Туалетний папір і советізм

З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів  

Туалетний папір і советізм

Dodane przez Lipinski Opublikowano: Poniedziaek, 19 padziernika 2009 o godz. 20:08:34   Епіграф 1. Запитав про клозет, яке указав мені згадуваний капрал [совецький]. Узагалі то, мене цікавило усе обустройство, бо літаком вперше у житті летів, та, на додаток, у таких незвичайних обставинах. Пішов до клозету більше з цікавості, аніж з потреби. Коли трохи там перебув, на самоті пробував сконцентруватись, роздумуючи над повсталою ситуацією, - капрал заглянув до мене, перепросивши. Нібито не знав, що клозет зайнятий? [Станіслав Міхаловські, спомини, викладені сонетами, - до Москви на «Процес 16“ ] Епіграф 2. Запитання: «Дороге радіо Єреван, ми, Совецькі Науковці, сконструювали найкращу у світі модель надзвукового літака; на жаль, при кожної спробі зльоту в нього відпадають крила; дороге Радіо, що робити?! “ Відповідь: «Дорогі Совецькі Науковці, відповідь проста: крила літака повинні бути перфорованими, бо, як свідчать довгорічні досліди з совецьким туалетним папером, він не розривається у місці перфорації.“   http://www.kresy.pl/kresy-dzisiaj,felietony?zobacz/papier-toaletowy-a-sowietyzm

Клозет і культура

У давніх культурах, традиційних, відхожі місця (незалежне від типу, розташування і т.д.) були до певного рівня темою табу. Порушення такого рівня табу – себто, просто: - вказування на кал та січу і місця їх збирання – мало або характер образи, служачи осміюванню конкретних осіб, чинів, інституцій, спільнот, - або (чи теж: і) належало до сферу грубих жартів, дотепів нижче пояса.

Історична смердючість

Тим не менше пригадаємо, що Європа тих часів просто тонула в клоаці. У містах каналізації переважно не було, тільки відкриті стічні канави. У великих палацах справа не була ліпшою. У Версалю панове ссали на палацових сходах; плац перед Королівським Замком в Варшаві, переповнений гноєм, нібито наказував великим людям цього світу взагалі не ходити по ньому. Будинки переповнював сморід, - особливо взимку, тому що, як відомо, теплий сморід не вбиває, а зимовий холод навпаки. Тож приміщення не вентилювались, й, здоров’я ради, засморіджувались. Й тому-то тодішні еліти так цінували важко доступні запахи парфумів і важко досягальний запах чистого повітря.

Смердючість і Захід, Демолюди

На щастя людськість, замешкана у країнах Заходу, вже якийсь час тому впоралась з тим повсюдним смородом. Зараз, навіть, у паризькому метро, у котрому колись була луна спітнілого тлуму, впроваджене кондиціонування легкими парфумами; й так повсюдну сморід був вигнаний з людських скупчень суспільств загального добробуту. На жаль, дещо інакше відбувалось у булих країнах , так званого демолюду, а ще гірше на землях безпосередньо прилучених до совітів. Пам’ятаю з 80-х років минулого віку такий собі фейлетон по радіву Яцека Федоровича ( у культовому «Шістдесят хвилин на годину”), у легких словах змальовуючий тяжку тему тодішнього стану наших публічних туалетів. Опустимо тут отої стан (промовчимо також й про Яцка Федоровича, – як було, кожний бачив). Автор зіставляв тої стан з нашою національною пихою, - з тим, що ми звикли показувати Вавель і Королівський Замок в Варшаві, й вихвалятись європейськістю нашої культури, - яка захоплювала чужоземця, й падали ми вмить, коли він (чужоземець – перекладач) – захоплений, забажав зійти у відхоже місце, і чари в нього розсіювались. У той час я був схильний бачити у цій справі насліди польської невдачі та також загальної, традиційної слов'янської смердючості. Бо ж, узагалі, у комуні були нестатки всіляких миючих засобів, однак відомо, що в декотрих країнах, навіть, за таких нестатків, вдавалось же зберігати чистоту. То ні є мистецтвом дбати про чистоту, коли техніка дає можливість на автоматичне прибирання.

Теорія змови 

Існували теорії, які пояснювали схильність Слов’ян до бруду, експонуючи закулісне значення туалетного одурманювання. Так повстала гіпотеза, згідно з якою, що не було воно (одурманення – перекладач) жодною мірою дією випадку чи звичайного дефіциту соціалістичної господарки, проте цілеспрямовано мало спідліти і пригнітити – отже знеохотити до високих ідей підданих Великого Брата. Власне, пам’ятний і невиправний брак туалетного паперу без змовницького підтексту не надався до пояснення. Аж ніяк, продукція такого простого засобу чистоти у відповідних обсягах не повинна би доставляти клопоту, - проте доставляла й була у постійному дефіциті. Унаслідку, навіть, люди з титулами, приналежні до еліти, часто-густо стримували свою гідність, стоячи у чергах «за папіром“, а потім з гордістю здобувця припасовували до нього люксусовий шнурок від снопов’язалки (з гордістю – бо рідко кому така здобич припадала). Креси і Совіти Отой стан пересічного польського туалету й так був , як вже казав, цілком пристойним у порівнянню з совецьким Сходом. Теорія змови знайшла там значно більший простір до інтерпретації. Як інакше потрактувати, що в Білорусі наданий був каналізаційним трубам такий малий діаметр, що вони не були здатні пропустити туалетний папір, що примушувало (і переважно до сьогодні змушує) складування смердючого паперу в домі? А як же інакше ніж потребою вічної контролі можна трактувати популярність туалету типу «нарти Малюка“ (дірка в землі та два місця для ніг), будованого в краях давніх совітів колись та й зараз, як скупчення людей для групового навчання без індивідуальних кабінок? Новогрудський пам’ятник совецьким туалетам Найбільш поширене, совецьке устаткування туалету мав нагоду оглядати в Новогрудку. Моє враження було таким сильним і шокуючим, що, цілком можливо, моє виображення його трошки добудувало, але таки трохи. Отож, на головному плацу у новогрудському Старому Місці стоїть щось у вигляді совецького дому культури. Твір камінний, мармурово-песчаний-гранитовий. Посередині того кількаповерхового будинку тягнеться великий вестибюль, викладений тими ж мармурово-гранитовими плітками. Як тільки увійдеш, зараз чуєш – То Тут. Подих – додамо – придушує. Просто з вестибюлю великий, постійно відкритий мармуровий портал веде Туди. За тим же порталом оглядаєш просторе приміщення, гранітну, постійно слизьку підлогу, яку покриває довге, багнисте озерце; зсередини озерця підіймається ото щось у вигляді камінної, сходової пірамідки. На її не досить просторої поверхні добачаєш дірку, на яку належить присісти на кортячки з відомою метою, і зосереджено контролюватися, виставляючи себе ( з долу!) на зосереджене споглядання інших люди з черги. Оце власне улаштування, яке виглядає наче пам’ятник усім совецьким туалетам, наразі здається мені символічною квінтесенцією совецької туалетної системи. Бо, власне, ставлення до туалетів у совітів показало у відомий і ясний спосіб, що те, що за природи своєї має бути відособлене, - у совітів мусило бути до болю публічним; людина була позбавлена інтимності в максимальної степені. Чому? Ба! Як би сказав у 80-х роках згадуваний вже тут Майстер Яцек Федорович; - затим, що хто панує над інтимністю, «тої має в(л)ааааду“. Ще приточу тут спомини мого Діду ( цитованого на вступу як епіграф). Бо в Совітів кожна дія, з природу речей індивідуальна, ставала природно підозрілою, вимагаючи контролі стражника, або такого усуспільнення, яке було здатне  знівелювати її генетично втаємничену індивідуальність.

Визволення

У 89 році (1989 році – перекладач), нарешті, наступило свідоме визволення з ярма смердючості і неподобств туалетних, а інтимність більшості публічних туалетів стала фактом. Однак, по мимо упадку совітів, наші Креси (таж Білорусь, таж Україна, таж Росія) й далі тонуть в туалетному багні, а ля комуна давніх років. Чому? Й знову відповідей може бути кільку. Одна проста: на Сході люд брудніший, у сморід замилуваний, от так. Або: вони ще є поза економічними реформами. Або: Креси занурені у давні звичаї, зберігаючи наче муха у бурштину минуле Європи, часи, коли парфуми служили приглушенням повсюдно пануючого смороду, за винятком анклавів високої культури.  Але, може належало би звернутись до теорій змовництва?

Post scriptum, себто додаток, себто кінцева думка

Як майже кожна з тем «табу“, так і тема туалетна стала сьогодні одним з елементів революційного «ламання “ і «переходу“ усякого роду бар’єрів доброго смаку, наприклад, у так званому «мистецтву“ теперішніх років, розповсюдженого в Культурі Заходу. «Газета W“ , їдуча по тієї лінії, хутчіш повчала нас, що ламання отих табу є, власне, тим, чого сучасної людині найбільш потрібно. Отож, по мимо постановки мною смердючої теми, відмежовуюсь я від розумування типу а ля «Газета W“, відмежовуюсь свідомо! Справді, кожний бачить коня, таким яким він є: щось, що є смердюче, щось не пахне. Певно, що кожний сморід має бути відносним, - бо розпізнається як сморід у людському сенсі, а ніяк для тварин, яким він буває милим. Особливо те, що є смородом для людини визначеної культури, для людини іншої культури смородом вже не може бути. Так, так, так. Однак, збереження розумного ставлення до життя диктує рівним чином розуміння факту смердючості ( що нічого тут немає страшного, що щось чи хтось смердить, бо має на те людське чи громадянське право, або не має іншого виходу), - як і дозволяє зауважити факт, що, окрім усього, кожний сморід повчає, й у спосіб найпростіший (органолептичний), що не смердіти є добре і не змушувати інших до «спілкування зі смородом“. В давніх літах, передвоєнних, ендецьких, - ото подекотрі публіцисти певно ж повчали нас, що мар’яж сучасного європейського мистецтва, себто, високої культури з брудом і калом, отої перехід бар’єрів та порушення табу, становить на меті замах на усі Традиції і Культури Заходу, змову, заплановану агентами більшовицької «жидокомуни“, які фізично каляють землі, до себе приєднані, а, недоступні для їх захланної п’яти країни Заходу, псують підступним ідеологічним шляхом поширення згубних поглядів на мистецтво, культуру і життя.

Ця думка тільки до певного ступеню шалена і нелогічна, і тільки до певного ступеню неправильна. Неправдива. Поза тим цього певного ступеню, має свою рацію і логіку.

 Але, на цьому б й закінчив. Jacek Kowalski Яцек Ковальські  Див. джерело: 20.10.2009 р. сайт Фундації Допомоги Полякам Сходу http://www.kresy.pl/kresy-dzisiaj,felietony?zobacz/papier-toaletowy-a-sowietyzm (з польської мови переклав: А. Грабовський,) 10.2009.- 02.02.2012.; Дебальцеве  За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор. При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело. Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає за фактичні помилки, яких вони припустились; також перекладає тексти авторів, з якими він не погоджується