У моего любимого писателя О’Генри есть рассказ «Последний лист». Для меня лично этот простой по сюжету, незамысловатый рассказ по-особенному важен. Важен какой-то необъяснимой пронзительностью, человечностью, искренностью. В нем – про тяжелобольную девушку и про единственную ниточку , связывающею ее с жизнью - ветку осеннего плюща, с которой раз за разом облетают желтые листья. Девушка была уверена, что она будет жить до тех пор, пока на этой ветке будет оставаться хотя бы один листик. И действительно, на ветке очень долго держался последний лист. Настолько долго, что опасность миновала, и девушка начала выздоравливать… А в это время уходил из жизни художник, который под проливным холодным дождем нарисовал тот самый последний лист и прикрепил его на плющ.

Именно о нем, о том художнике, я думала сегодня на заседании круглого стола , организованным Фондом народонаселения ООН на тему гендерного равенства. Все приглашенные женщины, ну или почти все, за исключением тех, кто представлял действующую власть, говорили об одном. О необходимости женской солидарности и объединения женщин.
Я говорила о том, что впервые в жизни мы вернулись к истокам – к тому, с чего начинался привычный конфетно-цветочный праздник 8 Марта. А начинался он как День солидарности женщин. И слово «солидарность» в контексте сегодняшней ситуации обрело особое звучание.
Убеждена, что только женская солидарность может остановить тот разгул хамства по отношению к женщинам, возведенного в ранг государственной политики и нормы жизни. Все высшее руководство страны – и Президент, и Премьер, и Глава Верховной Рады позволяют себе унижающие человеческое достоинство высказывания в адрес украинских женщин. Только женская солидарность может заставить власть остановить физическое уничтожение Тимошенко и спасти ей жизнь.

Если в любой другой, цивилизованной, стране политики после этого стали бы руконеподаваемы и исчезли с политического горизонта навсегда, то в Украине они благополучно существуют. Более того, одна из присутствующих на заседании представительниц Администрации Президента снисходительно назвала позицию Литвина шуткой. А крымские чиновницы поддержали Могилева в том, что ему извиняться «не за что».

Солидарность для всех нас – тот самый последний лист из рассказа О’Генри, который дает возможность выжить. Выжить стране, нашим детям и нам. Солидарность и объединение всех на выполнение единой цели – изгнания власти хамов и ветрухаев. Это символический «последний лист» для Украины как государства. А мы должны, обязаны перед будущими поколениями стать творцами того, что станет символом возрождения страны и нормальной цивилизованной жизни.

Цена земли после открытия рынка земли сельхозназначения в Украине составит около 300 евро за гектар

Об этом в интервью Weekly.ua сообщил глава Госземагентства Сергей Тимченко. По словам чиновника, есть несколько факторов, которые будут формировать эту цену.

«Первый фактор - размер участка. Чем больше массив, тем его удобнее и выгоднее обрабатывать. Но распаевание привело к тому, что землей владеют тысячи собственников, у каждого из которых по 3–4 гектара. Второй фактор - наличие развитой инфраструктуры: подъездных путей, зернохранилищ и т.д. Как известно, с этим пока проблемы. И третий фактор - непосредственно качество земли, которая сегодня во многих случаях используется просто бесконтрольно. Вот почему цена на землю в Украине пока значительно ниже, чем в европейских странах», - подчеркнул Тимченко.

«По нашим оценкам, это около 300 евро за гектар. Для сравнения: в Польше и Венгрии - от 3 тыс. евро, во Франции и Великобритании - от 10 до 30 тыс. евро», - отметил глава Госземагентства.

Также Тимченко уточнил, что госполитика направлена на решение всех перечисленных проблем.

«Как только рынок земли заработает, цена на землю и ее аренду начнет резко расти - по моему мнению, даже на 100% годовых», - отметил Тимченко.

Как сообщали «Комментарии», парламент продлил мораторий на продажу земель сельхозназначения до 1 января 2013 года.

Источник: «Weekly.ua»
http://dnepr.comments.ua/news/2012/03/02/092527.html

***

 

Это затея очередной прихватизации основанная на дури публики ( прежде всего селян). По догмам политэкономии ( для лохов), применяемой для прихватизации используется формула: Вещь стоит столько - сколько за нее дают. Для разового обмена Т-Д... это подходит, хотя и не всегда. А для вещи, какая став капиталом, т.е обладает свойством всегда давать доход (ренту) - нужно считать иначе, в зависимости от уровня цен и их динамики на продукты, производство каких основано на использовании земли. Понятное дело, что безумных селян, доведенных до чудовищной нищеты можно купить и за 300 евро (спасибо, что не за бусы (бижутерию). Хотя!?. Что будет потом? Мало кому известно. Однако, то что варварско - воровская власть украдет у Украинского народа землю - почти не вызывает сомнений. Это означает окончательную окупацию Украины и порабощение ее народа. Это расплата за дурь. Никто не мешает получить сравнительную оценку украинской земли в сравнении с Польской, Венгерской и на уровне такого же порядка определить цену на ПРАВА пользования эмфитевзами, какие недопустимо передавать в абсолютное господство ворам. Земля в во владении (физической связи) и пользовании должна находится у тех, кто ее обрабатывает и кто на ней живет (владеет). Это могут быть права на узуфреукции т.е. права на чужую вещь (права собственности Украинского народа) с правом извлечения плодов, какие действительно могут быть предметом собственности производителя. Украденная посредством бандитизма земля посеет предпосылки катастрофы.

Год назад, приступая к выполнению обязанностей фактического градоначальника Киева, Александр Попов заявил: «Коррупция распространена на всех уровнях власти – от депутатов Киевсовета, правоохранительных органов, заканчивая системой правосудия. Все же делалось ради того, чтобы определенная кучка людей только получала от Киева активы, фонды, капитал, а взамен ничего не отдавала городу».

 Украинская экономика заняло первое место в мировом рейтинге сложности налогообложения. МБ не увидел улучшения от Налогового кодекса.

Об этом в своем блоге пишет президент Украинского аналитического центра Александр Охрименко:
«Согласно информации Мирового банка, по итогам 2011 года Украина заняла первое место в мире по количеству уплачиваемых налогов. Не по сумме  налогов, а именно по количеству. Мировой банк подсчитал, что украинский бизнес в той или иной форме выплачивает 135 различных налогов. Это абсолютный мировой рекорд. Второе место в этом рейтинге Мирового банка заняла Румыния. Но она смотрится «слабачкой» на нашем фоне. У нее количество налогов всего 113. А вот на третьем месте находится Ямайка с результатом всего 72 налога», - написал Охрименко.
В тоже время, МБ подсчитал, что в Гонконге всего 3 налога, в Грузии, Швеции, Норвегии – 4 налога, в Сингапуре - 5 налогов. Дальше идет Франция, в которой  существует 7 налогов.
«А в Великобритании, Чехии, Нидерландах, Португалии, Испании, Финляндии всего 8 налогов. В США 11 налогов, это уже хотя бы что-то», - пишет эксперт.
Напомним, украинские власти неоднократно в последние годы заявляли, что приоритетом их работы является дерегуляция экономики и упрощение налогообложения.

http://money.comments.ua/fair/2012/03/05/326225/ukraina-vishla-pervoe-mesto.html

Томенко помиляється.
За його схемою – опозиція перемагає на виборах, і Юлія Тимошенко та Юрій Луценко визволяються з в’язниці. Це – фундаментальна помилка, яка усім нам буде дуже дорого коштувати.
За аналогією з фізикою закон Ома звучить так (спрощено, звичайно): сила струму дорівнює напрузі яка ділиться на силу опору. Відповідно – сила напруги буде, якщо опір помножити на силу струму.
Але далі – увага!Сила опору НЕ залежить від значень сили напруги та сили струму! Бо питома величина опору – це природна якість матеріалу, яка не залежить від електричних перемінних.
В політиці – приблизно те саме.
Уявіть собі Януковича, якого матінка-природа у страшному кошмарі зробила диктатором, що той досі не зрозумів, чому він знаходиться в Межигір’ї, а не в колонії посиленого режиму.
Але, якщо він вже опинився у розкішному Межигір’ї – то в колонію він ДУЖЕ не хоче. Тим більше, що його може чатувати ще більша небезпека. Як Каддафі, наприклад.
Але для цього потрібно дві речі:
-  не втрачати ні на одну мить владу зі своїх рук
- Юля та Юра повинні сидіти. А краще – вмерти. Бажано – «випадково». Як царевич Димитрій, якого вбили Романови. Чи Іван Антонич, який «випадково» загинув за часів Катерини Другої.
При Радах «випадково» наклав на себе руки Борис Савінков у 1925 році…
Пам’ятає історія так звану «Операцію Трест».
Саме тому, якщо вибори подібні до «чорного ящика», з якого може вилізти якась чортівня – то краще цей ящик взагалі розтрощити – поки є змога.
Отже – якщо не буде спротиву громадянського суспільства на чолі з рухом опору – то на виході ми матимемо намальовані результати виборів та мертвих лідерів опозиції. Вже зараз опозиція не наважується називати імена висуванців на вибори у Верховну Раду.
Не помітили?
Саме тому, якщо Микола Томенко говорить, що Юлію Тимошенко та Юрія Луценка випустять після перемоги на виборах – то не буде ні перемоги на виборах, ні визволення лідерів опозиції. Все.
Саме з цієї точки зору Арсену Авакову НЕПОТРІБНО їхати в Україну – адже «Беркут» дуже просто може забрати його прямо зі з’їзду «Батьківщини».
Їх вже НІЧОГО не стримує.
Треба прямо говорити – що мирний період української революції закінчився взагалі. Янукович в захопленні від Путіна і йтиме його шляхом – ми повинні це знати напевне. Саме тому Томенкові та іншим треба вже використовувати засоби партійної роботи, тому, що «Батьківщина» фактично знаходиться на напівлегальному становищі.
Партія не повинна продукувати ілюзію, що влада випустить Юлію Тимошенко та Юрія Луценка із в’язниці.
Партія повинна чітко, голосно, відкрито сказати Арсену Авакову, що йому не слід поки що їхати в Україну. А делегатом з’їзду зробити заочно. Ми маємо діло зі злочинцями, шахраями – тому чесна відкрита поведінка з ворогом неможлива.
[ Читати далі ]

Люди зізнаються соціологам, що ненавидять нинішню владу. Але поки що ненавидять мовчки.
“В Україні немає готовності до змін”, -- констатував днями глава делегації Європарламенту в Комітеті парламентської співпраці “ЄС -- Україна” Павел Коваль. “Я у добрих стосунках iз багатьма представниками як влади, так і опозиції в Україні, і провів, можна
сказати, такий тест: я ставив одні й тіж питання і тим, і іншим, -- розповів депутат Європарламенту. -- Наприклад, питав: якщо керівна партія програє, чи готова вона віддати владу? Я також питав опозицію: чи готова вона, якщо щось станеться, узяти владу? На жаль, цей тест було пройдено негативно”.
Європарламентар зробив із цього висновок, що Україну чекають непрості часи. “Україна перебуває у тій ситуації, коли у неї залишився останній комплект срібних ложечок, і тим комплектом є вільні вибори. Всі учасники цього процесу мають розуміти, що в них зостався останній елемент їхніх сімейних скарбів”, -- наголосив Павел Коваль.
Та чи вдасться нашому суспільству втриматися за цю волосину і змінити нарешті щось у державі на краще? Як діяти?
Знайти відповіді на ці запитання "Експрес" спробував у розмові з громадськими діячами -— членом правління Інституту економіко-соціальних досліджень “Республіка” Володимиром Чемерисом, письменницею Іреною Карпою та лідером підприємницького руху “Спільна справа” Олександром Данилюком.
-- Які, на вашу думку, слабкі місця у влади Партії регіонів? Чи є вони взагалі?
І. Карпа:
-- Янукович -— це суцільне слабке місце. “Нео-Брежнєв”. Для мене фраза “Янукович -— Президент” -- це на сьогодні найкоротший
анекдот.
О. Данилюк:
-- Найслабше місце нашої влади в тому, що вона вже майже два роки як нелегітимна. Вони скасували Конституцію 2004 року, за якою їх обрали, а отже, тепер незаконно здійснюють свої повноваження.
За нинішньою Конституцією їх ніхто не обирав і ніхто їм повноважень таких, як вони тепер мають, не делегував. Тому вибори в нашій
країні мали відбутися ще восени 2010 року -— одразу після скасування Основного Закону, за яким відбулося попереднє обрання влади. Друге слабке місце Януковича -— повна відсутність у нього суспільного визнання. Тому будь-які дії громадян щодо цієї узурпаторської
команди задля відновлення в країні конституційного ладу і народної довіри до влади будуть цілком адекватними. Правда у будь-якому разі на боці громадян.
В. Чемерис:
-- Я теж не вважаю, що, збільшивши собі повноваження шляхом скасування Конституції, Янукович став сильнішим. Навпаки. Народна підтримка в нього наближається до 0%, і це його найслабше місце.
-- Чи вірите ви в те, що цьогорічні парламентські вибори змінять ситуацію у країні?
В. Чемерис:
-- На цих виборах, навіть якщо вони відбудуться чесно (на що надії, звісно, мало), у будь-якому разі переможе великий капітал, який і так уже 20 років при владі в Україні. Переможе той, хто вкладе у вибори гроші, тож жодних змін після виборів я не очiкую.
О. Данилюк:
-- Те, що ми спостерігаємо вже нині (а це не лише ганебні справи проти Тимошенко і Луценка, а й плани щодо усунення інших кандидатів від участі у перегонах), свідчить про те, що навіть найменших намірів поводитись демократично ця влада не має. Аудіозаписи Забзалюка, на яких Рибаков чітко заявив, що влада доручила йому купувати опозиційних кандидатів і членів виборчкомів, це яскраво підтверджують.

[ Читати далі ]
 

Це абсолютно про нас.
Вони не зупиняться ніколи.
Вони постійно будуть жерти:
укртелеком, укрзалізницю, ГТС, обленерго, облгази, водоканали, будинки і землю, банки і ринки...

Чисто конкретна справедливість: країною керують за правилами «зони»

Несправедливий судовий вирок як «вирок Системі» – це зужите публіцистичне кліше. Та подеколи інакше не скажеш. Вердикт колишньому міністрові внутрішніх справ Юрієві Луценку, винесений в Печерському суді Києва, саме до таких випадків і належить, бо ж і процес, і присуд всебічно характеризують українську політику.

ЗЛОЧИН І КАРА

Коли той-таки Печерський суд дав сім років ув’язнення екс-прем’єрові Юлії Тимошенко, представники влади апелювали до багатомільярдних збитків, завданих державі газовими угодами, які вона підписала. У випадку з Луценком шкода, завдана державі, формально теж має «особливо великі розміри». Однак вимірюється заледве десятками тисяч. Нагадаємо, обвинувачення інкримінувало Луценкові змову з його власним водієм, котрому він позачергово й незаконно підвищував зарплату та видав квартиру, а також – у «перевитраті» коштів на святкування Дня міліції в 2008 та 2009 роках. За словами Луценкового адвоката Олексія Баганця, жоден зі свідків не назвав колишнього міністра винним, але це не завадило суду винести вирок.[ Читати далі ]