Хвилина, ніч розтане за віконцем.
Хвилина миттю промайме в житті.
Хвилина болю - вічністтю здається.
А щастя хвилька миттю промайме.
Хвилини досить - помилитись
І вік не виправить тоді...
Пробач та тільки так і можна жити
В полоні часу і брехні.
Нестримані слова до селі тихі
Час забирають в нас з тобой.
Ти тільки не кажи навіки,
Хвилина змінить все в житті.
Ми сподівались жити вічно,
Триматись разом раз у раз,
Але дитяча поведінінка й схожість...
Зіграли знову не ту роль.
Гроза вночі розвіє прикрість...
І завтра вже не повернуть.
Ми так і не дізналися правди.
Хоча навіщо це тепер?
Останій раз не посміхнуся,
Але ти все забудь і я піду.
Проходить крізь грозу світанок.
В кімнаті пусто - просто лист "Пробач".
Я більше не зайду в ці двері,
Мені не раді більше тут.
Тому прощатися не варто,
Забудь... мене тут небуло!