http://www.youtube.com/watch?v=L1xiemFKmK4

http://www.svidomo.org/defend_article/24646

https://www.youtube.com/watch?v=T5gPEp8-880

http://www.youtube.com/watch?v=jj1MTTArzPI#t=46

https://www.facebook.com/photo.php?v=621051587978204

Ігор «Тополя» Мазур – легендарний бойовий командир УНА-УНСО. Мабуть, легше перелічити збройні конфлікти на території колишнього СРСР, у яких він не брав участі, ніж навпаки. Але геть широкий загал дізнався про Мазура в останні місяці, коли він став одним зі спікерів «Правого сектору».

Утім, він все ж таки «бойовий командир». Який, до речі, у страшну ніч на 19-те лютого боронив Майдан.

Під час бесіди ми спробували проаналізувати дії «Правого сектору» у ключові, «забійні» для Народної Революції дні, окремо згадали Олександра Музичка, торкнулися і теми агентів спецслужб, які зараз можуть під усіляким виглядом записуватись у ПС.

…До речі, очікуючи, доки Мазур завершить розмову з іншими журналістами, я став свідком цікавої розмови між його побратимами. «Тут человек подошел, говорит, что в 92-м году был в Приднестровье, а в 98-м нелегально перешел в Словакию и вот только сейчас вернулся. У нас же есть ребята оттуда, чтобы его проверить? Ответит на некоторые вопросы – наш человек. Не ответит – не наш», - з усмішкою на вустах міркує чоловік років 50-ти.

Багато зараз провокаторів, “гебістів” лізе записуватись у “Правий сектор”?

Зараз інше є більшою проблемою: пояснювати хлопцям, за що вони боролись. Бо якісних змін вони не бачать, але бачать агресію по відношенню до організації з боку правоохоронних органів. Тим більше після вбивства Олександра Музичка. Однозначно — вбивства. Його було поранено у ноги, а далі на нього накинулися, намагаючись закувати в кайданки. В цей час він двічі стріляє в себе, після чого продовжує чинити спротив, а через деякий час ще й стріляє собі в серце. 

Людина після двох влучань має шоковий стан. Бійці спецпідрозділу “Сокіл” навчені подібним ситуаціям і мали б заарештувати Сашка протягом 10-ти секунд. Але вони чомусь не впоралися, дозволивши йому зробити ще один постріл у себе. Чи не дивно? Коли йому наділи наручники - живому чи мертвому?

Я все ж таки повторюся: багато агентів зараз лізе у ПС?

Ми зараз цим сильно не переймаємося. Звісно, приїжджають нові люди, які не були протягом останніх місяців на Майдані. Але вони мають симпатію до нас. Наскільки вони чесні? Важко перевірити, а полювати на відьом не хочеться. А от наші хлопці, що були тут, зокрема, у лютому, у морально-вольовому плані трохи здали: розчаровуючись у владі, вони в той же час розуміють, що якісно змінити ситуацію силами “Правого сектору” буде нереально. Тут і“чорна мітка”, яку вручило нам МВС, і телебачення, яке у більшості випадків подає інформацію про нас у темних кольорах. Ще це роззброєння... А з дня на день чекаємо, що нас почнуть утискати на Майдані. Мовляв: намети свою місію виконали — треба переходити до нормального життя.

А ви не вважаєте, що ПС сам дав привід до таких дій, в якийсь момент загравшись у “махновщину”? Всі ці балаклави, зброя у руках...

Балаклави якщо хтось і носив, то це “малолєткі”, яким по 18 років. Керівництво ж намагалося ці дії одразу припиняти. Це більше дитячі забавки, коли вони тут могли одним перед одним трохи похизуватись. З березня діє наказ Яроша, і ніхто обличчя не закриває.

Хлопець, який на Хрещатику стріляв у Дубаса, справді був п'яний?

Мені важко говорити про нашу людину щось погане. Відповім стандартною фразою: хай слідство розбирається. А мене у той день взагалі не було у Києві.

Про Майдан

Що ваші хлопці робили на Майдані в ніч на 30-те листопада?

Вони з перших днів акції займали частину території біля стели Незалежності, стоячи там під червоно-чорними прапорами. Вони були і в ту ніч. І відступали так само, як й інші. Чому не було затриманих з їхнього боку? Просто студенти збилися під стелою, де їх згодом і “накрили”, а наших відтиснули у бік підземного переходу, а потім вони відійшли до Михайлівського собору.

Просто подейкують, що саме ПС спровокував “беркутівців” на такі люті дії.

Я вам скажу, що деяких з цих провокаторів — які кидали дерев'яні головешки тощо — я бачив і раніше, і декого з них ми звідти виводили. Ви маєте розуміти, що перед 30-м числом на Майдані почало збиратися чимало бомжів - “пагрется пришли”. Відправляю їх назад на залізничний вокзал, а вони мені: “Нам нужно даждатца Серёжу — расчет палучить». На жаль, не вдалося цього Сєрьожу дочекатися... Були там і хлопці, які трохи скидалися на напівкримінальні елементи. Підходжу, запитую паспорт. А у них тільки ксерокопії. Тобто — паспорти комусь віддали. Ми їх виводили з Майдану, але ж вони поверталися. І саме дехто з них 30-го числа кидав різні предмети у “Беркут”. Але з-поміж них були такі, що не були провокаторами — просто у людей такий психотип, от і кидали. Вони і зараз ще є на Майдані...

В той же час, потрібно розуміти: не правильно вести мову про те, що ось “Беркут” спровокували і вони розігнали студентський Майдан. Вони би все одно це зробили, бо вже мали наказ.

Отой дегенерат, що 1-го грудня бив ціпком беззахисних ВВ-шників на Банковій, це ваш?

Наші хлопці були там, але оцей хлопець, про якого ви говорите, і ще група людей з ним — це були якраз провокатори, які мали підготувати розгін людей. Вони зробили свою справу, познімали балаклави, покидали знаряддя і спокійнісінько пішли за спини ВВ-шників. Тобто, вони знали маршрут свого відходу.

Не забувайте — там же був Корчинський.

Яке ставлення до нього всередині патріотичних сил?

З одного боку, він пише правильні речі у свої книжках. З іншого, його дії викликають купу запитань. А ви помітили, що він ніде не з'явився і при новій владі? Тобто, він розуміє, що його можуть притягнути до відповідальності.

Очевидці кажуть, що під ранок 19-го лютого Майдан боронило щось близько 300 людей. Я не питаю у вас, де були сотні самооборони, де були афганці. Я запитую, а де був “Правий сектор”?

Я вас запевняю — ми були там. Я особисто був там. Але багатьох своїх молодих хлопців я відпустив. Правда і те, що увечері 18-го ми навіть розробили шляхи відступу через Вишгород. Бо передчуття були недобрі. Побоювались, що акція може завершитися бойнею. Я-то розумів, як треба діяти, але чи зоорієнтувалися б молоді?

Я вам скажу, що якби радикальна зачистка почалася б, то нам би залишили шляхи відступу. Бо закриваючи виходи, людей заганяють у кут і вони починають відбиватися ще агресивніше. Для влади ж головним було взяти Майдан.

...Десь о четвертій ранку я пішов хоч трохи перепочити. Через годинку мене будять хлопці зі словами: “Ігоре, так можна сплячим і в полон потрапити”. Повертаюсь на Майдан і бачу: так, а нас і справді лишилося небагато...

Як ви встояли тієї страшної ночі?

Багато чинників. Було і психологічне виснаження самих атакувальників. Дим і вогонь постійно шли в їхній бік. Вони, до речі, могли і не розуміти, як мало людей перед ними залишилося, а до “порад” згори від командирів могли не дослухатися, адже саме їм належало йти уперед. І вони вже знали про своїх убитих товаришів. Хоча Майдан не відстрілювався настільки, щоб їх зупинити остаточно.

...Були люди на Майдані, які перейшли психологічну межу і стріляли по “Беркуту”. Особисто я того дня цю межу не перейшов. Я намагався не допустити, аби громадяни однієї держави вбивали один одного. Хоча біля нас проносили і непритомних людей, і поранених, і вже накриті простирадлами тіла. Але такого варіанту, як потім - 20-го числа, ще не було.

Під ранок у “ трубі” на Майдані стояло до півсотні людей з вогнепальною зброєю. І вони не знали, що робити. Виходити нагору небезпечно, бо міліцейські снайпери вже почали “працювати”. І на мою думку, вони вицілювали саме людей зі зброєю. Команди розстрілювати усіх у них ще не було...

І люди з “труби” не знали, як діяти: мати на руках зброю і не стріляти — якось нелогічно. Ставати мішенню їм теж не дуже хотілося.

Крім того, скажу, що був вакуум командирів. Ті кілька депутатів, що тут з'явилися, надовго не затримувалися. Та вони і трималися біля сцени.

А хто пішов останнім?

О пів на шосту я зустрів Гриценка. Він пробігав якраз у бік Михайлівської. І до 7-ї години я більше нікого не бачив.

А тоді вже сонечко встало і дивитися на Будинок Профспілок, який продовжував горіти, в якому щось обвалювалось, стало цікавіше, ніж в бік “Беркуту”.

“Правий сектор” свого часу розташувався у магазинах “Київстар” та BOSCO на Хрещатику. Власники не ображалися?

Це було зроблено з міркувань близькості до Майдану. Хлопці з УНСО, які зайняли BOSCO, дали вивезти весь одяг, аби потім не було звинувачень у мародерстві. І якби той же “Київстар” категорично вимагав звільнення магазину — це було би зроблено, я гадаю...

ПС дуже вчасно відмежувався від “Білого молота”, членів якого згодом звинуватили у вбивстві даївців на Броварському проспекті. Здається, було вжито формулювання: “порушення внутрішньої дисципліни”. Це “махновщина” була?

Ну, так: невиконання наказів, непідпорядкування. Це група, яка вирішила, що у них є право щось робити на власний розсуд, не зважаючи навіть на думку Яроша. Якщо “Патріот України” визнає авторитет керівництва (а для частини, може, і я є авторитетом), то для “Білого молоту”... Так само як і для “Нарнії”.

Де ледь не половину складають московити.

Ну, скінхеди, футбольні уболівальники ще... Але є багато ультрас київского “Динамо”, "Дніпра", "Карпат", з якими я нормально спілкуюся. І якщо почнуться бойові дії з боку Росії, то вони кілька тисяч бійців дадуть для партизанських дій.

Про Білого

Ви Сашка Білого довго знали?

З 93-го року. В Абхазії якраз оголосили перемир'я і ми повернулися до Києва. А Верховна Рада 20-го вересня мала розглядати новий союзний договір. Сашко підійшов, і ми завели розмову про те, чим відрізняється Абхазія від Придністров'я... Він вступив в УНА-УНСО з організації “Державна самостійність України”, яка ще не мала досвіду бойових дій. Є фотографії, де він біля Ради з витянутим кулаком — це якраз той день, тоді ж з його уст — “Слава нації — смерть ворогам!”...

Це ж наше партійне гасло, яке стало популярним серед інших політсил. Навіть грузини в Абхазії переклали це гасло на свою мову і марширували під нього: “Ти ти ба ерс — сиг бдилі мтерс”. Вони хотіли показати, що розуміють, що таке дисципліна, бо в їхній різношерсній армії виникали проблеми з формою, з курінням в строю...

На жаль, це гасло зазнало певної профанації. Бо коли люди кажуть “смерть ворогам”, то це має щось передбачати. А коли кричать по три рази 85 разів на день, то ось ця дієва складова починає втрачати енергетично.

Якщо Білий був таким лютим, що закатував ледь не 20 росіян, то чому ФСБ не зробила нічого, аби його ліквідувати?

Нікого він не катував. Сашко, в деякій мірі, це медійний типаж. Він очолював прес-центр “Вільний Кавказ”, головна мета якого була — показати підтримку з боку України тієї першої, справедливої війни. Росіяни тоді використовували зброю масового ураження: установки “Град” у межах міста, коврові бомбометання, коли знищувались цілі квартали разом з людьми, які сиділи в підвалах. Використовувались не тільки бомби-“тонки”, які пробивають перекриття, а вибухають уже внизу (Республіканський комітет був знищений саме такою), а й гольчаті бомби, шарикові бомби. Гольчаті — це картеч, яка калічить страшно: несе в собі розривну функцію; трощить кістки, а якщо влучає у живіт — шансів на порятунок нема, розриває все усередині. Хімічну зброю застосовували: у бійців потім чесотка починалася. А до чуми і холери не дійшло, бо була зима. Там лишалися сотні трупів російських солдат. Чеченці своїх забирали, як і частину росіян, які були в безпосередній близькості до їхніх позицій. А росіяни своїх не сильно і намагалися. Було пропозиції мінятися на чеченців, які були на боці росіян і яких ті не хоронили, але...

А Сашко міг вступити в діалог з полоненими, навіть десь образити їх словами (як правило, по відношенню до офіцерів, особливо — до офіцерів ФСБ). Він зумисне “заривався”, аби ті показали “зуби” - йому хотілося дискусії. Але до чоловіків-воїнів, які мали свою позицію, він ставився з повагою. А катувати, брати участь в допитах, щось відрізати — це російська пропаганда. Ми протягом тих трьох місяців охороняли іноземних журналістів. І вони майже завжди були поруч, коли Сашко вів свої бесіди. Дякуючи нам на волю вийшли десятки полонених росіян, в яких було українське коріння. За ними потім приїхали родичі, які дякували нам, обіцяли,що їх діти ніколи не стрілятимуть в людей.

Тобто Білий не був начальником особистої охорони Дудаєва?

Та ні. При штабі Масхадова була прес-служба Міністра Інформації Удугова, і Сашко сидів там, телефонував у Київ і розповідав, скільки літаків збили і скільки танків знищили, про застосування федералами зброї масового знищення. А в цей час в офісі УНА-УНСО сиділи журналісти і слухали, потім писали правду про війну. Сашко міг передати телефон Удугову, який теж міг якісь речі від себе додати. І Басаєву теж давав, але той був не дуже говіркий, і його доводилось переконувати сказати кілька слів.

Ніяких кримінальних справ за катування проти нас не відкривалося. Скажу більше: ще 97-го року разом з нардепом Юрієм Тимою я летів через Москву в Чечню: забирати зо 20 наших будівельників, яким чеченці перестали платити за роботу. Басаєв, який був прем'єр-міністром, забезпечив умови, аби ці люди могли хоча б від'їстися, забезпечив охороною і потім ми їх через Грузію паромом доправили Одеси.

Кажуть, Білий відсидів за викрадення людини.

Щодо цього не знаю. А свого часу у нього були сутички з рівенськими “бригадами”. Але ви маєте розуміти, що таке 90-ті. Були підприємці, які нам допомагали, і час від часу на них траплялися “наїзди”. Сашко міг комусь гарно і “прорядити”. На забувайте — він був тоді на 20 років молодший. В ті часи поважали силу, і перемагав той, хто атакував першим. А правоохоронні органи могли “намалювати” справу так, що потерпілий міг написати і те, чого не було.

Можна сказати, що у Білого була якась внутрішня трагедія?

Він мріяв про власну родину. Він так довго будував свій будинок і буквально в кінці минулого року похвалився, що нарешті є куди заводити господиню. Порівнював себе з Лупиносом, який теж тільки у 50 років почав за дітей думати. Пригадую, коли ми були на Кавказі, він молив Бога, аби повернутися живим, бо мріяв про сина.

Про військові трофеї

ПС на початку тижня відзначився кількома піар-акціями: знайшов от мародерів, якіпограбували будинок Пшонки. Слухайте, а хіба не ваші хлопці там були відпочатку?

Не був там — нічого не можу сказати. Я скажу, що у Межигір'ї саме ми охороняли картини і решту цінних речей, і потім передали це у Художній музей.

Тяжко далося рішення про повернення ключів від мікроавтобуса з колекції Януковича-молодшого?

Нас дивувало, що інші 11 автомобілів ніхто не помічає (насправді, повідомлялося лише про 6 авто із 12-ти, які було перевезено до Межигір'я. - LB.ua), а цим бусом усі цікавляться. Це броньоване авто виконувало охоронні функції — адже на Яроша спецслужбами Росії оголошено полювання. Вбивство Яроша на деякий час вибило б з колії весь “Правий сектор”.

Я перепрошую, у вас настільки немає взаємозаміняємості чи вам не вистачає яскравих особистостей?

Все є, але переговорний процес між усіма складовими ПС щодо нового голови організації вимагав би певного часу.

Ви Яроша давно знаєте?

З 97-го року. Спілкувалися на рівні керівників націоналістичних організацій. Потім перетиналися на акції “Україна без Кучми” і під час Помаранчевої революції, коли вони тримали певний периметр на розі Хрещатика і Прорізної.

Була не одна нарада щодо об'єднання націоналістів. Але на рівні перших кроків все і зупинялося. “Свобода”, на жаль, завжди займала позицію, що потужна, єдина і непорочна націоналістична організація уже створена. А на нас вішався ярлик, що ми забираємо голоси у націоналістів на виборах.

Ярош — теоретик чи бойовий командир?

Як на мене — друге. Але ідеологічна складова у нього теж на перших ролях — він і праці має, і теоретиків українського націоналізму Донцова, Міхновського, Сціборського детально вивчив. Утім, під час вишкольних таборів, які проводив і “Тризуб”, і УНСО, було помітно, що військова складова йому рідна. В Дмитра політична, ідеологічна і силова складові гармонійно поєднані.

Вас не здивувало, що головний націоналіст країни, хай і недовгий час, був помічником екс-голови СБУ, який зараз знову очолив відомство? Мова про Наливайченка.

Наливайченко на своїй посаді зробив багато корисного щодо відкриття архівів ОУН-УПА, визнання голодомору.

Проблема ж не в Наливайченку, а у тому, що Ярош був його помічником. Я ж не просто так почав інтерв'ю з питання про «гебістів».

Зокрема, Наливайченка можна вважати “есбешником”. А от, наприклад, Деркача, який очолював СБУ за Кучми, важкувато підвести під це визначення — школа інша. Так само як і Марчука. Анатолій Лупиніс колись розповідав про їхні розмови, ще в часи радянські. Вони (Марчук, Шеварнадзе, Алієв) прилітали до нього на “зону” поспілкуватися з “буржуазним націоналістом”. Підсилаючи до нього своїх майорів, полковників, перевіряли вовчу хватку підлеглих, а самі спостерігали за розмовою з-за скла... Якби Марчук став президентом, він би спробував зробити потужну державу, але по-своєму, по-Марчуківськи. Хоча він і "кегебіст", але він не Путін. Наскільки би чудово у цій ситуації себе почували УНА-УНСО чи “Тризуб” - не знаю. Мабуть, не дуже.

З іншого боку, проти тих наших хлопців, які воювали на Кавказі, відкривалися певні кримінальні справи, пораненим бійцям відмовляли у лікуванні у госпіталях, виганяли з санаторіїв. Але як росіяни не тиснули, щоби порушені справи завершилися ув'язненням, нічого подібного не сталося. Я гадаю, на рівні працівників українських спецслужб була певна повага до наших хлопців. СБУшники, бачачи зверхність по відношенню до себе з боку ФСБ, не виконували замовлення Кремля і, мабуть, відчували, що робили добру справу.

За три місяці протистояння “Правий сектор” по факту не знищив жодного ворога української держави — ані чиновника вищого ешелону, ані якогось обласного прокурора-кровопивцю.

Все ж таки не було війни на території України, коли хтось проявив би себе як зрадник і заслужив би найвищу міру покарання. Когось з них врятували, зробивши "коридор" в Росію. А в сучасних умовах нас ставлять перед фактом, що є міліція, прокуратура... Хоча, якби ми почали здійснювати самосуд, частина українського суспільства це сприйняла би позитивно. З іншого боку, це дало би Росії привід заявляти про безчинства (вони би паралельно самі вбили кількох лідерів проросійських громадських організацій і повісили би це на нас). Одне вбивство породжує друге вбивство, третє, десяте. Початок якогось терору призвів би до громадянської війни. Ми вважаємо, що Росія чекає від нас таких дій, щоб перейти в наступ, і тому цього не можна робити.

З другого боку, ми розчаровані, що нова влада фактично випустила всіх злочинців за кордон. І замість того, аби боротися із сепаратизмом на Харківщині, Донеччині, Херсонщині, вони борються з хлопцями, які були на Майдані і які ще раніше вставали зі зброюєю в руках проти російської воєнщини на Кавказі. УНА-УНСО в психології міліції — більший ворог, ніж “Оплот” Жиліна.

Небезпека ще не минула. Спецслужби російські діють, і їх тут достатньо. Ми, звісно, ведемо розмови з людьми, шукаємо "засланих козачків", але якщо це підготовлений агент, то він розкаже так, що до нього не підкопаєшся. Тільки життя розставить усе по своїх місцях. А якщо постійно боятися, що хтось когось до нас зашле, то ми серед своїх рідних хлопців почнемо шукати ворогів.

Якими ви бачите дії “Правого сектору” у найближчий рік?

Має розбудовуватися партійна структура. Хтось буде відповідати за економічний блок, хтось за соціальний. Хтось буде розробляти військову доктрину разом з відставними офіцерами, хтось має працювати з молоддю, допомагати випускникам ВНЗ, які підуть працювати у держоргани, до силових відомств. Головне, щоб чесних хлопців і дівчат звідти не виперли одразу, бо ж Система не змінилася.

Дефіцит кадрів — це тотальна проблема зараз: фантик змінюється, а цукерку, що всередині, час давно викинути на смітник. Потрібні нові обличчя, які не погрузли в корупції, не залежні від "грошових мішків". Ми хочемо змінити Систему, аби вона мала не совковий чи російський присмак, а була з європейським наповненням. Заради цього наші Громадяни вийшли на Євромайдан.

http://lb.ua/news/2014/04/04/261907_igor_mazur_bilogo_odnoznachno.html

Глава Службы внешней разведки Украины в 2005-2010 годах, генерал армии Николай Маломуж рассказал в интервьюЛІГАБізнесІнформ о том, почему СБУ проспала Крым, о технологии Правого сектора во время Майдана и необходимости пересмотра военной доктрины страны. 

- Стоит ли пересмотреть военную доктрину Украину и какие изменения в нее должны быть внесены?

- Стратегия нацбезопасности и военная доктрина требуют коренных изменений. Все годы независимости у нас официально не рассматривались угрозы со стороны России. Более 20 лет оборонный бюджет если не разворовывался, то проедался - не предусматривалась модернизация вооружений и переподготовка личного состава.

У нас хороший ВПК, но он работает на экспорт - это главная стратегическая ошибка, которую нужно исправить. Зарабатывать на продаже вооружений нужно, но, во-первых, не 100% производимого, и деньги должны идти в бюджет, а не мимо него.

Нам необходимо создавать эффективные силы быстрого реагирования, ставить на вооружение новые ракетные комплексы тактического назначения, модернизировать танки и БТР, авиацию.

В общем, военную доктрину нужно не корректировать, а переосмысливаь и переписывать. Нужно учесть все внешние угрозы, не закрывая глаза на "стратегических партнеров"; пересмотреть дислокацию наших воинских частей в регионах, делая акцент на оборону границ; усилить работу военной разведки, и, наконец, прислушиваться к ее донесениям.

- Требует ли это дополнительных затрат из бюджета? Каким должен быть нормальный оборонный бюджет страны?

- У нас постоянно увеличивался оборонный бюджет, но это финансирование было направлено на проедание - обеспечение проживания, функционирование воинских частей в тактическом режиме. На модернизацию не выделялось практически ничего. Даже на заседаниях СНБО в минувшие годы, на которых я постоянно присутствовал, вопрос ставился лишь в плане увеличения финансирования на содержание армии. Просто на "содержание", а не повышение обороноспособности.

На повестке дня вопрос об ускоренном переоснащении нашей армии, конечно, оборонный бюджет должен быть увеличен на 30-40% (в текущем году, с учетом недавнего увеличения - 23 млрд.грн).  Но я бы не рассматривал это исключительно в разрезе нагрузки на государственный бюджет. У нашей армии есть прекрасные возможности внебюджетного финансирования - это различные программы стратегического партнерства с западными странами, а также поступления от реализации нашего вооружения. Это дополнительные $2-3млрд. в год. При грамотном подходе, за 2-3 года мы можем полностью модернизировать наши вооруженные силы.

- В Украине сегодня нужно создавать ставку главнокомандующего?

- Безусловно, необходим эффективный центр принятия решений в военное время. Сейчас в качестве такого центра пытаются использовать СНБО, но нынешний Совбез недееспособен. Андрей Парубий далек от понимания ситуации, при всем его патриотизме и подвигах на Майдане. Если он проявил себя на Майдане, то дайте человеку "Героя Украины", зачем назначать на пост секретаря СНБО? Там должен работать мощный стратег, опытный координатор.

У нас за окном война, а в СНБО руководят гражданские лица, далекие от стратегии и понимания организации обороны.

- Прокомментируйте кадровые перестановки в руководстве Минобороны: Коваль сильнее Тенюха, или это равнозначная замена?

- Без серьезных реформ в оборонной сфере и без пересмотра военной доктрины эти перестановки не имеют значения.

Но, отвечая на ваш вопрос: Михаил Коваль в данной ситуации предпочтительнее, так как он офицер стратегического характера и прошел серьезные этапы подготовки.Игорю Тенюху же было сложно выстроить систему обороны в целом. Коваль опытнее и мобильнее.

- Какой вариант оборонной стратегии ближе Украине - польский, швейцарский или израильский?

- Копировать эти образцы мы не сможем. Мы должны учесть их опыт и выработать свою модель. Из перечисленных моделей нам ближе все-таки польская. Это, в первую очередь, сокращение количества армии в пользу качества оснащения. От швейцарского варианта нам стоит взять практику переподготовки резерва. Резервисты раз в год должны проходить учения в составе тех частей и соединений, в которых будут служить в период военной угрозы. Каждый резервист должен четко знать свою специальность, часть, проходить обучение в полевых условиях, уметь обращаться с оружием и быть готовым в течение суток встать в строй. У нас военный резерв - около 1,5 млн. человек. Это колоссальный ресурс.

- Почему наша разведка вместе с военными проспали российскую армию в Крыму?

- Разведка владела информацией о стратегических планах РФ относительно Украины и регулярно докладывала бывшему руководству страны обо всех угрозах. Но какой смысл докладывать тем, кто сам являлся частью общего путинского плана? Конечная цель этого плана - в создании конфедерации с центром в Москве.

Изначально, до Майдана, российский сценарий был другой. Планировалось поэтапное установление контроля над всей Украиной - экономическими, финансовыми, информационными методами. Этот сценарий не удался окончательно, хотя и начал реализовываться, особенно с декабря 2013-го. Но когда Майдан победил Януковича, Россия открыла карты и перешла к силовым действиям.

Путина убеждали, что в восточных регионах Украины у него заоблачный рейтинг, и потому миллионы украинцев поднимутся в поддержку России. Но этого не случилось даже в Крыму, и - я вас уверяю -  для Путина это стало сюрпризом.

- И все-таки, почему уже новая власть не отреагировала оперативно на крымские события с первых дней?

- Коротко: нераспорядительность, некомпетентность, незнание и неумение действовать в критических ситуациях.

К сожалению, после Майдана в Украине сформировалось достаточно непрофессиональное правительство. Особенно в сферах обороны и охраны порядка. Даже если оно и честное. Первая зона ответственности по произошедшему в Крыму лежит не на армии, и не на МВД, а на СБУ. Наливайченко должен был оценить обстановку и предложить варианты действий на упреждение. СБУ не справилось с первой же угрозой национальной безопасности и терроризмом.

- Какие действия должны были последовать за захватом крымского парламента?

- Когда террористы захватили здание, у нас были все правовые основания блокировать не только парламент АРК, но и запретить работу всех органов власти в Крыму до того момента, пока не будут нейтрализованы террористы. Стоило сразу ввести режим чрезвычайного положения на территории Крыма. В этом случае не появились бы никакие Аксеновы и Чалые.

Необходимо было оперативно задействовать центральные органы спецслужб, Внутренних войск, Минобороны и пограничников. Мгновенно усилить пограничную охрану на Керченском перешейке - хотя бы на 1000 человек. Если бы в этом случае российские войска попытались пройти на нашу территорию - это было бы объявление войны. А я скажу прямо, зная развединформацию из российских источников, они бы это не посмели сделать.

- Верите ли вы президенту Беларуси Лукашенко, который пообещал, что не будет помогать российским войскам в случае вторжения в Украину?

- Лукашенко до последнего будет занимать сдержанную позицию, балансировать. Воевать он не хочет, это очевидно. Но в случае полномасштабного вторжения, угрозу которого нельзя исключать, Лукашенко никуда не денется, и его армия встанет бок о бок с российской.

- Стоит ли ожидать удара со стороны Приднестровья - сателлита РФ?

- Нет, там находится слабый военный контингент, которого едва хватает на стабилизацию ситуации на границе с Молдовой. В Приднестровье когда-то базировалась 14-я армия, но большинство контингента уже выведено. Тем более, Приднестровье окружено странами НАТО - Румынией, Болгарией и т.д. Там проходят учения НАТО с участием вооруженных подразделений США и Турции. Путин не будет усиливать свои войска в непосредственной близости от Альянса.

Кому стоило бы обратить внимание на Приднестровье, так это жителям Крыма. Они должны видеть, какое будущее их ожидает. Приднестровье находится в нищете, во всех смыслах. Ни одно обещание России не выполнено.

- У нас есть реальные союзники на Западе, или в случае прямой агрессии Украина останется один на один с путинскими войсками?

- У нас есть союзники, когда на нашей территории все спокойно. Я даже не уверен, что Украина получит вооружение, которое нам обещает США. На Западе боятся, что их новейшее оружие окажется в руках России. Причем они боятся не только того, что его отнимут в боях, но и того, что мы его банально продадим.

- Что скажете о предположении, что, в случае вторжения на территорию Украины, первый удар может быть нанесен сразу по Киеву - высадка десанта, захват органов власти и т.д. Такие пугающие прогнозы дают многие эксперты.

- Допускаю активность российской армии ближе к выборам президента, но сейчас высадку в Киев я полностью исключаю. Россия этого даже не рассматривает. Говорю, так как владею оперативной информацией.

У России изначально было два сценария. Первый: после того, как они ввели свою армию в Крым, поднимается юго-восток, и Путин с помощью "народных губернаторов" устанавливает на востоке Украине свою власть. Этот сценарий провалился.

Второй сценарий, который тоже провалился - дестабилизировать работу центральных органов власти в Киеве. Проводить тут различные провокации со стрельбой на улицах, штурмом Верховной Рады, гибелью людей. Тогда бы нам "на помощь" пришли путинские войска. Делать это планировали с помощью Правового сектора или кого-то еще - не важно.

- Вы сейчас прямо обвиняете Правый сектор в работе на Кремль?

- В его структуре есть разные силы и агенты влияния разных стран. Одни просто докладывают ситуацию внутри Украины своему руководству, другие - активно накаляют обстановку.

Правый сектор, точнее, организации, в него входящие, и наиболее активные члены, мне известны с давних пор - с 90-х годов. Они сначала действовали под эгидой УНСО, затем разобщились на Белый молот, Тризуб, Патриот Батькивщины и не только. Их боевики принимали участие в конфликтах в Грузии, Приднестровье и Чечне. Все они давно находятся в поле зрения спецлужб, как украинских, так и зарубежных. Некоторые завербованы, некоторые находятся на крючке правоохранителей, так как совершали уголовные преступления, но сознательно не были наказаны.

- Нет сомнений в их богатом прошлом, но что сегодня представляет собой Правый сектор?

- Если мы говорим о Майдане, то их внедрение в мирную многотысячную акцию протеста началось, когда возникла необходимость радикализовать ситуацию. Причем, обратите внимание, что в моменты наиболее острых столкновений Правого сектора там не было.

- Это продукт власти? Кому еще нужно было радикализовать мирный протест?

- Я не могу так сказать. В разные моменты у отдельных групп, входящих в Правый сектор, были разные заказчики. Могу лишь предположить, что в момент, когда у власти Януковича впервые возникла идея о введении чрезвычайного положения, Правый сектор был для них важнее, чем для оппозиции.

В радикальных действиях Правого сектора были заинтересованы все - и власть, и зарубежные спецслужбы, и политическая оппозиция. Люди на Майдане в них нуждались в меньшей мере, так как в итоге погибли многие мирные протестующие. В Небесной сотне подавляющее большинство - мирные граждане, не имеющие отношения ни к Правому сектору, ни к какой-либо партии.

Показательны события 1 декабря у стен Администрации президента - начали радикалы, а пострадали в итоге рядовые граждане, журналисты и срочники внутренних войск. 

- Можно сказать, что Правый сектор не "действовал и действует", а "был использован и используется". Кем использовался, можете назвать фамилии?

- Фамилий называть не буду. Но в целом - да, Правый сектор - это технология, инструмент. Но при этом не значит, что в будущем из него не получится самостоятельная политическая сила. Например, трансформацию Правого сектора в партию и выдвижение своего кандидата на выборы президента я рассматриваю как попытку отдельных представителей выйти из подполья и со временем отмежеваться от радикалов. Не будем забывать, что та же Свобода начинала как радикальная маргинальная сила, а теперь это презентабельная парламентская партия. Партия власти, по сути.

- О радикализации Майдана. Одной из его причин послужили "законы 16 января". Зачем они нужны были Януковичу?

- Это была российская инструкция: ты, давай, действуй радикально, но под это подведи правовую основу.

- Вам известен настоящий маршрут бегства Януковича из Украины?

- А это вообще не секрет. Киев - Харьков - Донецк - Крым - Россия. Спецслужбам были известны все точки остановок Януковича, и для его безопасного задержания были все возможности. Особенно в Крыму. Почему Януковича не задержали? Это большой вопрос. Никого обвинять не буду.

- Имел ли место в данной ситуации сговор новой власти с Януковичем?

- Пока демонстрируют все так, что это недоработка. Но я с этим не согласен. Проблема в том, что к власти после Майдана пришли не новые люди, а те, за кем тянется длинный шлейф отношений с разными политиками. А также теневые связи, зависимости и договоренности. 


<a href="http://liga.net/">Источник</a>

"Не могу и не хочу смотреть тот маразма и ту человеконенавистническую ложь, которую показывают россияне. Россияне нас пугают всю жизнь. Это становится невыносимым. Я для Путина тоже бандеровец и фашист. Ведь поддерживаю Майдан и украинцев. И слава Богу. Горжусь и горжусь этим!"

---

В. Кикабидзе.

Политическая аскетикаОтношение к украинским событиям для русского человека – это обычный аскетический вызов. Конфликт чувства и разума. 
Конечно, сердце ликует, видя совпадение песни и реальности: «Севастополь, Севастополь - город русских моряков».
Конечно, радостно за радость русских жителей Крыма.
Но разум осаживает эту радость и настаивает, что теряет Россия больше, чем приобретает.

1. Получив Крым, Россия теряет шансы на свое сращивание с континентальной Украиной и даже просто с ее индустриальным юго-востоком. В былые годы только ленивый не цитировал слова Бжезинского «Без Украины Россия перестаёт быть империей, с Украиной же, подкупленной, а затем и подчинённой, Россия автоматически превращается в империю» (http://www.archipelag.ru/authors/brzezinski/?library=430). Без украинской индустрии наша сырьевая экономика никак не может быть самодостаточной, и потому она требует соединения с чем-то более мощным.

2. Создав себе изоляцию на Западе, Россия вынуждена повернуться на Восток. Это означает, что мы станем сателлитом Китая. Причем это не будет равноправным партнерством. Китайцы умелые и крайне жесткие переговорщики. Они будут диктовать и цены на наше сырье и – в ряде случаев – наши внешнеполитические действия.

3. Конфронтация с Западом означает переход на мобилизационный режим жизни. И в экономике и в идеологии. Право на ложь становится патриотической обязанностью. Ведь нельзя же критиковать правительство своей страны, если идет война! (тут патриархия опередила Кремль: она нашла свою войну и объявила себя непогрешимым верховным главнокомандующим военного времени еще весной 12 года). Слежка, доносы, увольнения, обязательные аплодисменты любому действию властей и травля национал-предателей… А потом опять жалобы на «утечку мозгов» и деградацию системы образования и культуры научного мышления.

При этом пропаганда будет выкручивать мозги и самые естественные чувства: ибо она будет требовать в самом родном и близком народе – малороссийском – видеть врага, а друзей и ближних будет учить видеть в китайцах. Это насилие не пройдет даром для психического и нравственного здоровья нации. 

(Напомню жертвам бандеровского воспитания: Малороссия – это (по антично-греческому шаблону) название Киевщины в значении «собственно Россия», колыбель Руси по аналогии с малой и большой Грецией, малым и большим Лондоном, малой и большой Польшей). 

4. Почти уже неизбежное появление визовой границы с Украиной вкупе с конфронтационной идеологической войной, ведущейся с обеих сторон, сократит число традиционных русско-украинских браков, что негативно скажется на стабильности генофонда русского народа.
Второе следствие опускания визового и пропагандистского занавеса – резкое сокращение украинских заробiтчан, приезжающих в Россию. Кем будут замещаться эти рабочие руки? Знамо дело – Средней Азией и Дальним Востоком.

5. Галицийская идеология, видящая в России врага украiнства, перестает быть диковинкой для Киева и востока Украины. На наших глазах на чувстве обиды за Крым может возникнуть общая база чувств и убеждений, по настоящему способная объединить запад и восток Украины. И точка консенсуса будет сильно ближе именно к галицийской версии. Протестные митинги на востоке страны явно выдыхаются. 

Не стоит забывать и то, что нынешние киевские лидеры достаточно умны, чтобы учиться на своих прошлых ошибках. Вето Турчинова на первоначальное дурацкое решение Рады о языках, арест и убийство Белого, подчеркнутая лояльность к церквам московского патриархата, готовность расширять права местного самоуправления... Вчера Яценюк заявил о том, что денежные компенсации (тысяча минимальных зарплат) будет выплачена семьям всех погибших на Майдане – в том числе бойцам Беркута.

Западные экономические эксперты будут искренне стараться спасти экономику Украины. Полагаю, им это удастся. Так что взрыва, который очередные осколки Украины мог бы прибить к борту российского корабля, не будет. А вот молдово-украинская блокада Приднестровья может быть весьма эффективной…

6. Про то, что своими действиями в Крыму Москва по сути сама пригласила НАТО в Украину, вчера сказал даже Лукашенко. И тут дело даже не в том, вступит ли Украина в НАТО. Можно и не вступая в блок разместись по крайней мере его следяще-разведовательные структуры на своей территории.

7. Россия теперь будет вкладывать в Крым много больше средств, чем она платила Украине за аренду Севастополя. Резко увеличатся вложения в сам черноморский флот. При том, что ему уже не суждено сравняться даже с турецким (по огневой мощи он сейчас минимум в три раза превосходит ЧФ). Какие боевые задачи он может решать, будучи закрытом в Черном море? Турки умеют даже американские боевые корабли не пропускать через заливы – и это будучи с ними в одном военном блоке. А уж наш флот они запрут элементарно. А в черноморском бассейне - против кого нам нужен флот? Страны НАТО тронуть нельзя. А вне НАТО из черноморских стран до поры до времени остаются лишь Грузия и опять же Украина. Будем десантироваться в Одессе? Нет, наш флот для защиты, а не для нападения! Но от чьей атаки он может гарантированно защищать побережье Крыма и Кавказа? У Украины флота больше нет. У Грузии его и не было никогда. А с флотами НАТО ЧФ не справится. Поэтому вполне справедливо в последние 20 лет ресурсы России шли прежде всего на развитие Северного и Тихоокеанского флотов, а не в Севастопольскую бухту.

8. УПЦ МП ради своего выживания теперь будет большим католиком, чем папа римский (в смысле будет демонстрировать свою оппозиционность Москве больше, чем Филарет). Филарет Путина бандитом еще не называл – в отличие от черкасского митрополита УПЦ МП. Впору вообще ставить вопрос об освобождении московской патриарха от украинского контроля (ибо украинский епископат участвует в работе собора РПЦ и имеет блокирующий пакет голосов). 

Патриарх Кирилл, который ранее говорил, что Киев и Украина это его родной дом, не приехал в этот дом, когда в нем был пожар. Поразительно – он даже не пригласил к себе ни одного украинца для беседы и расспроса! Ни официально, ни неофициально не было никаких знаков патриаршей приязни, понимания и солидарности с украинской частью его паствы. Как не было ни слова с осаживанием антиукраинского пропагандистского угара в российских СМИ и блогах. Вряд ли украинцы это забудут.

8. 20 лет я радовался, что хотя бы проблему крымских татар Россия решать не надо, что это теперь головная боль Киева. Сейчас же мы получили в составе России хорошо организованный и довольно злопамятный по отношению к России этнос. Ура?

9. А что получает обычный житель Тулы или Иркутска от присоединения Крыма? Отдых там для него станет дороже. Зато инфляция у него дома станет сильнее. От того, что «защищены права русского населения Крыма», его права у себя дома защищеннее не станут. Зато его «русский мир» без Украины стал значительно меньше.

***
Последствия очеведно-печальны. Не заметить их было нельзя. Можно было бы счесть мартовские события эмоциональным экспромтом.
Но вот список воинских частей и кораблей, которых лишилась Украина по итогам Крымской Весны.
http://colonelcassad.livejournal.com/1507259.html и http://talks.milkavkaz.net/viewtopic.php?f=14&t=464&start=2355#p65800
Командование ВМС ВСУ (в/ч А-0225, г. Севастополь):

- Командный центр ВМС ВСУ (в/ч А-1797, г. Севастополь).
- Запасной командный центр ВМС ВСУ (в/ч А-2248, г. Севастополь + с. Фруктовое).
- 48-я комендатура охраны и обеспечения (в/ч А-0840, г. Севастополь).
• 56-й отдельный батальон охраны и обслуживания (в/ч А-0235, г. Севастополь).
• 30-й командно-разведывательный центр (в/ч А-3318, г. Севастополь).
• 80-я группа консолидирующей пропаганды отдела наблюдений и специальных действий (в/ч А-4398, г. Севастополь).
• 79-й информационно-телекоммуникационный узел (в/ч А-4362, г. Севастополь + с. Фруктовое).
• 30-е управление эксплуатации специального объекта (ЗКЦ ОК «ВМС» ВСУ) (в/ч А-2929, г. Севастополь (Верхнесадовое)).
• 71-й узел фельдъегерско-почтовой связи (в/ч А-1921, г. Севастополь).
• 537-й узел фельдъегерско-почтовой связи (в/ч А-1956, Автономная республика Крым, г. Симферополь).
• 104-й отдельный передающий радиоцентр (в/ч А-4374, Автономная республика Крым, Белогорский р-н, с. Зеленогорское).
• Академия военно-морских сил имени П.С. Нахимова (в/ч –, г. Севастополь).
- учебно-тренировочный центр морских операций ВМС (в/ч –, г Севастополь).
• 1-й дивизион учебных кораблей АВМС имени П.С. Нахимова (в/ч –, г. Севастополь).
- № U540 «Чигирин» – учебный катер пр. УК-3 (1984).
- № U541 «Смела» – учебный катер пр. УК-3 (1985).
- № U542 «Новая Каховка» – учебный катер пр. УК-3 (1986).
• Научно-иследовательский центр ВСУ «Государственный океанариум» (в/ч А-1845, г. Севастополь).
- № U701 «Почаев» – морской водолазный бот пр. 535 (1975).
- № U860 «Каменка» – морская самоходная сухогрузная баржа пр. 431ПУ (водолазное судно (1957)).
• 37-й отдельный полк связи и управления (в/ч А-4416, г. Севастополь).
• Центр навигации, гидрографии и гидрометеорологического обеспечения (в/ч А-3319, г. Севастополь).
- № U635 «Сквира» – гидрографический промерный бот пр. 1896 (1976).
- № U659 «МГК-1877» – малый гидрографический катер пр. 16830 (1989).
- № U662 «МГК-1889» – малый гидрографический катер пр. 16830 (1989).
• 10-я морская авиационная бригада (в/ч А-1100, Автономная республика Крым, Сакский р-н, пгт. Новофедоровка) (1 Бе-12ПС, 1 Ан-24Т, 1 Ан-2; 2 Ми-14, 5 Ка-27ПЛ, 4 Ка-27ПС/Е, 3 Ка-29ТБ, 3 Ми-8МТ).
• 26-й морской радиотехнический отряд особого назначения (в/ч А-4368, г. Севастополь).
• 191-й учебный центр ВМС ВСУ (в/ч А-4591, г. Севастополь).
• 36-я отдельная механизированная бригада береговой обороны (в/ч А-2320, Автономная республика Крым, Симферопольский р-н, с. Перевальное).
- 1-й отдельный батальон морской пехоты (в/ч А-2272, Автономная республика Крым, г. Феодосия).
- 501-й отдельный батальон морской пехоты (в/ч А-0669, Автономная республика Крым, г. Керчь).
• 406-я отдельная бригадная артиллерийская группа (в/ч А-1743, Автономная республика Крым, г. Симферополь).
• 85-й отдельный стационарный береговой ракетный дивизион (в/ч А-2290, г. Севастополь (Гончарное)).
• 25-й отдельный мобильный береговой ракетный дивизион (в/ч А-2291, г. Севастополь (Фиолент)).
• Центр оперативного (боевого) обеспечения (в/ч А-3835, Автономная республика Крым, г. Бахчисарай).
• 222-й отдельный автомобильный батальон (в/ч А-2904, Автономная республика Крым, г. Бахчисарай).
• 174-я база вооружения (в/ч А-4068, г. Севастополь).
• 51-й объединенный склад вооружения и имущества (в/ч А-2327, Автономная республика Крым, г. Феодосия (Щебетовка)).
• 46-й объединенный склад вооружения и имущества (в/ч А-1727, Автономная республика Крым, г. Белогорск).
• 257-й объединенный склад вооружения и имущества (в/ч А-4290, Автономная республика Крым, пгт Новоозерное (Донузлав)).
• 258-й объединенный склад артиллерийского, минно-торпедного и инженерного вооружения (в/ч А-2157, Автономная республика Крым, Сакский р-н, с. Наумовка).
• 114-й артиллерийский склад боеприпасов (в/ч А-2234, Автономная республика Крым, Белогорский р-н, с. Межгорье).
• Отдельная ракетная техническая часть (в/ч А-2091, Автономная республика Крым, пгт Черноморское).
• 531-я база хранения и ремонта средств связи (в/ч А-4480, г. Севастополь).
• 6553-я база измерительной техники (в/ч А-3360, Автономная республика Крым, г. Евпатория).
• 47-й объединенный центр обеспечения (в/ч А-2760, Автономная республика Крым, г. Симферополь + г. Севастополь + Автономная республика Крым, г. Джанкой).
• 128-й объединенный центр обеспечения (в/ч А-4486, г. Севастополь).
• Н-ский морской разведывательный пункт (в/ч А-3343, Автономная республика Крым, пгт Новоозерное).
• Н-ский центр криптографической и технической защиты информации (в/ч А-3346, г. Севастополь).
• Н-ский автоматизированный центр передачи и обработки информации (в/ч А-2398, Автономная республика Крым, г. Симферополь).
• Н-ский объединенный склад вооружения и имущества (в/ч А-4474, Автономная республика Крым, Бахчисарайский р-н, с. Машино).
• 13-й фотограмметрический информационный Краснознаменный центр (в/ч А-3674, Автономная республика Крым, г. Симферополь).

Центр морских операций (в/ч А-0825, г. Севастополь):

• Севастопольская военно-морская база (в/ч А-4408, г. Севастополь (б. Стрелецкая)).
- № U01 «Запорожье» – дизель-электрическая подводная лодка пр. 641 (в/ч А-4430 (1970).
• 1-я бригада надводных кораблей (в/ч А-2295, г. Севастополь (б. Куриная)).
- № U153 «Прилуки» – большой ракетный катер пр. 206МР (корвет) (в/ч А-2295/Б (1980)).
- № U155 «Приднепровье» – большой ракетный катер пр. 1241Т (Никополь) (корвет) (в/ч А-1750 (1983)).
- № U500 «Донбасс» – плавучая мастерская пр. 304 (резервный корабль управления) (в/ч А-4543 (1970)).
- № U510 «Славутич» – большой разведывательный корабль пр. 1288.4 (в/ч А-0247 (1992)).
• 18-й отдельный дивизион судов обеспечения (в/ч А-4424, г. Севастополь (б. Стрелецкая)):
- № U756 «Судак» – морской водоналивной транспорт пр. 561 (Сура) (1957).
- № U760 «Фастов» – малый морской танкер пр. 1844 (1981).
- № U802 «Каланчак» – плавучий кран пр. 771 (1962).
- № U811 «Балта» – судно размагничивания пр. 130 (1987).
- № U812 «Северодонецк» – судно контроля физических полей пр. 18061 (1987).
- № U830 «Корец» – морской буксир пр. 745 (1973).
- № U947 «Красноперекопск» – рейдовый буксир пр. 498 (1974).
- № U954 «МУС-482» – судно-мусоросборщик пр. 14630 (1983).
- № U001 «Адмиральский» – рейдовый катер для парадов пр. 371У (1984).
- № U783 «Ильичевск» – морской катер пр. 1430 (пассажирский катер (1976)).
- № U853 «Коростень» – пограничный катер специальной службы пр. 1387 (Шулявка) (1965).
- № U926 – рейдовый катер пр. Р376 (подчинение СБУ (1971)).
• 28-й отдельный дивизион аварийно-спасательной службы (в/ч А-4414, г. Севастополь (б. Стрелецкая)).
- № U705 «Кременец» – спасательное буксирное судно пр. 714 (1983).
- № U706 «Изяслав» – спасательный буксир пр. 733С (1962).
- № U722 «Борщив» – пожарный дезактивационный катер пр. 364 (1954).
- № U732 «Ромны» – рейдовый водолазный катер пр. РВ1415 (1984).
- № U733 «Токмак» – рейдовый водолазный катер пр. РВ1415 (1983).
- № U782 «Сокаль» – пассажирский катер пр. СК620 (санитарный катер (1983)).
- № U852 «Шостка» – килекторное судно пр. 141 (1989).
- № U855 «Золотоноша» – плавучий склад пр. 814М (1986).
- № U953 «Дубно» – рейдовый буксир пр. 737М (1974).
• Южная военно-морская база (в/ч А-2506, Автономная республика Крым, пгт Новоозерное (Донузлав)).
• 21-й район береговой системы наблюдения (в/ч А4249, Автономная республика Крым, пгт Новоозерное).
- 46-я отдельная радиотехническая рота (в/ч А-4014, Автономная республика Крым, г. Ялта (Ай-петри)).
• 5-я бригада надводных кораблей (в/ч А-2865, Автономная республика Крым, пгт Новоозерное (Донузлав)):
- № U205 «Луцк» – малый противолодочный корабль пр. 1124М (корвет) (в/ч А-0793 (1994)).
- № U206 «Винница» – пограничный сторожевой корабль пр. 1124П (корвет) (в/ч А-3002 (1976)).
- № U208 «Хмельницкий» – малый противолодочный корабль пр. 12412 (корвет) (в/ч А-4274 (1985)).
- № U209 «Тернополь» – малый противолодочный корабль пр. 1124М (корвет) (в/ч А-3304 (2005)).
- № U310 «Чернигов» – морской тральщик пр. 266М (Желтые Воды) (в/ч А-4442 (1977)).
- № U311 «Черкассы» – морской тральщик пр. 266М (в/ч А-4434 (1974)).
- № U401 «Кировоград» – средний десантный корабль пр. 773 (в/ч А-0199 (1971)).
- № U402 «Константин Ольшанский» – большой десантный корабль пр. 775 (в/ч А-4289 (1985)).
- № U891 «Херсон» – катер-торпедолов пр. 1388 (в/ч А-2865/А (1987)).
- № U240 «Феодосия» – противодиверсионный катер пр. ПВ1415 (в/ч А-2865/Б (1982)).
• 8-й отдельный дивизион судов обеспечения (в/ч А-4288, Автономная республика Крым, пгт Новоозерное (Донузлав)):
- № U728 «Евпатория» – противопожарный катер пр. 364 (1953).
- № U831 «Ковель» – морской буксир пр. 733 (1965).
- № U925 – рейдовый катер пр. 371У (1984).
- № U942 «Новоозерное» – буксирный катер пр. Т63ОЖ (1955).
- № U951 «Большая Александровка» – учебно-тренировочное судно пр. 254 (1955).
• 801-й отдельный отряд борьбы с подводными диверсионными силами и средствами (в/ч А-0702, г. Севастополь).

Тактическая группа «Крым» (в/ч А-2355, г. Севастополь):

• 204-я Севастопольская бригада тактической авиации имени Александра Покрышкина (в/ч А-4515, г. Севастополь (Бельбек)) (МиГ-29С/УБ, L-39).
• 50-й гвардейский зенитный ракетный Севастопольско-Феодосийский полк (в/ч А-4489, Автономная республика Крым, г. Феодосия (мыс Ильи)) 2 зрдн С-300ПС.
• 174-й зенитный ракетный полк (в/ч А-3009, г. Севастополь (Дергачи)) 3 зрдн С-300ПС.
• 55-й зенитный ракетный полк (514-й озрдн в/ч А-4521; 515-й озрдн в/ч А-4523; 518-й озрдн в/ч А-4524) (в/ч А-4519, Автономная республика Крым, г. Евпатория) 3 озрдн «Бук-М1».
• 40-я отдельная радиотехническая Крымская бригада (в/ч А-1656, г. Севастополь (Любимовка)).
- (251-й ортб в/ч А-2255, г. Севастополь (Бельбек)).
- (257-й ортб в/ч А-1554 (348-й ПНА) Автономная республика Крым, г. Ялта (Ай-петри)).
- (262-й ортб в/ч А-0883 (259-й ПНА) Автономная республика Крым, г. Керчь).
- (549-я орлр в/ч А-1051, г. Севастополь (Фиолент)).
- (727-я орлр в/ч А-1138, Автономная республика Крым, г. Судак (Меганом)).
- (729-я орлр в/ч А-1133, Автономная республика Крым, г. Феодосия).
- (740-я орлр в/ч А-0801, Автономная республика Крым, Ялтинский р-н, с. Оползнево).
- (Н-ская орлр в/ч А-0879, Автономная республика Крым, г. Евпатория).
- (Н-ская орлр в/ч А-1863 (260-й ПНА) Автономная республика Крым, пгт Черноморское (Тарханкут)).
- (Н-ская орлр в/ч А-1397, Автономная республика Крым, г. Алушта (Костель)).
• 21-я авиационная комендатура (в/ч А-1387, Автономная республика Крым, г. Джанкой).
- Н-ский отдельный центр радио и радиотехнической разведки (в/ч А-2708, Автономная республика Крым, г. Евпатория).
• 168-й государственный авиационный научно-испытательный центр (в/ч А-0156 (813-й ГНИП), Автономная республика Крым, г. Феодосия (Кировский)).

• Крымское территориальное управление ВСП ВСУ (в/ч А-1668, г. Севастополь):
• Зональный отдел ВСП ВСУ (Автономная республика Крым, г. Симферополь).
- 82-я отдельная рота ВСП ВСУ (в/ч А-2337, Автономная республика Крым, г. Симферополь).
- 85-я отдельная рота ВСП ВСУ (в/ч А-2239, г. Севастополь).
• Зональные отделения ВСП ВСУ (г. Евпатория, г. Феодосия).

• Военно-медицинский клинический центр Крымского региона (в/ч –, г. Севастополь).
- 57-й войсковой мобильный госпиталь (в/ч –, г. Севастополь).
• 386-й базовый военный госпиталь имени Святителя Луки (в/ч А-4614, Автономная республика Крым, г. Симферополь).
• 540-й центральный военно-морской госпиталь (в/ч А-1716, г. Севастополь).
• Центр реабилитации, санаторного лечения и специальной подготовки личного состава ВМС и ВВС (в/ч А-1883, Автономная республика Крым, г. Судак).
• Центр медицинской реабилитации и санаторного лечения «Феодосийский» (в/ч А-1370, Автономная республика Крым, г. Феодосия).
• Центр медицинской реабилитации и санаторного лечения «Крым» (в/ч А-0360, Автономная республика Крым, Алуштинский р-н, пгт Партенид).
• Центральный детский клинический санаторий (в/ч А-1514, Автономная республика Крым, г. Евпатория).
• 4-й санитарно-эпидемиологический отряд (в/ч А-4504, Автономная республика Крым, г. Симферополь).
• 1030-й санитарно-эпидемиологический отряд (в/ч А-3172, г. Севастополь).

• Крымское территориальное командование внутренних войск МВД Украины (в/ч 2222, Автономная республика Крым, г. Симферополь):
• 9-я отдельная бригада внутренних войск (в/ч 3009, Автономная республика Крым, г. Симферополь).
• 42-й отдельный полк оперативного назначения внутренних войск (в/ч 4110, г. Севастополь).• 47-й отдельный полк специального назначения внутренних войск «Тигр» (в/ч 4125, Автономная республика Крым, Феодосийский р-н, с. Краснокаменка (Феодосия-13)).
• 15-й отдельный батальон внутренних войск (КЭОП) (в/ч 3055, Автономная республика Крым, г. Евпатория).
• 18-й отдельный специальный моторизованный батальон милиции (в/ч 3058, Автономная республика Крым, Ялтинский р-н, пгт Гаспра).


Чтобы такое количество военных частей взять под контроль – надо очень хорошо проработать сценарий их одновременного блокирования. Для этого недостаточно неопознанных вежливых зеленых человечков из местного населения. Значит, в Москве всерьез и заранее думали. Жаль, что ответы на выше перечисленные тревоги и вопросы так и не придумали и не опубликовали.