Нічні роздуми

Рахував на днях скільки часу я на нулі. Відняв час навчання на офіцерських курсах, полігону, короткого часу перебування на другій лінії оборони, відпусток та шпиталю. Вийшло десь 30 місяців... Трохи є. Та в батальйоні знаю солдатів та офіцерів що тут ще довше. Скоро наче повертаємось в ППД. Так Порох обіцяв коли був нещодавно у нас в Авдіївці. Відчуття якісь незрозумілі. Не скажу, що втомився захищати Україну та подих перевести потрібно чи може перейти в інший формат боротьби. Знаю, що для багатьох, навіть для рідних, такі як я дивні та незрозумілі. Хтось взагалі вважає нас хворими на голову. Нічого нікому пояснювати не буду. На сході України іде війна, Крим окупований, ворог відомий. Це факт. І як військовому мій обов'язок зі зброєю захищати країну. Що і будемо робити.
Скоро ранок. Стрілкотня вночі скінчилась. Зараз тихо- поодинокі постріли та один вибух гранати рпг десь недалеко. Погода г., болото, вночі був мокрий сніг, насувається ранковий туман. В буржуйці тріщать дрова. Хлопці на постах в повній бойовій.
Доброго ранку, рідна Україна!