неіснуючому

Зупинись!Я благаю!Вже досить!
Мене мучить твій образ у сні.
Я питаю:де тебе носить?!
І в чиїй ти блукаєшь весні?!
Ти не любишь,коли тебе знають,
Ти приходиш, щоб знову підти.
І лиш очі твої не зникають
І не тануть вони у пітьмі.
Я твій запах,твій голос і погляд
Не забуду ніколи в житті.
Не зважаю на те,що не поряд,
Мені легше у цій самоті...
Я  тебе заклинаю!Благаю!
Не приходь мені більше у снах!!
Але знов і знов потопаю 
У твоїх бездонних очах..
Ти як привид,як щось нереальне,
Що з"являеться лише раз...
Але образ твій - ідеальний...
Я кажу все це без прикрас...
Точно знаю: янгол ти з неба,
Бо не буває на землі таких,як ти...
мені так холодно в душі без тебе,
Тому і вимагаю:відпусти....
неначе від удару прокидаюсь
І розумію,що це був не ти,
І на свою біду заснути знову намагаюсь,
Щоб із тобою ще хвилину провести.
Тож зупинись!Благаю! Уже досить!
Мене так мучить образ твій у сні...
Вже не спитаю: де тебе носить?!
Я знаю,у чиїй ти весні....