Якщо одного разу ти відчуєш що,

У тебе не залишилось надії і виходу,

Знай, що ти не один, в цій скруті

Ти особливий...

Який володіє особливим талантом,

Адже у тебе є теплий дім

І, до того ж, надійні друзі!

Ми такі, ось такі ми,

Творимо і говоримо так, як просить наше серце,

Не на цьому часі та не на цьому світі,

Належать наші чисті та добрі душі .

Усім нам дуже тяжко уявляти, як щось починати з чистого аркуша. Нові стосунки – після пустки, залишеної болючим попереднім зв’язком, кар’єру – після того, як багато років поклав, щоб досягти того, чого, виявляється, насправді й не хотів.
Це нормально. Яким би кочівником ти не був за натурою – це я добре знаю по собі – а покинути все, що створював роками, заради сумнівної перспективи, що буде ліпше, досить нелегко. Хоча я дуже довго й доволі вдало долав в собі цей страх, щоразу кажучи собі: «Краще гірше, та інше». Самою природою, здавалося, в мені була закладена оця жадоба до зміни картинки, людей, інтересів та джерел натхнення. Втім, як не крути, фундаментальна лінія життя залишалася в мене незмінною – коли знаєш, чого ти глобально хочеш, усі дороги вестимуть тебе до мети.
Звісно ж, починати з чистого аркуша легше тоді, коли ти молодий та здоровий і тобі нічого втрачати. Але тоді ти просто починаєш, і байдуже, де ти. Я завжди кажу всім, у кого є якась авантюрна можливість – поїхати на навчання за кордон, змінити країну чи місто, вид занять – пробуйте! Особливо легко пробується, коли ще немає дітей-родини-
кредитів-зобов’язань. Коли право на помилку не здається нам аж такою розкішшю. Не вийде – завжди можна повернутися у свою рутину. Зрештою, це можна казати собі в будь-якому віці. Головне не забувати, що життя коротке і тільки вам вирішувати, як прожити та пам’ятати про те, що ніколи не пізно.
Життя... У кожного воно різне. У когось воно радісне, яскраве, багате на події, емоції, враження, активне, а в декого — пасивне, тому сумне, неяскраве. Є люди, які переконані: якщо в житті щось не вдається, то таке життя нічого не вартує. У чому ж його сенс? Узагалі краще тоді не жити. Інші ж дотримуються думки, що життя — найвища цінність, і яким би воно не було, — це безцінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. 
Я погоджуюся з думкою, що життя кожної людини цінне вже само по собі. Життя — це без­цінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний слід. 
Я часто запитував самого себе, чому так складається доля більш талановитих людей, можливо вони народилися не там де слід було, особистість людини неповторна можна творити краще чи гірше за неї, а всякому разі не так як вона.

ТИ повинен вірити в себе-у цьому секрет успіху!

                                           Чарлі Чаплін

Сто літ минуло. Я вернувсь

Із темряви на землю знову

Замружив очі.Похитнувсь,

В полон узятий новизною...

Аж чую...

               шелестить трава,

Струмок свої джеркоче вірші

'' Я вас люблю..." -звучать слова

І світяться,не застарівши...

Тисячоліття пропивло

Що пам'ятав я -замело

Пісками всіх часів новітніх

Та зорі плачуть все одно

Дізнавшися,що сонце вийде

А люди-так було давно -

З любов'ю навпіл ділять відчай...

Я встиг. І повернувся знов.

За спиною лишилась вічність

Світ дивиться в нове вікно

І знову світ,як завше, інший

Але ж-

           біліє нам зима

І квіти в лузі світяться сонно

Любов одвічна - жива

Вона,можливо, наша совість.

До кожного приходить день такий

Розкручуєш і стелиш на підлозі

І дивишся на весь набуток свій

То усміх,то зажура на лиці

А то й сльоза твоїх незбутих мрій

Покотиться і серце обпече

Як пломінь обпікає вогняний

Якщо не витратив зусиля надарма

І вірний був завжди меті своій,-

Тебе несхилять пережиті дні

А вознесуть у простір голубий

Та бережись себе,як дармував

Чужим трудом був ситий аж гладкий

У божевільне марення впадеш,

Бо весь твій шлях ганебний і пустий.

Життя прекрасне і повноцінне лише тоді,коли ти комусь потрібний, і коли хтось тобі потрібний.

Ты ждешь,малыш, на темной сцене

Что слава озарит тебя

И жизнь твою, пустую ныне

Заполняют чьи-то имена.

                       Оскар Хаммерстейн