реформою ... по заощадженням... Поляків

Листопад 1950 р., рільник Леон Піотровський з Рині побіля Варшави обмінює гроші в міської касі у Радзиміну. Сатира на капіталістичну валюту – обкладинка „Szpilek” від 7 січня 1950 р.

Поляки протягом заледве 11 літ по раз втрете були позбавленні заощаджень. Спершу їх поглинув упадок держави в 1939 р., потім обмін грошей в 1944-45 роках. Та, якщо оті втрати можна була якось витлумачити війною, то акція від 1950 року була врахованою, старанно підготовленою дією влади, що мала ціллю допасування готівки до братнього рубля, зменшення тиску на порожніючий ринок, та удар по решткам приватної ініціативи. Як й при кожному обміну, на якому влада хотіла заробити (в СССР такий обмін проведений був у грудні 1947 р.), заощадження, які тримались в шкарпетках, обмінювались за курсом значно не кориснішим, ніж пенсії, ціни та банківські вклади (перші 100:1; другі 100:3).

Можемо тільки спекулювати, чому вибрано власне перелом жовтня та листопада 1950 року. Аж тільки в березні 1950 р. в СССР стався новий паритет рубля (0,222 грама золота). Тож належало розпочати акцію перед загально прийнятої дати виплати винагородження. Осінь була догідна також з інших поводів – аура не затрудняла владі логістику, але й не сприяла можливому спротиву суспільства. Не без значення також був факт, що хлопи вже продали врожай (і мали готівку), а мешканці міст ще не спромоглись витратити заощадження на зимові закупки (паливо, одяг).

В Міністерству Публічної Безпеки, відповідальному за усю операцію, особливості знала тільки горстка найбільш довірених осіб. Тільки за два дні перед початком акції про надходження спеціальних транспортів (однак, не повідомлено яких то) були поінформовані Воєводські Управління Публічної Безпеки щодо їх відповідальності з прийняття та безпеку, під персональну відповідальність їх начальників. Стан готовності для УБ та МО оголошене з півночі 28 на 29 жовтня. Функціонери, підтримані військом, мали довести транспорт з грошима до пунктів обміну в повітах та гмінах, а потім їх охороняти. Особливою увагу мали приділити касам в терену, де вірогідність шахрайств та збройних нападів, була найбільшою. Убеці та міліціянти, підтримані ORMO ( добровольчі загони сприяння громадянської міліції - перекладач), SOK ( громадська організація 50-х років? - перекладач) ), партійних та молодіжних активістів, мали також подбати за відповідне функціонування крамниць, торгової мережі, пошти, залізниці, сфери послуг. Доручено активізувати усю агентуру, зобов’язану про донесення про кожний підозрілий поголосок, ворожі вислови, летучки, спроби саботажу, страйку чи збіговиська.

Від самого ранку був під охороною Дім Польського Слова, де друкувались недільні газети з донесенням про реформу. Рівно ж там, як й в Сейму та Міністерстві Внутрішній Торгівлі, встановлений був підслух телефонів, а увечері, 28 жовтня, просто припинений був зв'язок. Вишкіл працівників Міністерства Внутрішньої Торгівлі розпочато в 18-оо годині. Жаден з учасників не міг покинути поверх в торговому дому на вул. Відок. Тільки після 11-ї вечора почали вони роз’їжджатись по краю, - також в товаристві функціонерів УБ.

У 23-оо годині «валютна реформа” була вже не тільки планом, але за 15 хвилин – вже фактом. Бо ж коли увечері посли Сейму повернулись до зали засідань, оказалось, що їм товаришує прем’єр Юзеф Циранкевич, відповідальний за господарку віце-прем’єр Гілярі Мінц, та міністр національної оборони Костянтин Рокосовський. Скорі стало ясно, чому дотепер нудне засідання почтили такі гості. Віце-маршалок Сейму Вацлав Барциківський повідомив про новий пункт засідання: подання Радою Держави та урядом закону про зміну грошовій системи. Причини та наміри реформи тлумачив міністр фінансів Константи Домбровський. Він указував на те, якою міцною буде нова польська валюта, оперта на паритет злотого (1 злотий – 0,222 гр. золота), що тепер відповідає не тільки одному совіцькому рублеві, але й чверті американського доляра. Тим самим, нова злотувка теоретично була міцніша, аніж перед війною! Нові гроші мали не тільки сприяти «сталому підвищення реальній вартості платні та заробітків”, чи «розвою грошових заощаджень населення”, але також зміцнити обмін між селом і містом, та узагалі спричинитись до розвитку господарки. Доповідач підкреслив, що реформа перш за все вдарить в «капиталістів” та «спекулянтів”, позбавляючи їх «значній части награбованих (…) капиталів”. Немало місця доповідач присвятив засадам обміну, який мав розпочатись в понеділок. 30 жовтня, та тривати до 8 листопада. Затим презентував черговий закон, який забороняв посідання чужоземної валюти та золота необробленого , як невжиткового. Також повідомив про 50 процентне підвищення (з 30 жовтня) ціни водки, що мотивував потребою боротьби з алкоголізмом.

Скорі про реформу поінформувало радіво. Тої, до кого ця рокова вістка досягла раніше, пробував врятувати собі хоч якусь частку заощаджень. Повсюдно застосованою стратегією (головним чином в провінції) було був рух до далі розташованих, позбавлених доступу до інформації, сіл, і купування усього, що тільки мало вартість: коні, худобу, свині, кури, перини, подушки. Тут віддавались старі борги, проводились розрахунки за роботу та інше. Хоча ж при тому пропаганда звинувачувала перед усім куркулів та спекулянтів, так поступав кожний, хто мав нагоду. Наприклад, у підляському Бранцю секретар Гмінної Народної Ради уніч почав будити хлопів, хочачи купити худобу. У цьому випадку його по трактовано як вар'ята, проте багаторазово такі трансакції мали успіх.

Влада демонстративно вставала на сторону «бідняків”, караючи виявлених набувачів та повертаючи тварини. Наприклад, в гданському воєводству «пошкодованим від махінацій куркулів, головне бідним хлопам, повернуто 7 коні, 6 корів, 10 свині, вівці та гуси”. Уклоном у бік біднішій часті села було уможливлення ним сплати земельного податку старими грошима. Це теж використовували багатші сусіди, позичаючи гроші з умовою їх повернення вже новою валютою, але у кращому відношенні, ніж вони отримували би в пункту обміну (наприклад: 100:2).

У державних та кооперативних крамницях персонал повсюдно укривав товари, вказуючи в обліку що вони були продані до суботи. Потрібна для такої операція готівка була не раз інвестицією родини, або довірених знайомих крамарів (продавців). Скуповувалось, з надією на корисний продаж, усе, що можна було довше переховувати: цукор, цигарки, алкоголь, текстильні товари. Усі гарантовані державою зобов’язання мали бути перераховані на доброму курсі, на порядку денному тож було фальшування на поштах грошових переказів, позірне висланих ще 28 жовтня. Як й на селі, старались повертати борги, платити за послуги і, перед усім, - оточені були кнайпи (бари – пояснення перекладача). Ходило не тільки про заливання черв’яка, чиж бо про витрату грошей в не найгірший спосіб. За підвищенням ціни на водку її продаж у неділю був заборонений. Однак, мало хто цього додержував, й 29 жовтня хиба було побито усілякі рекорду в споживанню високопроцентного алкоголю.

Автор є професором Історичного Інституту ВаршавськогоУніверситету. Скорі з’явиться його книжка про чорний ринок в ПНР.