Чи мер Тернополя виступав п’яним в прямому ефірі «Радіо Ера»?



“У стані алкогольного сп’яніння з’явився на прямий ефір радіо Ера міський голова Тернополя Сергій Надал. Спочатку мер перебивав учасників програми «Коло запитань», які  також беруть участь у програмі коли ж йому надали слово то мер замовк, витріщившись на керівника фракції «Свободи» в облраді Олега Сиротюка. Потім спробував щось сказати. Виявилось, що говорити не може. Бо дуже випивший. Прес-секретар Надала Катерина Калуш оперативно вивела мера зі студії і вже до кінця програми ведучий Сергій Сулим навіть не згадує прізвище мера, хоча на початку ефіру озвучував його кілька разів.”

“За Збручем” зробив власний запит до прес-служби міськради, що ж сталося із завжди балакучим Надалом, та отримали наступну відповідь:

“Сергій Віталійович відчув погіршення самопочуття, тому вимушений був покинути ефір після першого етапу програми. Міський голова планував повернутися та продовжити спілкування, адже теми які піднімали журналісти стосувалися недофінансування місцевих бюджетів в частині делегованих повноважень, розвитку туристичної сфери Тернополя, наукового потенціалу міста. За наполяганням лікарів Сергій Надал не зміг продовжити участь у програмі.”

http://www.0352.com.ua/news/123219

Кужель: «Вибори мера Києва та єднання опозиції»



 Київ – Опозиція як ніколи наблизилася до об’єднання. Утім, питання про єдиного опозиційного кандидата на посаду мера столиці досі залишається відкритим. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода розповіла відомий громадсько-політичний діяч, координатор руху «Громадянський опір» Олександра Кужель. За її словами, «ліквідність» столичної міськради не поступається парламентській. Колишній голова Держкомпідприємництва та колишній заступник голови партії «Сильна Україна» запевняє, що ухвалення дієвого механізму відклику депутатів усіх рівнів є одним із ключових завдань громадянського суспільства.

– Нещодавно стало відомо, що Ви маєте намір балотуватися у мери Києва. Але для чого зараз йти в мери столиці, якщо, згідно з законом, більшість повноважень у голови міської адміністрації, якого призначає Президент? Мер при ньому – весільний генерал.
 
– Я вважаю Київ не просто столицею, а духовним центром України. І якщо ми віддамо Київ на розрив команді, яка зараз при владі – не тільки міській, а й державній, – а я розумію, що дуже багато по Києву стримується, розуміючи, що будуть найближчим часом вибори… Наприклад, ми бачили, що зробили з державними музеями і можемо припустити, що буде потім з київськими музеями. Я розумію, що їх не цікавить культура, їх цікавлять земельні ділянки…[ Читати далі ]

Ті, хто ув’язнили Луценка, є ідіотами – Міхнік



Варшава – Думка, що Європа зможе виправити ситуацію в Україні, є дуже шкідливою, вважає колишній польський дисидент, а нині відомий журналіст Адам Міхнік. В інтерв’ю Радіо Свобода він спершу пояснив, чому написав листа солідарності до колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка, якого засудили цього тижня за службові зловживання. Свій лист за ґрати польський журналіст опублікував 1 березня на шпальтах «Газети виборчої», яку редагує.

 
– Пане редакторе, чому Ви написали такого гострого листа на захист Юрія Луценка?
Чи то Янукович, чи то Колесніков, чи ще хтось, які ухвалили таке рішення, я мушу це ствердити дуже однозначно: вони – ідіоти. Або ж вони слухають ідіотів

– Для мене ця справа однозначна. Якщо політика такого рівня, як Юрій Луценко, одного з лідерів Помаранчевої революції, якого ніколи не звинувачували в корупції, засуджують до ув’язнення на 4 роки, то це антинародна діяльність, антидемократична, зрештою, це діяльність ідіотична. Ті політики, я не знаю, чи то Янукович, чи то Колесніков, чи ще хтось, які ухвалили таке рішення, я мушу це ствердити дуже однозначно: вони – ідіоти. Або ж вони слухають ідіотів. Це по-перше. По-друге, я сам багато часу провів у в’язниці, тож знаю, що для кожного ув’язненого слово солідарності, яке до нього доходить, є надзвичайно важливе. Я однозначно на боці Луценка, я проти тих всіх, які його арештували. Зрештою, я не представляю польського уряду. Я чудово усвідомлюю той факт, що мій уряд і мій президент мусять підтримувати з українською державою нормальні стосунки, тож вони змушені говорити дипломатичною мовою, а я не є дипломатом, тож я не мушу говорити мовою дипломатії. Тому я написав те, що думаю. 
 
– Чому Ви називаєте ворогів Луценка боягузами?
 
– Тому що це боягузтво – закривати у в’язниці свого супротивника замість того, щоб із ним публічно дискутувати на телебаченні, на радіо чи в пресі. Це боягузтво.
 
– А що Вам дає підстави говорити про те, що Луценко – це в’язень сумління?
 
– Те, що використано абсолютно абсурдний привід для того, щоб його закрити у в’язниці. Його засудили не за водія, а тому, що він був лідером боротьби за демократію в Україні. Для мене це цілком очевидне.
 
– Як Ви загалом оцінюєте ситуацію в Україні після ув’язнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка?
В Україні починає перемагати навіть не путінська модель, а лукашенківська

– Я оцінюю якнайгірше, бо ідеться не тільки про ув’язнення цих політиків, а про політику копіювання Лукашенка. В Україні починає перемагати навіть не путінська модель, а лукашенківська. Те, що у вас діється – це Путін в кубі.
 
– Що ЄС, Польща зокрема, повинні зробити, щоб не допустити до, так би мовити, «білорусизації» України?
Самі українці повинні впоратися з Януковичем, і самі білоруси повинні впоратися з Лукашенком

– Ситуацію в Україні чи в Білорусі можуть змінити не ЄС чи Польща, а самі українці чи білоруси. Висновок, що Польща чи ЄС можуть змінити ситуацію в цих країнах – це типовий спосіб думання колишніх дисидентів. Такий підхід може бути дуже шкідливим, тому що спонукає людей до бездіяльності, вони можуть очікувати, що хтось інший щось зробить за них. Ні, це самі українці повинні впоратися з Януковичем, і самі білоруси повинні впоратися з Лукашенком. Якщо ж йдеться про позицію інших держав, то вони не повинні вдавати, що нічого не діється, вони повинні це засуджувати, наскільки це тільки можливо, підтримувати українських і білоруських демократів. Більше вони зробити не можуть.
 
– Але Польща, яка вже не перший рік підтримує демократію в Білорусі, сьогодні визнає, що її політика щодо режиму Лукашенка в попередні роки була надто м’якою.
 
– Так, була м’якою. Але що, до дідька, можна було зробити?! Що, наприклад, можна зробити з Україною? Ізолювати її? Ставитися до неї так, наче це Албанія Енвера Ходжі? Потрібно шукати якусь золоту середину – якісь такі методи між батогом і пряником, щось між обіцянками та покараннями за антидемократичну діяльність.
 
– Лист на підтримку Луценка Ви завершили оптимістично. Що дає підстави до цього оптимізму? Чимало людей в Україні зневірені.
Політика Януковича спрямована проти реальної дійсності, проти сучасності, проти свободи, проти людської гідності і проти здорового глузду

– Моя біографія! Я також сидів у в’язниці, ситуація також була безнадійна, та я завжди вірив, що це зміниться. В Україні ситуація мусить змінитися, тому що політика Януковича – це політика, спрямована проти реальної дійсності, проти сучасності, проти свободи, проти людської гідності і проти здорового глузду.
 
– Багато хто в Україні з тривогою дивиться в бік Росії, із неспокоєм. Лунають побоювання, що повернення Володимира Путіна на посаду президента не обіцяє нічого доброго українцям. Як думаєте Ви?
 
– Так, не обіцяє. Але його влада не обов’язково повинна зміцнюватися. Якби я вам у листопаді минулого року сказав, що вже в грудні у Москві будуть багатотисячні демонстрації, то ви б сказали, що я божевільний. Але ці демонстрації були, тож невідомо, що чекає Росію.

Юрій Савицький
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24501895.html

Завтра Полтава скаже «Ні політичним репресіям»

Завтра Полтава скаже «Ні політичним репресіям»

Завтра 03/03/2012 о 13.00 полтавці вийдуть на марш проти політичних репресій, сказати "Ні!" спробам загнати нас у клітки байдужості і страху.

Влада працює. Неукраїнська влада нищить Україну. Політичні репресії, знищення культурних цінностей, отруєння навколишнього середовища, корупція, правовий нігілізм - все це її прояви. Кожен, хто противиться, підлягає знищенню.

Проте тих, хто не здається, хто пам`ятає, на якій землі він живе, все більшає. Більшає тих, хто йдуть проти влади лоігархів і псевдопатріотів.

Якщо ти не хочеш жити тим життям, яке пропонують нам на Банковій і Грушевського, якщо вважаєш себе людиною, не з великої літери, а просто людиною, прийди завтра до пам`ятника Шевченку для участі у марші проти політичних репресій.

Скажи "Ні!" спробам перетворити тебе на тупу тварину, якій хазяїн кидає кістки зі свого столу.

Якщо систему не змінити, їй необхідно зламати хребта.

Нагадуємо, завтра збір о 13.00 біля пам`ятника нашому Тарасу Шевченку.

Годі чекати. Приходь, і починай діяти!

http://www.0532.com.ua/article/123253

Лист Міхніка до Луценка – відголос думок Європи



Львів – Відома у світі людина, редактор найбільш популярної у Польщі «Газети виборчої» Адам Міхнік, колишній польський дисидент, той, хто запропонував назву руху "Солідарність", зреагував на брутальний судовий процес, влаштований командою Віктора Януковича, над Юрієм Луценком.
 
Адама Міхніка зворушила фотографія із «найсправедливішого» у світі Печерського суду, на якій Юрій Луценко під час оголошення вироку за ґратами читає том його есеїв. Колись сам політичний в’язень Адам Міхнік, один із найбільш яскравих представників опозиції у Польщі в 1968–1989 роках, написав Юрію Луценкові лист.
 
«Надсилаю тобі з Варшави мої слова солідарності та братерства. З хвилюванням переглядав твоє фото із зали суду, де ти за ґратами читаєш мої есе, перекладені українською мовою. Не один із тих есе був написаний саме в тюрмі. І це фото для мене має дуже символічне значення.

Ніколи не думав, що один із очільників Помаранчевої революції буде ув’язнений на підставі таких примітивних доказів. Твої вороги – боягузи, які не мають сміливості боротися та воювати чесно і відкрито. Вчинки таких людей підлягають осуду, а їм самим можна лише поспівчувати. Адже, засуджуючи тебе, вони автоматично підготували вирок і для себе. Ти вийдеш із в’язниці із високопіднятою головою, натомість їх до кінця життя переслідуватиме власна совість і боягузтво.

Юрію, доля визначила тобі пройти шлях українців, які справді відстоюють свободу в країні. Вірю, що твоє ув’язнення буде шляхом до слави. Захоплююся твоєю позицією відважного демократа і патріота незалежної України. Вірю, що так само думають чимало поляків. Прийми від мене слова поваги, солідарності і дружби від старого в’язня, польського приятеля вільної та незалежної України. Будь мужнім. Багато хто у світі за тебе».
 
Такі слова відомої та шанованої людини у світі людини справді стануть великою підтримкою для засудженого. Зрештою, Юрій Луценко, я в цьому переконана, сам про це невдовзі напише.
 
Цікаво, хто з українських інтелектуалів, політичних опозиціонерів і колишніх політв’язнів надіслав листи солідарності Луценкові?..

Галина Терещук
http://www.radiosvoboda.org/content/blog/24501519.html