Золота лампа "золотого" Януковича

10 тисяч доларів за настільну лампу - це багато чи мало?
Напевно, багато, тому що більшість громадян цієї країни мають роками збирати цю суму - або роками віддавати кредит в такому розмірі - щоб, наприклад, придбати автомобіль "Ланос".
З іншого боку, якщо твій будинок коштує 100 мільйонів доларів, то 10 тисяч за настільну лампу - це копійки.
Зате відомо точно, коли в тебе зарплатня складає декілька тисяч доларів на місяць, навряд чи ти купуватимеш собі настільну лампу за "десятку".
Якщо, звісно, ти не маєш тіньових доходів, що дозволяють тобі жити як близькосхідному тирану. Не економити на лампі можна ще в одному випадку - якщо робиш це за гроші бюджету.
Десять тисяч доларів за настільну лампу - це правдива квінтесенція образу "Межигір'я" - цього символу непристойної корупції, який возвеличується над злиденною країною.

Минулої суботи сайт президента повідомив про зустріч Віктора Януковича з першим заступником глави Служби безпеки України Петром Шатковським. Як зазначалося в новині, вона відбулася в резиденції Януковича "Межигір'я". Слідом прес-служба розіслала фотографії цієї зустрічі. В око впадав інтер'єр кабінету Януковича в його резиденції. Цей стиль складно назвати вишуканим - позолота, зелена шкіра, дерев'яні панелі. Донецький кітч…

 Фото прес-служби президента

[ Читати далі ]
 

Викладачі київських вишів вербують студенток до борделів

02.03.2012
Фото donbass.ua
Напередодні Євро-2012 розвиток вітчизняної секс-індустрії починає стрімко набирати обертів.

Дилери об'їжджають найвіддаленіші куточки України, щоб зібрати дівчат під дахами київських борделів. 

Про це свідчить журналістське розслідування програми "Гроші", пише ТСН.

Як з'ясувалося, секс-індустрію до Євро-2012 готують і розвивають викладачі престижних столичних вишів.

Так, журналістам вдалося викрити викладача Національного Авіаційного Університету, яка з 2005 року працює викладачем кафедри країнознавства і туризму факультету міжнародної інформації і підробляє у борделі.

Випускниця цього вишу, яка допомагала з розслідуванням, одразу впізнала свою викладачку, коли прийшла на співбесіду до київського ескорт-агентства. Так, стало відомо, що викладачка вузу працює так званим диспетчером, чи як називають її між собою дівчата - "мамкою", а мешкає в університетському гуртожитку, де дуже легко вербувати студенток.

Один із таких борделів знаходиться неподалік від НСК "Олімпійського", щоб фанатам Євро-2012 не довелося далеко ходити. У ході розслідування з'ясувалася, що цей будинок входить до мережі борделів і включає в себе 12 квартир, в кожній з яких постійно перебувають кільканадцять дівчат.

Живуть вони не дуже в добрих умовах. В "апартаментах" немає гарячої води, а інтер'єр квартир далеко не розкішний. Самі ж дівчата, як зазначають журналісти "Грошей", мають нездоровий вигляд, дуже втомлені і отримують невеликі гроші.

Щоб дівчатам звільнитися з такого закладу – потрібен особистий дозвіл їхнього керівника, а в разі, якщо дівчина знову захоче повернутися, їй потрібно буде сплатити штраф у розмірі 2 тисяч доларів. http://life.pravda.com.ua/society/2012/03/2/97185/

*** Україна перетворилась на країну рабів, холуїв та повій.

Короткий курс підвищення кваліфікації для керівників прокуратури

У творах українських літераторів, що описують Україну часів кріпосного права, у тому числі, перебування України у складі Речі Посполитої, часто можна зустріти вирази на зразок: „тяжкий стогін стояв над українською землею”, при чому малися на увазі нестерпні умови існування українського села.
Стосовно ситуації, про яку піде мова далі, можливо провести пряму аналогію, бо останніми роками невідомо, чи стоїть важкий стогін над Україною в цілому – це тема не нашої бесіди, але над Полтавщиною атмосфера, що склалася в царині діяльності правоохоронних органів, є винятково задушливою, загрозливою та від неї так і тягне зовсім неприємним запахом. На жаль, ці всі явища дуже добре чути на місцях, але на вулицях столиці нашої батьківщини стоїть такий важкий смог від автомобільних вихлопів, що про якусь чутливість високопосадовців до ситуації на місцях просто зайве говорити.
    Якщо проводити історичні паралелі, то загальноприйнята останніми роками постійна зміна керівників установ та відомств обласного рівня (так звана „ротація), продиктована намаганнями уникнути зав`язування ними корупційних зв`язків на місцях, чимось нагадує „візити” на Русь татаро-монгол чи половців. Вони приходять на короткий час – „налітають”, видушують з місця свого перебування усі соки, які зможуть, душать усе живе, знаючи, що через деякий час їх тут не буде, та постійно пересуваються далі, в крісла в іншій області або ж у столиці.
    Такий довгий і ліричний вступ передує сумній розповіді про двох таких „татаро-монголів”, які у прокурорській формі приїхали до Полтавщини у 2005 році. На даний час ці керівники добре знані Полтавою зі своїх „найкращих” сторін і знані так, що полтавці ладні проводити аналог славнозвісної акції „чемодан-вокзал-…..”, збираючи гроші їм на білети зі власної кишені.
    Представляємо наших героїв. Надіємося, що ця коротка розповідь зможе стати посібником для тих прокурорів, які тільки-но вмостилися на високі крісла і ще не в повній мірі усвідомлюють, які можливості в руки отримали; яким необхідно швидко перейняти позитивний досвід наповнення власних кишень та руйнування очолюваної структури.

   Отож, керує зараз Полтавською обласною прокуратурою державний радник юстиції 3 класу (генерал-майор) Віктор Дмитрович Войцишен (у певних кругах відомий як ВДВ – чи то з-за своїх ініціалів, чи то за службу у радянському десанті, про яку він любить розповідати і яку, як подейкують, проходив разом із Олександром Івановичем Медведьком). На дану посаду прийшов з крісла прокурора м.Вінниці, куди час від часу намагається повернутися (звичайно, у крісло прокурора вже не міста, а області). Досі його спроби успіхом не закінчились, як іноді доводиться чути, Вінниця знає, хто намагається очолити її прокуратуру та усіма силами і доступними грошовими коштами противиться спробам Віктора Дмитровича.

Інший герой нашої розповіді – Анатолій Степанович Мельник, старший радник юстиції (полковник), в тих же кругах відомий як „АС”, „Пушкін”, інші його позивні не будемо наводити з міркувань цензури (що вказує на любов і повагу до цієї особи з боку оточуючих). На Полтавщину приїхав із Запорізької області, де на протязі майже десятиліття керував кадрами обласної прокуратури та де подарував привід для високої й світлої радості особовому складу (своє переведення у Полтаву). На початку своєї кар’єри в Полтаві (призначений заступником прокурора області) курував слідство прокуратури. Однак, дуже швидко у зв`язку із „надзвичайно глибокими” знаннями в даній галузі, знаннями кримінального права та процесу, щоб не червоніти за Анатолія Степановича перед власними підлеглими, ВДВ перекинув на нього адміністративно-господарські обов`язки (як з`ясувалося, не прогадав, до цієї справи Толя виявив неабиякий хист) та нагляд за органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Оперативні працівники – народ міцний, зі стійкою нервовою системою, а тому, як мабуть подумав Віктор Дмитрович, тяжкий характер та „високий” професіоналізм заступника вони витримають. 
[ Читати далі ]
 

Авторитетные законники земли Киевской. Письма в редакцию


Мельник Анатолий Степанович
С сентября 2011-го - прокурор Киева

Авторитетные законники земли Киевской. Письма в редакцию

Современные будни украинского общества невообразимо далеки от здравого социума и вызывают исключительно гомерический хохот, правда, сквозь горькие слезы. Еще Гераклит Эфесский поучал своих соотечественников наставлениями подобно тому, что народ должен биться за закон, как за городскую стену. Однако, как современные украинцы, относятся к защите своих прав и интересов, можно увидеть на примере некоторых представителей управленческого состава столичной Прокуратуры!

Во главе соблюдения законности во всех сферах общественных направлений древнего града Киева пристроился Анатолий Степанович Мельник. Лавры Анатолия Степановича, добытые в совершенствовании таких качеств, как вороватость и лживость, не дают спокойно спать даже самому Виктору Люстигу, дважды продававшему Эйфелеву башню на металлолом. Ободрав до нитки исправной прокурорской деятельностью всю Полтавскую область, Анатолий Степанович собрал достаточно миллионов долларов на покупку должности прокурора г. Киева и отправился покорять столицу!

Во время исполнения властных полномочий на должности зам. прокурора Полтавской области, Мельник полностью позабыл истинную цель своего пребывания в прокуратуре и занялся рэкетирским ремеслом, вымогая у предпринимателей денежные средства с помощью фабрикации уголовных дел, а также покрывая вызывающую вседозволенность силовых структур, естественно не без материальной выгоды.

Этого джентльмена удачи государство нарекло нелепым, а главное безмерно далеким от реальности прозвищем – прокурор. К той деятельности, которая описана в законе Украины «О прокуратуре», Анатолий Степанович не имеет абсолютно никакого отношения. Дело в том, что господин Мельник никогда в жизни не открывал всякого рода законодательную ересь, вроде «Конституции Украины», Уголовного кодекса и тому подобное. Как известно, время – деньги, а, следовательно, бездарно тратить его на приобретение профессиональных знаний представляет собой верх глупости в стране, где все покупается и продается. С некоторых пор спрос на профи в правоохранительной сфере навеки канул в Лету, а посему Анатолий Степанович не делает ничего предосудительного – все по современным понятиям.

Попросту не успела еще Верховная Рада полностью ликвидировать законодательную базу, а посему приходится делать вид, что соблюдаешь приличия и разводить турусы на колесах, вспоминая такое нецензурное слово, как законность. Ну, ничего страшного – будет и на прокурорской улице праздник, когда наконец-то отменят все эти кодексы и законы!

Первый зам Анатолия Степановича – Дмитрий Александрович Лупеко. Душка Дима всегда умел нравиться слабому полу и вызывать безудержную зависть у мужчин. Не выдержал однажды кто-то из «добродушных и улыбчивых» сослуживцев и подкинул идею прессе поиздеваться хотя бы над фотографией первого зама столичного прокурора. Якобы и иконы у него не в том месте висят, и палочки для чистки ушей со стола не убрал…

Дмитрий Александрович однажды очень удачно связал себя брачными узами с дочерью бывшего Генерального Прокурора Медведько и за десять лет стремительной карьеры взлетел до небывалых высот первого зама столичного прокурора. На фоне остальных представителей руководства прокуратуры столицы Дмитрий Александрович являет собой зерцало всевозможных добродетелей, старается жить относительно по чести и справедливости.

В силу того, что прокуратура нынче ничем пристойным не занимается, Дмитрий Александрович, как человек порядочный, вынужден бездельничать. Обладая столь серьезным родством, господин Лупеко легко может себе позволить служить лишь украшением управленческого состава, ввиду этого, и придраться, кроме как к фотографии, более не к чему!

Только вот горе – народ молча завидовать не в состоянии, обязательно надо человека обгадить. Между прочим, кто всем остальным мешал сделать предложение дочери Александра Ивановича?!

В начале октября 2011 Анатолий Степанович приобрел себе еще одного зама – Славика Трунова. Со Славой Мельник подружился еще во времена бурной профессиональной деятельности в Запорожье. И вот, став прокурором Киева, не забыл старого друга и позвал к себе под крыло. Обладая неплохо развитой интуицией и проницательностью, Вячеслав Дмитриевич всегда держит нос по ветру и преданно информирует Анатолия Степановича о настроениях в коллективе.

Шморгун Александр Семенович также занимает должность заместителя прокурора города Киева. Александр Семенович типичный представитель совковской эпохи, но с очень сложным внутренним миром. В его жизни не все так просто, как кажется на первый взгляд. Видно однажды пошло что-то в его судьбе не так, надломились хрупкие струнки человеческой души и запил Семенович мертвую. Благо когда-то с бывшим Ген. Прокурором Медведько на одном курсе в Харьковском юридическом институте учился – всегда выручает старый приятель.

Люди того поколения, глубоко разочарованы в жизни. Во всяком случае, на иной манер воспитывало их старшее поколение: бороться с преступностью, а не стряпать уголовные дела в отношении добропорядочных простых граждан, ревностно блюсти честь мундира, а не пятнать его коррупцией и связью с преступным миром. Попрали заветы старшего поколения современные законники, и как итог – кто-то сходит с ума, кто-то спивается, кто-то теряет остатки человеческого облика и становится беспринципным отъявленным бандитом в погонах, а у кого-то первое, второе и третье проявляются в одинаковой мере.

Александр Семенович в силу определенных внутренних проблем не может надлежащим образом адаптироваться в окружающей среде, поэтому некоторые его поступки остаются непостижимыми даже для обладателей бурного и незаурядного мышления. Общественность, так и осталась в недоумении, по какой причине господин Шморгун загорелся неистовым желанием отправить в психиатрическую больницу им. Ющенко профсоюзного активиста Андрея Бондаренко.

Возник некогда конфликт между мужчинами по причине того, что Бондаренко раскопал нелестную информацию о Шморгуне. Подумаешь, работал когда-то Александр Семенович судьей в Новомиргородском районном суде Кировоградской области Украины. В один прекрасный день, будучи подшофе, захрапел служитель Фемиды Шморгун буквально на судебном заседании, а, очнувшись с пьяных глаз, потерялся во времени и пространстве, вследствие чего описался.

Однако если рассуждать равноценно действительности, то ровным счетом ничего страшного в этом нет. В стране, где добрая половина депутатов Верховной Рады в розыске, подобное поведение вполне социально и объяснимо. По причине такой безделицы явно не стоило изводить бедного Бондаренко и врачей псих. диспансера!

До тех пор, пока быт прокурорских зиждется на чувстве родства, любви к его величеству – доллару и чувстве локтя, не представляют опасности никакие компроматы. Что за беда – мочиться и рыгать при исполнении долга, вот другие сослуживцы, собственно говоря, простых граждан на пешеходных переходах, точно котят бездомных, давят, и ничего страшного не происходит.

Еще один зам. столичного прокурора Мельника – Сергей Александрович Софиев вошел в пословицу, как заслуженный мучитель народа украинского. Любит Сергей Александрович развлекаться – уголовные дела на невиновных людей заводить, а вот тяжкие преступления старательно покрывает.

Вспомним смерть студента Игоря Индило, которого стражи правопорядка изуверски убили в Шевченковском районном управлении милиции города Киева. Так вот Сергей Александрович грудью встал на защиту милицейской чести, доказывая с пеной у рта, что студент сам упал и умер. Чуток переделав фразу из сценария эксцентричной кинокомедии Леонида Гайдая «Бриллиантовая рука», «Упал. Очнулся. Гипс», Сергей Александрович свидетельствует о том, что Игорь упал и не очнулся.

Случается, попадаются на Софиевском пути, мятежные экземпляры вроде кассира банка Вишневской Натальи. Во времена, когда Софиев еще прокурорствовал в Киевском районе города Донецка, произошло 11 ноября 2009 вооруженное нападение на отделение «Правекс – Банка»: залетели вооруженные грабители в не охраняемое должным образом помещение – ни охранника, ни камер видеонаблюдения, ни бронированных стекол. И как само собой разумеющийся факт – элементарно завладели денежными средствами.

Ничтоже сумняся, возложил господин Софиев ответственность за ограбление на плечи кассира банка – Наталию, якобы по халатности кассира произошел подобный инцидент. Конечно, в глубине души посредством бессознательного интуитивного наития надеялся господин прокурор, что Наталия имеет непосредственное отношение к вооруженному нападению и поделится щедро с хозяином всея Киевского района г. Донецка награбленным. По причине столь радужных надежд – быть в доле похищенного миллиона, Сергей Александрович и возбудил в отношении Вишневской уголовное дело по статье – халатность.

И навязалась с тех пор эта банковская на главу прокурорскую – уже весь мозг выела со своей невиновностью! Мало того, что к ограблению Наталья не имеет никакого отношения, так, этот нищий гаденыш, еще и не является субъектом преступления, предусмотренного ст. 367 (халатность).

Подумаешь, оправдал эту мышь церковную и Киевский районный суд г. Донецка, оставил в силе оправдательный приговор и Апелляционный суд Донецкой области! А она все равно виновна – так Сергей Александрович Софиев сказал! Вот уже дрянь бессовестная, эта Вишневская – вину признать не захотела, прокурорское самолюбие порадовать не могла. Возможно, кассационная инстанция согласится с софиевским обвинением, кто знает?

Если бы события, описанные в этой статье, происходили, например, во Франции, то на следующий день хотя бы после одного из вышеупомянутых казусов вся страна вне всяких сомнений отправилась отчаянно митинговать! Люди европейских государств четко понимают, что даже самая малейшая несправедливость, допущенная в отношении одного, представляет собой серьезнейшую опасность для остальных граждан. И до тех пор, пока мы не научимся отстаивать свои права, весь мир будет продолжать смотреть на жителей Украины, как на безмолвных стадных зверушек, не достойных и маленькой толики уважения.

http://antiraiderukr.hiblogger.net/tag/%C0%ED%E0%F2%EE%EB%E8%E9+%CC%E5%EB%FC%ED%E8%EA/

Лановий: життя в борг - суть економіч.моделі сьогодняшньої влади

 

Володимир Лановий - генеральний директор Центру ринкових реформ, один з перших міністрів економіки в незалежній Україні. Які перспективи в української економіки, чим пояснюється неуспіх реформ і чи загрожує, зрештою, Україні дефолт, - про це ми запитали у Володимира Ланового.

Володимире Тимофійовичу, владні очільники, у тому числі й Президент дають нам таку динаміку економічного розвитку: у 2010 році після приходу Януковича була економічна ситуація, близька для катастрофи. І ось тепер йде повільне, але впевнене зростання. Ви поділяєте такий погляд?

Володимир ЛановийНасправді провал економіки (15%) відбувся у 2008 році, у 2009 році почалося відновлення. І відновлення досягло 8%. У 2010 році було відновлення вже на 5%. У 2011 році відновлення було трохи більшим, ніж 4%. А в 2012 році зростання ВВП поки що є нульовим. Промисловість зросла на 2%, у той час, як рік тому в січні вона зросла на 8%. А промисловість є найбільш вагомою галуззю у загальному виробництві. І такий хід подій був передбачений, бо економіка України, всі її сектори позбавлені фінансового ресурсу для розвитку. Уряд Януковича-Азарова з 2010 року почав шаленими темпами набирати позички і набрав за рік їх 140 мільярдів гривень і вилучив тим самим 60 мільярдів гривень з банківського сектору України. Ще 20 мільярдів викрутив через податкові інсинуації. У вересні 2011 року відбулася перша серйозна криза платіжної системи, коли не було коштів виплатити соціальні та різні платежі з бюджету. Тоді слід було зібрати 5 мільярдів гривень для термінового погашення облігацій внутрішньої державної позики, був саме період погашення. Зняли кошти звідусіль, затягли процес, країна стояла без грошей, поки змогли оплатити. І ця тенденція все одно продовжується. Усі борги уряд погашає за рахунок нових боргів, нових вилучень з банківського сектору. У такому випадку кредитів для промисловості, аграрного комплексу, торгівлі не вистачає. Через це ресурсів для розвитку нема. Ресурси централізуються. А централізовані ресурси витрачаються на такі циклопічні об`єкти, які ще можна назвати “гігантоманією”.  Хоча краще-таки “циклопоманією”.[ Читати далі ]
 

Кримінальну справу проти судді Вовка відправили на новий розгляд



Верховний суд скасував постанову суддів щодо скасування справи проти судді Сергія Вовка і направив її на новий розгляд.

Про це "Українській правді" повідомило власне джерело.

"Це означає,  що суд погодився із звинуваченнями ГПУ, яка стверджує про законність порушення кримінальної справи щодо судді Вовка", - розповіло джерело.

Як відомо, 19 червня 2009 року прокуратура Києва порушила проти судді Печерського районного суду столиці Вовка кримінальну справу за винесення завідомо неправосудних рішень у цивільних справах.

Однак постанова прокуратури про порушення кримінальної справи щодо Вовка була скасована влітку 2009 року Голосіївським районним судом Києва. Пізніше це рішення Голосіївського райсуду підтвердили Апеляційний суд Києва та Верховний Суд України.

Генеральна прокуратура на підставі чинного на той час кримінально-процесуального законодавства подала протест на зазначені судові рішення. У цьому поданні ГПУ стверджувала про законність порушення кримінальної справи щодо судді Вовка.

Через судову реформу літа 2010 року Верховний суд, який прийняв подання прокуратури до розгляду, не зміг його розглянути, оскільки був позбавлений відповідних повноважень.

Нині процедура перегляду рішень судів у порядку виключного провадження розблокована і справа щодо Вовка буде переглянута Верховним судом.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2012/03/1/6959785/

На тому, що суддя Сергій Вовк не чистий на руку, а тому повністю контрольований прокуратурою, захист екс-міністра Юрія Луценка наголошував не раз. Кримінальна справа про розподіл одеської та харківської землі - не єдиний гачок, на якому висить суддя, вважає адвокат Олексій Баганець.

«Вища рада юстиції, до речі, перед його участю у судових засіданнях по даній справі, двічі розглядала подання про його звільнення з посади судді. Так от, чи може в даній ситуації бути суддя Вовк незалежним, неупередженим і тим більше – об’єктивним, коли відносно нього є такий компромат», - наголосив Баганець у коментарі ТВі.

На думку захисника Юрія Луценка, кримінальний шлейф, який тягнеться за суддею Вовком, може стати вагомим аргументом при оскарженні вироку в апеляційній інстанції, а також для звернення до Європейського суду з прав людини.

«Вирок Юрію Луценку було винесено незаконним складом суду, що є беззаперечною підставою скасування вироку екс-міністру згідно вимог Кримінально-процесуального кодексу», - наголосив Олексій Баганець.

Проте, чи відбілить Голосіївський суд суддю Вовка чи ще потримає на гачку, невідомо, оскільки саме цей суддя є головуючим і у справі ще одного екс-міністра – Віталія Іващенка.

Нагадаємо, що у 2009 році стосовно судді Печерського районного суду м.Києва Сергія Вовка прокуратура Києва порушила кримінальну справу за підробку та використання підробленого рішення суду, викрадення цивільної справи і шахрайське заволодіння земельною ділянкою 70 га.

Джерело: "Народна самооборона"
http://www.nso.org.ua/ua/news/9900

У Києві билися забудовники, міліціонери й активісти

 Міліціянти - зі зброєю в руках - стали на захист вирубачів дерев у лісі на околоці Києва. Містян обурило, що заради розбудови там кав'ярні знищили сосни та берези - тож протестувальники розтрощили паркан навколо будівництва

Бенефис Ляшко на сессии Луганского горсовета



Олег Ляшко — українська версія Жириновського.