В деле же дискредитации власти немного найдется людей, готовых состязаться с первыми из «лучших» — знаменитыми харьковскими мужами Михаилом Добкиным и Геннадием Кернесом.

Один сегодня занимает должность председателя Харьковской облгосадминистрации, второй — харьковский городской голова. Первый непосредственно встроен в президентскую вертикаль, второй хотя и находится на выборной позиции, вполне уязвим — что демонстрирует нам история мэра города Болграда Сергея Королева, относительно которого прокуратура Одесской области недавно возбудила уголовное дело.

Я знаю, как заработать миллион: достаточно запатентовать бренд «Допа и Гепа». Как только известия о феерических похождениях прототипов преодолеют языковой барьер и достигнут студии Диснея, там не устоят —и историю о приключениях мультипликационных клоунов-мошенников можно будет заранее считать беспроигрышным блокбастером.

Где же языкового барьера нет, успех давно гарантирован: Никита Михалков даже вставил известный ролик с youtube с Добкиным и Кернесом (знаменитая «школа актерского мастерства» при съемке предвыборного клипа) в свой новый фильм «Русский философ Иван Ильин» — как пример деградации и вырождения демократических институтов власти.

Не станем обсуждать эти институты, но признаем: убедительные образы нравственной и культурной деградации, вдохновенного цинизма и откровенной пошлости указанные субъекты демонстрируют на редкость регулярно и убедительно. Дело даже не в «пиратских» видеороликах или якобы перехваченных телефонных записях разговоров наших героев (например, в которых человек с голосом Кернеса не только лебезит и унижается перед человеком с голосом миллиардера Коломойского, но и вскрывает перед слушателями неортодоксальную модель отношений бизнеса и власти) — тошнотворных хитах интернета.

Дело и не в удивительных полуофициальных жизнеописаниях участников тандема — в которых слова «криминал», «наркотики», «мошенничество», «покушения», «злоупотребления властью» встречаются уж слишком часто. Народ не зря любит шансон и криминальные сериалы — легкие изгибы биографии он готов простить своим руководителям, лишь бы те не слишком зарывались и демонстрировали эффективность.

А вот с этим беда. Большая.

Конечно, не все соотечественники знают, как выглядят некоторые харьковские районы, и то, что это сегодня один из самых подходящих городов для съемок фильма о последствиях ковровых бомбардировок. И не всех интересует, как достичь столь отвратительного качества водопроводной воды. Не всех заботят проблемы бизнеса, транспорта, ЖКХ данных территорий — своей головной боли хватает.

Поэтому все это может создать у руководителей АП иллюзию, что имиджевые потери ПР и власти (из-за связи с глубоко дискредитировавшими себя в глазах земляков Добкиным и Кернесом) уравновесятся в указанном регионе админресурсом. Тем более что наши герои продемонстрировали на последних выборах мэра Харькова (в 2010 г.), что умеют пользоваться самыми разными рычагами и не боятся грязи.

Но здесь есть две неустранимые и крайне серьезные проблемы, которые могут обернуться большой бедой для Виктора Януковича. Во-первых, его команде меньше всего нужна грязная победа в каком бы то ни было регионе. И если нынешние руководители Харьковщины исполнят к осени свои старые электорально-арифметические трюки, у кандидата в президенты от ПР неприятности будут не локальные, а международные.

Второе и, возможно, самое важное: кто такие «Допа и Гепа», знают сегодня жители всей страны. Благо тандем идет к успеху гордо, невзирая на поднимающуюся информационную волну. Поэтому истории о закупке за бюджетные деньги знаменитых «золотых скамеек» (10 лавочек по цене 630 тыс. грн.), дешевых вывесок по цене дорогих телевизоров (указатели по 5 тыс. грн, читайте «Андеграундный распил», заложенном «в ломбард» метро ради покупки карусели («Златые «американские горки»), о позорной эпопее с разрушением знаменитого харьковского Лесопарка и все новые и новые коррупционные истории возмущают уже не только миллионы жителей Харькова и области, но и десятки миллионов граждан страны.

Изобретенный харьковским дуэтом анекдотически-задорный способ эксплуатации государственных горизонтов, открывающихся из высоких кресел, для многих обывателей ассоциируется не только с брендом «Допа и Гепа» — неприязнь и ненависть к такому стилю неизбежно переносится и на всю вертикаль власти.

Сергей Нежданов
http://2000.net.ua/2000/forum/vlast/78875

Квартплата в Харькове официально повысилась 20 декабря прошлого года, когда исполком горсовета принял скандальное решение о новых тарифах на обслуживание домов. Впервые тариф стал рассчитываться отдельно для каждого дома, в среднем же квартплата должна была возрасти в два раза.

На это необоснованное повышение отреагировали представители центральной исполнительной власти. В частности, пришлось вмешаться премьер-министру Азарову — он сделал заявление о перегибах на местах.

18 января мэр Харькова Геннадий Кернес отрапортовал на официальном сайте:

«Все решения города, городского совета и его исполнительного комитета принимаются в соответствии с действующим законодательством и проходят процедуру согласования, в том числе и с государственными органами. Поэтому оснований для пересмотра тарифа квартплаты в Харькове не существует».

Но через несколько дней исполком принимает решение о снижении утвержденного 20 декабря тарифа в полтора раза.

«К примеру, для харьковчан, которые до начала 2012 года платили около 70 грн., а с 1 января 2012 года по новому тарифу должны были платить 140 грн., квартплата теперь составит около 100 грн.», — сообщил Геннадий Кернес (информация с официального сайта Харьковского горсовета —www.city.kharkov.ua).

Вскоре на встрече с лидерами профсоюзных организаций Николай Азаров заявил о выигранном сражении с харьковской властью: «Добкин и Кернес меня убеждали, что решение о повышении тарифов на услуги ЖКХ согласовано с общественными организациями, профсоюзами и другими. Но, как оказалось, это была не совсем правда. Сейчас они уже отменили свое решение».

Подытожим. После утверждения новых расценок на заседании исполкома 20 декабря мэр Харькова сообщил, что квартплата повысилась на 50%, после пересмотра решения — что «всего на 30%», однако соответствует ли это действительности?

Давайте взглянем на цифры и факты.

В качестве примера возьмем квартиру площадью 46 кв. м, расположенную в 9-этажной хрущевке 70-го года постройки. До повышения квартплата по ней составляла около 80 грн., сегодня — 114 грн. В то же время тариф почти на все услуги вырос в два раза (в скобках указан прежний):

1. Уборка придомовой территории — 0,705 грн. (0,414 грн.).

2. Техническое обслуживание лифтов — 0,857 грн. (0,419 грн.).

3. Обслуживание систем диспетчеризации — 0,163 грн. (0,083 грн.).

4. Техническое обслуживание внутридомовых систем горячего водоснабжения — 0,072 грн. (0,048 грн.).

5. Техническое обслуживание внутридомовых систем холодного водоснабжения — 0,120 грн. (0,076 грн.).

6. Техническое обслуживание внутридомовых систем водоотвода — 0,092 грн. (0,064 грн.).

7. Техническое обслуживание внутридомовых систем централизованного отопления — 0,192 грн. (0,106 грн.).

8. Техническое обслуживание внутридомовых систем сливной канализации — 0,010 грн. (не было).

9. Обслуживание дымовентиляционных каналов — 0,053 грн. (0,025 грн.).

10. Освещение мест общего пользования — 0,141 грн. (0,079 грн.).

11. Энергоснабжение лифтов — 0,086 грн. (0,053 грн.).

Возникает вопрос: почему, если почти все услуги подорожали вдвое, общая сумма квартплаты не увеличилась на столько же?

Оказывается, в прежнем счете, кроме прочего, значились услуги по вывозу и утилизации мусора, а также очистке мусоропровода. Но городскими властями тариф на вывоз мусора был «реорганизован», а сама услуга предусмотрительно выведена из списка услуг, предоставляемых «Жилкомсервисом» (и формирующих размер квартплаты).

В результате данной «реорганизации» цены на вывоз мусора взлетели. Если прежде тариф составлял 0,254 грн. за вывоз и утилизацию мусора и 0,123 грн. за очистку мусоропровода с квадратного метра, то теперь — только за вывоз и утилизацию мусора 9,5 грн. с человека в месяц. У Кернеса подсчитали, что в среднем харьковчанин выбрасывает 5,9 «литра мусора» в день. Таким образом, если прежде семья, проживающая в упомянутой квартире, платила 17 грн., то теперь вынуждена отдавать за урезанные услуги 28,50 грн.

Почему урезанные? Потому что отныне тысячам харьковчан отказано в праве пользоваться домовыми мусоропроводами (к концу января они были заварены практически во всех многоэтажках города). Неизвестно, в какую сумму обошлась работа по завариванию, но, судя по всему, за нее придется расплачиваться «шестилитровым» харьковчанам, которым квитанции об оплате услуг за вывоз мусора уже приходят отдельной квитанцией.

И, наконец, с учетом вывоза мусора квартплата для жильцов квартиры нашего 9-этажного дома выросла не на 30%, а на 56%.

Вот чем обернулась «азаровская защита».

А в перспективе можно будет провести и реструктуризацию по строке «техническое обслуживание лифтов», обосновывая это тем, что теперь, когда мусор надо выносить на улицу, возросла и нагрузка на подъемники, ведь многие хозяева, проявляя «бесхозяйственную» чистоплотность, стали избавляться от отходов по нескольку раз в день.

Не приходится сомневаться, что, пользуясь проверенными методами, городские власти с той же непогрешимостью, что и сегодня, будут говорить о незначительном повышении квартплаты.

А то и приступят к завариванию лифтов.

Юлия Марущенко, Харьков
http://2000.net.ua/2000/derzhava/realii/78818

 

Президент Європейського парламенту Мартін ШУЛЬЦ заявляє, що вироки колишньому прем’єр-міністру України Юлії ТИМОШЕНКО та колишньому міністру внутрішніх справ Юрію ЛУЦЕНКУ викликають низку питань до української влади.

Як передає власний кореспондент УНІАН в Брюсселі, про це М.ШУЛЬЦ сказав під час зустрічі з делегацією Національної спілки журналістів України (НСЖУ) на чолі із секретарем НСЖУ Олегом НАЛИВАЙКОМ.

“Неможливо для нас робити судження щодо незалежності судової системи в Україні. Чи є ваша судова система залежною, чи ні – це не наша роль виносити такі судження, однак абсолютно точно, що вироки колишньому прем’єр-міністру, колишньому міністру внутрішніх справ за дуже жорстких умов порушують перелік запитань у міжнародних відносинах, і на ці питання уряд та Президент України мають відповісти”, - сказав М.ШУЛЬЦ.

Він зазначив, що сьогодні численні представники ЄС, в тому числі і він особисто, намагаються сприяти вирішенню ситуації з кримінальними справами проти колишніх урядовців.

“Я не можу бути більш відкритим, але є інтенсивні контакти. Не лише мої, але й інших людей, які обговорюють питання з вищими представниками українського уряду”, - сказав Президент Європарламенту.

При цьому він також наголосив на тому, що нинішній, дуже складний період відносин між Україною та ЄС, пов’язаний, передусім, з наявністю кримінальних справ проти представників опозиції.

http://www.unian.net/ukr/news/490758-prezident-evroparlamentu-htos-mae-vidpovisti-za-viroki-timoshenko-ta-lutsenku.html

 

Голови Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської обласних рад, представники ВО «Свобода» Олексій КАЙДА, Олександр СИЧ та Олег ПАНЬКЕВИЧ називають популістськими соціальні ініціативи Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА.

Про це йдеться у переданій агентству УНІАН спільній заяві, оприлюдненій Тернопільською обласною організацією ВО «Свобода».

«На засіданні уряду в середу Віктор ЯНУКОВИЧ озвучив чергові ініціативи з «покращення життя» українців. Протягом останніх двох років подібні «покращення» вже встигли зруйнувати малий та середній бізнес, залишили незахищеними найбільш соціально вразливі верстви населення. Розуміючи, що на парламентських виборах восени українці гідно оцінять усі ці «ініціативи», окупаційний режим вдався до тактики, випробуваної ще 2004 року: ті, хто тотально пограбував державу і народ, тепер обіцяють кинути українцям кістку», – йдеться у заяві.

Голови трьох облрад висловлюють переконання, що запропоновані владою ініціативи не підкріплені жодною конкретикою, а «там, де й були озвучені хоч якісь цифри, очевидною є їхня невідповідність сьогоднішнім українським реаліям».

«Цинічний популізм на кшталт «психічно хворим – сімейний затишок» і такі «ініціативи», як мізерне, але раптове підняття пенсій, виплати вкладникам Ощадбанку, державна програма іпотеки... Звідки ж взяти гроші, якщо діючий режим насправді не пропонує жодних реальних механізмів реформування економіки, а лише планує одноразово кинути українцям «передвиборчу кістку»? Як справжній злодій, ця влада хоче навіть ці подачки проштовхнути ціною погіршення в довгостроковому плані життя простого українця. Адже за ці мізерні передвиборчі виплати народ, цілком імовірно, отримає або ріст інфляції (через банальний «друк» гривні), або поглиблення боргової ями, в яку заганяють наших дітей. Хоча вже готується механізм, згідно з яким усі невдачі після цих великих прожектів (у тому числі й банальне недофінансування запланованих виплат) спихнуть на місцеву владу», – стверджують голови облрад.

Автори заяви наголошують, що ініціативи влади щодо запровадження податку на розкіш, який би міг забезпечити чималі надходження до бюджету, так і залишилися порожніми розмовами.

«Відчувши настрої українців та їхнє ставлення до олігархів, режим спробував задобрити народ згадкою про «запровадження податку на багатство». Але жодної конкретики не видно. Цілком імовірно, що все закінчиться мізерними стягненнями з утримувачів цього режиму. Для зменшення поляризації суспільства потрібно не раз на рік згадувати про податок на багатство, а докорінно змінювати податкову систему держави, щоби привести її у відповідність до вимог соціальної справедливості. Слід зменшити фіскальний тиск держави на всі верстви працівників, у тому числі – на дрібне й середнє підприємництво, запровадивши прогресивну шкалу оподаткування за принципом: «малий бізнес – малі податки, великий бізнес – великі податки». Запровадити єдиний соціальний податок з доходів громадян з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою у розмірі 20%. Не оподатковувати доходи громадян у розмірі мінімальної заробітної плати. І, безперечно, встановити значні прогресивні податки на розкіш», – сказано в заяві.

Голови трьох облрад також вимагають запровадити єдиний державний електронний реєстр громадян, для яких законодавством передбачено пільги, компенсації та інші соціальні гарантії, з відкритим доступом до основних даних кожного пільговика, і посилити кримінальну відповідальність за незаконне отримання статусу пільговика.

http://www.unian.net/ukr/news/490893-golovi-odrazu-troh-oblrad-nazvali-initsiativi-yanukovicha-populistskimi.html

Совсем недавно Партия Регионов, а точнее, некоторые ее члены, продемонстрировала нам пример бесконечной любви к Родине. Нашим миллионерам и миллиардерам надоели Канары, Сейшелы и прочая заграничная муть. Не нужен им берег турецкий! И Африка им не нужна. Они остаются в родной стране и будут ее «конкретно любить». Ну, конечно, не всю, а один из ее самых привлекательных регионов – южный берег Крыма. Любовь в к отчизне воплотилась в 8 тыс.га заповедной крымской земельки. Конечно, на берегу моря так комфортно сидеть и размышлять… о реформах в стране… и волны так приятно накатываются на берег: откат… за откатом. Конец лирической увертюры. Перейдем к очень интересным фактам.

Все началось в декабре 2011 года. Распоряжением премьер-министра Крыма Анатолия Могилева от 12 декабря согласована передача почти 8,8 тыс га охотугодий на территории Алуштинского лесхоза, госпредприятий «Алушта»и «Таврида»,  публичного акционерного общества «Алуштинский эфиромасличный совхоз-завод» общественной организации «Общество охотников и рыболовов «Кедр» сроком на 25 лет. Земли относят к территории Маломаякского, Изобильненского сельсовета и Партенитского поссовета.

Распоряжение СМ АРК №737-р, 12.12.2011

http://www.ark.gov.ua/blog/2011/12/12/rasporyazhenie-sm-ark-737-r/

[ Читати далі ]

Країни, які бажають прийняти спортивний турнір високого рівня, банально «ведуться» на солодкі промови МОК, ФІФА та УЄФА про неймовірні ривки економіки, розбудову спортивної індустрії, та покращення іміджу країни в очах іноземних туристів, які потім нібито мають розповісти про прекрасні місця своїм знайомим і ті приїдуть наступного року знову ж таки смітячи валютою.

Це – брехня з корисливою метою.

Насправді МОК, ФІФА та УЄФА отримують найбільший прибуток від змагань безпосередньо в час їх проведення – це продаж телевізійних прав, рекламні та маркетингові доходи. Вся інфраструктура вже наступного року після проведення турніру залишається гемороєм самих країн. В Канаді досі розплачуються за Олімпіаду-1988. Вже 24 роки канадці платять спеціальний податок, купуючи цигарки.

Однак, Чемпіонат Європи – це не масштабна Олімпіада. А Україна – не ЮАР, не Японія і не Португалія. У нас своя гордість.

Єдине місто України, якому загрожує стадіон-привид з фінансовим якорем – це Львів. В Донецьку стадіон належить Ахметову. В Харкові – Ярославському і місцевій владі. Київська «Борис-Арена» в будь-якому разі матиме успіх через наявність «Динамо» та можливість проведення мега-концертів в самому центрі столиці. У Львові – нікому не потрібний стадіон за межами міста. Також Львову загрожує утримання нового аеропорту. Бо зовсім не факт, що після Євро-2012 місту знадобляться настільки просторі термінали та відповідна купа обслуговуючого персоналу.

Аналогічна ситуація з аеропортом «Бориспіль», очолюваним близьким родичем Бориса Колеснікова. Звели новий великий термінал, готують ще один величезний. І на додаток окремий термінал для ДУСі. Це при тому, що частину рейсів вже забрав собі аеропорт «Жуляни» Юри Єнакіївського. Хто, звідки і куди буде літати через «Бориспіль» у кількості, необхідній для хоча б беззбитковості аеропорту?

При цьому немає сумнівів у наявності бізнесових мізків у опікунів Євро-2012. Небажання зводити купу готелів в Харкові та Донецьку, як того вимагає УЄФА, це один з найвдаліших бізнес-ходів української влади. Поживуть у Києві, політають в дні матчів  чартерами, оплаченими за рахунок держбюджету. Звичайно, було б ще краще, якби за чартери заплатили Ахметов з Ярославським, однак чартери протягом одного місяця все одно будуть дешевшими, ніж зведення десятків готелів, які б потім стояли закинутими примарами.

Також прекрасно виглядає ідея з наметовими містечками для закордонних вболівальників. Приїхали, насвинячили за межами міста, по від’їзді за ними прибрали бульдозерами і як нічого не було. Сподіватись на туристичний бум однаково не доводиться, що б не розповідали місцеві романтики та циніки з УЄФА. Не було жодного інтересу з боку іноземців до України в зв’язку з Євробаченням. В жодній з країн, де останнім часом проводились футбольні Чемпіонати світу та Європи, туристичні індустрії не отримали ніякого довготривалого ефекту.

Тобто у тих, хто хоче заробити на футбольних туристах є лише один місяць. Червень-2012.

В Києві вже готують квартири для здачі європейцям по захмарним цінам – по кілька сотень євро за добу! Ресторани і кафе в центрі столиці більш-менш згуртовано збираються підіймати ціни майже в два рази, щоб вийти на рівень європейських цін. Звичайно, пересічним українцям за такими цінами в ресторани буде зась, але ж це і буде тягнутись лише місяць.

І не слухайте чиновників, які просять не підіймати ціни, аби не вдарити обличчям в грязюку перед європейцями.

Чиновники зробили все можливе аби роздути кошторис підготовки до Євро. Пригадайте хоча б, як міністерство спорту під керівництвом Юрія Павленко, відомого як син персонального банщика Віктора Ющенка та чоловік доньки заступника голови ДУСі, спочатку відмахнулось від усіх варіантів будівництва нового стадіону в Києві (нове будівництво завжди дешевше ніж реконструкція, зате остання дозволяє освоїти набагато більше коштів). А потім саме представники міністерства Павленко зробили все, аби через якісь коми в конкурсній документації викинути дешевих тайванців з відкритого тендеру на реконструкцію «Олімпійського». Причому не лише викинути якусь одну фірму, а геть скасувати відкритий тендер і перевести його  в «закупівлю в одного учасника», яку уряд Тимошенко зумів конвертувати в збільшення кошторису «Олімпійського» в півтора рази. А потім «регіональний» уряд Азарова під впливом Бориса Колеснікова зумів роздути ще в два рази.

Тож на єврофутбольному будівництві чиновники нажились будь здоров. Причому в повній відповідності до світових звичаїв – кошторис підготовки до чемпіонатів зростав в рази у всіх країнах, які останніми роками проводили крупні спортивні змагання. Бо корупцію в світі ніхто не відміняв. Просто десь вона менша, а десь більша. (Це не є алібі свідомості для українських корупціонерів, бо у нас рівень корупції вже просто за межею добра і зла). Тому буде справедливо, якщо бізнесмени та власники квартир зароблять і собі хоч трохи. Точніше спробують заробити. Оскільки жодної навали вболівальників в Україні не буде. 13 з 16 збірних житимуть в Польщі, там же будуть таборитись вболівальники цих збірних.

Тож можна прогнозувати, що багатьох бізнесменів-«здирників» в червні очікуватиме розчарування. Яке ще й матиме продовження на потім.

Не в Україні і не сьогодні науковці довели відсутність позитивного довгострокового ефекту від проведення міжнародних футбольних турнірів. Є «ефект натовпу», який полягає в тому, що корінне населення на футбольний період тікає з місць проживання, побоюючись заїжджих фанатів і банального перенасичення людьми звичних територій. І є «ефект лінивця», який змушує корінне населення витрачати більше коштів під час футболу, а по завершенні турніру радикально скорочувати видатки на будь-які розваги. Мовляв, я своє відгуляв ще в червні. Тож на житло та ресторани, які після Євро «забудуть» повернути ціни на дофутбольний рівень, згідно зі світовими тенденціями очікуватиме розорення. Але лише таким болісним шляхом українці зможуть отримати цивілізаційний урок та отримати пігулку від жадібності.

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»
http://nashigroshi.org/2012/02/22/svyato-zlodijiv-ta-shahrajiv/

В Адміністрації Президента вирішили створити Церкву Свідків Покращення

***

Перевиховувати рабів немає сенсу. Нам потрібний свій Моісей, який завів би їх усіх у пустелю і тримав би їх там, допоки покоління рабів перестало б існувати.

Группа Корбана-Филатова-Брагинского-Аксельрода пользовалась «услугами» Хозяйственного суда Херсонской области при организации рейдерских нападений и захватов имущества, которое контролировал Павел Лазаренко.

Как стало известно, об этом Геннадий Корбан говорил в ходе следствия по делу о взрыве в октябре 2009 года, в результате которого погиб один из основных членов образованной им крупнейшей рейдерской организации Украины Вячеслав Брагинский.

Как ни странно, также в ходе следствия Геннадий Корбан «раскрыл заговор» Павла Лазаренко против себя любимого и своего «друга и соратника» Бориса Филатова, который якобы приводили в исполнение чеченские террористы.

О том, что для захвата собственности в Днепропетровске и окрестностях бизнесмен Геннадий Корбан и его «адвокат» Филатов использовали «справедливые и неподкупные» суды, не знает, разве что, ленивый.

Чего стоит хотя бы решение Жовтневого райсуда Днепропетровска о лишении Павла Лазаренко депутатских полномочий в 2006 году. Оно было принято по безграмотно написанному иску, который озвучил Борис Филатов.

В том же году, в ночь на 16 декабря 2006 года возле днепропетровского кинотеатра «Салют» из автоматического оружия был расстрелян друг Курочкина – директор рынка «Озерка» Владимир Воробьев. 17 марта 2007-го под Киевом расстреляли фигурантов по делу «Озерки», которые были доверенными лицами Максима Курочкина. А 26 марта в Киеве был убит сам исполнительный директор Российского клуба, российский бизнесмен Максим Курочкин. Под конвоем милиционеров он выходил из здания Святошинского райсуда – в этот момент снайпер, прятавшийся на чердаке дома напротив, открыл огонь. Пуля попала Курочкину в грудь – он умер через несколько минут.  

По нашей информации, проистекающей из милицейских кабинетов, именно в 2007 году, после разгрома команды Максима Курочкина, знаменитые днепропетровские «солдаты удачи» решили, что им тесно жить в городе, где столько имущества принадлежит Лазаренко.

План был коварен и прост: используя в качестве инструмента то, что в Украине называется официальным правосудием, отобрать и навсегда присвоить это имущество.[ Читати далі ]
 

На перший погляд ніяких. Але слід звернути увагу на те, що у випадку масової скупки душ, до влади приходять люди із сумнівними управлінськими здібностями та відсутністю моральних запобіжників. У результаті гальмується розвиток країни, або взагалі в суспільстві широкого поширення набувають регресійні процеси.

Як наслідок, виборці починають розплачуватися коштами із власної кишені.

Розглянемо для порівняння Польщу, яка на початку дев'яностих мала не кращі стартові умови, ніж Україна. Але значною мірою завдяки підтримці демократичних проєвропейських політиків, сусідка сильно вирвалася вперед.

Так, у 2011 році середня пенсія в Польщі складала приблизно 500 доларів на місяць, а в Україні тільки 150. Навіть припускаючи, що купівельна спроможність одного долара в Україні у два рази більша, 400 доларів хабара можна компенсувати отриманням польської пенсії всього за чотири місяці. Ще разючіша різниця між доходами бюджетників: до 250-350 доларів в Україні проти 800-1500 в Польщі.

Звичайно, прихід до влади чесного та ефективного керівництва не підніме рівень життя відразу до європейського. Але, за будь-яких умов, 400 доларів хабарів люди зможуть отримати легальним чином за період десь до одного року. А якщо врахувати вигоди від демократизації суспільства, поширення свобод, поліпшення інфраструктури тощо, то однозначно втрачається економічний сенс продавати свої голоси.

Тільки від неконкурентної приватизації "Криворіжсталі" та сумнівної позиції "Нафтогазу" у Стокгольмському суді щодо повернення 12 мільярдів кубометрів газу, Україна втратила біля 8 мільярдів доларів – по 320 на кожного виборця України, який прийшов голосувати.

Чому ж за таких умов знаходяться бажаючі продавати голоси та отримувати "гречані" пайки?

Такі люди не розуміють, що їх обкрадуть на більші суми, ніж вартість подачок.

У дію повинен вступати моральний імператив – не продаватись. Але, на жаль, він дуже слабкий у нашій державі. Тоді – карати законом. Але такі норми може прийняти тільки чесний президент та парламент, яким важко прийти до влади, значною мірою через продажність населення. Ситуація безвихідна.

Залишається тільки чекати, поки доходи людей зростуть настільки, що в ієрархії потреб на перше місце вийде честь та гідність, а не наповнення шлунків. Коли це буде – невідомо...

Особливо велика шана та повага всім, хто животіє за останні копійки, але не порушує моральні принципи та зберігає почуття відповідальності. Рано чи пізно вони переможуть!

Роман Семко, член партії "Громадянська позиція", спеціально для УП
http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2012/02/28/6959608/