І знову здрастє.

Під арію сусідської дрельки і трелі перфоратора я вже хрен зна яку годину намагаюсь себе налаштувати на написання клятого диплома, тягну всю цю справу як кота за геніталії, і знаю,що потім буду вити по ночам від ненависті до себе за свою лінь, але ні, то ж буде потім, а зараз мені чомусь дико стало цікаво,які існують способи стерелізації банок. Здавалося б, що все спряє : навколо ні душі, тепле ліжко, сита совість, інтернет, мать його так, вільний час....але блядь,ніякого бажання. Навіть цей   блог - це ще один привід відкосити і зайнятись якоюсь хернею. Останнім часом я якось розгубила себе , погляд розсіяний, думки не зібрані. Колишній, ще не так забутий узор думок ,став безглуздою запутаною паутиною . А раніше ж писала вірші, і не просто чотири стрічки, а по кілька сторінок розливалась думками ,і це було неймовірно,мої думки були наче у шовкових простирадлах,вони кохалися і ..ще цей тонкий аромат жасмину,і вітер.  Щось я таки дійсно загубила в собі. Якісь деталі стерлись від нещадної іржі будніх проблем., стерлись і розсипались в порох. і все, відчувається черствість якась в думках, хм..напевно це і є "дорослішання".  І тепер жодного римованого рядка ,навіть під прицілом,я не можу видавити.Проза в буднях,думках,і в клятих словах.