Ви знаєте, як я чекав її: Мою святу, любов мою величну. Весну так не чекають солов"ї, І жайворонки так весну не кличуть. Від пагорбів Манявського Скита, Од гір Карпат вершин високих синіх, Я виглядав її як небеса, Коли вже буде воля Україні! Найперше синьо-жовте знамено,- Тремтіли руки, підгинались ноги,- Я окриляв; світилось полотно Промінням сподівання і тривоги. Хто знати міг, що владні сидуни,- Все переконані, все дуже вірні,- Так знищать Україну без війни,...

Читати далі...