Вітер в полі (Jaguar_65)

Лежу у полі, та й в зубах травинка,
Думки приємні вітер навіва.
А поруч біля мене половинка,
І соловейко щось собі співа...

В своє волосся ти вплетеш ромашки
Ті, що тобі я вранці назбирав
Тоді, коли співала божа пташка,
А я мовчав, що я тебе кохав

Тобою милувався причарований,
В перлини заглядав твоїх очей.
І може серцю трішки було соромно
За те, що не було у нас ночей

За те, що може ти мене хотіла,
За те, що може був не поруч я.
За те, що не торкався твого тіла,
За те, що ти моя і не моя...

Останні статті

Я - за желто-голубой флаг!!!
11.06.2014, 14:59
Кодекс Личности
06.04.2014, 22:55

свобода
29.10.2013, 14:35
так просто, банально, но.....
21.09.2013, 00:47

Коментарі

Samurayka

124.04.09, 23:37

"За те, що може ти мене хотіла,
За те, що може був не поруч я.
За те, що не торкався твого тіла,
За те, що ти моя і не моя..." -

только из-за этих строк стащила. .но все равно красивое стихотворение... Автор "Ягуар"

Гість: aikidojo

225.04.09, 08:51

Красиво!
Как только дотронется, потеряет это состояние(моя - не моя), и станет мелким частным собственником(в зелёных, белых,...жигулях) А может и Нет... Выбор: наслаждаться этой Красотой , или двинуться вперёд, в Неизвестность...

Samurayka

325.04.09, 12:01Відповідь на 2 від Гість: aikidojo

даа, Неизвестность пугает и манит... я бы наверно, двинулась вперед