З Інтернету огляд польських медіа для українських читачів
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Gazeta.pl Historia Historia Polski Pocztki pastwa polskiego
Dorota Janiszewska , 2009-06-22,
Початок польської держави http://historia.gazeta.pl/historia/1 ,100058,6745120,Poczatki_panstwa_polskiego.html
Kazimierz I Odnowiciel Казимир I Відновлювач
Слов’яни, яких відносять до індоєвропейських народів, прибули на терени навколо басейнів Вісли, Варти та Сяну, близько II в. нашої ери. До X віку вони опанували широку територію поміж рікою Лаба на заході та Віслою на сходу, та поміж Балтикою на півночі та Чорним Морем на півдні.
За географічним критерієм здійснений поділ слов’янських племен на
наступні групи: Західні Слов’яни (польські, вілецькі, серболужські, чеські та словацькі племена, Східних Слов’ян (руські племена) та Південні Слов’яни (словенські, сербські та хорвацькі племена).
У X віці польські племена розпорошились від Балтики до Карпат, а кордони між ними становили природні географічні перешкоди, такі як ріки чи пущі. Від того, в тому періоді, відрізняємо такі польські племена: Вісляни та Мазовшани над Віслою, Поляни над Вартою, Поможани над Балтикою, та шльонські племена над Одрою.
Племінна організація Слов’ян
Організаційною базою тодішніх Слов’ян була велика родина, яка складалась з батьків, синів та дочок з подружжям та дітьми, а, подекуди, й з дальших кровних. Родина мешкала та господарювала спільно, а підтриманню зв’язку прислуговувався культ предків та домових божеств.
З часом кільки родин, що вони мешкали по обік, групувались, творячи структуру, як звалась opolem (себто, назва слов’янської, родо-пліменної спільноти; спільнота сусідів - перекладач ). Оскільки деякі родини збагачувались, інши бідніли, почало вже у тому часі вилонюватись маєткове розшарування, та повстала верства можних племінних люди.
Скорі, можні та найстарші люди з родів створили племінне віче, яке у часу миру приймало рішення від імені спільноти.
Оскільки базою господарки Слов’ян біло рільництво, пошук нових теренів під управу спричиняв неунікненні сутички з іншими opolami. У період загрози ворожого наїзду opole перетворювалось на плем’я, на чолі якого ставав обраний вічем вождь, званий князем. Деяким вождям вдавалось продовжити свою владу на час миру, та єднати під своїм пануванням обширні території.
Початок держави Слов’ян
З плином часу племена почали єднатись поміж себе, головним чином, через підбиття та накидання свого зверхніцтва через харизматичного вождя. Так повставали племінні держави, відокремлені одна від другого природними перешкодами, такими як ріки чи пущі. Перші племінні держави на польських землях були створені вже в IX віці – племена Віслян та Полян.
Затим, скорі в пліменних державах вилонились органи центральної влади. Побік вождя, який носив титул князя або короля, якщо йому вдавалось здобути собі корону, діяло дорадче віче з можних племінних люди з усіх племен. До його складу входили воєвода (палятин), відповідальний за військові справи, та який був заступником князя, каштелян, який управляв судівництвом, та канцлер, який відповідав за скарбницю.
Державний устрій перших Пястів – називаємо патримональною державою. Цей термін означає, владарюючий уважався за єдиного уповноваженого властителя краю, та міг ділити його між своїми спадкоємцями. Розуміння держави як власності князя, узасаднило стягнення від людності різноманітних податків та послуг на справу двору князя.
Пястівська адміністрація була оперта на систему гродів, які були деревл'яно-землянними укріпленнями. Окрім оборонного значення, гроди мали також суттєво торговельне та економічне значення: тут збирались податки, магазинуване харчі та проводились торги.
Монарх не посідав сталій столиці, проте, враз з двором об’їжджав край, маючи резиденцію в чергових гродах на кошт мешканців. Це виникало з того переконання, що властитель держави повинен особисто доглядати свій добуток, а цю традицію названо «літаючий двором”. Певно ж, що безпосередні візити харизматичного вождя, сприяли також створенню його авторитету серед суспільства та спричинялись до централізації його влади.
Княже право та право рицарське
Сферу обов’язкових податків князеві людність окреслила як княже право. На право княже складались данини (обов’язкове постачання товарів, таких як збіжжя чи бидло), та послуги (праця та послуги на справу держави). До послуг зараховано постій, себто, пригощання короля та якого урядовців в гроду, як вони прибували, а також підводи, чи корчування лісу, будову та ремонт доріг, а також, транспорт товарів для короля.
Милитарним раменом короля була його дружина. Членів її, званих вуйтами, рекрутоване серед синів можних люди, вони були в обладунках, та разом з родинами утримувались владцем. Дружина під командування монарха робила як піші, так й кінні виправи поза кордон краю, а здобуті на війнах трофеї приносили воям значні доходи. Тому то, тодішні держави раннього середневіччя називались військовими монархіями.
У випадку наїзду ззовні, король скликав посполите рушення, яке складалось з загалу вільних чоловіків. Потому, король Казимир Відновлювач провів значну реформу війська, замінюючи постійну дружину наданням рицарського права. Рицарське право звільняло власника землі з обтяжень княжого права, якщо він зобов’язувався до військової служби на справу короля.
Господарка Слов’ян
Рахується, що Польща в 1000-му році лічила побіля мільйону мешканців (тоді людність Європи лічилась на 42 мільйони). Однак, залюднення терену з огляду на природні перешкоди, було нерівномірним та скупченим в долинах великих річок, де жирний ґрунт уможливлював розвиток рільництва. Розрахунки показують, що тодішні терени, загосподарувані людиною (обробляємі землі, луки, пасовища чи ліс) становили тільки третину загалу території держави.
Основою господарювання залишалась рільнича господарка однієї родини, яка продукувала (харчи, одяг та реманент) головним чином для задоволення власних потреб. Нечисленні продукти ззовні (наприклад, сіль) шукано в торгових осідках шляхом бартерного обміну, - товар за товар. Розвитку торгового обороту не сприяло велике розпорошення людності, важке для подолання природних перешкод, брак системи ладних транспортних шляхів, та слабо розвинуте ремісництво.
У екстенсивному рільництві застосовувалась техніка корчування та випалення лісу під управу. Цей кавалок землі використовувався аж до безплодія, й тоді переходжене на пошук наступного кавалка. Управа збіжжя та овочів доповнювалась годівлею бидла, збором трав та лісних плодів (ягоди, гриби), бортництвом, рибальством та полюванням. Така системи землеробства спричинялась до частої міграції людності та браку сталого осадництва.
Проблеми держави Слов’ян
Польща Пястів, як позостала раннефеодальна монархія в Європі, була державою зі слабкими внутришніми зв’язками. Численні територіальні здобутки приносили славу владцу, але, затрудняли керування різнорідними в розвитку землями. Система укріплених гродів, настановлених на самовистарчальність, затрудняла торгівлю та зміцнення зв’язку між регіонами.
Владці орієнтувались головним чином на пошук чергових територій, замість вирішення адміністративних проблем на посяданних теренах, що обумовлювало відцентрові тенденції. Численні племінні конфлікти та взаємні наїзди спричинялись до нищення земель та добра, а, через це, сіяли почуття сталої загрози для усіх суспільних груп. Оці негативні риси раннефеодальній монархії у повній мірі уявились в XII та XIII віці, й були джерелом політичних криз більшості держав західній Європи.
Див. джерело : 31.10.2010.
http://historia.gazeta.pl/historia/1 ,100058,6745120,Poczatki_panstwa_polskiego.html
………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………
(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
20.12.2011.; Дебальцеве
За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились; також перекладає
тексти авторів, з якими він не погоджується.
Коментарі