Заголовок досить смішний та історія такою не буде! Влітку я була на морі і в трьох таборах лідером. Два табори проходили в невеличких містечках біля Києва,а ось третій в селі.Приїхавши туди,відчуваєш себе трохи диким,адже побачити корову зблизька,погладити її,вперше спробувати парне молоко,навіть спробувати самому її подоїти-це незабутньо,а для сельчан незабутньо смішно.Найбільше мені сподобалось,то це те,що селянські люди піклуються один про одного,намагаються допомогти один одному, спілкуються без усякого пафосу,гордості,вони прості,перебуваючи у незнайомій сімї,маєш таке відчуття,ніби,ти їх знаєш все своє життя. Діти відкриті,потребують уваги,часу проведеного з ними. Даруючи їм любов,тепло,ласку, отримуєш вдвічі більше від них. Хіба це не чудово повернутися додому з серцем переповненим тїєю теплотою,яку отримав там?!

Великий Київ,прекрасні парки,сквери,будівлі,багато людей,які живуть кожен сам для себе,та чи в цьому справжнє задоволення? Чи маленьке село де близько трьох магазинчиків,небагато людей,і тепле спілкування,простота,небайдужість,доброта!