красиво

а я ж тобі інколи снюся, правда?
така вся красива, привітна,
а часом сумна.
Коли ти почуєш цей вірш, тобі буде смішно,
що я все знаю сама.

Всі думають, я про любов, про «лічнає»
а я просто так
публічно
я коли спати лягаю, тебе зустрічаю вічно…

а кажуть, мені любити тебе не можна,
бо «нєпрілічна»,
а я не те, що люблю, я тебе відчуваю
якось кармічно

ми з тобою то плюс і мінус, то мінус і плюс…
а ще… в тобі багато чого змінилось, відколи я тобі снюсь.

а пам'ятаєш, в одному із наших снів ти спитав,
чи я хочу від тебе сина,
я сама ще дитина, але я сказала «так»
трохи дивно, але достовірний факт —
я нікому раніше такого не говорила…

а взагалі, я вважаю, любов не буває грішною,
гірше, коли не буває любові,
хоча, це ж не ми вирішуєм…

насправді, в моєму віці вже варто
варити борщі і бути заміжньою
а в мене самі лише вірші і сни,
і жодної ніжності
до інших чоловіків

слухай, а поясни,
чому наші сни такі перемішані,
зміщені на полюси,
такі досконало прості,
такі недостатньо віщі?

а краще мовчи. я не спала уже три дні,
і снів не було пророчих.
я навіть змінила почерк своєї броні
на більш іронічний і точний

частіше дивлюся людям услід,
стала менш балакучою,
я вимкнула гучність собі на компі,
щоб всім було легко і зручно…

будь ласка, наснися мені вночі,
я дуже скучила…