлікт – прояви інтуїції, свідомості. Уточнено визначення понять інтуїція, свідомість, конфлікт, щастя. Математичними формулами обґрунтовано суть конфлікту. І пропонується авторський проект оновленого Гімну України. В певній мірі, автор по науковому і як «поет здобуває істину…» (8).  Головне, що в результаті зформульовано закон конфлікту і гуманістичної діяльності.

         Це має пізнавальне значення і може давати корисний навчальний та соціальний ефект.

         (Статтю подано для публікації в науковому виданні).      

Кінець частини 2

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;}

Normal 0 21 false false false MicrosoftInternetExplorer4                                                                        

Закон конфлікту і гуманістичної діяльності

Анотація

     У статті розглянуті осявання і конфлікт – прояви інтуїції, свідомості. Уточнені визначення понять: інтуїція, свідомість, конфлікт, щастя. Математичними формулами обґрунтована суть рівнів свідомості, взаєморозуміння, непорозуміння і визначення поняття конфлікту, кількості енергії втраченої в конфлікті, кількості збереженої енергії при припиненні конфлікту або виході з нього. І пропонується авторський пронект оновленого Гімну України. Головне, що зформульовано закон конфлікту і гуманістичної діяльності:

     Кількість руйнівної енергії (ресурсів, території, людей), втрачених у конфлікті, пропорційна його масштабу, силі утиску інтересів сторін, швидкості здійснення, та тривалості; і збережена кількість – пропорційна масштабу, силі доброї волі, зменшенню тривалості, тобто швидшому порозумінню, через усвідомлення необхідності стриманості, безперспективності продовження конфлікту, чи врегулювання, доцільніше до початку непоправних втрат, і навіть придушення, а при гуманістичній безконфліктній взаємодії пізнавальна інформація накопичується, осмислюється і з часом реалізується в роботі, творчості – будівничих досягненнях.

      В певній мірі автор по-науковому і як поет здобуває істину. Є посилання на думки українських і закордонних діячів науки і суспільства відносно цього у використаній літературі.

     Ключові слова: діяльність, конфлікт.

 

 

 

       На превеликий жаль, настанова Зоратустри, що « на добро відповідають добром, а на зло справедливістю», констатація письменника Булгакова, що «руйнація починається в голові» і пророцтво апостола Павла, що «людина без добрих справ мертва є», у свідомості багатьох людей, діях, рішеннях, навіть доленосних, ще відсутні чи проігноровані, хоч у школах всіх навчають розумному, доброму і вічному. Тобто, «Той мурує, той руйнує, а той неситим оком за край світу заглядає», - писав Т.Г.Шевченко. Сподіваємось, що запропоновані нами роздуми можуть бути цікавими і корисними.

      Наукова мета - проаналізувати, збагнути деякі витоки, прояви свідомості на грані неосяжного, виразити енергетичні, інформаційні, психологічні факти, поняття і сенси логічно та математично. Врешті, зформулювати закон відносно конфлікту і гуманістичної діяльності, також з урахуванням мудрих думок інших. І щоб ознайомити ще більшу кількість людей з цією двоєдиною, одною з найвитратніших проблем.

     Спочатку, розглянемо термін інтуїція. Він вживається повсякденно для підтвердження такого, неосмислюваного на перший погляд, прояву діяльності, як здогадка. Трапляється таке нечасто, ніби щось таємниче, за межею уявлення про свідомість. Проте можна сказати, що здогадка виникає з попереднього давнього накопичення відповідної інформації, як наслідок зосередження уваги, думки. Тобто, це – досконаліша, вірна думка, подана мисленням миттєво. Вона може промайнути у свідомості як промінчик - чітко і швидко. Тому, в пам’яті фіксується лише вірний бажаний результат, але як дивина. Здогадки часто трапляються у людей розумової праці. Це - характерне явище на творчому рівні пізнавальної активності. А на інтуїтивному рівні діяльності трапляються такі явища як осявання і конфлікт. Вони пояснені недостатньо. Іноді осявання виникає в результаті довготривалої роботи над складною проблемою. Навіть буває, що результат перевершує сподівання, відразу і вдало скомпоновується багатофакторна інформація. Рішення може з’явитися у вигляді образу, картинки в стані бадьорості, відразу після просинання, що дуже хвилює і радує. Це може бути складне креслення, кінцева формула, номограма, модель та ін. Інформація може накопичуватися мисленням навіть мимоволі за довгий час, якщо прагнення невиразне. А при цілеспрямованій роботі над проблемою – швидше, наприкінці. Імпульсом для запуску складного процесу мислення може стати певне спостереження, звістка, які прямо пов’язані з проблемою або містять в собі подібність, аналогію. Важливу роль при цьому мають успадковані і набуті якості особистості – кмітливість, вдумливість, чуттєвість свідомості включно з біополем. Тобто, «Випадкові ідеї приходять тільки в підготовлені розуми» - пояснював ще Декарт. Можна припустити, що осявання дійсно є світло. Воно виникає в результаті інтенсивних енергетичних перетворень в мозку, спрямовується на якийсь екран і помічається внутрішнім зором. Необхідними матеріалами для забезпечення цього організм володіє. В ньому є різноманітні біологічні сполуки, мікроелементи дорогоцінних металів, як у деталях електронної техніки.  Є думка, що «діяльність зверх свідомості (творчої  інтуїції) проявляється у вигляді початкових етапів творчості, які не контролюються свідомістю і волею. Не усвідомлення цих етапів є захист народжуваним  гіпотезам від консерватизму свідомості, від надмірного тиску раніше накопиченого досвіду. Тільки потім свідомість відбирає потрібну гіпотезу шляхом їх логічного аналізу». (1)

         Вважаємо, що не є принциповим як називають властивість мислення створювати здогадки, осявання: підсвідомість, надсвідомість чи особливий стан свідомості. Можна сказати, що: інтуїція – це найвищий рівень мислення особистості, здатність помічати, накопичувати актуальну інформацію в пам’яті, аналізувати її і створювати рішення складної проблеми, також у вигляді образу, який виникає миттєво і фіксується. Наприклад, відомо, що таблиця хімічних елементів Менделєєву Д.І. постала як снобачення, але ж після довготривалих дослідів, роздумів, тобто наукової роботи. Аналогічно виникло кілька авторських здобутків.

         Нами показано, що інтуїція пов’язана з мисленням, свідомістю. Але стосовно свідомості є різні тлумачення видних діячів. Одне з них: «Відтворення людиною ідеального образу своєї діяльності і ідеального представлення в ній позиції інших людей можна назвати свідомістю». (2) Інше: «Свідомість – рефлексія суб’єктом  дійсності, своєї діяльності, самого себе. Свідомість є с-відомість в тому сенсі, що індивідуальна свідомість може існувати тільки при наявності суспільної свідомості і мови, що є реальним субстратом».(3) Ці тлумачення хоч і доповнюють одне інше, але не охоплюють цілком усіх важливих сторін розуміння феномену свідомості. Тому, даємо таке визначення на основі викладеного вище:

         Свідомість людини – це сукупність інформації успадкованої, здобутої і створеної тілесними, розумовими і духовними  засобами пізнання, якою оперує мислення в процесі діяльності. 

         Незважаючи на задекларовані мирні наміри і високі моральні та інші прогресивні цінності, і навіть міждержавні гарантії, в діяльності людей відбуваються конфлікти, в тому числі жорстокі, витоки яких знаходяться у психології. Але відомо, що конфлікт означає зіткнення, діяльність - енергія, а психологія – душа і слово. Д.Г. Скотт в описах передконфліктних ситуацій, самих конфліктів і шляхів їх подолання часто спирається  на енергетичні уявлення про взаємовідносини між людьми і внутрішні психологічні стани людини. (4)  

         В цьому відношенні її енергетичні посили близькі до «рецептів» прагматичної діяльності  Д.Карнегі.(5) Вона показує, що загальним витоком будь-якого конфлікту є неспівпадіння інтересів двох або більше сторін. І про те, що спілкування – це кращий спосіб уникнення конфлікту чи вирішення його якщо він виник, триває. Сумісно ці уявлення є добрими підходами для розуміння сенсу конфлікту. Також важливими є її рекомендації – п’ять стилів вирішення конфліктів: конкуренції, ухилення, пристосування, співробітництва і компромісу та їх взаємодоповнення. Вони  обумовлюються   психологічними  типами  важких у спілкуванні людей: паровий каток, прихований агресор, вибухаюча людина, жалобник, мовчун, надпоступливий. У нас таких називають відповідно нахаба, вампір, нервовий, скиглій, муму, шахрай. Звісно, що розпізнати таких відразу  непросто але необхідно. Тому, що  від цього залежить буде порозуміння чи непорозуміння які є похідними від основного поняття свідомість. У витоках конфліктів бувають: недорозвиненість, недоученість, недовихованість (дурість, нахабство), роздратованість, злість навіяна чимось, образа, обман, невизнавання помилки, матеріальна чи грошова спокуса, зловживання владою, силою, негативні риси характеру, хворобливість, фізичні вади, алко- і наркозалежність, навмисна зла задумка, хибна ідея, стеоротип, принцип, шкідливі, небезпечні вчинки, дії і діяльність та інше. Носії таких факторів щонайменше дратують, розбалансовують нервову систему інших. А, доводячи до стресу, підривають здоров’я. Тому, що відбувається пригнічення, блокування дії нейронів, свідомості, погіршення керованості організму негативною, злою  енергією на певний час.  Можливість цього недавно експериментально підтверджена тим, що живі клітини утворюють електричні заряди та діють ними.

     Загальновідомо і про небезпечні, зомбуючі впливи на свідомість гіпнозу, реклами, піару, 25-го кадру, різної дезінформації. Часто негативні фактори викликають хворобливі емоції, дикунські діяння, переважуючи волю, здоровий глузд, досвід і знання людей.

      Але рівень свідомості пропорційний кількості інформації накопиченої в її складових за певний час:

Р = інтеграл{О(t) + D(t) + M(t)}dt   де,                                     (1)

О – кількість інформації сприйнятої органами чуттів (зір, слух, нюх, смак, дотик, біополе);

Д – кількість інформації перетвореної в духовну, тобто емоційну частину свідомості (враження, почуття, стурбованість, страх та ін..);

М – кількість інформації створеної мисленням (навчання, аналіз, пропозиції та ін..);

t – час.

         Звідси слідує, що взаєморозуміння між людьми – це кількість інформації яка досить повно задовольняє намагання одних пізнати і сприйняти сенс діяльності здійснювану іншими, щоб викликати довіру, не утискувати інтересів опонента. Як міра довіри, рівень взаєморозуміння (потенціал, потужність) дорівнює кількості інформації (енергії) сприйнятої за певний час яка задовольняє інтереси, тобто є корисною для одної чи кількох особистостей, груп, прошарків суспільства, держав:

 

Рв = інтегралЕк(t) dt                                 (2)

     Відповідно, рівень непорозуміння, недовіри дорівнює кількості інформації сприйнятої за певний час але такої, що не задовольняє інтереси одної чи кількох особистостей, груп, прошарків суспільства, держав, тобто є неприйнятною, шкідливою як вони вважають:

Рн = інтегралЕш(t) d(t)                                 (3)

Кінець 1 частини st1\:*{behavior:url(#ieooui) } /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;}