Янушеску

  • 07.01.14, 18:51

Семён Битый

Век двадцатый минул, но не спится им, сталинским внукам,

И диктаторов мелких на свете плодится, как вшей,

Промышляет гебня генетическим страхом и стуком,

Не смыкает охранка всевидящих глаз и ушей.

Мелкоподлый Гарант врёт Европе как бешеный мерин,

В уголовных ручонках сжимая чужую страну,

И направо-налево кидает куски тем, кто верен,

С Украиной ведя затяжную глухую войну.

 

Присосалось ворьё, в безнаказанность наглости веря,

Раздирает страну разжиревший до одури сброд,

Рвут державу в куски синежопые властные звери,

Записавши в заложники весь Украинский народ.

Ничему их не учит румынский диктатор у стенки,

И Хусейн на верёвке, и сербским браткам приговор,

Не прогнулись пока у бригадных от страха коленки,

И творит беззаконие их покупной прокурор.

 

А министр Захарченко гонит в топку ментовское стадо,

Что-то пукает в лужу убогий донецкий Гарант,

И сжигает мосты уходящая в прошлое влада,

Отпирая ворота в бездонный отмщения ад.

Трохи приколів

  • 07.01.14, 18:27

Які кацапи вам більше подобаються: червоні, білі чи блакитні?

 - Мертві.

Хто у кацапів вєлічайший поет? - Нігер Пушкін. - Хто у кацапів вєлічайшая царіца? - Німецька хвойда Єкатєріна. - Хто у кацапів вєлічайший граф? - Свинопас з України Кирилка Розумовський. - Хто у кацапів вєлічайший борець? - Українець Іван Піддубний з Полтавщини. - Хто у кацапів вєлічайший футболіст? - Українець Тимощук з Волині. - Хто у кацапів вєлічайший тренер? - Дік Адвокат з Нідерландів. - Хто виграє для кацапів медалі на Олімпіаді? - Люди з кавказськими та українськими прізвищами - А хоч щось кацапи самі вміють робити? - Жрать водку. - А хто у кацапів президент? - Жид путня. - А ким кацапи були за часів Київської Русі? - Смердами. - А хто кацапи зараз? - Жидівські "шістки" і вороги слов'янського світу.- А хто служив Леніну? - Кацапи. - А хто служив Сталіну? - Кацапи. - А кого кацапи называють вєлічайшими расєянамі? - Леніна і Сталіна. - А є хоч один слов'янський народ який поклоняється Сталінуі Леніну?- Немає. - А є хоч один слов'янський народ, що носив би лапті? - Немає, слов'яни носили взуття зі шкіри. - А є хоч один слов'янський народ, який би носив козлячі бороди, як кацапи?- Немає, слов'яни традиційно ходили з вусами. - То хіба кацапи слов'яни?

- Ні. Кацапи - це чурки

Для модераторів: замітка є жартом,нікого не принижує й не закликає до ворожнечі!

Вірш з Майдану (російською)

  • 16.12.13, 18:57
Судья, и мент, и прокурор!
Тобою управляет вор!
Ты в роли лагерной шестёрки,
Как сучий пёс, ты на верёвке
Когда хозяин скажет: "Фас", -
Ты выполнишь любой приказ,
Услужливо спустив штаны,
Давно ты б.ядью у шпаны.
За пайку дармовой жратвы,
Ты моешь ноги у братвы,
Но вот судья, мент, прокурор,
Сейчас ты можешь смыть позор,
Найти оставшуюся честь,
Если такая ещё есть,
Хоть раз привстань, не присмыкайся,
Не будь шестёркой - УВОЛЬНЯЙСЯ!!!!!!!!!

Допоможіть упізнати покидьків

ці два бійці регулярно сновигають по усіх приміщеннях, займаними мітингуючими Євромайдану, а днями їх бачили такими, що виходять з посольства Росії.


Цей негідник в ніч побиття студентів працював навідником у Беркуту показуючи куди втікали і ховалися діти


Бізнес розчарований відмовою України від асоціації

  • 28.11.13, 14:29
Бізнес розчарований відмовою України від асоціації

Призупинення Кабміном процесу євроінтеграції негативно вплине на інвестиційний клімат України. Про це йдеться в повідомленні Європейської бізнес-асоціації, яка об'єднує понад 950 міжнародних і вітчизняних компаній.

"Бізнес-співтовариство з розчаруванням сприйняло рішення уряду України про зміну тактичного підходу до цього довгоочікуваного угоди", - підкреслюють в ЄБА.

Асоціація вважає, що такий крок став несподіванкою після неодноразових заяв про стратегічний вибір європейської інтеграції і тому вкрай негативно позначиться на рівні довіри до уряду надалі.

"Це рішення неминуче посилило політичний ризик інвестування в Україну і зробило недоліки ведення бізнесу в Україні ще помітнішими", - сказано в повідомленні ЄБА.

Нагадаємо, в жовтні ЄБА повідомила, що курс на євроінтеграцію підвищив рівень привабливості України для інвесторів.

 

Які переваги вступу України до ЄС?

  • 27.11.13, 21:40

Чим активніше Україна буде зближуватись з ЄС, тим більше у неї можливостей розвиватись і ставати кращою!

Для спростування тези, яка активно поширюється останнім часом представниками провладної більшості: «Україна – це Європа», варто зауважити наступне:

Географічне розташування не викликає сумнівів, а от решта:

Якщо Україна – це Європа, то  чому:

- середня погодинна зарплата в цілому по Європі становить 23,10 євро, а в Україні — 1,6-1,9 євро (19-20 грн)

Натомість, отримуючи копійки, ми давно вже платимо за все на рівні світових цін, хоча у вартість товару завжди закладається оплата праці виробника, сплата мита при перетині кордону, транспортні послуги, санітарні експертизи.

Чому в Україні польські, бразильські, литовські, турецькі товари коштують дешевше місцевих аналогів. А багато речей — значно дорожчі, ніж в сусідніх країнах. Одяг та взуття, побутова техніка та автомобілі в Україні продаються за такими цінами, що в сусідніх Польщі чи Чехії на ті ж гроші можна було б купити все в подвійному — потрійному розмірі.

Правлячій коаліції необхідно припинити розповідати казки про те, що якщо ми рухаємося в бік ЄС, то від нас вимагають європейські ціни. Вони у нас уже вищі. А доходи залишаються українськими. І до економіки це взагалі жодного відношення не має. Чиста політика і брудна корупція!

Сьогодні нас лякають реформами, які вимагає від нас ЄС. Але не треба боятися реформ, якщо їх реалізують  освічені люди.

Європа і Світовий Банк закликають Україну НЕ підвищувати ціни на комунальні тарифи, НЕ збільшувати пенсійний вік  — вони просять владу жити відповідно до бюджету. Що заробили – те витрачаємо!

А хіба у наших родинах не так?

Ми у своїх родинах визначаємо, як розподілити зароблені гроші, і ніколи не будемо купувати модні брендові речі, якщо їх ціна перевищує рівень заробітної плати! Ми не будемо в кредит купувати останню модель модного авто, якщо маємо в сім’ї зручний, комфортний, економний, 4-5-річний автомобіль.

То чому, коли в країні не вистачає грошей на ліки, на пенсії, на зарплати, Уряд виділяє кошти на особисті літаки для президента, спікера, прем’єра, коли багаті європейці, що обіймають ці ж самі посади у своїх країнах, літають економ класом звичайних рейсів?

Чому всі останні моделі найсучасніших авто можна побачити у нас в столиці, а не в європейських містах, де вони в 2-3 рази дешевші?

Чому, коли ми просимо в європейських країнах фінансових позичок, ми не говоримо, на що конкретно ми їх беремо?

 

Чому ми не змушуємо приватизовані у держави за безцінь наближеними до Президента людьми приватні обленерго впроваджувати технологічні іновації, які дозволять здешевити комунальні платежі, а перекладаємо вартість ремонту застарілого обладнання на кишені споживачів?

Чому, коли твоєму народу важко,  не почати використовувати на потреби населення газ, що добувають на нашій землі, собівартість якого становить 100 доларів, а не продовжувати його продавати за кордон по 400 доларів? Адже різниця лягає в кишеню, тим хто так «дбає» за наше покращення.

То, які ж привілеї очікують українську родину у Європейському суспільстві:

1. У країнах Євросоюзу тривалість життя перевищує пенсійний поріг. Середній показник тривалості життя в країнах ЄС — 77 років (чоловіки) і 83 роки (жінки). В Україні — тривалість життя чоловіків становить 68 років, жінок — 72 роки. В ЄС цьому сприяє і екологія, і якісна медицина, і людяні умови праці.

2. Мінімальна заробітна плата у країнах Європейського Союзу у 7 разів вища за українську. Приміром, українець на свою мінімальну зарплатню може купити 32 кг курятини, водночас чех — 126 кг, португалець — 245 кг, британець — 355 кг. Ціна на хліб в Україні одна з найнижчих на континенті. При цьому, українець на мінімальну зарплатню може дозволити собі 240 кг білого хліба. У той же час грек зможе накупити хліба у 340 кг, німець — 560 кг. Українець може купити на мінімальну зарплату 137 десятків яєць; іспанець — 557 десятків, австрієць — 689 десятків, а француз — 841 десяток.

3. Європейський Союз перебуває на першому місці у світі за виділенням коштів на соціальний захист своїх громадян. У Німеччині мінімальна пенсія становить 350 євро за умови відсутності жодного дня трудового стажу, середня пенсія — приблизно 800 євро в місяць, у Великобританії — 760 євро. В Україні середня пенсія становить — 134 євро.

4. Лише 18% українців задоволені якістю медичного обслуговування — це найнижчий показник у світі. В таких країнах, як Австрія, Великобританія, Німеччина, Швеція він вищий за 90%.

5. Видатки на охорону здоров’я в Україні: на одну особу  в середньому витрачається менше 90 євро, а в країнах ЄС — до 1200 євро.

6. Жоден з українських університетів не входить до 200 кращих університетів світу (за рейтингом Times Higher Education). Натомість 77 університетів ЄС входять до цього рейтингу. У Європейському Союзі існують сотні програм із підтримки талановитої молоді. Ви можете отримати університетську стипендію, а можете звернутися за підтримкою до урядових програм. Важливо, що отримати таку стипендію можуть навіть ті молоді люди, які не є громадянами тієї чи іншої країни ЄС. Престижна європейська освіта для молоді ЄС — це не привілей лише для заможних та багатих, як прийнято вважати в Україні.

7. У країнах ЄС, на відміну від України, власне помешкання для сім’ї, яка працює, є абсолютно доступною річчю. У Німеччині ставки по іпотечних кредитах з десятирічним терміном виплати не перевищують 3,5%, у Голландії — 3% на 30 років. В Україні базова ставка по іпотечному кредиту — приблизно 20-25% на 15 років.

8. В Європейському Союзі сучасні та доступні спортивні клуби навіть у невеличких містечках є швидше правилом, а не винятком. 70% українців заявляють, що взагалі не займаються спортом через нестачу вільного часу і коштів, хоча мають бажання це робити. 22% європейців вікової групи 70+ стверджують, що вони досі фізично активні та приділяють спорту важливу увагу.

9. Правила Євросоюзу зобов’язують виробників надавати мінімум дворічну гарантію на будь-який новий товар. В європейському праві існує інститут переддоговірної відповідальності. Цей вид відповідальності випливає із загального обов’язку добросовісного ведення переговорів та має на меті відшкодування збитків, які понесла сторона внаслідок недобросовісного поводження іншої сторони ще на стадії переговорів. Наприклад, громадянин Німеччини домовився із громадянином Франції купити у нього авто. Він купує квиток до Франції, бере вихідний на роботі за власний рахунок, приїжджає до продавця, а останній говорить, що він вже продав авто. У такому випадку продавець на законодавчому рівні несе відповідальність  і відшкодовує  всі збитки, завдані потенційному покупцю.

10. Більше половини українців (54%) не задоволені якістю повітря. У Великобританії, Німеччині, Швеції якістю повітря задоволені понад 90% мешканців. Лише у 2012 році через захворювання органів дихання в Україні померло 17,8 тис. осіб (дані із Центру медичної статистики України МОЗ України).

11. Лише 42% українців задоволені якістю питної води. У більшості країн ЄС вода з крану буває більш якісною, ніж у пляшках. Вимоги до питної води в країнах Європи в 28 разів вищі, ніж в Україні і це, зрозуміло, дуже позначається на її якості. Для покращення якості питної води в Україні необхідно запровадити водну рамкову Директиву Європейського Союзу та прийняти закон про повну відмову від миючих засобів на основі фосфатів.

12. У багатьох містах європейських країн настільки чисто на вулицях, що люди відвикли знімати взуття у своїх домівках. Приблизно 30% побутових відходів у ЕС повністю перероблюється. В Україні лише 1-2%.

13. До 2020 року не менш як 20% всієї енергії, яка споживається в країнах ЄС, має вироблятися з використанням відновлюваних джерел: вітру, сонця та води. У Швеції, якщо рік не посушливий, на долю гідроелектростанцій припадає 50% вробленої електроенергії. У Данії 20% всієї енергії виробляється на вітрових електростанціях.

14. В Україні масово незаконно вирубують ліси. У ЄС такої проблеми немає. У країнах Євросоюзу докладають максимальні зусилля для того, аби лісові посадки не зникали внаслідок проблем, пов’язаних зі зміною клімату. До слова, що ресурс лісів в Україні обмеженіший, ніж в ЄС: понад 42% території ЄС покрито лісами, в Україні — лише 15,7%.

15. У ЄС існує доступне авіапересування — діє принцип «відкритого неба», який передбачає зняття обмежень по кількості маршрутів та авіакомпаній на рейсах між країнами. Це збільшує конкуренцію й знижує ціни. Так, наприклад, з Праги до Барселони можна долетіти за 50 євро, а долання цієї ж дистанції літаком з Києва до Праги — 350 євро.

16. Європейський Союз — це можливість подорожувати без кордонів, віз і навіть без закордонного паспорта. Все це стало можливим завдяки створенню Шенгенського простору, до якого наразі входять 26 європейських країн, на черзі — приєднання Румунії і Болгарії. Безвізові подорожі не тільки дозволяють європейцям з прикордонних регіонів планувати свої подорожі в останню хвилину, але й їздити за покупками, відвідувати лікаря чи навіть перукаря у сусідній європейській країні, де краща якість або нижчі ціни.

17. В Україні чи не найвищі ціни на імпортовані автомобілі у Європі. Українці, щоб придбати іномарку, мають переплачувати інколи до 100 чи навіть більше відсотків — це рекорд навіть для пострадянських країн. Так, наприклад, за «Шкоду Октавію» 2008 року випуску німець має заплатити 5 тисяч євро, француз — 6100 євро, а українець — 11160 євро!!!! Накрутка — 110%. Якщо доплюсувати ще сюди витрати на ремонт машини внаслідок їзди на українських дорогах…

18. Дороги в Україні та ЄС — дві великі різниці. Від 70 до 87% мешканців Люксембургу, Нідерландів, Австрії, Німеччини, Франції, Швеції, Фінляндії, Іспанії вважають свої дороги дуже хорошими. В Україні задоволені дорогами лише 27% громадян. Йдеться не тільки про якість доріг. Навіть найкращі автошляхи в Україні піддаються постійному ремонту. Виходить, що в ЄС дороги будують для їзди, а в Україні — для ремонту.

19. Країни Євросоюзу знаходяться на 5-му місці у світі за показником фінансування науки та технологічного розвитку — це 2% від ВВП, тобто 500 євро на кожного мешканця. Частка ВВП, яка витрачається на наукові дослідження в Україні, в 2,5-5 разів менша, ніж у провідних країнах світу. Парк наукових приладів та устаткування в науково-дослідних організаціях і лабораторіях України непомірно застарів: 60% з того, що експлуатується в НАН України, функціонує від 15 до 25 років, в той час як у розвинених країнах світу термін експлуатації такого обладнання не перевищує 5-7 років.

20. Про те, наскільки «легко» вести бізнес в нашій державі, свідчить рівень іноземних інвестицій. Так, торік обсяг прямих іноземних інвестицій в українську економіку становив 4,6 мільярди євро (це на 7,2% менше, аніж у 2011 році). Для порівняння обсяг прямих іноземних інвестицій Бельгію становив 68 млрд. євро, у Франції — 31 млрд. євро, у Польщі — 11 млрд. євро.

21. Українське і європейське село — наче два протилежних світи. Села в країнах ЄС створені для життя, а не для виживання. У європейських селах є вся необхідна інфраструктура, присутні мережеві світові супермаркети, медичне обслуговування, якісні дороги, навчальні заклади, можливість повноцінно розвивати фермерський бізнес. Навіть у тих українських селах, де створені нові агроформування, не вистачає робочих місць і відсутня соціальна інфраструктура. За останні 18 років у 16 разів зменшилось введення в експлуатацію лікарняних закладів. У країнах ЄС у сільське господарство інвестується величезний капітал. У більшості країн фермери користуються урядовою підтримкою. Так, у Великій Британії частка державних субсидій у вартості продукції сільського господарства становить більше 25% та є однією з найбільших у світі.

22. Відсутність поділу на VIP і не-VIP. Скромність — це та цінність, яка особливо шанується серед громадян в ЄС.

23. В європейських країнах рівень життя вищий і набагато вищий рівень міжперсональної довіри. Люди повинні довіряти один одному!

24. В ЄС існує правило: хто хоче заробити гроші, йде у бізнес. В Україні, натомість, діє інший закон: хто хоче заробити гроші, йде у політику.

25. В Україні політик або чиновник може відверто вдаватись до публічної брехні, маніпуляцій та плагіату, а потім знову бути переобраним і посідати високі пости в державі. Поміж тим, за три останні роки три відомих політичних діячі у Німеччині були змушені піти у відставку через плагіат докторських робіт: міністр оборони, віце-спікер Європарламенту та міністр освіти. 2012-го року президент Угорщини подав у відставку через звинувачення у плагіаті.

26. В Україні зафіксований найбільший показник корупції в органах судової влади в Європі і один із найнижчих показників довіри до судової системи. 70% населення України негативно оцінюють роботу судів та вважають, що судова влада є політично залежною.

27. Кількість правоохоронців в Україні значно вища, аніж в європейських країнах. Якщо у нас 780 правоохоронців на 100 тисяч населення, то, наприклад, у Польщі лише 264, у Німеччині — 301. Причому, висока кількість людей у формі зовсім не гарантує вищий рівень безпеки. Про це свідчить той факт, що лише 29% українців довіряють правоохоронним органам. У таких країнах ЄС, як Австрія, Німеччина, Фінляндія цей показник досягає 85%. Крім того, 80 % українців не вірять в неупередженість та чесність української міліції, в ЄС — 30 %.

28. Україна посідає 144 місце в світі за рівнем корумпованості. Країни ЄС — найменш корумповані у світі. Ніхто не говорить, що в ЄС корупції немає зовсім — вона існує у всьому світі. Але в Євросоюзі хабар є вибором кожної людини, яка готова ризикувати своєю посадою і свободою, а в Україні хабар став необхідністю у всіх сферах життя.

29. В Україні кількість в’язнів удвічі більша, ніж в країнах ЄС (338 осіб на 100 тис, у ЄС — приблизно 150 на 100 тис.). За грати в Україні потрапляє багато безневинних або осіб, котрі скоїли дрібні правопорушення, за які в країнах ЄС не садять у тюрму.

Недарма говорять: «Бандит не може хотіти в Євросоюз. Якщо раптом такі люди кажуть: давайте в ЄС, то треба шукати кримінальний мотив».

Залякування і обман – це шлях в нікуди.

ДОПОМОЖІТЬ Нестеренку Олександру СТАТИ НА НОГИ!!

Не будьте байдужі до чужого горя допоможіть українцю стати на ноги!
ДОПОМОЖІТЬ Нестеренку Олександру СТАТИ НА НОГИ!!
Нестеренко Олександр Юрійович,28 років.
Діагноз:стан після закритрї хребцево-спинно-мозгової травми,компресійний перелом тіла Th7 хребця,стан після ламінектомії Th7-Th8,корпорсинтезу Th7-Th9 у вигляді нижньоїпараплегії та провідниковими порушеннями чутливості від D5,порушення функції тазових органів.
Завдання групи:збір коштів для лікування.
Мої друзі та знайомі,або просто небайдужі до чужого горя люди,хочу звернутися до вас за допомогою!
Мені вже зробили три операції на хребті.Всі збереження моєї сім'ї витрачені на те,щоб врятувати моє життя. .Для того,щоб я зміг стати на ноги мені потрібна реабілітація в спеціальних центрах,на які у нас немає грошей.Я хочу жити,а не просто існувати в чотирьох стінах.
Вірю,що ви зможете мені допомогти! 
+380930924442-------QIWI гаманець, 
41001924035990------ЯНДЕКС гаманець
U263403410481------WEBMONEY
Дані Найменування банку — Приватбанк. ОКПО, ЕДРПОУ — 14360570. Код банку-получателя (МФО) — 305299. Номер рахунку — 29244825509100.
Для абонентов Приват24,скидать на 
карты/рахунку № 4627081225342216. Одержувач — Нестеренко Олександр Юрійович.

Кучма: Тимошенко треба відпустити

Екс-прем'єра Юлію Тимошенко слід відправити на лікування за кордон, і для цього у Верховній Раді треба прийняти закон.

Про це заявив екс-президент Леонід Кучма на брифінгу в Дніпропетровську, передає "Інтерфакс-Україна".

За його словами, у нього є дані, що потрібний законопроект вже підготовлений.

"Я чую з усіх боків, з вуст опозиції, з вуст більшості парламенту, Партії регіонів, з вуст самого голови парламенту, що у них підготовлені документи, щоб прийняти на рівні парламенту", - розповів Кучма.

"Але якщо це буде спеціально затягуватися, і раптом з цієї причини не підпишемо угоду у Вільнюсі, тоді обов'язково знайдуть крайнього", - додав він.

Кучма висловив думку, що Тимошенко "треба відпустити на лікування, але механізм правовий, звичайно, треба дотримати".

За його словами, завжди можна знайти "якусь правову основу, для того щоб це було не в тому руслі, в якому штовхають президента - президент, підпиши амністію. Такого права в нього немає", - заявив екс-президент.

У четвер, 17 жовтня президент Віктор Янукович у Донецьку заявив, що він готовий підписати закон про надання Юлії Тимошенко можливості лікуватися за кордоном, якщо його ухвалить Верховна Рада

«Приватівці» розпиляли 78 мільйонів на перинатальний центр

Управління капітального будівництва Дніпропетровської облдержадміністрації 7 жовтня за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ «Рубікон-Трейдінг» на реконструкцію будівлі поліклініки регіонального перинатального центру. Вартість угоди становить 77,52 млн грн. Про це повідомляється у «Віснику державних закупівель».

До кінця 2015 року мають полагодити стіни і перекриття, прокласти трубопроводи каналізації, водо- і теплопостачання, встановити умивальники і душові, купити і змонтувати устаткування для систем вентиляції і кондиціювання, купити холодильник, вогнегасники, пасажирські ліфти.

Фірму «Рубікон-трейдінг» заснували Галина Лопатко, Григорій Козинський, ТОВ «Приват-фінанс» і ТОВ «Техносервіс», засноване двома віргінськими офшорами - «Едгар Олсторм Холдінгз С.А.» та «Фенвік Коммершіал лтд».

Єдиними конкурентом було «Агат ЛТД» з різницею пропозицій 5,5%. Першими засновниками цієї фірми були власники «Рубікону» Григорій Козинський і Галина Лопатко.

Починаючи з 2011 року, в рамках нацпроекту Віктора Януковича «Нове життя» по будівництву перинатальних центрів «Рубікон-Трейдінг» отримало підряди на об'єкти у Запоріжжі та Дніпропетровську на загальну суму 279,42 млн грн.

При цьому наприкінці 2011 року Дніпропетровська обласна прокуратура порушила справу стосовно посадових осіб «Рубікон-трейдингу» через завищення обсягу і вартості робіт. Однак і після цього фірма продовжувала отримувати підряди на додаткові роботи.

Нагадаємо, 4 жовтня ПАТ «Аеробуд» розіграв з «рідною» фірмою 70,51 млн грн. на ремонт перинатального центру у Львові. «Аеробуд» контролюється офшорними компаніями, близькими до одного з лідерів групи «Приват» Геннадія Боголюбова. Головою правління «Аеробуду» є той самий Григорій Козинський, що заснував «Рубікон-трейдінг».

Бойові загони партій

  • 03.10.13, 21:52

Сама ідея – не нова. Вона колись застосовувалася російськими домарксистськими і марксистськими партіями (РСДРП-б, ПСР, анархісти, тощо). А також пізніше партіями національного та національно-визвольного руху (польські, фінські, тощо). Так само знамениті гітлерівські СС також починали саме з охорони партійних мітингів та мітингів прихильників НСДАП, продовжили розгоном мітингів та зібрань конкурентів: комуністів та соціал-демократів і закінчили утворенням численної військової гвардії нового типу.

Зараз в українських ЗМІ також піднімається кампанія з цієї теми. При тому усе це вовтузіння  необачно почали регіонали, обвинувачуючи опозицію; то «Свободу», то «Удар» в утворенні таких загонів, в той час, як самі першими почали їх використовувати, від самого початку, відраховуючи від самої «помаранчевої революції». У той час вони вирішили залучити до розгону протестувальників  з Майдану Незалежності велику масу шахтарів, бюджетників та кримінальних елементів з підвладних регіонів. Щоправда, звезений до Києва донецько-дніпропетровський люд швидко деморалізувався та дезорганізувався, просто перепившись, хто на вулицях, хто навіть в «ешелонах», не вилазячи з вагонів. Володимир Ущаповський, що працював тоді в «Братстві» «польовим інструктором», згадує, що по офісу (десь у листопаді 2004 року) пройшла чутка, що «темні сили» від Медведчука планують спрямувати активістів «Братства» в якості інструкторів до шахтарських мас:  призначити командирів з їхнього ж, шахтарського, середовища, розбити їх на сотні та десятки, прямо на місці нашвидкуруч навчити їх узгодженим груповим діям у вуличних умовах а далі або непомітно зникнути або спостерігати за діями підрадних і надавати коректури їхнім керівникам походу подій. У зв*язку з такою перспективою  Корчинський попередньо вислав найбільш досвічених «культуртрегерів» на Привокзальну площу подивитися на ймовірних підрадних. Видовище, на щастя, не надавало надій на здійснення таких планів. Шахтарі були п*яні, але в поведінці їх проступала недовіра. Вони були здивовані великою кількістю людей на Майдані, бажання битися з опонентами у шахтарів було відсутнє, про що невдовзі «інструкторам» було повідомлено. Не те, щоб шахтарі боялися, ні. Вони просто відчували себе обдуреними своїм начальством, побачивши на Хрещатику не купку відщепенців, а велику масу людей, що вважають інакше. На диво, шахтарі чомусь поважали цю іншу думку. А з ситуації вирішили витиснути максимум: випити і з*їсти, скільки можна і забрати грошей, скільки вдасться. Якщо їх хтось спробує чомусь вчити, тих вони пошлють на х_. З помітним полегшенням «розвідники» повернулися до офісу на Чапаєва і радісно сповістили Кутюрьє про ситуацію, акуратно прикрасивши деякі деталі. Певна річ, використання шахтарів, як грубої хулігансько-бійкової сили виключалось.

З часом «мітингова стихія» в Батьківщині стала набувати сугубо комерційного організованого характеру. При тому після «помаранчової революції» комерціалізація мітингового і навколо мітингового руху проходила з обох боків і стала звичною для українського загалу. У ці часи громадяни, що приймали участь у платних масовках, втратили прагнення і здібність продовжувати мітингові дії ( махання прапором, тримання лозунгів, скандування кричалок та ходіння строєм) – діями «бойового характеру»; тобто зчиняти вуличні бійки, нападати на протилежних мітингарів, громити офіси, тощо. Самі платні мітингарі весь час відчувають недовіру до своїх «роботодавців», що ті спробують «кинути» їх на гроші, не заплативши навіть за прості дії з позначання протесту прапорцями. Це не раз продемонстрували їм регіонали. Де ж тоді сенс ризикувати здоров*ям та цілісністю «морди ліца»?! І взагалі який смисл битися за незрозумілі, та ще й чужі інтереси?..

Тоді надалі Партія Регіонів почала залучати до таких дій , за окрему платню, бойовиків з колишніх кримінальних злочинців та спортсменів, особливо малоперспективних, з «підгодованих» спортивних клубів. Останні навіть більш надійні, особливо на перших порах, ще не «нюхали» навіть КПЗ, не кажучи вже за СІЗО, як несвідомі ще свого майбутнього. В той час, як у колишніх злочинців завжди буде присутній сформований суворою життєвою практикою сумнів у намірах своїх наймачів, що можуть кинути не лише з оплатою, а і підставити «під мусорів» та чергову судимість. Тому відкрито застосовувати силу такі елементи в деяких випадках остерігаються, а то й узагалі можуть зовсім не виконати наказу замовників, коли його виконання може безпосередньо загрожувати відкритим кримінальним переслідуванням з боку поліцаїв та прокуратури, а то й просто засміченістю в ЗМІ.

Так, що спортсмени, особливо маловідомі та безперспективні, яким не світить вже добитися високих результатів, або такі, що вже за віком втратили конкурентоздатність, залишаються найбільш рекрутованою групою для здійснення мітингових бійок, вуличного насилля та політичних провокацій. Але довго такий однобокий стан справ тривати не може. Тому найбільш дієві сили опозиції починають формувати власні охоронні загони для охорони мітингів, недопущення побиття своїх прихильників, політиків, журналістів, а, при сприятливому збігові обставин і дати здачі нападникам ( що частково здійснили «свободівці» 18-го травня і за що їх тепер «тягають» «мусора»). Досвід  демонструє, що отримавши відсіч, «ті тушки» здебільшого відразу прибігають до демонстративно-загрозливих дій і далі відступають. Не те, щоб бояться, але не бажають навіть за плату псувати собі обличчя та інші частини тіла не за свою безпосередньо шкуру.

Також подібні дії вимагають деякої організації та дій в колективі. А тут вже більш придатні футбольні фанати, особливо та їх частина, що приймає участі у «договірних «махачах» перед матчами та після них. Як відомо, існує такий звичай, коли за попередньою домовленістю певна кількість болільників протилежних команд сходяться у завчасно обумовленому місці і б*ються за певними нескладними правилами ( наприклад, не бити по яйцях, або в обличчя, або до першої крові, або не добивати лежачих, тощо), або і без правил. Такі групи намагаються притримуватись якогось строю ( стінка на стінку), та примітивних тактичних дій – оточення супротивника, загинання флангів, або навпаки оборонятися, замкнувши коло, тощо. Особливими тактичними здібностями з протистояння не те, що протилежним мітингувальникам, а ментам та «Беркуту» володіла колись, у 90-ті роки, УНСО. Але це відійшло в історію разом з тією політичною епохою та тими особистостями. Також і на вулиці присутня певна тактика – не лише розпочати бійку, але спробувати розпочати так, щоб спровокувати атакованих на якусь невигідну ( у чисто бойовому чи навіть політичному сенсі) помилкову дію. Наприклад, при побитті пікету «Просвіти» та частково «Свободи» в Одесі у 2007-му оці бойовиками так званого Марадони-Маркова, на місце події марадонівськими заздалегідь були висунуті знімальні групи кишенькових телеканалів АТВ та «Репортер», які дали потім в ефір брехливі репортажі з точністю до навпаки, а бойовики Маркова з підконтрольних йому приватних охоронних структур після побиття абсолютно нездатних чинити опір школярів та пенсіонерів (такий собі марадонівський «іппон») викинули на газони свої кастети та арматуру, яку ті ж телеканали показали, як «озброєння націоналістів», що першими напали на «мирних марадонівських бойовиків». Порушена нібито спочатку кримінальна справа була успішно загублена спочатку одеськими, а потім і миколаєвськими мусорами. Так, що даний приклад є хрестоматійним зразком класичної вдалої «вуличної операції»над дрібного масштабу зі спробою роздути обмежено великий міський резонанс. Треба визнати, що взагалі цей одеський Марков ( Марадона) здібний діяти значно ефективніше своїх донецьких конкурентів.

Таких прикладів по Україні можна привести достатньо, і з практики в обласних центрах, і в самому Києві. Останній – це відоме побиття журналістів 18 травня цього року загальновідомими білоцерківськими «ті тушками».

Зараз багато починають говорити про міфічні табори підготовки бойовиків від «Свободи» та, як не дивно, «Удару». Певна річ, у чистому вигляді це знов брехня. Хоча в принципі «свободівці» готові чинити опір знахабнілим регіоналам не лише в стінах ВР, де в них є не лише важкі і товсті, а й просто рішучі депутати (а деякі і зі спортивною статурою), що не п*ють, не палять та підтримують форму. Така обставина вплинула на депутатів-регіоналів, що майже припинили  влаштовувати бійки у парламенті, бо не хочуть отримувати здачі. Вони згодні тільки самі бити людей – безкарно. Так само на вулиці – зараз Партія Регіонів організовує кримінальні справи по подіях 18 травня саме проти «свободівців» та деяких інших, що не дали себе побити і дали відсіч білоцерківським ті тушкам. Але свободівці не є якимось скупченням продажних спортсменів-бойовиків, що наймаються від випадку до випадку, а просто солідарним колективом однодумців без будь якої спеціальної підготовки. Що до літніх «вишкільних» (лише!) таборів, організованих як «Свободою» так і КУНом, «Тризубом ім. Ст, Бандери» та іншими патріотичними організаціями та партіями, то вони, на жаль, на бойові не тягнуть. Це спортивно-патріотичні збори здебільшого для дітей, що проходять у далекій від дійсної ( міські вулиці, забудова, урбан) місцевості. На цих таборах замість конкретної та лаконічної практики активних вуличних дій слухають патріотичних лекцій , на зразок від Фаріон, які в кращому випадку поширюють історичний кругозір та виправляють деяким чином збочення викладання історії у табачниківській середній школі. А в гіршому випадку є просто патріотичного характера пустодзвонством. Залежно від кожного конкретного організатора. Коли все починається в кращому випадку організованим одночасним підйомом та благенькою ранішньою зарядкою, а закінчується вечірньою ватрою зі співом патріотичних пісень, то у гіршому день починається пізнім сніданком, а закінчується такою ж пізньою вечерею. Тепер вже ніколи не буде унсовських таборів 90-х років часів Лупиноса та Корчинського з жорстким армійським розпорядком та безперервними практичними заняттями на свіжому повітрі з засвоєння та відпрацювання колективних організованих дій у вуличних сутичках та процесах: демонстраціях, мітингах, маршах. Теорія проводилась не більше години, щоб учням  дати короткий час передохнути. Патріотичні переконання не треба було «формувати». І діти, і дорослі в ці табори прибували вже патріотами. Їхній патріотизм  лише піддавався легкіому коректуванню у той чи інший бік по ходу самого процесу. Чимось незадоволені могли піти геть  в будь який момент – ніхто не тримав. Таких були лічені одиниці! Головне, щоб людям подобалось.

Хто навчить цьому в «Ударі»?..  Гурвіц?.. Невідомо ще, наскільки Гурвіц любить Україну ( і чи любить взагалі?), Нам просто повезло, що він щиро не любить Росії та КДБ. Так, що про табори «Удару» навіть взагалі можна не згадувати. Хіба що кличківці спроможуться найняти яких не будь інших тітушок. Тільки так!

Інші ж патріотичні сили, що організовують свої нечисленні маленькі вишколи для обмеженої жменьки прибічників, скоріше проводять патріотичне виховання в мальовничих місцевостях Карпат та інших теренів України, з розповідями про героїчне минуле українців-русів, петлюрівців, бандерівців й т.д. У деяких таборах навіть проводять підйом-відбій, зарядку та підйом-спуск прапору. Проводяться заняття в межах шкільного підручника Захисту Вітчизни, подекуди навіть розбирають і збирають макет автомату, стріляють з воздушок, та намагаються не заблукати в лісі за допомогою компасу. Але це теж місця, далекі від реального  розгортання майбутніх подій та їх реального ритму, що відбуватимуться в містах.

Приведемо в якості прикладу вишкільний навіть не табір, а просто тижневий навчальний збір під Києвом неподалік від бази ФК «Динамо» у вересні 2004року «Братства» Дмитра Корчинського. Забудова місця проведення занять була більш-менш «урбанізована»: будинки, вулички, скверики, майданчики, стадіончик. Теорія обмежувалася християнською практикою ( основними короткими молитвами , хором і вголос), та поясненнями (розповідь) з демонстрацією (показ). Тобто, добрий старий армійський тактико-стройовий метод: розповідь з показом та тренування. Організація мітингу (іншого масового заходу) та його проведення, охорона периметру, завчасне виявлення та винос провокаторів, організований колективний спротив ( оборона чи атака) з використанням певного шикування як суперникам, так і поліцаям, особливо «Беркуту». Поводження при арешті, на допиті, в ув*язненні та на суді. Колективне модулювання різних дій навіть з погляданням учбових фільмів, за  різними варіантами, включаючи навіть  спілкування з мусорами при затриманні, складанні протоколу, на допитах як у слідчого, так і оперів. Рольове моделювання подій та процесів і основи конфліктології. Усе це перемежовувалося з колективними силовими іграми на відкритому повітрі ( наприклад, «братський футбол», щось на зразок регбі, де кожна з команд має свого м*яча, а то й два, і повинні закинути їх у ворота супротивника і вберегти свої). Також культивувались і двобої. Тільки якщо в УНСО це був двобій за «школою УНСО», щось на зразок мікс-файту, то в «Братстві» це – вулична бійка та ножовий бій. Практика показала повну адекватність дійсності саме таких програм вишколів.

Чи є це в «УДАРу», та і взагалі чи може бути?.. Ні! Вівці не здібні  («Коні не винні…»). Спротив «УДАРу» буде «блєянієм» про законність та «незастосування сили».  Хоча, погодьтесь, саме застосування сили очікують виборці, приховано чи відкрито, від чемпіона-боксера. І навіть якщо він приб*є чи придушить напівдохлого шибздика Колєснікова чи якусь баберу на зразок Гереги чи Засухи, почуття виборців будуть завжди з ним, а не з його «терпілами», навіть якби вони були баб*йом (жінками цих брудних потвор не повертається язик називати), чи фізично-моральним відсталим. Ненасильницький спротив не діє проти «сім*ї» і «донів» навіть за підтримки західного світу, як це було у 2004-му році. До того ж сила: мусора, прокурори і т.д. – у влади. І влада має рішучість її застосувати без усякого закону і «по беспрєдєлу».

Деяким чином влада навіть провокує Захід на застосування проти неї таких самих методів – взяти з її числа заручника ( наприклад, «стоматолога»), посадивши його в Гаагу за якісь там злочини, організувати замовне вбивство кого-небудь з крупних мусорів. Певна річ, Захід на це не здібний. Тому його(захід) «дони» розводять, як хочуть. Поки що.

Деякими журналістами висловлюється  недолуга думка, що перспективно залучати до такої діяльності страйкболістів. Що вони мають практику, сприяючу спротиву… Але ж зовсім ні! Що роблять страйкболісти на своїх іграх? Вони лише моделюють якийсь певний підрозділ якоїсь певної країни, і до реального спротиву, тим більше до реальної війни мають таке ж відношення, як моделісти літаків та танчиків до конструкторів , виробників та використувачів реальних літаків та танків. У тому числі і до реальної війни. З реальною зброєю, відстанями стрільби та реальними смертями, без респаунів. Так само, як морська свинка має відношення і до моря, і до свиней. До того ж кожна страйкбольна команда – це свій власний світ, погляди, іноді навіть переконання, так само як і форма, і командири. Хоч це починаючий «покемон», хоч «наворочений» «америкос». Хоча з іншого боку, використовувати приватну інфраструктуру різними угрупованнями лише під виглядом страйкболу для тренувань бойовиків на перших порах можливо, поки в них не прийме участь перший ліпший залегендований опер СБУ, який швидко розбереться, що до чого.  Але в Одесі, на Таїрова, наприклад, відкрився черговий «приватний полігон», просто посеред міста, на території колишньої частини зв*язку, землю якої декілька раз перепродували, що реального хазяїна відкопати – треба деякий час. Існують і приватні тіри не тільки навколо Одеси, але і у таких «провінціальних» містечках, як Ізмаїл та його околиці. Там використовується законна нарізна напівавтоматична зброя («мисливські карабіни» на базі перероблених «Калашів»), де спеціалісти, поки що за великі гроші навчають азам бойової стрільби з пересуванням, маскуванням, тактичними уловками заможну публіку. Можливо і незаможну, але за яку хтось заплатить… Ці варіанти існують. І відображують вони більшістю прямих прихильників Росії. Це і питома частина команд Одеси та особливо Одеської області (Ізмаїл, Болград, Арциз). Присутній такий рух і в Криму, де проросійські угруповання ведуть підготовку чи то до партизанської війни проти України, чи до заколоту із захоплення влади. Справжню ж зброю , крім легальної покупки, вони планують отримувати зі складів частин Чорноморського флоту в Севастополі та деяких інших містах. А в особливо великих розмірах, так у цьому році Віктор Янукович – молодший придбав у власність Олешківські піски в Херсонській області. Тепер всі страйкболісти, які раніше організовували там феєричні ігри на пустельні американо-іракські теми, пішли на «повітря», а там, начебто, буде тренувальний центр з підготовки до раллі «Париж – Дакар»! А більше – нічого?…

Так, що підпільна підготовка різних сил до громадянської війни начебто десь і присутня, але на південному сході країни вона все ж будемо сподіватись, не однозначно проросійська. Але, знов же, до протестного руху в містах це не має жодного відношення. Тим більше, під керівництвом теперішньої опозиції.