Пісня не урок

Доба в АТО минула без загострень,
П'ятнадцять обстрілів, поранено бійця,
Ми звикли до подібних повідомлень,
Перемикаєм, не чекаючи кінця,

Конкретика нікого не цікавить,
Звичайно шкода, якщо хтось помер,
Та Бог і президент нас не оставлять,
О! По сусідньому каналу йде концерт…

А там на сцені хлопець сивочолий,
Притиснувши гітару до грудей,
Співав душею, про людськеє горе,
Прості слова, без пафосних речей

Співав про матір, що сама лишилась,
Про друга, що вмирає на руках,
Та не твоє там серце зупинилось,
Сльоза текла не по твоїх щоках

А ти не зміг перемикнути знову,
Тремтячі руки випустили пульт,
Що це було? Видіння, зрада, змова…
Слова пісень були больніше куль.

Іще куплет, іти уже побачив
Розпечене провалля бліндажу,
В якому щойно вибухом гарячим,
Два побратими вийшли за межу

І дихання і мову відібрало,
Лишивши твою совість сам на сам,
Із тими, кого поруч вже немає,
Хто лише подвиг свій залишив нам.

Перемикай свою тремтячу душу,
Ховайся, виправдовуйся, біжи…
Тебе я ні до чого не примушу,
Одне попрошу – дітям не бреши

Доба в АТО минула без загострень,
Кров не розмочить офіційних сторк,
Ми звикли до подібних повідомлень,
АТО не вирок, пісня не урок…
(с) У нас "доба минула без загострень" А як у вас? Четвертий рік нема нас дома. Ми зупинили ворога і метр за метром звільняємо країну від окупанта та бандитів. А що у вас які новини? Що дома нас чекає? То гєй-парад, то цирк, то біг по колу... і воплі "зрада!" та пошуки якогось винуватця. Ви чьо там уху єлі? Чи дійсно два світи існує і мрії та бажання настільки різні?