Українська мова як чужоземна.... в Польщі

А бо ж бо, є це мови наших сусідів, з якими Польща провадить інтенсивну та стале зростаючу господарчу співпрацю. Польсько-українська співпраця чи польсько-шведська безсумнівно була би багато ліпшою, коли б в Польщі були особи, знайомі зі шведською та українською мовами.

Так, завжди можна послугуватись англійською, але ж це не є тож саме, – поважна фірма, що співпрацює в даною країною, просто мусить мати працівників, які володіють мовою цієї країни, а використання англійської мови належить визнати за доконечне.

Хтось скаже, що оці твердження не є повною правдою, коли ж в Польщі є кільки десять шкіл, в яких можна навчатись нішовим мовам: українській чи білоруській. Це правда, але, є то школи української чи білоруської національної меншини. Й українська мова вивчається там як рідна мова. Натомість, немає шкіл, в яких українська мова вивчається як чужоземна мова.

Що більше, на ринку праці бракує осіб, які знають українську мову, натомість, є надмір осіб, що послуговуються російською? Нічого дивного: ще довго на ринку праці будуть професіонально активні особи, яка здобули знання за комуни, а тоді російську мову мусив знати кожній ліпший. Але, навіть, по упадку комунізму російської мови можна навчатись в КОЖНІЙ польській школі та навчальному закладі.

Окрім цього, ще до 2005-2007 років української мови не можна було навчитись в Польщі праве ніде ( за виключенням студій українознавчих та шкіл для польських Українців), не існували також жадні приватні курсу цієї мови. Єдиною можливості науки було дороге репетиторство у якогось замешканого в Польщі Українця, або випускника з української філології, але, й тих так мало, хто з цього скористався. Подібним чином, й самонавчання створювало проблеми, бо бракувало як самих самоуків, так й словників та аудіо матеріалів з цієї мови.

При цьому, мало хто знає, що українській мові також можна навчатись нетрадиційно. Існує методика, в який учень, найперше, вчить українського словництва, написаного польською абеткою (наприклад, dobryj de, diakuju, vyvczaty ukrajinsku movu), а тільки потім, поступово вчить кирилицю. Якщо, українську мову записати польською абеткою, оказується, що є вона дуже подібна до польської і зовсім неподібна до російської. Як порахували мовознавці, польське й українське словництво аж на 70% подібне! Не дивує, - бо ж віками жили ми в єдиній державі, а наші предки не мали проблеми з комунікацією.

Від того, для таких осіб найважніше є швидко навчитись отих слів, цілковите неподібних до польських, яких інакше не вдаси ще зрозуміти. Немає сенсу вдовбувати, що szafa це по-українські шафа, а dzie це день, як скоро ці речі очевидні.

Привабою курсу є те, що він використовує вищезгадані особливості української мови, себто подібністю її до польської, та можливість розуміння загального змісту українського тексту особами, які раніше не мали з тією мовою контактів. Якщо, за два місяці навчання, необов’язково інтенсивних, така особа поїде на екскурсію до Львова, а у міжчасі почитає так собі українські інтернетові портали, то може вона сміло записати себе до CV: «українська - побутова”, - а, тим самим здобути цікаву кваліфікацію, яка певно не промине уваги працедавця.

І це не є проблемою для осіб, які цікавляться Україною, - навчання основ цієї мови не є трудним, а, вже знаючи кільки слів, можна вразити знайомих, або висвітитись під час вже наближаючого чемпіонату Євро-2012, який ж бо організуємо спільно з Україною.