Зима в Північній Швеції. День 25. Почуття Казки...

Коли на дворі мороз, глибокий сніг та яскраве ранішнє Сонце, виникає враження чарівної казки. Не відаю, як насправді може виглядати казка (для когось це тропічне узбережжя, для когось власний палац), але саме поєднання морозу, Сонця та снігу створює таке враження. Засніжені сосни-філософи мовчазно зберігають столітні таємниці й життєписи предків, над снігом хочеться літати, не залишаючи жодних слідів, а з лісами спілкуватися, переказуючи історії нащадкам... 

  

Зима в північній Швеції. День 18. Полярне сяйво

Сьогодні коло 2 ночі знову вийшов на пошуки північного сяйва. Цього разу вже не сам. Прогноз був досить добрим і тому сидіти вдома і пропустити таку можливість я собі не дозволив. Ми вирушили до місця, яке називається Stadsliden - це велика зелена зона посеред міста Умео. Також дізнався, що цю місцину також називають Gammliaskogen. Посеред цієї зони є досить високий пагорб без дерев і я думав, що з нього буде найкраще видно північне сяйво. Stansliden густо встелений хвойними високими стрункими деревами. Одна частина парку - кільцева пішохідна дорога, добре освітлена, натомість дорога вглиб вже ні. На згаданому пагорбі я був лише за дня...  

Гуртом йти не було лячно, навіть коли звернули на неосвітлену стежку. Ми увімкнули ліхтарики, жартували, але потім почули дивні звуки, приблизно 1 кілометр від нас, може ближче. Мені ці звуки одразу видалися техногенного характеру, ніби глухий скрегіт металу. Але дівчата з нашої компанії далі йти не захотіли, тому що боялися вовків або ще чогось. Звичайно далі ми не пішли, але потрібно було повернутися на освітлену дорогу, бо ми вже хвилин з п'ять заглиблювалися в неосвітлений ліс. Я спочатку не хотів повертатися і хотів хоча б дійти до того пагорба і тоді вже повернутися (але потім десь всередині в собі мовчки дякував, що не пішов далі і не переконав йти дівчат).

Звуки лунали час від часу і вже дорогою назад мені здалося, що вони не техногенного характеру, бо наближалися до нас і посилювалися, ставали чіткішими. Вже не кілометр нас відділяв від чогось "того", а якихось 500-700 метрів. І вже фактично можна було розпізнати певне звірине гарчання, але не як у псів (на початку я подумав, що це просто лають пси, потім, що це звуки якоїсь далекої фабрики або копальні), а дуже дивне (не знаю, чому мені спочатку ці звуки видалися техногенного характеру і не знаю, як гарчать вовки наприклад, хоча жодного класичного виття ми не чули). Загалом так і не зрозумів - що то було - може лось, може кабани, може ще щось - суцільна темрява, засніжений суворий морозний ліс створюють дивні відчуття - можна в будь-що повірити...  


Добре, що ми туди не дійшли, бо напевно повернулися б з сивим волоссям. Не можу уявити собі спостерігання за полярною зорею з такими звуками. Приблизно, але трохи віддалено, нерозбірливо і глухо ті звуки нагадували щось таке, як на відео:

А тепер уявіть собі - почути щось таке в суцільній темряві... Ми навіть трохи пробігли - з метрів 100, тому що ті звуки, це гарчання було вже досить близько - майже нам в спини...

Але, незважаючи на таку маленьку пригоду, ми все таки дійшли до озера Нюдалашьон, про яке я вже згадував. Тут все освітлено і немає такого густого лісу. Навіть вночі тут були деякі люди, які теж прийшли поспостерігати за полярним сяйвом.

І нарешті я вперше в житті побачив цю казкову гру темно-зеленого світла на нічному небі. Словами можна довго описувати, але тут справа в почуттях, які переживаєш, спостерігаючи за такою красою...






Зима в північній Швеції. День 17. В пошуках північного сяйва

  • 02.02.16, 02:00
Приєднався до групи Ume Aurora Hunters (Observation & Photography). Тут всі, хто зловив північне сяйво об'єктивами своїх камер, постять світлини з цими казковими виглядами нічного неба. Колись північне сяйво мені здавалося чимось недосяжним - явищем з чарівної байки. 

Тож сьогодні вирушив на пошуки цього сяйва. І хоч сайт, де можна подивитися прогноз північного сяйва вказував на малу активність цього явища, я все ж вийшов надвір, бо почався красивий снігопад. Небо було затягнене хмарами, жодних натяків на північне сяйво. Але я все ж пішов в сторону одного місця, де сподівався спостерігати це явище.



Зима в північній Швеції. День 8

Сьогодні значне потепління - з мінус 20 до мінус 5 і це одразу відчувається. В своїй зимовій, майже арктичній куртці мені тепер трохи спекотно. В Умео немає вітру, клімат тут набагато м'якіший, ніж у нас в Україні. 

Сьогодні мій день минув спокійно, вже без подорожей містом, тільки з однією зустріччю зі студентами з різних країн. Я зустрів студентів з США, Канади, Австралії, Німеччини, Румунії, Швеції, Швейцарії та Бразилії. Цікаво, що студенти з англомовних країн спілкуються тільки однією мовою - само собою англійською :) А ось студенти з Швейцарії, Румунії та Бразилії мене приємно вразили - знають по 4 мови! Одна дівчина з Бразилії говорить португальською, іспанською, англійською та норвезькою, зі Швейцарії - німецькою, французькою, італійською та англійською, з Румунії - румунською, італійською, англійською та шведською... 

Але і я не відстаю - в мене в переліку українська, польська, російська і англійська :) Для багатьох слов'янські мови залишаються супер закритими і складними для вивчення. Для деяких досі українська і російська - це одна мова, але такий стереотип легко розбивається порівняннями норвезька/шведська, іспанська/португальська тощо. І тоді вже тим багатомовним студентам стає зрозуміло, що українська та російська - це різні мови. В мене ж на черзі шведська...

Зима в північній Швеції. День 7

П'ятниця в мене вільна, тому я вирушив на озеро неподалік міста, яке називається "Нюдалашьон". 

Озеро досить велике, тому обійти його зараз мені не вдалося - потрібен принаймні весь день, щоб не поспішаючи обійти озеро пішки. Озеро замерзло, по ньому ходять люди з псами та на лижах. Атмосфера озера мені чимось нагадала зимову Хортицю.


Коло озера на березі розташовані маленькі будиночки щось на зразок наших дач. Особливість Швеції - тут немає ніяких огорож - як фізичних, так і ментальних. Хоча шведи не дуже й відкритий народ - ніколи перші не заговорять, самі про себе кажуть, що вони дуже сором'язливі і це трохи правда. Хоча й будинки шведів відкриті і вони намагаються створити всюди атмосферу приязні, але всюди відчувається гострий індивідуалізм, спокій та тиша. Шведи голосно розмовляють, але їх всюди мало і вони не говорять одночасно. 

Цікавий факт про державний прапор. Вчора дізнався, що демонстрація державного прапора Швеції може означати мало не ксенофобію, тому що прапор демонструє приналежність його носія до іншої етнічної групи. Ось так от. Шведи будують відкриту державу для всіх, незважаючи звідки людина приїхала, тому прапор Швеції може когось образити. За тиждень побачив всього два прапора Швеції - в Стокгольмі і один маленький на будиночку (фото вище). 


 

Зима в північній Швеції. День 6

Трохи про шведську мову. Це германська мова північно-східної гілки. Шведи та норвежці можуть порозумітися без перекладача. Також шведи на достатньому рівні розуміють данську мову. Та взагалі голландці й німці швидко вивчають шведську та норвезьку. Інша ситуація з данською - тут вже їм важче. Так принаймні читав на форумах. Також інакша ситуація з ісландською та фарерською мовами - це мови, які піддалися найменшому впливу континентальних германських мов і зберегли свою найбільшу самобутність, тому їх найважче вивчати для всіх германців. Як сказав мені один швед - в Ісландії найкраще збереглася мова вікінгів. От так от.

Приблизно так само українці розуміли б словацьку і трохи чеську, якщо б з ними трохи познайомилися. Не ображайтесь, але російська не така вже й подібна до української :)  

Вивчаючи англійську та німецьку мови вже можна дійти висновку, що шведську вивчатиметься легше. Ознайомившись трохи з історією германських мов зрозумів, що найкраще починати вивчення будь-якої германської мови варто з голландської - вона зберегла в собі багато різних рис як скандинавських мова так і німецької і англійської. Особисто я вивчав (вивчаю) англійську й німецьку. Живу голландську мову чув в Бельгії і справді можна зауважити багато схожостей з англійською та німецькою.

Шведська мова після вивчення англійської та німецької вже не здається такою чужою. Багато надписів можна зрозуміти з контексту як наприклад цей, чи не так?

Легко здогадатися, що це то саме, що англійською "Open all days". Далі з контексту можна зрозуміти де які ставляться артиклі. Звичайно, це розуміння тільки окремих слів, читати текст я шведською не можу, але все-таки з'являється певне глибинне почуття, наскільки сильними є поняття і явище мови. Вже пройшли сотні років, як германські мови почали йти окремими шляхами (ісландська та німецька точно вже йдуть своїми дорогами більше однієї тисячі років). 

Трохи заздрю германцям, що вони утворили свій союз (Європейський), подорожують своїми країнами, обмінюються досвідом та почуттями спільного кореня, вчать свої мови і їх об'єднує та ж германська мова, але з потужною латинською приправою - англійська. Громадяни кожної германської держави чудово спілкуються англійською. І вже згадана "латинська приправа" відкриває їм дорогу до романських мов, в першу чергу до французької. І ті ж романці (іспанці, італійці, французи) також перебувають в одному союзі з германцями (ЄС). А що з третьою мовною групою Європи - слов'янами? Погляньмо на нас - пишемо і кирилицею і латиницею, віримо і Москві, і Ватикану, і Брюсселю, тягнемося до різних богів тощо. Словом - слов'яни розділені. Ми не вчимо словацьку, чеську, сербську, білоруську, нас не цікавить історія тих держав, нам не цікаві Любляна, Скоп'є, Подґориця або Братислава тощо... Але це вже політика. Повернімося до шведської мови.

Взявши окремі слова зі шведської та порівнявши їх з ісландським, норвезьким, англійським та німецьким відповідниками зрозуміємо, наскільки германські мови близькі до себе і що в Швеції вже можна хоч трохи орієнтуватися зі знанням інших германських мов. 

Та от - спочатку шведське слово, потім ісландське, норвезьке, англійське та німецьке і переклад на українську (на жаль на порталі i.ua не відображаються деякі знаки скандинавських мов):    

Valkommen - Velkomin - Velkommen - Welcome - Willkommen - Ласкаво Просимо. 
Agg - egg - egg - egg - Ei - яйце.
Mjolk - mojlk - Mjolk - Milk - Milch - молоко.
Brod - Braud - Brod - Bread - Brot - Хліб.
Sok - leita - Sok - search - suchen - шукати.
kyrka - kirkjan - kirke - kirk - Kirche - церква.
sprak - tungumal - sprak - speech - Sprache - мова.

І це тільки початок моїх досліджень :) 

Зима в північній Швеції. День 3

Мені пощастило приїхати до Швеції, і не просто в Стокгольм, а на північ більш, ніж 600 кілометрів - в містечко Умео. Колись, ще в школі мріяв поїхати до Фінляндії. Ця мрія з'явилася саме через те, що слухав фінську музику - в основному фолк-гурт Tenhi. Був у захопленні, як фіни бережуть свої ліси, вчать свою історію та свою народну творчість. Також мені дуже подобалася фінська мова і суворий клімат. Можливо б я почав би її вчити, якщо в Україні було б більше міжнародних програм. Але не склалося. Та все ж з'явилася нагода подорожувати Швецією. І цю нагоду мені подарувала Польща.  

Тут справді північна атмосфера - сонце сходить пізно, заходить рано, спокій, навіть меланхолія, засніжені ліси, чисте повітря. Але місто Умео надзвичайно освітлене вночі, ліхтарі на кожному кроці, в будівлях завжди якесь світло, в коридорах та під'їздах, в парках імітація північного сяйва (є навіть група у Facebook, в якій збираються "мисливці за північним сяйвом" - Umea Aurora Hunters (Observation & Photography)). Можливо й мені пощастить побачити це сяйво коли-небудь. 

Все місто засніжене і морозне, але безвітряне. Щодня дороги та хідники прочищаються. Навіть в таку погоду їздять велосипедисти, транспорт ходить регулярно, а звичайні машини їздять зі звичайною швидкістю навіть по засніжених дорогах. Тобто або вони звикли до такої погоди або водії проходить спеціальні курси водіння в непогоду. Хоча це в Україні була б непогода, тут це звичайна зима, але без вітру.  

Далі дивіться самі світлини та деякі відео моїх перших днів в Умео (вмикайте режим 1080р48 - якість надзвичайна!).

 


Зима в північній Швеції. День 2

Нарешті приїхав в Умео. Місто засніжене. В неділю майже нікого немає на вулицях (Потім, як виявив, на вулиці мало людей упродовж й інших днів). Все якось так спокійно, аж занадто. Гуртожиток вже не новий - кімната на вигляд має років 15-20. Меблі нові - все IKEA - прості й зручні.
Спочатку не міг зайти до гуртожитку, бо треба було прикласти електронний ключ (на фото знизу) до зчитувача коло дверей. Про це я запитався в однієї дівчини, яка проходила повз. Це виглядає як наш звичайний домофон, але ключ потрібно прикласти й коло під'їзду й коло свого коридору. Двері в під'їзді автоматично зачиняються о 23.00 - тобто сюди зайдуть тільки власники ключів. На коридор можуть зайти тільки мешканці - він завжди закритий. Я наприклад до сусіднього коридору зі своїм ключем вже не зайду. На поверсі дев'ять кімнат і одна спільна кухня. Жити можна :)  

Невідома Швеція. День 0

Моя подорож почалася з польського міста Познань. Я залишив свою улюблену кімнату в гуртожитку і вирушив у піврічну подорож Швецією - в північне містечко Умео. Для чого? Ознайомитися з мовою, відчути морозний клімат та зануритися у містичне оточення Півночі. А ще трохи повчитися в університеті Умео. 

Важко залишати насиджене місто. Важко в плані духовному як і фізичному. Десь глибоко в серці такі зміни викликають боязнь перед невідомим, тому в голові виринають думки: "як буде?", "як почуватимуся?", "кого зустріну?" тощо. А фізично важко забирати важку сумку та платити за неї під час перельотів.   

Але мені допомогли мої польські друзі, навіть зробили несподіванку. Спочатку ввечері перед вильотом попрощалися, а потім, коли я поїхав збиратися в аеропорт, зателефонували, що їдуть зі мною. Це скріпило мій дух. Провели мене до самої відправи (там, де перевіряють особисті речі і де інколи потрібно знімати чоботи і пояс). 

І хоч політ був недовгий (Познань-Скавста), але мені так заклало вуха, що правим майже нічого не чув до вечора. І ще - про ніби-то дешеві авіарейси. Дешеві вони тільки в їхній рекламі і вони не брешуть, але що відбувається. Рейс називається "Познань-Стокгольм", але насправді літак прилітає в аеропорт Скавста, який розташований коло містечка Ничепінг, яке в свою чергу тільки за 102 кілометри від самого Стокгольму. Тому прилетівши, потрібно одразу купувати квиток на потяг, автобус або таксі, які коштують майже так само, як переліт. 

Але все ж я доїхав до центральної станції в Стокгольмі. І вона справді вражає. До цього був в Німеччині і бачив їхні інфраструктурні рішення, але в Стокгольмі вони ще більш оригінальні, компактні й навіть естетичні. Але найважче мені було тягати за собою сумку через велику кількість підземних переходів, тунелів, сходів тощо. Але все ж доїхав до скромного хостелу і почався день 1 в Швеції.  


Звернення до українських інтернет-користувачів світу!

Сьогодні ми є свідками того, як підступний «Рускій мір» щоразу цинічно проявляє своє хиже нутро. Ідея цього «міру» виникла ще століття назад, але сьогодні вже глибоко та міцно вкоренилася в розуми багатьох людей світу. Не будемо заглиблюватися у теоретичну суть цього «міру» - ми й так бачимо, що відбувається. В Україні війна і проводить її проти нас саме Москва, Кремль, звідки надаються всі злочинні накази. Серед світової спільноти (а саме серед держав лідерів) панує страх та бездіяльність. Москва й тут провела війну і розвиває її далі, нав’язуючи свої правила гри – натуральне право замість позитивного, де сильніший виграє, а не той, на чиєму боці правда; повна дезінформація, невиконання минулих та сучасних домовленостей (наприклад Будапештський меморандум з 1994 року та недавні Мінські домовленості); Москва використовує військові, економічні, інформаційні та дипломатичні засоби з метою утвердження своєї ідеології «рускава міра», який не є корисним ні для кого, навіть для неї самої, а лише для тих паразитів, які засіли в Кремлі – їм буде мало всього світу – подібно як хвороба або вірус розповсюджуються по організму, долаючи перепони імунної системи, так й цей «мір» розповсюджуватиметься без упину, інфікуючи розуми людей. Західний світ прожив своє «Золоте століття» кінця ХХ початку ХХІ століття і розслабився, втратив пильність. Натомість «рускій мір» є вбивчим для України, в його умовах немає співжиття або культурного обміну – він прийшов випалювати землю і заселяти її своїми адептами. «Рускій мір» вже зруйнував сотні тисяч наших сімей, вигнав їх зі своїх помешкань, приніс трагедію в тисячі сімей загиблих героїв війни 2014-2015 років. «Рускій мір» це нищівний план нової колонізації України, де немає місця Українцями, тільки адептам та манкуртам.

«Рускій мір» діє всюди, а особливо активно в Інтернеті, шокуючи людей неправдою, брехнею, перекручуваннями, а тих, хто вже піддався, він підживлює щоразу новими порціями своєї отрути. Російські інформаційні війська нагнітають істерію, закидають нас негативом, для чого нахабно перекручують факти, дають їм брехливу інтерпретацію, а часто взагалі фабрикують відверту брехню[1]. Цим займаються безліч московських інформаційних ресурсів – від так званих організованих «інтернет-тролів» до всесвітніх мереж типу sputniknews.com, RussiaToday, LifeNews etc. Щоразу більше з’являється заяв – особливо від західних очільників, які нібито нам допомагають, що «потрібно домовлятися», «вирішувати дипломатичним шляхом», «йти на компроміс» тощо. Це ознаки того, що імунна система світу слабне і Москва вривається чим далі агресивніше. Захід не розуміє, що «рускій мір» не толерує жодної альтернативи – він прийшов жерти все, що зустрінеться на його шляху – особливо те і тих, хто хоч трохи слабший за нього. Це ненаситний крокодил. «Рускій мір» - це система новітніх гібридних військ Москви, розроблені з метою нападу не лише на Україну, а й на Європу. Україна відчуває на собі найбільші удари і стримує заразу коло воріт ситого Європейського Союзу.   

Та як виявилося – і про це свідчать факти, Україна не є слабшою від Москви – а лише менш організованою. Чисельні мережі волонтерів, підтримка українців та небайдужих людей з-за кордону, незламний бойовий дух нашої армії, праця журналістів стримують «рускій мір» і не дають йому увірватися глибше в Україну та світ. Попри декларовані шалені витрати на оборону, більшість потреб армії забезпечують волонтери, тобто активна частина українського народу[2]. Це новий український етнос. Проте є й інші ділянки фронту, є інші види зброї!

І цей інший фронт – інформаційний. Там, де українська мова в Інтернеті не заповнює простору – його тут же заповнює російська мова, яка часто стає підґрунтям для розвитку «рускава міра». 

Тож закликаю звернути увагу на Інтернет-імідж України та української мови! Тож що ми можемо зробити разом? Ми, інтернет-користувачі, здатні робити величезні речі у мережі. Варто її налаштувати під себе. Які кроки можна зробити вже зараз?

  1. Зверніть увагу на свою поштову скриньку. Варто переходити з mail.ru, yandex.ru та rambler.ru на ukr.net, i.ua та ex.ua і там створювати свої поштові скриньки.
  2. Зверніть увагу, які сторінки ви «лайкнули» у соціальних мережах. Часто українські користувачі лайкають російськомовні розділи світових ресурсів, таких як BBC чи Deutsche Welle. Замість BBC Ukrainian лайкають BBC Russian тощо. Зі всією повагою до російськомовних користувачів України, які щиро підтримують Україну, але варто також одночасно лайкнути україномовний розділ.
  3. Користуйтеся українськими торрентами – hurtom.com та torrents.net.ua! Ви ще про них не знаєте? А там вже зібрано надзвичайно багато якісної інформації!
  4. Перевіряйте власників інтернет-сайтів, якими ви користуєтеся – інколи у своїй біографії вони досить лояльні до «рускава міра» та сепаратистів.     
  5. Намагайтеся шукати українські відповідники російським сайтам. Часто ми не знаємо, що існують такі чудові сайти, як inspired.com.ua, watcher.com.ua, mova.ga, tereveni.org і користуємося російськими habrahabr.ru, adme.ru тощо.
  6. Завжди шукайте інформацію в українській Вікіпедії і якщо стаття не повна або неякісна – не полінуйтеся її трохи дописати та відредагувати. Створюйте ще не існуючі статті – їх необов’язково робити сотні і тисячі. Варто зробити декілька і доглядати їх, поповнюючи щоразу новими цікавими джерелами. Українська Вікіпедія росте і набирається сил саме завдяки нам. Задайтеся питанням – чому українців так багато по світі, а українська Вікіпедія використовується так слабо? Відповідь проста – тому що багатьом з нас лінь шукати інформацію українською. Це потрібно змінювати. Сьогодні ж. Зверніть увагу на те, що українська Вікіпедія росте досить швидко – щороку її використання збільшується як в Україні, так і в світі. Частка України складає 1,5% від загальної кількості сторінок та користувачів у світі і ця цифра постійно росте. Частка української Вікіпедії в Україні досягла вже 20% і це добрий показник, бо ще декілька років назад цей показник був утричі меншим. Закликаю завжди перевіряти, чи є стаття, яку ви шукаєте у Вікіпедії, українською мовою – і якщо її немає, або вона неповна або невідредагована, то не зволікайте зробити це все, зробивши свій внесок у подолання «рускава міра». Це не мусить бути обтяжливим обов’язком. Кожен україномовний користувач розуміє, що його внесок у формі редагування та створення нових матеріалів на Вікіпедії разом з іншими створює потужну інформаційну армію. Українська мова – це потужний інструмент у боротьбі, адже росіяни нашу мову мало розуміють. Це твердження походить з цієї статті - Москву легко перемогти у тотальній війні.
  7. Слухайте українські радіо онлайн! Є чудові радіостанції УХ Радіо та Радіо Культура. Шукайте нові радіостанції та діліться з друзями.
  8. Дивіться міжнародний український інтернет-канал uatoday.tv замість rt.com.
  9. Робіть переклади субтитрів на сайті TED.com – їх теж необов’язково робити сотні. Варто зробити свій внесок написанням субтитрів хоча б до одного короткого фільму. Пам’ятаймо – нас мільйони – якщо ми організовані – ми непереможна сила.
  10. Не забуваймо, що нас мільйони, тому проводимо дискусію про об’єднання всіх українських соціальних мереж в одну. Зараз їх безліч і кожна позиціонує себе, як унікальна. Насправді виграють всі тільки тоді, коли облишать амбіції „перемогти Facebook і Контакт” і об’єднають зусилля навколо однієї серйозної соціальної мережі. Druzi.org.ua, ukrainci.org.ua, connect.ua, weua.info, ц.укр, ukrface.com.ua, ukr-contact.com, 100000i.com, susidy.com, folk.in.ua, yachudo.com і так далі… Варто закликати власників тих сайтів створити спільний проект, який би втілив амбіції всіх. Великий спільний проект задовольнить амбіції скоріше, ніж вони працюватимуть поодинці.
  11. Проводимо дискусії про об’єднання сайтів подібної тематики, наприклад українських сайтів на кіно-тематику. Задайтеся питанням – чому в Україні популярний kinopoisk.ru? Чи немає таких же українських ресурсів? Є! Але вони знову ж таки як і в ситуації з соціальними мережами – розпорошені.
  12. Перевірте мову свого браузера за допомогою ресурсу ridna.com.
  13. Шукаймо українські альтернативи для російських сайтів – можливо українські сайти існують, тільки про них ніхто не знає, тому про них потрібно розповідати і розповсюджувати інформацію, одночасно не забуваючи попередні пункти – варто об’єднуватися, а не конкурувати.
  14. Створюйте нові слова та замінники на сайтах slovotvir.org.ua та mova.ga.
  15. Виправіть інтернет-імідж України з інформаційної колонії на самостійну потужну державу. Заінсталюйте у свій браузер додаток Alexa Sparky – він рахуватиме всі українські сторінки, які ви відвідуєте та підніматиме їх у світовому рейтингу. Задайтеся питанням – чому 4 з 5 найпопулярніших сайтів України – російські? Виправимо це разом!  
  16. Засвоюємо наш інформаційний простір – багато українських порталів потребують нових україномовних користувачів – такі як i.ua, online.ua. Створюємо там блоги і наповнюємо їх своєю інформацією!

Також варто надати уваги деяким цитатам з вищезгаданої статті. Додаю після кожної цитати свої коментарі:

Інформаційній війні властиві практично всі характеристики й елементи "класичної". Тут є інформаційні напад та оборона, атаки й опір, противники та союзники, перемоги й поразки…

Нашою спільною метою є: використання тільки україномовних інформаційних ресурсів з перевіреним реноме. Наприклад: Українські Національні Новини – unn.com.ua, Укрінформ – ukrinform.ua, Українська Правда – pravda.com.ua, Українські інтернет-канали: 24tv.ua, hromadske.tv, espreso.tv, 5.ua.

Ефективність інформаційної зброї основана на властивостях головного мозку. Будь-яка інформація, яка сприймається мозком, змінює його. Кожна нова порція інформації, "залита" у свідомість чи підсвідомість, приводить до утворення нових комплексів нейронних зв'язків. Тобто наслідком інформаційного впливу є фізична зміна головного мозку.

Це підтверджує важливість використання саме україномовних українських інформаційних ресурсів українською мовою – їх вплив проявиться у сердньо- та довгостроковій перспективі. Підпишіться на вищезгадані ресурси у соціальних мережах. Зробіть це зараз!    

Завдяки своїй досконалості, мозок фізично пристосовується до переробки інформації певного типу. Саме на цьому ґрунтується ефект "зомбування" і "промивання мізків": людина, яка стала об'єктом інформаційної атаки, неспроможна контролювати себе, адже фізично змінено сам орган самоконтролю.

Тому важливо підтримувати саме таку «інформаційну гігієну» та чистоту думок. Оточіть себе якісною українською інформацією.

Єдиний спосіб захистити населення своєї країни від ворожої інформаційної зброї полягає в тому, щоб обмежити доступ до нього будь-якої ворожої інформації.

Всі вищезгадані способи годяться як інструмент для цієї тези.

Головним носієм інформації є мова. Навіть якщо ворог поширює візуальні образи, все одно вони супроводжуються словесним коментарем. Відтак, доступ до мізків населення досягається тим, що воно розуміє мову інформаційного агресора.

Ще раз перевірте мову свого інтернет-браузера, відкривши це посилання. На тому сайті буде коротка інструкція перевірки мови та в разі потреби її перелаштування на українську. Адже варто розуміти, що інтернет певною мірою підлаштовується під користувачів. Згідно зі статистикою сайту w3techs російська мова є ДРУГОЮ за поширеністю в інтернеті після англійської (сайт). І це саме завдяки інтернет-користувачам з України, Білорусі, країн Прибалтики та інших країн, де україномовні користувачі лінуються перевірити налаштування своїх браузерів. Більше того, українська мова в українському інтернет-просторі представлена на ТРЕТЬОМУ місці. Можливо, у певній мірі, сьогоднішні події в Україні можна пов’язати з тим, що відбувалося у мовному просторі останні декілька років. Україна сьогодні є інформаційним придатком Росії – на це вказують багато світових інформаційних ресурсів, як колись була ресурсним придатком. Ресурси змінюються, як і спосіб виробництва, як і структура економіки.    

Для чого щоразу піднімати це питання? Люди собі користуються і вони задоволені. Чи варто творити щось своє - менше, але своє? Адже сила - в єдності. Чи в російській інформаційній єдності? В інформаційному просторі українська і російська мови не змагаються. Українська намагається лише утримувати позиції або здобувати нові, незайняті простори. З вище описаної інформації виходить, що "завдяки саме українцям" російська мова є серед світових лідерів у інформаційному просторі, як пише ресурс watcher.ua. Адже саме в Україні найбільше російськомовних користувачів Інтернету за межами Росії. Українські користувачі лише піднімають рейтинг російським порталам, які локалізуються на іноземних фондових біржах і всі активи осідають згодом не в Україні, а десь в інших країнах.


Продовжуємо цитати зі статті.


Воєнною катастрофою можна вважати те, що українці сприймають російську мову як свою, адже вона широко використовується українськими ЗМІ, державними діячами, військовими, експертами, лідерами громадської думки.


Ще раз повторюю і закликаю скористатися з вищеописаних способів – це наш захист, це наша інформаційна зброя!


Необхідно в українському інформаційному просторі максимально запровадити українську мову. Це стосується передусім сфери ЗМІ, держави, військової справи, технологій, економіки - без жодних обмежень для російської мови у побутовому спілкуванні.


І цим запровадженням займаємося ми – щодня, у більшості випадків – пасивно, тому закликаю вас зробити свою діяльність в інтернеті більш активною та свідомою!

Чому це приведе до перевертання ситуації?

Перше. Українці чітко знатимуть, що свої говорять українською мовою, адже всі українці її добре розуміють, а державні діячі, інтелектуальна та бізнесова еліта, експерти, журналісти, активісти вільно нею спілкуються. Відтак вся інформація російською мовою автоматично сприйматиметься як чужа, адже ворог не знає української мови. Через це до російськомовної пропаганди не буде жодної довіри, а тому московська інформаційна зброя одразу втратить свою руйнівну силу.

Друге. Українізація внутрішнього спілкування зменшить витікання інформації і ускладнить роботу російських розвідувальних та аналітичних центрів, адже в сучасному світі понад 90% інформації отримується з відкритих джерел. Якщо тексти росіяни ще можуть якось перекладати за допомогою комп'ютерних програм, то живу розмовну мову майже не сприймають. Диверсанти, котрі імітують дії Правого Сектора, часто зовсім не знають української мови. У такий спосіб їх легко розпізнати.

Третє. Українці генеруватимуть інформацію російською мовою виключно для російського споживача, адже всі українці добре володіють російською. Тобто вся інформація російською буде призначена виключно для зовнішнього споживання. Іншими словами, читаючи будь-який російськомовний текст, українець знатиме, що це або інформація на експорт, або ворожа пропаганда. Бо такі наші, українські правила гри.

Тотальний перехід на використання української мови у наших внутрішніх справах матиме ще один корисний результат: стане зрозуміло, хто насправді є патріотом, а хто - імітатором.

Переможну інформаційну війну з Москвою кожен українець може почати вже сьогодні. Переходь на українську мову, заохочуй до цього друзів та знайомих, використовуй україномовні джерела, допомагай російськомовним українцям перекладати їхній інформаційний продукт на українську, сприяй їхній практиці розмовної української мови, блокуй російськомовні джерела.

Українські воїни! Не допомагайте ворожій розвідці перехоплювати ваші розмови: говоріть українською – ворог її не розуміє.

Українські журналісти, експерти, громадські лідери! Говорячи російською, ви просуваєте в Україні "русскій мір", адже він оснований на російській мові. Не стидайтесь української мови, ви ж нею володієте. Не досконало? То є гарна нагода вдосконалитись – у цьому вас усі зрозуміють і підтримають.

Для цієї мети підписуємося на сайт mova.gaчиста українська мова.

Друже, не чекай, поки інші перейдуть на українську. Пам'ятай, що ти – людина-армія. Твоє персональне долучення до тотальної війни може стати останньою краплею, яка приведе в рух лавину народної активності.

Політика – це ти. Проводь свою інформаційну політику.

Зрозуміймо, що «рускій мір» це ненаситний крокодил і  якщо крокодила підгодовувати, то його апетит буде рости – ви його не заспокоїте маленькими шматками м’яса. Якщо кожен з нас зробить вище запропоновані дії, то це значно зміцнить позиції української мови в Інтернеті, а значить завадить розповсюдженню зарази «рускава міра». Діймо вже зараз!