«У него явно выраженное телесное повреждение, у него шрам под глазом. У него черная сторона лица, уже видно сходят синяки. Глаз один черный и залит кровью», — рассказала адвокат Лаврова Татьяна Иванова.

Она рассказала, что Лаврова не привезли на прошлое заседание. «Нам сказали, что он заболел и у него отравление. Я пыталась к нему попасть в СИЗО, но мне сказали, что он лечится и поэтому к нему сейчас нельзя. Нам называли диагноз отравление, но сегодня мы поняли, что это было далеко не отравление», — говорит адвокат.

По ее словам, Лавров сегодня не имел возможности рассказать, что с ним случилось. «У него не было особо возможности сказать что это, потому что его привели, когда уже начиналось судебное заседание и мы буквально в двух словах с ним переговорили по поводу показаний, по поводу допроса свидетелей, поэтому уже о состоянии здоровья говорить было некогда, мы не успели. Я так думаю, что завтра я к нему все-таки попаду в СИЗО, и буду знать что-то более подробно», — сказала Иванова.

В пресс-службе управления Пенитенциарной службы Украины в Донецкой области пообещали в ближайшее время прокомментировать ситуацию с Лавровым.

Сегодня в Донецке состоялось очередное судебное заседание по делу Константина Лаврова, обвиненного в вымогательстве 7 тыс. долл. у корпорации «МАКО», президентом которой является сын Президента Украины Александр Янукович.

На лице у обвиняемого были видны телесные повреждения. Конвой в грубой форме запретил снимать Лаврова.

Напомним, 20 июня 2011 года Донецким городским управлением ГУМВД Украины в Донецкой области был зафиксирован факт вымогательства жителем Донецка 7 000 долларов США за прекращение его деятельности по провоцированию людей на акции протеста, связанные с демонтажем здания гостиницы «Дружба». По подтвердившейся позже информации «Новости Донбасса», им оказался руководитель Донецкой областной общественной организации «Гражданская сила» Константин Лавров, активно выступавший в защиту позиций жильцов дома по адресу Университетская 48-а.

На месте бывшей гостиницы «Дружба» запланировано возведение высотного жилого дома. Проект реализует строительная корпорация «Менеджмент ассетс компани» («МАКО»). Ее президентом является сын Президента Украины, бизнесмен Александр Янукович.

http://novosti.dn.ua/details/178642/

В одном древнем мифе увековечена история про злого и несправедливого, но
чрезвычайно находчивого царя-тирана, который 360 дней в году грабил, притеснял и истязал своих подданных, но на пять дней уступал свой трон любому желающему.
Счастливый подданный правил 5 дней, изображая из себя властителя, предаваясь всем радостям жизни и мыслимым и немыслимым порокам. На закате пятого дня его казнили. Царь объявлял, что все ужасы и несправедливости правления закончились, ибо устранен их источник – и теперь все будет осуществляться правильно и справедливо. Интересно, что это ежегодное покаяние и ритуальное "очищение" позволило продержаться у власти этому тирану достаточно долго.

К чему на память пришла эта полузабытая легенда? Потому что она точно описывает некоторые процессы, происходящие в современной нам Украине. Только в роли царя выступают настоящие хозяева, которые по понятным причинам все годы остаются за кулисами. Лишь умело дергают за ниточки видимых нам игроков политического театра, играющих в нашем рассказе роль тех самых "искупителей" грехов, правящих 5 дней по воле настоящих царей. "Калифы на час" приходят и уходят, возглавляют ключевые направления экономики и выступают от имени государства.

На самом деле они только исполняют волю главных хендлеров , которые из-за невзрачных ширм отдают приказания. Вот о таком вполне реальном кукловоде, являющимся одним из главных акционеров политического кукольного театра, и поговорим. В отличие от сказки, золотой ключик давно и надежно пребывает у него в кармане, а Украина продолжает искать на поле дураков рецепты спасения экономики и выхода из разрухи и нищеты. Потому что пока не будут изгнаны главные кукловоды, мы все будем сидеть в убогой каморке папы Карло перед нанесенном на холст очагом. Тем, который не греет, а лишь создает иллюзию.

Как вы уже поняли, речь пойдет о том, что греет и согревает – о газе, нефти и других видах энергии.

Совсем недавно нас в который раз "порадовали" ставшими уже традиционными заявлениями о неизбежности многократного повышения цен на газ для населения и возрастании тарифов на электроэнергию в несколько раз. Одновременно появилось множество публикаций, в которых представители крупных нефте- и газодобывающих компаний плачутся, о том, как их душит государство, не давая развивать и модернизировать производство. Ну да, мелочиться в таких делах – себя не уважать. Тем более, что если следовать логике тех, кого уверенно и профессионально дергают за ниточки из-за пыльных кулис, если не отобрать у народа последнее – апокалипсис неизбежен.

ні, не це вигадана історія, а факт котрий стався сихівському районі Близько 5.30 ранку бармен закладу скориставшись «тривожною» кнопкою викликала співробітників державної служби охорони, щоб заспокоїти нібито розбушувалися двох відвідувачів.

Очевидці розповідають, що того вечора двоє чоловіків років тридцяти зайшли до закладу випити пива. Сіли за окремий столик і вели себе досить спокійно, навіщо бармен викликав охоронців – невідомо.

Далі все розвивалося вже по неадекватному сценарієм: спочатку приїхали співробітники Державної служби охорони, потім вони викликали підмогу з Сихівського райвідділу міліції. Зав’язалася бійка.

В кафе велася внутрішня зйомка. На відео зафіксовано, як в коридорі кафе четверо чоловіків накинулися на одного з відвідувачів. Нещасного з усієї сили нагнули і коліном вдарили по обличчю, потім кулаками почали бити в груди, живіт, голову.

Потім один з міліціонерів дістав палицю і почав наносити удари. Чоловіка били як подушку – чим попало і куди попало. Потім кинули його на підлогу і продовжили бити. Потім був побитий інший відвідувач бару.

Відео бійки потрапило до начальника львівської обласної міліції Олександр Рудяк випадково – його принесли журналісти.

С донецкими таксистами вообще на сей раз положительно везло – с самого вокзала. Первый из них легко скинул со стартовой цены 50 гривень, уточнил, с киевского ли я поезда, и тут же спросил: «Ну что, туалеты работали?» Я удивился «точности попадания» – таксист рассмеялся: «Да я в курсе, все говорят».

С некоторых пор работа так называемых «вакуумных туалетов» в фирменном поезде «Донбасс» (№ 37/38) стала притчей во языцех в среде сограждан, кочующих по нужде или развлечения ради из столицы в Донецк и обратно. Можно запросто очутиться в вагоне, где оба туалета не функционируют, а в соседнем вагоне работает один – но в дальнем углу; можно через месяц оказаться в том же вагоне (№ 10 – на всякий случай, вдруг вы еще не купили билеты на «майские») – и узнать, что туалеты по-прежнему не работают («вот только сегодня утром сломались, ай-ай-ай!»). Можно вызвать начальницу поезда, которая, чуть ли не зевая вам в глаза, будет спокойно врать, выслушивая очередную угрозу «рассказать Колесникову»; можно, конечно, добиться компенсации в виде места в «спальном» вагоне… Но в этот раз свободных «спальников» не нашлось, и пассажир из соседнего купе так и не дождался от начальственной блондинки ответа, кто ж ему и как компенсирует удовольствие от поездки в вагоне с одним сортиром за 250 с лишним гривень… Остается лишь бормотать: «Суки донецкие…»

зачитаний 28-го квітня під стінами Качанівської колонії Андрієм Кожем'якіним:

Тут за гратами я відчуваю кожну Вашу молитву, чую кожне Ваше слово. Знаю як б'ються Ваші серця. Сказати слово "дякую!" — це навіть частково не передати всю силу любові до Вас, яку я відчуваю. За всі ці довгі місяці перебування у кам'яному мішку мені жодного разу не було страшно, тому що є ...Ви — моя найсильніша та найвідданіша нашій ідеї армія, надійна та світла. Здається проти нас стоїть безжальна та озброєна до зубів система, але вона паде. І дуже швидко, і не від насилля, яке буде до неї застосоване, а від нашої з Вами світлої віри, від нашої з Вами сили духу і чистоти, моральності наших намірів та планів. Ви всі, хто тут зібрався, а також, кого тут немає, але підтримує мене — люди, які не змирилися з несвободою, які готові боротися. Ви — головний скарб нашої нації, її головний стратегічний ресурс. Ми обов'язково на парламентських виборах приберемо увесь непотріб, який заважає Україні!

Юлія Тимошенко

Говорить мер міста Славянськ регіоналка Неля Штепа:

Юрій Луценко

Днями прочитав "Над кукушкиным гнездом" Кена Кізі. Дуже актуальна для нинішньої України книжка. У ній – про важливість людей, котрі беруть на себе місію боротися із Системою, з тими, хто "тримає зв'язок на високовольтній хвилі ненависті, а санітари виконують накази (Системи) раніше, ніж вони прийдуть їй в голову".

Наступного дня дізнався про побиття Юлі. Хто б що не говорив про її минулі помилки, але саме через наявність Юлі ми ще не в Білорусі. Саме її індивідуальний опір гальмує ресталінізацію країни і примушує діяти опозицію. Це про таких, як вона, у Кена Кізі (змінюючи стать головного героя): "Вона не така, як усі... Може, вона така ж беззахисна, тільки Комбінат її чомусь не обробив". І саме існування такого лідера – шанс на злам нашої системи напівтюрми – напівдурдому.

Так от: про існування Юлії Тимошенко.

1. Тимошенко не мали силоміць вивозити у лікарню. На відміну від примусової доставки в суд або на слідчі дії, процес лікування – право, а не обов'язок засудженого. Сліди побоїв, зафіксовані службою омбудсмена, – факт і винні за це мають понести покарання.

2. Згідно прийнятого цього року спільного наказу Мін'юсту та Мінздраву (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0212-12) Ю.Тимошенко (як і всі інші в'язні) має право скористатися послугами лікаря на свій розсуд. Вона назвала прізвище лікаря, якому довіряє, це професор М.Поліщук, медичний науковець і практик. Відмова допустити його (як і народних депутатів із медичною освітою) – грубе порушення чинного законодавства.

3. Ю.Тимошенко має всі підстави не довіряти так званому управлінню охорони здоров'я Департаменту з виконання покарань. Після виявленого факту піврічного приховування вірусного гепатиту, яким мене заразили в СІЗО (дивись додатки), Юлія Тимошенко має тричі подумати, чи довіряти себе лікарям, які не є вільними в умовах українського правлячого беззаконня. В країні, де закон замінила помста політичних рецидивістів – це смертельно ризикований експеримент.

4. Юля нам потрібна живою. Кількість бажаючих її усунення – зашкалює. І якщо згадати, що вбивця незручного у своїй партії Кушнарьова був спокійно амністований, то хто може гарантувати неможливість медичного ексцесу призначеного виконавця для Юлі? І тому я за те, щоб її лікували за кордоном. І не треба говорити про привілеї. За Ю.Тимошенко як за кандидата в Президенти проголосувало майже пів-країни. Вона належить не тільки собі, але і цим мільйонам українців. Жоден закон не заперечує такої можливості. Достатньо лише відповідної заяви захисників і рішення суду.

5. Суди в Україні – в кишені Президента і його адміністрації. Опозиція має вирішувати питання життя і здоров'я свого лідера саме за цією адресою. Публічно, радикально і масово. Я розумію, що на Банковій людські почуття і гуманітарні резони розглядаються як ознака слабкості. Але вирішення проблеми лікування Юлії Тимошенко – очевидний передвиборчий плюс і для влади, і для опозиції.

[ Читати далі ]