Євген Голибард - громадянин, поляк, письменник,...

Огляд польських медіа для українських читачів КІЄВСЬКІ ВІСТІ / Dziennik Kijowski /    Видання громадське, економічне й літературне /представляє організації поляків в Україні/    № 21 (292) листопад 2006 року існує від 1906 року сторінка 6 «Міцне перо колеги" У великій залі NZPU – Національного  Союзу Письменників України – пройшла пре- зентація чергового видання невтомного Євгена

Голибарда «Рука Москви в Україні»

http://ru.meritokrat.org/profile-3523 Невтомного, оскільки в неповних два роки Є.Голибард, попри численні публікації в украї-номовної та польськомовної пресі та купи обов’язків у громадському та товариському життю, видав п’ять книжок: «По сусідські. Польський вектор», «Кучмізм і кучмономіка. Частина перша: Документальна оповідь про афери корумпованої влади», «Бог і ми», «Власних покладів нафти та газу України вистачить на сотні років!», «Кучмізм і кучмономіка. Частина друга: Рука Москви в Україні». Автор займається досить непопулярної наразі літературою – літературою фактів. П'ятнадцять років тому економіст-аналітик за освітою в однієї зі своїх книжок сформулював фундаментальні принципи раціональності (які послідовно застосовуються автором при оцінці продуктивності управління): «В добре зорганізованої системі працюють методи й факти; у погано зорганізованої – характери й припущення». Застосовував далі ці правила в широкому сенсі, у т.ч. для оцінки громадських проблем. З тих пір уся наукова й конструкторська творчість, журналістка й літературна діяльність органічно ґрунтується на цьому принципі: чи необхідно технологічне втручання (і яке) у даної ситуації: які факти є похідними, а що є емоціями? Доволі часто спостерігаємо, як окремі промовці прагнуть із допомогою емоцій ( іноді до-речно й на ґрунті доброї ерудиції) приховати брак аргументації. Часто буваємо свідками ситуації, коли декотрі, бажаючи приховати брак аргументів, спираються на трансцендентальні категорії. Частіше за все це буває там, де уникають пошуків раціональних рішень на підставі системного аналізу фактів. Відтак, книжка Євгена Голибарда читається досить легко, хоча вона стосується непростих справ. Перш за все, притягує велика кількість подій, явищ і тенденцій, з яких автор випродукує власну думку, і водночас заохочує читачів до власних висновків. Наприклад, в 512-сторінковому томі «Кучмізм і кучмономіка. Частина перша: Документальна оповідь про афери корумпованої влади» фігурує 412 осіб, із них 394 – наші сучасники. Життєві шляхи багатьох можна побачити через призму справ і афер, до яких вони було були причетні. То різні справи, є й судові, у яких автор змушений був участувати проти власної волі. Межі осіб, що участували в понад 130 аферах, організованих корумпованими бюрократами, знайшлося кілька, які визнали, що «принижена їх честь і гідність». Наразі, слава Богові, ніхто не притягає автора до карної відповідальності по щойному виходу другої частини тієї книжки під главою «Рука Москви в Україні» («Rka Moskwy na Ukrainie»). Може від того, що вона засвідчує факти, факти й виключно факти. То сучасніша хронологія новітньої історії «залежності» і «підпорядкування» українського народу за умов удаваної «незалежності». У передмові книжки автор зазначає: «Коли вже (і якщо) говоримо про незалежність, то завжди треба пояснити: незалежність від кого? Бо незалежність - сама по собі – не існує. У даному випадку йдеться про незалежність від Росії, яка саме цієї незалежності України в жодному варіанті розвитку подій не передбачає». Зрештою, кожен із нас щодня спостерігає зростання залежності України від Росії, особливо в енергетичної сфері, у той час як піднесена Польща дає собі раду, хоч немає багатих родовищ нафти, газу та вугілля, які є в Україні. Абсурдність штучно створеного «енергетичного голоду» в умовах «багатої» української геології автор переконливо доводить у книжці «Власних покладів нафти та газу Україні вистачить на сотні років!». Порівняння ситуації в Польщі з Україною автор використовує власне в кожної своєї праці, але найбільш контрастні паралелі приведені к книжках «По-сусідськи. Польський вектор», «Бог і ми» тощо. Перша з них, що вийшла друком майже два роки тому, на сьогодні ще більш популярна не тільки з огляду на фактаж, але й через зріст зацікавленості української громадськості досягненнями Польщі. Зрештою, автор надає ряд цікавих фактів стосовно НАТО, у військових підрозділах якого він особисто спостерігав стан справ. Книжка «Бог і ми» отримала прихильні рецензії читачів, і вже понад рік користується по-питом у декількох книгарнях столиці. Книжка починається з розділу, у якому автор подає переконливі доводи існування Бога, із залученням раціональних доводів, уявлень та елементів теорії систем. Євген Голибард пропонує читачам логічну конструкцію Божого замислу, як багатосторонньої будови елементів, у котрій кожний засадничо має власне розуміння світу. Автор ґрунтовно досліджує теми поетичні, філософські, навіть теологічні, але… Але він не приймає нескінченний господарський балаган і корупцію межі урядовців, особливо тих, хто прийшов після Помаранчевої Революції. Про ці справи автор говорить просто, ясно, за хронологією й документальною відсторонністю толерантного репортера. Чітко називає ситуацію на Україні «небезпечною», автор звертається до патріотичних почуттів, і цитує відомий вірш Владислава Белзи, перекладений на українську мову: - Хто ти такий? - Українець малий! - Який знак твій? - Тризуб золотий! - Мешкаєш де? - Між своїми! - В якому краю? - В Україні! - Хто ти для неї? - Вдячне дитя! - Що ти їй винен? - Віддати життя! В кінці книжки «Рука Москви в Україні» автор ставить досить принципове питання: «Чи готові громадяни України віддати життя за то, щоби їх Батьківщина не була знову поглинута Російською імперією?». При презентації книжки сказано багато приємних і натхнених слів про черговий успіх автора. Але краще відклалось в моєї пам’яті просте твердження : «Найлучша форма пошанування автора – то читання його книжок». У цьому випадку то є вдала й корисна розвідка. Стефан Костка» (з польської мови переклав: А. Грабовський,) 10.12.2006 -26.01.2012.; Дебальцеве  За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор. При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело. Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає за фактичні помилки, яких вони припустились. Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.