Хлопи в польській підпільній державі

З Інтернету: огляд польських медіа [для власного навчання]

Modu V – Wie walczca
CHOPI W POLSKIM PASTWIE PODZIEMNYM
Модуль V – Воююче сіло
ХЛОПИ В ПОЛЬСЬКІЙ ПІДПІЛЬНІЙ ДЕРЖАВІ

Воююче сіло – галерея світлин (понад 50)

Вересень 1939 р. розпочав найтрагічніший та найтрудніший період для Поляків – боротьба за існування вже не тільки національне, культурове, але й біологічне. Це боротьба точилась майже з перших днів окупації. Початкове вона не була координована, жевріла, понесла багато жертв. Безприкладова в нашій історії експлуатації товаришувала явище – небезпечне з точки зору біологічної, - постійне наростання екстермінації польської людності. Усі царини життя в окупованому краю були підпорядковані заборчим планам III-го Рейху. Доточило це як господарки, та й робочої сили.

В окупованому краю хлопи стали на незалежницьку та антиокупаційну позицію, власне щодо політики окупантів, прямуючій до винародовлення Поляків, нищення їх культури, верстви інтелігенції, та фізичного вишення народу.
На плечах села лежав не тільки тягар виживання, але й продовження і збереження буття польського суспільства, та визвольна боротьба. Сіло було устоям патріотизму та суспільного солідаризму, самодопомоги, охороняло культурні добра від грабежу окупанта, та було особливим прикладом співпраці поміж Підпільною Державою і суспільством. Польське сіло через виробництво та посідання харчів становило опертя для інтелігенції, в’язнів, Жидів, виселенців, «спальоних” членів конспірації, запевняючи їм можливість біологічного існування. Хлопська непокірність та боротьба з накинутими окупантом правами вчили громадянській поставі, жертовності та відповідальності за інших. Такому процесу сприяли вродженні риси хлопського характеру, як психічна відпірність на трудності та загрози, реалізм, життєвий практицизм, як рівно й прив’язаність та любов до землі, яку ж вони боронили, та яка давала їх незалежність економічну та гідність особисту.

На сілі творились підстави солідарності усіх прошарків, - тут усі знали, тут усіх зобов'язували виразні засади дій, ґрунтовані на католицькій вірі та традиціях, та підтримувані авторитетом місцевих провідників. Хлопи самі організовували громадське життя, відкидаючи втручання окупаційних влад, творили самодостатнє підпільне самоврядування, яке було елементом незалежності під окупацією, й це то воно неодноразово визначало впливи Польської Підпільної Держави, яка приймали оці життєдайні структури, й на них будувала організований цивільний і збройних рух опору.

З правної точки зору поняття Польської Підпільної Держави є умовною категорією. Для Поляків воно є виразом високого рівня організації, функціонування, дисциплінірованності та розлеглого обширу цивільної та збройної боротьби польського народу в роках II-ї світової війни. Боротьба точилась в усіх царинах життя як з німецьким окупантом, так й з совіцьким. Структура і статус Польської Підпільної Держави виникали з потреби руху опору стосовно накинутій тотальній війні, щодо конечності оборони національній свідомості та біологічного існування Поляків.

За початок діяльності Польської Підпільної Держави приймається 27 вересні 1939 року, - день повстання Служби Перемоги Польщі. У 1940 р. на польських землях існувало вже близько 200 конспіративних організацій.

Незалежницьку діяльність розпочали головним чином партії антисанаційної опозиції: Польська Соціалістична Партія – Вольність-Рівність-Незалежність (криптонім «Koo”), Народна Партія „Roch”, („Trjkt”), Національна Партія („Kwadrat”), Партія Праці („Romb”), Демократична Партія („Prostokt”). На селі найрозгалужену структуру створила Народна Партія „Roch”. У десяті округах, в 166 повітах та 8000 громадах боролось 60 000 жолнежів. Були це кадрові клітини – три – та п’ятиособові. Структури інших політичних партій в сільських середовищах не були так розвинуті, як в народовців, та обмежувались головне містами.

Також Польською Підпільною Державою називались конспіративні структури, які діяли на теренах окупованого краю, та були створені або затвердженні урядом РП на еміграції (на вигнанні – тощо - перекладач) (уві Франції, потім в Лондону в Великій Британії). До них належали: Союз Збройної Боротьби/Армія Крайова, Делегатура Уряду РП на Край, та Політичний Комітет Порозуміння/Рада Національній Єдності, а тим самим, і входячи до їх складу конспіративні політичні партії: PPS, SL, SN i SP. Конспіративним парламентом Польської Підпільної Держави – репрезентацією політичних партій було був Політичний Комітет Порозуміння, який повстав 26 II 1940 р., а 21 III 1943 р. реорганізований був в Крайове Політичне Представництво., а на початку 1944 р. в Раду Національній Єдності. Оця остання діяла до липня 1945 року. Коли б прийняти пропорціональну суспільну структуру PPP (Польської Підпільної Держави - перекладач) , то хлопи становили б в неї близько 70%.

Підпільною адміністрацією Польської Підпільної Держави була Делегатура Уряду РП на Край, з власною поліцією та судівництвом, яка координувала польське цивільне підпілля. На чолі підпільній адміністрації став делегат уряду в ранзі віце-прем’єра. Характер і місце управління Делегата Уряду РП на Край в системі устрою становив ключовий елемент феномену Польської Підпільної Держави. Організовані структури Польської Підпільної Держави, - адміністраційні, політичні та військові, - обраховувались на близько 1 млн. осіб, без таємній освіти усіх щаблів.
Делегатами Уряду РП на Край почергово були: Кирил Ратайський (з 3 XII 1940 до 5 VIII 1942; офіціально не отримав номінації); Ян Пєкалкевич (з 5 VIII 1942 до 19 II 1943 р. ); Ян Станіслав Янковський (з 19 II 1943, формальне від 21 IV 1943 до 27 III 1945 р.) та виконувач обов’язків делегата Стефан Корбонський (з квітня до кінця червня 1945 р.). Вони внесли великий вклад в будову структури та керування Польською Підпільною Державою в 1940-1945 роках.

Доля польських делегатів була трагічною. Тільки Стефан Корбонський пережив окупацію. Кирил Ратайський – помер, Ян Пекалкевич – був жахливо замордований Німцями, Ян Станіслав Янковський – викрадений Росіянами та засуджений в процесу шістнадцяти провідників Польської Підпільної Держави в 1945 р., до краю вже ніколи не повернувся. Помер 13 III 1953 р. у Володимиру над Клязьмою, а обставини його смерті та місце поховане досі невідомі.

В Делегатурі Уряду РП на Край на центральному щаблю у Варшаві працювало близько 1000 осіб. Поза централі в багатьох регіонах краю (на терену GG (Генерального Губернаторства - перекладач), земель включених до III Рейху, та земель, включених до СССР) діяли теренові делегати – окружні та повітові, що неодноразово розбудовувались до рівня гміни.

Бюро Делегата Уряду РП на Край складалось з організаційних клітин. Це були: Президія (Секція президії, Секція Фінансово-Бюджетна, Секція Контролі, Відділ/Департамент Ліквідації Наслідків Війни); провадження «поточній діяльності” – Департамент Внутрішних Справ, Департамент Інформації та Документації, Департамент Освіти і Культури, Департамент Праці та Соціальній Опіки, Керівництво Цивільної Боротьби/Керівництво Суспільного Опору; клітини господарчого напряму – Департамент Рільництва, Департамент Скарбу, Департамент Промисловості та Торгівлі, Департамент Пошти і Телеграфу, Департамент Комунікацій, Департамент Публічних Робіт і Відбудови, Економічний Комітет, Крайова Рада Відбудови. Інши клітини центрального щабля Делегатури Уряду це: Департамент Юстиції (і легалізації), Секція (Департамент) Закордонних Справ, Бюро Національностей, Комітет Законодавчої Координації, Центральна Комісія Досліджень та Реєстрації Злочинів Окупанта в Польщі, Адміністративний Комітет, Політичний Комітет, клітина помочі англійським в’язням та Департамент Національної Оборони.

Ці структури Польської Підпільної Держави, окрім провадження поточної збройної боротьби з окупантом, опрацьовували плани та готували кадри для заняття легальною діяльністю в період планованого загального повстання, а так же на післявоєнний період, - що було подією серед країн окупованій Європи.
Стовпом підпільної адміністрації було SL «Roch”. Серед чотирьох делегатів Уряду РП на Край два (Пекалкевич та Корбонський) це народовці, на 181 повітових делегатів в окупованій Польщі діячі народовці посіли 100, а також 7 воєводських делегатів та кільку департаментів в централі.
В рамах цивільної адміністрації діяв Державний Корпус Безпеки та Рятувальна Служба (Stra) Самоврядування, організатором і першим комендантом яких був Маріан Козелевський, а з грудня 1943 р. його функції перейняв народовець – доктор Табіш. Серед 50 тис. поліціянтів Польської Підпільної Держави значну частину становили жолнежи Батальйонів Хлопських.

Цивільну боротьбу Польської Підпільної Держави координувало Керівництво Цивільної Боротьби, повстале у квітні 1941 року. В половині 1943 р. КЦБ співтворило Керівництво Підпільної Боротьби, спільного органу Делегатури і Головної Комендатури Армії Крайової. Керівником КЦБ був Стефан Корбонський, а Комітетом Підпільної Боротьби генерал Тадеуш Коморовський «Бур” (“Br”).
В Польщі конспірація повстала раніше серед інших окупованих держав Європи. Мешканці села були підставою народного опору, воюючи в підпільному війську: в Батальйонах Хлопських, Армії Крайової, Національних Збройних Силах, Народній Армії. В період боротьби за незалежність творені були військові підпільні організації, яких повстало понад 50 центральних, окружних, повітових, гмінних, полкових структур підпільних рухів. Вони також були централізовані та перетворені на структури АК. З восени 1939 р. Союз Збройної Боротьби, а з лютого 1942 р. Армія Крайова провадила акції централізації, стягуючи більшість збройних організацій, а також частино Батальйони Хлопські, GL WRN, NOW та Національні Збройні Сили.

Армія Крайова діяла по усьому окупованому краю в межах комендатур 6 обширів. Усією діяльністю керувала Головна Комендатура і штаб, до складу якого входило 6 відділів. В ГК АК за штатом було 2000 офіцерів. Комендантами АК почергово були: ген. Стефан Ровецький „Grot”, ген. Тадеуш Коморовський „Br” i ген. Леопольд Окуліцький „Niedwiadek”. Наприкінці війни в АК було були 360 тис. заприсяжених жолнежів.

Головною ціллю АК було проведення поточній боротьби з окупантом, та підготовка анти німецького загального повстання. Головні форми діяльності – це розвідка, контррозвідка, диверсії, замахи на функціонерів окупанта, відбиття політичних в’язнів, пропагандова діяльність, та партизанська боротьба.

Підрозділи АК здійснили акцію “Буря” („Burza”), ціллю якої було збройне повстання та перейняття влади в Польщі. 1 VIII 1944 р. розпочалось Варшавське Повстання. Для «Бурі” були сформовані крупні підрозділи згідно з планом Відтворення Збройних Сил. Загалом АК виставила 14 партизанських дивізій піхоти, 3 групи батальйонів, 2 бригади кавалерії та кільку самостійних полків, усього близько 150 тис. жолнежів. Найчисельнішим військовим підрозділом, що брав участь в акції «Буря” була 27 Волинська Дивізія Піхоти.

Другою за чисельністю збройною організацією Польської Підпільної Держави були Батальйони Хлопські, повсталі в половині 1940 року Вони діяли в 10 округах, 160 повітах, 2000 гмінах та понад 10 тис. громадах. Наприкінці війни в БХ-х було 157 тис. осіб, в тому числі 8 тис. санітарів Зеленого Хреста. Командувала ними Головна Комендатура БХ на чолі з ген. Францишком Каминським „Zenonem Trawiskim”. Збройною силою БХ було 400 спеціальних підрозділів та 70 партизанських підрозділів, в яких войювало близько 20 тис. добре озброєних партизані.
Головним напрямом боротьби БХ було протидія біологічній екстермінації та господарської експлуатації сіла. Жолнежи БХ виконали в часу окупації близько 6 тис. бойових акцій, в тому числі 930 боїв та сутичок. До перших на польських землях належали битва під Войдою (30 грудня 1942 р.), Заборечним (1 лютого 1943 р.). У боях полягло 10 тис. жолнежів БХ, членів SL „Roch” та членів Народного Союзу Жінок.

В рамах укрупнення – в 1943-1944 роках до Армії Крайової переведено було близько 60 тис. жолнежів БХ.

Внаслідок акції об’єднання Військових Організацій Союзу Ящурчего та опозиції з NOW дійшло до повстання 20 вересні 1942 р. Національних Збройних Сил. НЗС діяли в 17 округах. У квітні 1944 р. вони лічили 90 тис. жолнежів. Підрозділи НЗС були добре вишколені та озброєні. Головний тягар боротьби спочивав на партизанських підрозділах. У березні 1944 р. частина структур НЗС з’єдналась з АК, брала участь в боях Варшавського Повстання. Самостійні організації НЗС створились на Келесчизни з діючих там підрозділів партизанської Свентокшицької Бригади (серпень 1944 р.), лічбою близько 800 жолнежів, яка дісталась на захід. NOW і НЗС понесли великі втрати внаслідок німецьких репресій.

Менш чисельною партійною армією Польської Підпільної Держави була Гвардія Людова, яка зберігала автономію та підлягала керівництву PPS-WRN. Головним Комендантом був Казимир Пужак „Bazyli”. У 1943-1944 роках лічила близько 40 тис. жолнежів. З травня 1944 р. GL-WRN під назвою Військової Організації Повстанчої Допомоги Соціалістів участувала в підготовці загального повстання, провадила поточну боротьбу, саботаж, розвідку, творила партизанські підрозділи, Військові підрозділи PPS-WRN воювали у Варшавському Повстанні.

У 1942 р. повстала пов'язанна з комуністичним рухом Народна Гвардія (Gwardia Ludowa) в 1944 р. реорганізована в Народну Армію. Командувачем АН був генерал Михал Жимерський «Rola”. Головна діяльність 10 партизанських бригад лічбою по 200 осіб кожна спрямована була на нищення транспортів, зв'язку, проведення саботажу. Хлопи становили в неї близько половини рахункового складу. Ця формація ніколи не підпорядковувалась структурам Польської Підпільної Держави, проте, траплялися місцеві форми співпраці між АН та іншими підрозділами підпілля.

Під кінець війни в структурах Польської Підпільної Держави воювало 700 тис. жолнежів руху опору, тож мешканці села становили в них значний відсоток. У том числі в АК близько 45%, в БХ 90% , NSZ близько 20%, GL PPS-WRN також 20%, AL близько 40%. То, в яких угрупованнях воювали мешканці села, часто зв’язано було з територіяльністю їх діяльності, та не завжди мало ідеологічне підгрунття. Найважнішим ж було те, аби мати змогу боронити людей і землю.

Відповідно до неповних німецьких даних, підрозділи польського руху опору здійснили в 1942-1945 роках понад 110 тис. значних збройно-диверсійних акцій, з чого 6243 акцій були виконання великими партизанськими силами. Виконане 2300 акцій на транспорту, скинуто з рейок 1300 потягів з військом та постачанням до фронту. В боях вбито понад 150 тис. поліціянтів, жолнежів Вермахту та колаборантів.

В період посилення партизанської боротьби Німці мусили тримати для забезпечення безпеки на окупованій території значні сили, що доходили до 850 штатних батальйонів. В 1278 протипартизанських акціях окрім німецьких поліційних сил брав участь Вермахт. В 1943 р. SOE (Керівництво Спеціальними Операціями) в Лондону високо цінило діяльність Польської Підпільної Держави, а Об’єднаний Штаб Планування визнав польський рух опору за найсильніший, найліпше організований та найбільш рішучий в Європі.

Багато польських сіл стали «партизанськими фортеціями”, сильними не мурами та окопами, проте хлопським характером, сплачуючи часто високі рахунки за діяльність і співпрацю з підпіллям у вигляду масових арештів, екзекуцій та пацифікацій.

Не знаю, чи організатори Польської Підпільної Держави пам’ятали слова великого філософа демократії в добу просвіщення Яна Якуба Rousseau, який в обличчю загрози в XVIII віці втрати незалежності Польщею написав: Поляки, якщо не здолаєте перешкодити, аби вас не пожерли сусіди, старайтесь, аби вас не могли стравити (Jan Jakub Rousseau, Uwagi o rzdzie polskim, Warszawa 1966).

Janusz Gmitruk Януш Ґмітрук
Директор Музею Історія Польського Народного Руху в Варшаві

www.martyrologiawsipolskic
джерело: 01.09.2012.
http://martyrologiawsipolskich.pl/portal/mwp/400/2550/CHLOPI_W_POLSKIM_PANSTWIE_PODZIEMNYM.html

(з польської мови переклав: А. Грабовський,)
19.01.2013.; Дебальцеве

За достовірність першоджерела несе відповідальність його автор.
При перекладі дається обов’язкове посилання на джерело.
Оглядач не завжди згідний з думкою автора/авторів і не відповідає
за фактичні помилки, яких вони припустились.
Також перекладає тексти авторів. з якими він не погоджується.

Zaremba

Хлопи в польській підпільній державі

Останні статті

Коментарі