Логіка мов ІІ

Не очікував, що моя попередня замітка під назвою "Логіка мов" викличе такий резонанс. Написав свої власні спостереження і понеслося. Дивно, що люди мало чим іншим цікавляться з таким подібним запалом - писав я і про автомобілі, і про пошукові системи і про природу українських Карпат і про Польщу, про автомобільні перегони. Ніщо так не збуджує людський інтерес, як питання мови. Це свідчить про те, що це питання до цих пір відкрите і потребує розгляду, вивчення і твердих відповідей, поки кожен учасник дискусії буде згоден з цією відповіддю. 
Так от, дискутуючи в коментарях про логіку мов, з'явилося не мало нових тем (можливо старих), які потребують розгляду. Кожна тема - це довга розмова в пошуках істини, тому запрошуються люди, які дискутують, виконуючи наступні правилами:
1. Без прояву емоцій;
2. Без проявів особистих, національних та етнічних образ;
3. Зі знанням обговорюваного предмету та з представленням вагомих доказів та власних логічних висновків;
4. Зі вмінням знаходити спільну мову та вміло балансувати у разі виникнення передконфліктної ситуації (які виникають в кожній замітці на мовну тему)

Тобто запрошуються всі ті користувачі, які взяли участь у обговорені "Логіки мов" і адекватно вели дискусію, а також всі зацікавленні. хто виконує вищеописані правила. Відомо, що є багато поглядів, але з синтезу цих поглядів сформується вирішення проблеми або стане ясне, що такої проблеми не існує.

Тож теми до обговорення будуть надані пізніше.    

Якби Google був українським державним підприємством

На одному зі своїх найулюбленіших порталів натрапив на гумористичну замітку, майже саркастичну. В ній розповідається про алгоритм пошукового запиту у випадку. якщо б Google був державним підприємством в Україні. Читаючи, одразу нагадується наша бюрократична система. Читати замітку можна ТУТ (Посилання перевірено - віруси відсутні)  

Логіка мов

Щоб не розводити демагогію -  одразу до справи. Це крапля в океані - ця замітка, тим більше в світлі (скоріше за все в темряві) всього, що відбувається зараз в нас в країні. Але все ж - грам солі змінює структуру кубічного кілометра води, так що варто про це писати. 
Хтось ще сумнівається про відмінність нашої мови і мови північного сусіда? Я точно ні. І одразу для російськомовних: "без обид" - хочете дискутуйте зі мною, хочете ігноруйте. І ще одне: любителів "гумових нацюцюрників" і "багатоповерхових дрототягів" і т.п. не читати цю замітку, а припинити читання на цих ваших улюблених словах.
Так ось - двомовність це не шизофренія, як можна було прочитати на обкладинках деяких вітчизняних журналів - це можливість оцінити свою мову сповна, порівнюючи її з іншою мовою.
Почну з пари слів "Споживання/Потребление". "Споживання" походить від слова "життя", "живитися", натомість "Потребление" від нагальної потреби, бо "так треба". Далі: "Весілля/Свадьба". В нас веселяться, а в північних сусідів "зводять", що підкреслює недобровільний характер цього процесу. Хтось має інакше пояснення? Наступна пара: "Свято/Праздник". В нас від святого, натомість в мові північних сусідів святий день називається "лінивим", "пустим". Що ж, це не все. "Податок/Налог" - в нас від "давати", "надавати", що є добровільно, натомість в російській мові "Налог" несе негативний характер, коли щось "наложили", "накинули" - скоріше за все ярмо. "Освіта/Образование" - якщо в нас людина отримуючи освіту, стає "світлою", "просвітленою", то у російській мові людина приймає певний образ, який напевно так само можна змінити. Слово "Просвещение" не рахується - одразу простежується давнє запозичення з української мови. Ніхто ж не питається "Какое у Вас просвещение?" (укр. Хто Ви за освітою?) lol. "Наречена/Невеста". Якщо в нас і сама наречена є тією, яку нарікли і вона про це знає, то в російській мові це невідання. "Подружжя/Супружество" - це вже не без знущання. "Подружжя" - значить друзі, "Супружество" - нещасних запрягли. Уявіть собі - приходить в "Праздник" "Образованная" "Невеста" до чоловіка, щоб скласти з ним "Супружество". Оптимістично smile. "Тиждень/Неделя" - прокоментую лише останнє слово в парі - цілих 5 днів "Не діло" lol. І чому після "воскресенья" йде "понедельник"? "Керівник/Руководитель" - при читанні другого слова з пари мені пригадується "The Godfather", який керує безвільними "руками". "Переважна більшість/Подавляющее большинство" - це як розуміти? Якщо більшість, то вона й "подавлює"? "Особа/Лицо" - жодного натяку на індивідуальність. "Лікарня/Больница" - жодного натяку на припинення болю, скоріше навпаки - багато болю було в цій країні. І якщо в нас в лікарні лікарі, то чому в них в "больнице" "врачи"? Хто пояснить? Ще деякі приклади на малюнку (Джерело: власне опрацювання).   

У чому секрет заборонених перегонів або все про стрітрейсинг

Автомобільні перегони - один з найбільш видовищних і екстремальних видів спорту. Натовпи фанатів, журналістів, об'єктиви фото- і відеокамер пильно стежать за кожною гонкою, перебирають кожну плітку і роблять прогнози на майбутнє, які, завдяки азартним простакам, приносять букмекерам чималий статок. І це не кажучи про самих гонщиків, адже їх зайняття приносить їм не тільки гроші, але і безліч задоволення.
Здавалося б: що може бути крутіше і приємніше, ніж мчати до фінішу на крутій тачці, стрімголов, хапаючи перемогу за хвіст? Але все-таки може: теж саме - неймовірної краси і потужності спорткар, серйозні суперники і красиві дівчата на старті, тільки не на треку, а на міській дорозі і тільки не вдень, а вночі, і головне - якщо все це заборонено. Та мова йде саме про стрітрейсінг або про вуличні перегони. Адреналін тут сягає неймовірних висот не тільки у гонщиків, але й у глядачів, які також не хочуть бути спіймані правоохоронцями.

Коріння вуличних перегонів сягають 30-их років США, коли в деяких штатах заборонили вживання алкоголю. Очевидно, шанувальникам зеленого змія довелося шукати для себе новий допінг і вони знайшли його у вуличних перегонах. Хоча, ця версія все-таки викликає деякі сумніви, оскільки і автомобілі були не настільки розповсюдженими в 1930-ті, та й своїми динамічними характеристиками вони здивувати не могли. Втім, зараз фанатів заборонених гонок цікавить більше місце їх проведення, ніж походження. Але не всім такий екстрим до душі. Супротивники вуличних гонок цілком справедливо вказують на недоліки таких швидкісних розваг: по-перше, небезпеку для інших учасників дорожнього руху, по-друге, юридичні наслідки, які неминучі в тому випадку, якщо учасників наздоженуть правоохоронці. Але справжніх стрітрейсерів це не зупинить і не зупиняє.
Найчастіше, вуличні гонки в США - це добре скоординований і організований захід і проводиться на пустельних трасах за містом. Спеціальні диспетчери розставлені не тільки на вибраній ділянці дороги, але і в місті в так званих «гарячих точках» - місцях розташування поліцейських. Таким чином, організатори стежать не лише за результатом перегонів, але можуть вчасно забратися у разі делікатної ситуації. Тим більше, арсенал техніки: поліцейські сканери, GPS-навігатори, рації дозволяє без труднощів спостерігати за всіма.
Щоб стати глядачем стритрейсингу, потрібна чиясь рекомендація, оскільки шанувальники вуличних гонок часто об'єднуються в спеціальні клуби і ставляться недовірливо до новачків.
Незважаючи на все це, стрітрейсинг далеко не дивина, пороги цієї теми побиті не тільки журналістами, фотографами, але і кінорежисерами. Варто лише згадати кінофільм «Форсаж», який все норовить стати серіалом (нині проводяться зйомки вже 6 частини!). Упродовж усього свого існування, вуличні гонки зазнали еволюційні зміни і сьогодні існує декілька видів нелегальних пергонів.

 «Стріт-челендж» (Street-Challenge) - перегони по місту від точки до точки (які називаються чек-поінти). Цей вид вуличних гонок передбачає декілька чек-поінтів (5-6), тому лише подолавши їх всі можна прийти до фінішу.

«Сіті-Джангл» (City-Jungle) - різновид «Стріт-Челлендж», в якому відомі заздалегідь всі чек-поінти, але невідомий фініш. Він зашифрований на одній з точок і гонщик повинен проявити не лише спритність, але й кмітливість.

Гра «Чек-поінт» (Сheck-point) існує для тих, хто любить головоломки і квести. Вона (гра) передбачає загадки та ребуси на всіх чек-поінтах. Якщо гонщик знайде відгадку, він дізнається місце розташування наступної точки - і так від початку до кінця гри.

«Сіті-Стайл» (City-Style) передбачає наявність спеціальної легенди, згідно якої гонщик орієнтується по нічному місту від старту до фінішу.

«Полювання на лисиць» - назва говорить сама за себе. Учасників може бути тільки двоє. Всі діляться на дві групи: мисливці і лисиці. А далі все відбувається за знайомим сценарієм: якщо лис втік - мисливець програв і навпаки.

І нарешті, добрі старі перегони для консерваторів - від старту до фінішу без всяких хитрощів, де важлива передусім швидкість і вміння керувати автомобілем.

Але головний козир - популярність перегонів, прихований не в серцях автомобілів, а в серцях людей. Адже, незважаючи на всі прогнози, гонка - це не просто захоплююче видовище, а ефект несподіванки. Ніколи з точністю неможливо вгадати, хто переможе - фаворит або темна конячка. Звичайно, фіналістів стрітрейсингу не чекають натовпи фанатів і ЗМІ, слава і захмарні гонорари. У них є дещо, чим вони дорожать набагато більше - репутація поганих хлопців...

Власний переклад з російської. Джерело.

Моє літо

  • 28.08.12, 23:37
Останні дні літа... Та все ж це відносне поняття - буде ще "Бабине літо" - лагідне та не спекотне, ще будуть кавуни та дині, ще навіть можна на вихідних на море зганяти, ще можна буде засмагати і вечорами возитись велосипедом. Та все ж вересень це вже не серпень. Це було чудове літо! А як у вас?

Касирші

Відомо - проживати в місті - значить часто відвідувати супермаркети. Також відомо, що в супермаркетах можна все нагрібати в кошик, але при виході потрібно заплатити. І платимо ми касирам, найчастіше касиршам (чи може касир-woman). І чомусь зажди мені касирші здавалися такими милими. Ти стоїш в черзі і цього вистачає, щоб деякий час спостерігати, як касирша працює. Всеж-таки людина може вічно дивитися на три речі - "як тече вода, горить полум'я та як інша людина працює". І от стою я спостерігаю за касир-woman і коли надходить моя черга заплатити за товар - в цей момент ця пані коло каси здається мені дуже милою, просто симпатичною.   

Манява - перлина Карпат

Особисто для мене назва і саме слово "Манява" звучить дуже приємно і навіює певні асоціації з давніми подіями. Манява - це звичайне гірське село в Івано-Франківській області, але ті, хто часто подорожує, знають про нього напевно. Село відоме своїм монастирем "Скит Манявський" і Манявським водоспадом. Також, по дорозі до водоспаду можна спостерігати дивну геологічну будову порід. Ріка, особливо під час весняних повеней, вимиває свої береги, влітку ж вона зменшується до потічка. Ці вимиті береги - ґранітні - подібні, образно говорячи, на багатошаровий пиріг, де кожен шар товщиною не більше десяти сантиметрів. І так складається враження, що береги створені величним створінням, яке своєю наполегливістю і терплячістю створило всі навколиші гори. Водоспад Манявський розташований в ущелині, яку від тисячоліттями вимивав. Якщо стати близько до водоспаду - віє вітер і маленький бриз. Місце чарівне і казкове.

Також варто згадати про особливість дороги, якою можна дістатися до водоспаду. Тече ріка і не кожен бажає її переходити через воду - тому тут чи природньо понамивалися чи люди порозставляли каміння, які служать маленькими місточками. Добре ровивається вестибулярний апарат, ходячи через воду таким вузьким камінням...

І так після короткої подорожі до Карпат і повертючись у степову Україну, неможливо не згадати у формі такої замітки про Маняву та її навколишні перлини...

Перспективи розвитку українського сегменту Інтернету

Нарешті вже хочеться остаточно визначитися з українським сегментом Інтернету - з його лідерами, специфікою та перспективами розвитку. До написання цієї замітки мене спонукали останні події в Україні навколо так званого сумнозвісного "мовного закону". Хтось подумає і напише навіть - та до чого тут мова? Є інтернет - і тут нові правила і не 
потрібно проблеми фізичного світу (зокрема політичного) транслювати сюди - в інформаційний простір. Але моя думка - потрібно траслювати ці проблеми і зараз обґрунтую чому. Обґрунтування: інвестиційна привабливість інтернет-сайту (порталу, соціальної мережі) визначається його добовою відвідуваністю. Логічно, чим вища відвідуваність, тим інвестиційно сайт є привабливішим - довольні власники, доволні інвестори від прибутків на біржах. І як сюди прив'язати мову?
Я вже раз згадував у своїх замітці про "Популярні сайти" , що в інформаційному просторі немає меж і користувачі вільно мандрують туди, де мова їхнього спілкування. Так велика частина світу користується англомовними, іспаномовними, німецькомовними та франкомовними ресурсами, а також, в нашому українському випадку, російськомовними інтернет-ресурсами. Так щодня мільйони українців без перешкод перетинають українсько-російський інформаційний кордон і піднімає відвідуваність російськомовних порталів та сайтів. Так, завдяки українським користувачам медіахолдинг mail.ru, vk.com, odnoklassniki.ru успішно залучають інвестиції та рекламодавців і цим "косять бабло", яке осідає аж ніяк не в Україні, а може й навіть не в Росії. Не звинувачую всіх тих користувачів, які користуютьсЯ в основному російськомовними
ресурсами - це ж зручно - інформації на них більше і ніхто не заперечить, що не можна обходитися без російськомовних ресурсів, використовуючи ЛИШЕ україномовні. Все ж таки, російськомовні користувачі всього світу теж відвідують російськомовні українські сторінки, тим самим піднімаючи їхню добову відвідуваність та залучаючи рекламодавців. От український російськомовний БіҐмір - чи не яскравий цьому приклад? Чи сотні блогів та інших сайтів? але чомусь українські російськомовні сторінки в Росії чи в Казахстані не такі популярні, як російські російськомовні (хаха - чи є російські україномовні сторінки?!) сторінки в Україні?

Тож повернімося до основної теми замітки. Що ми можемо виставити такого конкурентно-здатного, щоб український користувач, як україномовний, так і російськомовний користувався лише українськими сторінками (сайтами)? Це одне. Друге - теж глобальне за своєю сутністю - чи здатні наші україномовні ресурси виховувати та формувати культуру того ж УАнету (замінити) саме як україномовного явища в глобальній мережі? Чи не забагато слів з закінченням "-мовний"? Це слово трохи відхиляє від заданої теми і змушує розпочати нову. але я її не розпочну, бо це все демагогія. 
Тож, що ми можемо поставити як конкурентну альтернативу іноземним пошуковикам та соціальним мережам? Про "Шукалку" я вже писав тут - там досить цікаві зауваження в коментарях. Тобто цей пошуковик - це заточений під український ринок "Яндекс". От справді український продукт - це старенька МЕТА, але погодьтеся - це не конкурент ані Гуглу, ані Яндексу, ані Маіл ру, ані навіть тому ж Рамблеру. Тобто в категорії "український пошуковик" ніхто не здобуває навіть бронзової медалі. 
Далі - соціальні мережі. Шукаємо конкурента для: Вконтакте, Однокласснікі, Фейсбука та Маіл ру. І такі конкуренти, скажу я вам, справді є friendin.net - всі чули? всі бачили? всі зареєструвалися? Дніпропетровські хлопці зробили для нас таке чудо - а ми ще не користуємося - гідний конкурент Вконтакте. Мережа молода і кожен тут може розвивати улюблену тематику в групах, які вконтакте вже розвинуті до найвищого рівня. Наполягаю - всім робити собі профіль там
одразу після завершення прочитання цієї замітки. Чи є в когось вагомі аргументи проти? 
Наступні цікаві українські проекти - online.ua також i.ua (наголошую тут, що цей портал цілком може замінити маіл ру). Тут наші соціальні мережі впевнено виграють золоту і дві срібних медалі! Чи хтось не згоден? А от Фейсбуку на жаль немає конкурента. Яка ваша думка?   

Нагірний Карабах і Польща

Що може бути спільного між Нагірним Карабахом і сучасною Польщею? Напевно нічого, окрім як в Польщі в наукових колах створюють про той регіон презентації і доповіді і доносять до студентів інформацію про ситуацію в тому краї, в той час як в Нагірному Карабасі навіть можливостей для наукової праці не існує. Коли я дивився кадри з хроніки часів війни в Нагірному Карабасі і бачив всю атрибутику радянської доби - автомобілі ГАЗ, бобіки, гелікоптери, дорожні знаки, написані кирилицею, свійські тварини, які емігрували разом з людьми, то не був би здивований, якщо б довідався, що з тих часів там нічого не змінилося і що все-таки наскільки різні були радянські республіки. Детально історію тієї війни не знаю, тим більше хронологію по рокам, але 10-хвилинного ролику вистачило, щоб отримати негативне натхнення. В той час, як сам ролик ми - студенти одного з польського університетів, дивилися на новому проекторі в затемненій автоматичними жалюзями аудиторії, яка до того ж постійно провітрювалася кондиціонером, сидячи на приємних стільцях, ситі та красиво одягнені. І плач тих вірменських чи азербайджанських жінок якось не вмальовувався в нашу світлу і чисту аудиторію. В таких умовах той плач здавався навіть "штучним і награним", далеким та таким, що нас не стосується. І коли я виходив з аудиторії, то від моїх роздумів про той регіон мене відволікли польські дівчата, які здалися божественно красивими, доглянутими, веселими і щасливими у порівнянні з тими нещасними вірменськими чи азербайджанськими жінками. І взагалі, коли я вийшов з аудиторії і йшов своїм відділом, який відкрили лише три роки тому, використавши найсучасніші архітектурні помисли і який виглядав дуже привабливим, я вкотре зрозумів, наскільки ми щасливі люди...  

"Дойчланд" vs. Німеччина

От ніколи не замислювався над назвою цієї держави - Німеччина, так Німеччина. Живуть там німці, мова німецька. І не тільки ми їх так називаємо. Поляки, хорвати, серби та ін. також цю державу кличуть Німеччина. Тільки от етимологія дивна - "Німеччина" - значить німа. Це виходить, колись давно, ще в докиївські часи слов'яни, які були більш-менш однорідним плем'ям, зустрівшись з представниками германських племен, назвали їх "німцями". Чому ж так? Чи насправді вони були настільки мовчазними, що їх аж "німими" назвали? Виходить, слов'яни щось казали до них, а ті не розуміючи, кліпали очима і дарма - отримали таку назву, не дуже красиву. Невелика це проблема, але за такою ознакою можна називати всі й інші країни - "селюки", "кочовики", "нездари" тощо. Їм би не було зрозуміло, що ми там кажемо. Може це для них і звучало б красиво, але навіть не комфортно так вимовляти. Так само з "німцями". Насправді, вони досить балакучі, не такі, як італійці, але не німі, так точно. От поняття "Ґерманія" цілком підходить для назви цієї держави. Або "Дойчланд" або ще щось інше.