Дике Поле і польська справа

Постаті гравців були означені рядом кількісних коефіцієнтів (такі, як сила, витривалість, швидкість і т.п.), а в грі детально зобов’язували правила ведення сутичок. Часто з’являлись фантастичні фігури, які наприкінці 60-х років стали дуже популярними в літературі.

Другим варіантом гри RPG, були різні ігрища та забавки, в яких гравці на час гри виконували певну роллю, а в цілому це нагадувало так звану «театральну імпровізацію”, як, наприклад, відома в Польщі гра в мафію. Затим, RPG перейшла до інституції Майстра Гри, - особи, яка описує гравцям перебіг гри, керує розвагами та перебуває у постаті, не контрольованій гравцями. Описи історичних чи уявних світів ставали щоразу більш детальнішими, більший наголос надавався на відповідні ролі фігур в графічній формі.

Дике Поле належить до стосовно менш чисельної групи сюжетних ігор, які відбуваються в стислих історичних реаліях. Світ гри, описаний в підручнику, це сімсотрічна Річ Посполита Обох Народів. Це створює на Дикому Полю своєрідну історичну ситуацію, яка дозволяє дуже приємно провести час, та, при нагоді, багато чого довідатись про цей відтінок історії Польщі. Однак, це буде трохи інше знання, ніж винесене з книжок.

На початку підручник Дикого Поля представляє нам постаті, в які гравці можуть перевтілитись, себто, у різні шляхетні типи. Вибір маємо широкий, від скарбових (що займаються пильнуванням хлопів), возних (судових урядовців), пройдисвітів; до гусарів чи шпигунів, походженням поза Річчю Посполитою. Можна зіграти наречену, та, навіть, фігуру, яка не славиться шляхетним походженням. Однак, автори ігор не ставлять під сумнів суспільну ієрархію в XVII віці, - панщинний хлоп був представлений в історії про лісних та мисливських тварин. Головні риси перевтілення гравця – це фізична сила, ловкість, розум, мудрість, фантазія та шляхетна голова. Серед них звертає на себе увагу риса фантазії. Як подають творці ігор: в Польщі серед шляхетного товариства це означає вміння показати себе, що цінується, афектація панськими жестами, знання манер та звичаїв, а,  також, аристократичність та етикет. Фантазія – це власне оте старопольське «Хоч усе віддай під заставу, а себе покажи” (…).

У подальших частинах підручниказустрінемо описи країн Речі Посполитої та її ленних територій, а також побіжний огляд прикордонних країн. Дуже цінною є інформація щодо звичаїв, їжі, напоїв, уборів, права, чи прикладних цін різних товарів. Огляд виходить далеко за межі підручника.  Оскільки, не можна трактувати Дике Поле як наукове опрацювання, то знаходження стільки інформації в одному твору може бути інтересним, навіть, для професіонального історика.

Звертає увагу й стиль подання матеріалув підручнику. Гравець кожним кроком входить у дух епохи, через сарматський дотеп, мову, стильйозовану під ставропольську, та прегарні ілюстрації авторства Губерта Чайковського, Даріуша Мєльця та Михала Бернада. У підручнику знайдемо силу силенну цитат з сімнадцяти вічних літописів, листів, чи з Трилогії Сенкевича, які у світі Дикого Поля швидко роблять читачів вболівальникам цього письменника.

Вболівальники фехтування напевно покохають Дике Поля за широко застосовані сцени боїв. Їх засадничим елементом є  PW – пункти боїв. Кожна фігура диспонує визначеною лічбою пунктів, залежно від своїх фехтувальних здібностей. PW показується під час бою на різні види нападу, (як рубить прямо, з замахом, фінтом з ударом та т.д.), та в оборони на різні удари ворога (відбиття, заслін, заслін з кроком в тил, та т.д.). Кожна атака має свою специфіку, - одні з міцним ударом, інші більше ображають. У підручнику знайдемо також опис взірців поєдинків:

Пан Кульвець (вправа 13, – має її більшу за противника, тож може атакувати першим): наодмаш від ліктя в голову (удар в серцевину 2 PW)

Пан Страш (вправа 11):  ухиляння (ухил, 2PW). А потім, наодмаш шельму в руку, стрімким рухом зап’ястя зліва (удар прямий, 1 PW$ +3 до рахунку)…                                                                                                                                                                                 

У Дикому Полі зустрічаємось і з магією… Так можна казати, бо є це «магія історична”. Автори доречно використали доступну нам інформацію про забобони епохи (протоколи процесів чаклунів є тут цінним джерелом), виходячи з настанови, що, як скоро гравець вцілить в сімнастовічного шляхтича, то рівним чином, й сімнастовічний шляхтич має право вірити, що чари існують та, навіть, пробувати їх використати. От як виглядає взірцевий опис Способу на невидимість:

За три години після заходу сонця забій чорну курку та виріж її серце. Другим серцем має бути серце кажана, забитого саме в полудень. Третім має бути серце жаби, вирване з появою місяця. Оті три серце  перетри в порошок та всип до чорної торбинки. Як кожного разу  оту чорненьку торбочку сховаєш під плечем, станеш невидимим.

Як вже сказане вище, граючи в ДикеПоле, учасник, мимовільно здобуває знання стосовно XVII-вічної Польщі. Не можна приховати, що гра інспирірувана духом трилогії Сенкевича, - так званим сарматизмом, і такий тон домінує в Дикому Полі. Однак, варт очікувати від гри об’єктивного сприйняття, - бо ж йдеться про те, щоб було кумедно та цікаво. Від того, автори охоче підкреслюють питання, що відрізняють Сарматів від нас, питання, що для сучасних люди є контроверсійне, екзотичне, чи, попросту, смішне.

Інша річ, про яку варто пам’ятати, є те, що підручник намагається подати нам знання, якими (потенціальне) росполагав XVII-вічний шляхтич.  Вочевидь, це слушний намір, якщо метою є втілення сучасного чоловіка в роллю отого шляхтича. Натомість, на ці теми сьогодні знаємо значно більше, ніж типові гербові (шляхтичі – перекладач) тієї епохи (власне, про тодішню господарку). Цих знань ми не здобудемо, читаючи підручник про Дике Поле.

Історичні книжки дають нам погляд «знутрі” на минулі епохи. Вони описують їх, вживаючи тогочасної мови та знання. Історичні ігри пропонують натомість погляд «від  джерела”, - як то бути шляхтичем, воєначальником, королем, купцем, чи будь-ким, хто є героєм цієї гри. Їх пізнавальна цінність міцно залежить від вдалого перенесення книжкових знань на принципи гри, в яку вирушають учасники. Дике Поле робить це у винятково успішний спосіб.

http://www.muzhp.pl/artykuly/58/dzikie-pola-a-sprawa-polska

Усі ілюстрації походять з підручника гри «Дике Поле”, видання друге, з правками., Краків 2008

Дике поле: Річ Посполита у вогню

Автори другого видання: Яцек Л. Комуда, Михал Мохоцькі, Артур Махльовський 

Автори першого видання : Яцек Л. Комуда, Мацей Юревич, Марцин Барилка

Лукаш Войтах ukasz Wojtach

Інформацію додав: Петро Васяк 2009-04-24

Інформацію скомпонував: Войцех Анджей Шидловський 2009-08-17

Джерело: сайт Амбасади Республіки Польща в Україні; 31.10.2010.

http://www.muzhp.pl/artykuly/58/dzikie-pola-a-sprawa-polska

(з польської мови переклав: А.Грабовський, )

11.12.2010.; Дебальцеве