Шістьдесят пята Заставка

http://blog.i.ua/user/2801299/712187/?p=13#comments

"Однажды странствуя в стране долины дикой.

Внезапно был объят я скорбию великой

И был подавлен и согбен

Как тот кто на суде в убийстве уличен

Потупив голову, в тоске ломая руки

Я горько повторял слова души пронзенной муки

Что делать буду я, что станется сомною?"

Це тільки початок у великому віршеві, що був написаний поетом О. Пушкін, спеціально до книги Джон Буньян "Путешествие пеллигрима" Книгу я отримав з рук одного християнського друга але в основному її не читав і подарував своєму батьку: Піллігриму, блудному шукачеві істини, любителю гарненьких кобилок... Ні з ним великого конфлікту я не тримаю, але повертаючись лицем до Бога, мені часто доводиться змагатися і поборювать долю... що завжди передається предками.

Любителям бути щасливим зараз знайду цікаву історію:

Одного разу, під час служіння зцілення, ми, члени команди, як завжди, молилися за хворих людей. Було багато чудес та знамен! Але я був здивований, коли одна жінка похилого віку попросила мене помолитися за її сусідку, котра, як вона сказала, була „прихильницею”. Думаючи про „передачу помазання” я поклав руки на голову смиренно сидячої на колінах „прихильниці”, і сказав свою улюблену фразу: „Більше, Господь”. Те, що відбувалося в наступні декілька секунд, нагадувало, скоріше, епізод з фільму за участю Джекі Чана. З дивовижною спритністю „прихильниця” схопила мене, служителя, котрий ніяк не очікував „такого ось кінця”, за волосся, і безжалісно почала куйовдити мою, і без того хаотичну, зачіску. Швидко замінивши „ Більше, Господь” на „Кров Ісуса” мені якось вдалося звільнитися. Ну а потім прийшла допомога, і ми почали молитися за цю жінку вже разом з Тревером, лідером нашої „британської команди”.
Взагалі, сутність історії полягає в тому, що, почувши прохання молитися за „сусідку-прихильницю”, мені почулася лише половина фрази. Так, вона була прихильницею...Калі, богині смерті. Коли я про це дізнався, я не міг втриматися від сміху, що завжди приходить до мене на допомогу „як Божий засіб звільнення та хвали”. Єдина думка, не вирвана разом з моїм волоссям, і якимось дивом збережена в моїй голові на той момент, полягала в наступному, - яка Калі може зрівнятися з Ісусом, моїм Ісусом? І що може відлучити мене від любові Христової, що простягається від сходу до заходу?

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/k_kosyachkov/miracles/index.htm

http://emmanuel.org.ua/ukr/II/music/regions/ukraine/k_kosyachkov/index.htm

Справді смішна історія... а ще смішніше стає коли християни одружуються на світських дівчатах і тоді вже стає смішно аж страшно.