Приїжджає Касяненко Наталка забігає, і кричить криком: «Поїхали, зараз тут будуть менти! Поїхали! Я стану на коліна! Пожалій себе! Пожалій дитину! Не думаєш про себе, не хочеш про себе думать?!
 

Для тих, хто про мене знає мало, або взагалі вперше чує, спробую коротко ввести в курс подій, бо далі мовчати, мабуть, вже й для самої себе небезпечно.  У 20 років я працювала у приватній газеті «Базар Медіа» сина начальника Гадяцької міліції Олександра Товстого. Провела журналістське розслідування стосовно корупції голови  Лохвицької райради, написала статтю «За ким плаче зона?», але із власником газети домовилися, і її зняли із друку.  Того ж дня я пішла з газети, але дала слово, що цей матеріал люди прочитають. Приватний підприємець із міста Лохвиці Олександр Цись дізнався про цю ситуацію, і, мабуть, пожалівши мене, передав через своїх друзів гроші на відкриття моє власної газети. Я за місяць відкриваю Полтавський обласний інформаційно-рекламний тижневик газету «Свобода слова». Беру пляшку горілки, їду до попереднього начальника, і кладу йому на стіл перший примірник із статтею, яку вони не надрукували, зверху на неї ставлю пляшку, яку він мені програв.  Газета для людей стала єдиним захистом, або й останньою інстанцією, куди можна звернутися за допомогою. Потім я вийшла заміж, народила дитину, але  не склалося, я розлучилася.

Як то кажуть на емоціях відкрила меблевий магазин і типографію. Десь було до мільйона кредиту у банках. Слава Богу, вже все погасила. Перший чоловік дуже багата людина, має завод метало-пластикових вікон, різного роду-характеру магазини, але жити у «золотій клітці», - не можу.

Гарних справ по області було зроблено дуже багато. Коли рейдери напали на Лохвицький ВАТ «Спирзавод» і люди пів року сиділи без зарплати, то я приїхала, зупинила роботу усього заводу, і вивела 700 чоловік, увесь колектив на вулицю, щоб заблокувати головну трасу області. До кінця тижня гроші виплатили  усім до одної людини, але проти мене, за блокування дороги, як ініціатора, прокурор Лохвицького району порушив справу, і за тиждень  вже й закрив.

У Гадячі, минулого року, вирішили закрити пошту, а це 200 робочих місць, і великий мінус для колишньої гетьманської столиці України. За три години, у телефонному режимі, коли вже приїхало обласне керівництво пошти, робити передачу майна, я привела до адміністрації до 1000 чоловік. Володимир Беседа голова Гадяцької адміністрації почав дзвонити до губернатора Олександра Удовіченка і кричати : «Ірма заблокувала роботу нашого апарату, які наші дії? Що нам робити?». Коли вони не повірили у мою серйозність, я привела на наступний день ще більше людей, прихав начальник обласного управління пошти Анатолій Хоменко і сказав : «Я дуже образився на Ірму Миколаївну, бо вона не вірно вказала моє ім’я на сайті «Полтавщина», але дякуючи їй, я вам залишаю вашу пошту!». На карті України, це єдиний поштовий центр, який оминула реорганізація.  Але й по цій справі проти мене прокуратура Полтавської області порушувала кримінальну справу за втручання у внутрішній процес реорганізації пошти, та не законне перебування на якихось засекречених територіях поштового приміщення. Я зібрала 8000 тисяч підписів проти реорганізації пошти, і віддала прокурору, - справа  «сама» закрилася.

Того ж  року, я у місті Гадячі балотувалася на міського голову, із семи кандидатів посіла друге місце. Якби, на той час, я погодилася увійти до Партії Регіонів то звісно, що була б, мером, але совість не дала цього зробити, та й люди б мене не зрозуміли. Ще за місяць до виборів помирає рідна сестра у 27 років через недбалість лікарів, це взагалі був удар такий, що передати словом складно.

Проходе після виборів місяць, голова Гадяцької адміністрації Володимир Беседа просить увійти до його страхової компанії «Аліко» і говорить своїм колегам «Если Ирма будет с нами, то круг в области сомкнётся». Я відмовляюся від їхньої пропозиції, і проводжу по цій страховій компанії журналістське розслідування. Знайшла чоловіка, жителя міста Гадяча Рахно Віталія, який продав усе своє майно, і вклав у цю компанію, йому обіцяли, що з часом дадуть великі кошти, він і себе застрахував, але чоловік загинув в автокатастрофі, і рідня обіцяних 100 тисяч, так і не отримала. Але річ не в грошах, та й життя людини не можна із цим мусором порівняти. Річ у тім, що шляхом примусу, усіх страхують, і від цієї піраміди не зміг втекти жоден керівник району. Система така, ти платиш десять років поспіль по 5 тисяч гривень, а потім тобі обіцяють дати 200 тисяч, або, якщо ти загинув то «відразу».  Коли Володимир Беседа дізнався, що я готую цей матеріал, арештовують людину із якою я мала певні стосунки, не буду брехати, тому пишу як є, рано чи пізно воно вилізе. Тож, арештовують дуже дорогу для мене людину Репецького Євгена, який побив п’ятьох міліціонерів за розповсюдження наркотиків, але його навіть не за це відправляють в СІЗО, а за крадіжку конденсату, до якої він абсолютно не має ніякого відношення. Він ніколи не дивився в зуби жодному чиновнику, жодному політикові, завжди був у гарній формі, і таких людей, як він, мабуть, вже й не буде.  У мене почалася паніка, я продаю магазин, тобто весь товар, що в ньому знаходиться, віддаю під заставу свій автомобіль, проплачую усім кому можна, і кому не можна, але нічого не можу вдіяти, гроші летять, а результат - нуль.

7 серпня, дзвінок, дзвонить один чоловік, говорить, що зі мною хочуть зустрітися, погоджуюся на зустріч, приїжджає  Юрій, це такий собі маленький ахметов при партії Регіонів, і говорить :«Володимир Беседа дасть грошей стільки ти скажеш, завтра привезу 15 тисяч доларів, не пиши про страхову компанію. Або можемо обміняти на Репецького, у нас гарні стосунки із генералом ».  Я не дала відповіді у перший день, але сказала, що подумаю стосовно Репецького.  Передаю цю інформацію Репецькому, він категорично відмовився від цього обміну. Я й знала що він так скаже, бо це дуже вольова людина.

Все так навалилося відразу, що не знала куди бігти. Стаття  вийшла, Беседа планував балотуватися до ВР, але його рейтинг впав так після цієї статті, що вже ніякі гроші повернути минулого не зможуть. Його кандидатуру не погоджують від партії Регіонів, замість нього погодили начальника КРУ у Полтавській області Кривошея. Я також вирішую для себе балотуватися у цьому ж окрузі, газета проводить опитування по усім кандидатам і мій рейтинг засвітив майже 70 відсотків, коли у них по 7-10 відсотків.

Знову забігаю на перед, бо усього написати звісно що не можна. Доки намагаюся врятувати Євгена, мені розповідають про дівчинку Вікторію Санжарівець, яка сидіть у тому ж СІЗО, на неї також повісили вбивство афганця. Звертаюся до усіх інстанцій, але нічого не вдається, відбуваю усі суди, одна лишень поїздка 500 гривень. Євгеній Захаров Харківський правозахисник слова Богу профінансував адвоката. Підключаю телебачення, знущання над дитиною показують по усіх каналах, організовую біля ГПУ мітинг, до справи долучається депутат ВР Володимир Стретович, і дівчинку відпускають на волю, а головного міліціонера по Полтавській області Олександра Рудяка звільняють. Через певних знайомих мені передають, що він мені цього, так просто, не подарує. Я змовчала! Продовжую працювати, але грошей стає все менше і менше, бізнес тримається на плаву, мене помічає приватний підприємець із Миргорода, який запропонував свою фінансову підтримку, але попросив, щоб я його врятувала від рейдерів, які забирають його семикілометровий ставок. За тиждень, прокуратура Миргорода перекинула верх дном його минуле, і порушила кримінальну справу за бійку, про яку важко комусь і пригадати. Потім він їде до мене на зустріч, щоб сказати про те що відбувається, і біля кафе, хтось влазить в його автомобіль і викрадає барсетку із десятьма тисячами гривень та документами. Я терміново везу його до Стретовича, депутат бере справу під свій контроль.

Цього ж дня я зустрічаюся із своїми друзями в готелі «Україна» у місті Києві, і пропоную організувати «Рух простих людей на Межигір’я» про все це викладаю в Інтернеті, люди підтримують.

Але і це ще не все, щоб повалити режим Януковича, я роздала 1000 дисків «Фильм про Януковыча». І це не через те, що ви усі думаєте П-І-А-Р, а через те, що вже жодна нормальна людина не може жити в державі, яка небезпечна для їхньої дитини.  

І зараз, я все ж таки напишу те, чого дуже не хотіла писати, щоб не зіпсувати власний авторитет, але мушу написати, бо може статися біда.

Два місяці тому, до мене телефонує попередній голова Гадяцької адміністрації Ірина Гулей, і говорить: «Ірма, я не хотіла тобі говорити, але тебе хочуть посадити. Міліція запускає слух, що тобі підкинули наркотики!!! Не будь дурною, тікай, ти знаєш, як моєму братові підкинули не гірше за мене! Тікай, Богом молю…». Сказати чесно, я не повірила. Через годину телефонує сусідка по магазинах Жилізняк Марія: «Ірмо Миколаївно у вас все добре?... Мені сказали, що вам підкинули наркотики у квартиру». Я насторожилась. Наступного дня до мене телефонує заслужений громадянин міста Гадяча депутат міської ради Олексій Клочан «Ірма, вони не дадуть тобі прийняти участь у виборах, пошануй мій досвід, вони тебе, або вб’ють, або посадять!!! Гарний політик-мертвий політик!!!А ти гарний!!! Я тебе прошу, подумай про себе! У тебе немає такої охорони як у Юлі!!! Тебе вб’ють і не замітять! Ніхто і не згадає про тебе! ». 

І про те, що мене начебто посадили, почала гудіти уся Полтавська область, журналісти, правозахисники, прості люди - обривали телефон, але я не могла зрозуміти звідки пішла така інформація. Світлана Гейко журналістка «Полтавської думки», навіть  валізи зібрала, щоб їхати до мене у СІЗО, бо у мене був вимкнутий телефон. Я просила усіх журналістів не піднімати публічно цієї теми, бо боялася, що людина, яка мене не знає, може подумати, що я маю зв'язок із наркотиками.

Але є і думка про те, що це просто спрацювала на користь мене невдала політехнологія, бо я не сказала основного. 16 січня я була у Києві і два політологи, які видвигають свого мажора в тому окрузі де і я балотуватимуся (якщо ж не посадять),  запропонували мені 100 тисяч доларів. Це гроші за те, що я не буду цього року балотуватися до ВР,  увійду в їхню партію і своїм авторитетом та газетою підтримаю їхнього кандидата. Я тиждень думала, мені дуже хотілося взяти гроші, вже й друзям сказала, що візьму гроші, але коли дійшло до діла, то не змогла, жаль стало своєї праці, і своє фамілії.

Учора ж, я спокійно пишу у Фейсбуці, хоча не дуже спокійно, бо подзвонила мама і сказала, що дуже поганий сон бачила, а потім ще й сестра добавила, що також бачила ще страшніший. Я трішки до снів прислухаюсь,  бо у нашої родини вони, не підводять. Я вже не знаю стільки то було часу, чи вісім вечора, не знаю. Дзвонить до мене депутат від партії ВО «Батьківщина» Наталка Касяненко

-         Ти де?

-         На квартирі!

-         Де дитина?

-         Біля мене, що знову сталося?

-         Забирай дитину, і їдь до мене!!!!

-         Слухай, ви знову панікуєте!

-         Ні! Ні! Ірма!!! Це не паніка!!! Я зараз приїду!

Приїжджає Касяненко Наталка забігає, і кричить криком: «Поїхали, зараз тут будуть менти! Поїхали, я стану на коліна, пожалій себе, пожалій дитину! Не думаєш про себе, не хочеш про себе думать, подумай про дитину!». Дитина починає плакати : «Мама поїхали, мама поїхали, мама поїхали !!!»

-         Та що сталося? Не панікуй, у тебе паніка, мені вже два місяці обіцяють наркотики підкинути, по вашим слухам я вже два місяці в СІЗО!!!

-         Не віриш, на трубку! Балакай!

-         Ало!

-         Ірма, це Леся

(Леся це жінка, яка працює на міліцію, підкидає наркотики, підсовує хабарі в основному за земельні ділянки сільським головам, якщо бути чесною, то ми із нею великі вороги, але за щось вона мене, мабуть, поважає, але це окрема тема.)

- Я зрозуміла! Зараз їду!

Я швидко збираю речі, ми при сусідах самі опечатуємо квартиру і тікаємо. Ось і вся історія.

По дорозі, я набираю до свого товариша Віталія Манька, кажу що сталося, він добу не спав, і мабуть й досі людина не спить,  шукає тих, хто мені допоможе. Він на ноги підняв мало не увесь світ.

 Зранку подзвонила  Олександра Кужель, хоча я не думала, що вона кинеться на порятунок, бо по відношенню до неї, я, свого часу, повела себе не дуже гарно.  

Можливо і з помилками написала, але написала, все, що думала, бо не знаю, що буде далі. За себе не хвилююся, а дитини жалко.

Ірма Крат 
http://blogs.korrespondent.net/users/blog/irmakrats/a57394

- Я согласна вернуться, я буду терпеть...
- Меня? Никогда!
- Тебе грозит тюрьма
- Прекрасное место!

Ув'язненням екс-прем'єра Юлії Тимошенко влада стала заручницею власних дій.

Про це в інтерв'ю "Газеті по-українськи" заявив колишній народний депутат Олександр Задорожній.

"Здається, початком переслідувань стали особисті образи Віктора Януковича. Але що далі, то більше влада ставала заручницею власних дій. Такий собі цуґцванґ (шахова позиція, коли будь-який хід лише погіршує ситуацію. — ред). Усе, що було проти влади, сконцентрувала на собі Тимошенко. Для неї це непогано, але владі — невигідно. Для них хай на наступні президентські вибори від опозиції буде хто завгодно, навіть Яценюк, тільки не вона", - зазначив він.

Задорожній вважає, що влада стала заручницею процесу із екс-прем'єром.

"Як і всі ми. Бо Європа пригрозила санкціями. Як тільки Тимошенко посадили, багатьом українцям повернули паспорти в консульствах — відмовили у візах. За тиждень ситуація виправилася, але тоді реакція на Януковича стала і реакцією на українців, - зауважив політик.

Однак, президент вже не може виправити помилку із ув'язненням Юлії Тимошенко", - сказав екс-нардеп. - Випустити її, для Януковича означає стати могильником самому собі. Не випустити — теж кінець. Цієї помилки не виправити. Вона їх і поховає".

На його думку, питання звільнення Тимошенко вирішить Європейський суд із прав людини.

"22 березня — остаточний термін відповіді уряду України на уточнювальні запитання суду. Плюс кілька днів, розгляд справи в суді, і все. Рішення буде на користь Тимошенко. Сумнівів ніхто не має. Питання: що далі? Не думаю, що влада відмовиться виконати рішення Європейського суду"

— Але ж проти екс-прем'єра є й інші кримінальні справи?

"Там теж не дурні сидять. Європейський суд неодноразово доводив, що керується не тільки текстом, а й духом Європейської конвенції з прав людини. Він вирішуватиме питання Тимошенко в цілому — всі справи будуть об'єднані" - наголосив Задорожній.

http://gazeta.ua/articles/politics/_vipustiti-timoshenko-dlya-yanukovicha-oznachae-stati-mogilnikom-samomu-sobi/422368

Зашла на УП, там Лещенко опять юльками "переймається".Вчера Мустафа в Твиттере тем же страдал.

Когда в стране Ющенко со товарищи развернули педофильный скандал, я помню, как в программу Ромы Скрыпина на ТВі  пришел журналист Вова Бойко. Они о чем-то говорили, а в конце программы коснулись педофильной темы, но только в контексте того, что мы, народ, а тем паче журналисты, не должны позволить, чтобы нас во все это мокнули. Мы не люмпены и не быдло, чтобы молча жрать эти помои.

Ромка тоже никогда не отличался любовью к Тимошенко, но о человеческом достоинстве он тогда не забыл. Тем более, что речь шла о вашем коллеге. И тогда ребята призвали всех журналистов к табу на эту тему. И все уважающие себя журналисты, действительно этой темы не касались.

А что же Притула со своим террариумом? Или вы хотите сказать, что отпиарились  абсолютно бесплатно на этом грязном деле? Так я вам скажу, что именно тогда вы и умерли, как журналисты для юльков. Многие из нас вам этого никогда не простят.

Вам никогда не приходило в голову, что вы должны извиниться? Есть в медицине такой термин "не навреди". Но, почему-то, когда вы убиваете словом, разве вы об этом думаете? Большая часть самоубийств происходит от того, что кого-то ранили словом. Знаете ли вы этический кодекс журналистики? Читали ли? Когда вы сливали у себя на сайте полиграф-тест маленьких детей, вы о чем думали, кроме собственного пиара. Вы разве не знали, что детей нельзя проверять полиграфом? А вам не приходило в голову, что вы можете точно так же оказаться на месте этого журналиста?

УП опустилась до уровня желтой прессы. Что выходило в "Сегодня" то и на УП. Вы травили своего коллегу, который сидел в тюрьме, так же как сегодня травите Тимошенко. И вы хотите заставить ботов поверить, что вы это делали ради любви к искусству? Отож. Ихельзон в своем блоге на вашей же УП хотя бы написал, что ему очень стыдно за то, что он в этом принимал участие. От вас же народ так ничего и не услышал. Мы то ладно, но дети... разве вы о них думали, когда катком по ним прошлись?

Вы взрослые мужики! Вы не понимали куда вы влазите? Гришка за это Героя Украины получил, а что получили вы за то, что вываливали нас в этой блевотине? Или вы думаете, что Полюхович был один, кому с вашей помощью сломали жизнь? А то, что таких же педофилов начали клепать друзья Лёнчега Космоса, вас это не волновало?

Ведь вы же журналисты. Почему забыли о журналистских расследованиях? Почему не задались вопросом, что человек, который по профессии кибернетик, был использован как эксперт- психолог да еще и детский. Почему по всем педофильным делам, которые нужны прокуратуре, используют именно этого эксперта? Я бьюсь за парня, которго так же посадили за насилие над собственной дочерью. Экспертиза показала, что девочку никто не трогал, но лжепсихологу не понравились рисунки ребенка, и за это отцу девочки дали 10 лет. Мать у девочки умерла после родов, папа сам воспитывал дочь: теперь он сидит, а я не могу найти его ребенка, мне никто не говорит где она. И кого из вас это волнует?

Кстати, в России та же ситуация, просто один в один, но там хоть есть журналисты которые изучают эти проблемы и пытаются чем-то помочь.

Вот такая же "психолог", как и наша Гридковец, посадила отца ребенка на 13 лет за этот рисунок. Девочка нарисовала кошку, но психолог увидела в этом хвосте фаллос.
А как вам это кино?


Ведь у нас еще хуже история. Вы приютом Космоса интересовались? Вы вообще чем-нибудь интересовались? Вы хоть одному человеку помогли?

Я вам сейчас расскажу, что с вами будет дальше. Сейчас у вас есть мандат с Банковой. Вы можете кусать Яныка и вас никто не тронет. Вы нужны Левочкину, он будет из вас делать борцов за правду, чтобы народ вам верил, как честным и объективным. Вам уже достаточно для этого накидали всякого компромата на саму же власть. Потом под это дело вам начнут сливать чернуху на оппозицию. Будут надеяться, что таким объективным  поверит народ, а потом вас сольют точно так, как сейчас в Москве слили Варламова и др. кто на них пахал. А сделают это для того, чтобы народ никогда больше журналистам не верил. Чтоб у народа и мыслей таких не возникало, что у нас есть честная журналистика. Вы этого не понимаете? Займитесь наконец-то нормальной журналистикой, пишите так, чтоб вас уважали все и юльки тоже.

Алла
http://ofeliyadd.livejournal.com/9873.html

 

Присвоєння Шевченківської премії чи не щороку супроводжується скандалом. Цей рік наче виняток. Лауреатами премії з літератури стали Петро Мідянка за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо» і Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей «Джури» 2007-1010 рр. («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен»). Ми взяли коротке інтерв’ю в пана Рутківського. 

Пане Володимире, поділіться, будь ласка, своїми першими враженнями після того, як ви дізналися, що стали лауреатом Шевченківської премії.

Ця премія, як і для всіх письменників, для мене означає дуже багато, адже це найбільш почесна премія в Україні.

Чесно зізнатися, я не був переконаний у своїй перемозі, хоча в пресі мені її пророкували. Особливо завдячую літературознавцеві Кості Родику, який допомагав мені в інформаційному просторі. Він є організатором премії «Книжка року», і для мене думка Кості дуже важлива.

Я собі думав, навіть якщо не буде Шевченківської премії, то всі добрі слова про мою творчість здатні замінити її. Я не ганяюся за грошовими еквівалентами, мені просто важливе тепле слово про мою роботу.

Щодо самої премії… Я висувався вже кілька разів. Торік мої захисники зіткнулися з захисниками книжки Василя Шкляра з його «Залишенцем». Тож у мене не було якось завищеної самооцінки. Я знав, що в мене й цього разу доволі сильні суперники. Це Петро Мідянка, деякі речі якого вважаю просто геніальними. Мирослав Дочинець – теж досить чудовий, бачить з середини свій текст…

Звісно, була неабияка радість, коли мені зателефонували й сказали, що я отримав премію.

Ви вже придумали, на що потратите гроші (250 тисяч гривень)?

Якби це було двадцять років тому, я б, не задумувався, на що їх витратити… Я сам своїми руками вицюкав собі двоповерхову хату з ракушняку.

Своїми руками?

Аякже! Письменники не тільки сидять за столом, як майстри слова, а ще й можуть бути майстрами на інші руки. Тож потратив би на будинок…

А ще більше я люблю мандрувати. Тому поїхали б з дружиною в Карпати чи любу моєму серцю Угорщину… Та оскільки мені вже 75 років і мандрівками не дуже пахне, то я, порадившись з друзями, вирішив, що було б непогано покласти цю премію на депозит і за відсотки від неї створити якусь премію для дитячої літератури. Нехай би називалася «Джури».

От ми зараз носимося з цією ідеєю, як з писаною торбою. Це буде така собі альтернативна премія Лесі Українки, яка дуже задержавлена. Наприклад, її дають не тому, що твір цього вартий, а тому що якийсь «регіон недоохоплений». А наша премія буде суто за досягнення в дитячій літературі.

Дитячі письменники, на мою думку, це найбільш затуркана, зацькована частина нашого письменництва. І це буде деякою підтримкою для них, бо сума буде більш-менш така, що дасть можливість письменникові бодай з рік посидіти над своїм текстом, без поспіху, не кидатися в якесь заробітчанство. Адже мені відомо, у якому стані дитяча література. Знаю, що члени Шевченківського комітету з величезними труднощами давали мені цю премію. Бо побутує така думка, що дитячим письменника нічого не треба і що в них є своя премія імені Лесі Українки, яка становить близько десяти тисяч гривень. Але ж тут різниця в грошовому еквіваленті просто божевільна.

Ну, і дещо віддам жінці за борщі, які вона варила для мене, коли я писав.

[ Читати далі ]

Наприкінці минулого року Україну сколихнула хвиля масових протестів за участю пільговиків. Основну частину мітингувальників тоді складали “чорнобильці” та “афганці”. Люди прагнули захисту своїх соціальних гарантій, насамперед виплати передбачених законами пенсій. Численні акції в багатьох містах країни змусили владу піти на поступки та залишити за пільговиками право на отримання соціальних виплат. Але далі декларацій справа так і не пійшла.

Нещодавно Конституційний Суд України своїми рішеннями надав Уряду повноваження не виконувати діючих соціальних законів, а керуватись власними нормативно-правовими актами при прийнятті рішень у соціальній сфері.

Безумовно, вітчизняне законодавство містить занадто велику кількість соціальних гарантій, які складно реалізувати бюджетом економічно слаборозвинутої держави. Але це означає, що треба переглядати відповідні закони. До того ж раніше Конституційний Суд неодноразово формулював правову позицію, згідно з якою закони про державний бюджет на відповідний рік мають відповідати соціальним законам та не можуть містити положення, що їх змінюють. І це була цілком зрозуміла та обґрунтована з точки зору верховенства права позиція. Але відтепер Уряд отримав право в ручному режимі коригувати соціальні виплати, виходячи з “фінансових можливостей” держбюджету. Пенсійний фонд України, як структура Кабміну, завжди може заморозити соціальні виплати через брак коштів. При цьому, Фонд буде діяти правомірно, зважаючи на тлумачення Конституційного Суду.

Таке тлумачення робить рішення Уряду вищими, ніж рішення Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади. В свою чергу, суди загальної юрисдикції при розгляді “соціальних” справ також отримали фактично повноваження застосовувати положення підзаконних актів Кабміну, а не норми законів, якщо між ними є протиріччя. Цим заперечено визнавану досі і теорією і практикою ієрархію нормативних актів.

Відтепер Уряд на власний розсуд визначатиме “збалансованість бюджету” та прийматиме рішення про доцільність та обсяги виплат для соціально вразливих верств населення. Яким чином вони відреагують на ці рішення, сподіваюсь, дізнаємося вже незабаром. Цікавіше як відреагує на це юридична громадськість – переписуванням підручників з теорії права чи все таки організацією боротьби за верховенство права в нашій країні.

Ігор КОЛІУШКО, голова правління Центру політико-правових реформ
http://novaukraina.org/news/urn:mediacontent:10947B9

Министерство финансов утвердило форму налоговой декларации об имущественном положении и доходах, которая предусматривает обязательную уплату налога с полученных взяток и украденных денег и имущества. Налогообложению подлежат не все взятки и украденные материальные ценности, а только та сумма, которая определена обвинительным приговором суда. http://ostro.org/news/article-342613/

Янукович Витя (ст.)