хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Mensch, untermensch und ubermensch

  • 11.07.13, 17:59
"Прийшов час, щоб людина поставила ціль собі.
Прийшов час, щоб людина посадила росток вищої надії"

Фрідріх Ніцше

Фрідріх Ніцше напевно найбільш незрозуміла особа ХХ століття. Важко його назвати філософом, бо сам він таким себе не вважав. Що саме цікаве це те, що ніхто не зрозумів Ніцше (окрім можливо Хайдеггера та Еволи), але всі взялися вправно юзать його і  рвати на цитати, котрі вирвані з контексту, були гротескно пафосні. І ліві, і праві в ХХ столітті раптом стали вважати себе послідовниками Ніцше, адже Ніцше писав про все і якщо вирвати цитату, то можна носитись з нею, як дурень з авоською. Сьогодні Ніцше став героєм Контакту, де школота і деякий підвид блядінки любить визначати свої статуси, чи як там це зветься, пафосними фразами Ніцше. Типу дивіться на мене, яка я тьолка крута, тому йдучи до мене, хапайте пліть. Або я такий крутий пацанчик уберменш, а ви всі гівно. Десь так це відбувається. Цього Ніцше, глаурно-контактного полишаємо в стороні. В чому ж насправді була суть вчення Ніцше про людину, надлюдину і недолюдину (останню людину)?

Навіть праві не зрозуміли, що значила надлюдина за Ніцше (я вже мовчу про ліваків, така ганьба як неоніцшеанці Батай, Паланте та Онфре є прикладом явного унтерменша і Ніцше точно не зрадів би з таких послідовників). Юліус Евола в праці "Раса та Традиція" показував, що не можна інтерпретувати все на основі виключно біологічних характеристик. Він добре показував це на прикладі скандинавів. Ми це бачимо. Сьогодні потомки вікінгів та потомки славної гвардії короля Густава ІІ Адольфа, Північного Лева, котрий не просто вів переможні армії, а сам завжди був в авангарді атаки, сьогодні його потомки місяць не могли вгамувати кольорову шантрапу з гетто, сьогодні нордичні дівчата Норвегії змушені косити під арабок, бо їхні чоловіки не можуть їх захистити від варварів. Хіба вони можуть бути надлюдиною, якщо навіть біліші за сніг? Юліус Евола розрівняв, расу як нерозривний зв'язок тіла і духа і коли слабкий дух, немає почуття раси, своєї породи і коріння, трапляється таке, як в Норвегії. Отже надлюдина має включати в себе і "внутрішню расу", як казав це Евола. Виродження починається з внутрішніх вимірів і викидається на зовнішні. Згадаймо, що в просторі Традиції все є в взаємозв'язку і нордична раса без нордичного світогляду це пуста склянка. Евола описував характер нордичного світогляду, котрий має бути присутній на прикладі двох Італій, він називав це Італія нордична і Італія середземноморська. І це різні категорії. Отут зміст надлюдини Ніцше, внутрішні виміри, котрі звісно мають бути виражені назовні.

Показова праця для розуміння тез Ніцше щодо людини, надлюдини і останньої людини це звісно ж "Так казав Заратустра", працю яку читали всі (інтіліхєнти), але кожен, що придумав, те і приписав Ніцше. Вже з самого початку твору ми бачемо оцю концепцію внутрішнє-зовнішнє. Заратустра відгороджується від світу, знаходить свій стержень і тут, як він показує, в ньому народжується енергія, котра виривається наружу, "я наситився своєю мудрістю, як пчела, котра увібрала забагато меду". Тобто Ніцше показує, що Заратустра починає зміну з середини, котра виривається назовні. Це те, що і казав Евола про "внутрішню расу". Тут важлива річ, яка не дарма починає твір, адже це власне і є початок - праця над собою. Можна стати і сказати: "От все, я українець, капець всім". І далі що? Е ні, рідненкьий, давай спочатку попрацюй над собою, щоб українець це звучало гордо. Надлюдина починається з убивства людини в собі. Це дуже традиційна річ і вона є в усіх традиціях світу. В скандинавській міфології це людина стає Асом, саме стає, а не народжується. В християнстві це благодать, котра сходить і робить обоження людини. Вся Традиція завжди веде свій початок з того, що працювати треба над собою. Ти не народжений надлюдиною (дійсно ну не можемо ми вже називати Аса чи людину, на яку зійшла благодать людиною, він вже не є людиною) і твоя ціль не існувати, щоб жрати і спати, твоя ціль стати надлюдиною. Ніцше про це каже, що "наше життя є лише канатом натягнутим між людиною і надлюдиною, натягнутий над проваллям, і по цьому канату треба пройти".

Далі у Ніцше йде важлива зустріч Заратустри зі старцем-відлюдником. Старець побачив, що Заратустра пізнав і відмовляє його йти до людей, кажучи, що вони його виженуть і не приймуть його блага. Старець вмовляє його залишитись в лісі. "Люди сплять, що ти від них хочеш?" - запитує старець. Але Заратустра відмовляється. "Що робити святому у лісі?". Тут показана така річ, що справжня надлюдина не відмовляється зустрітись з реальністю, він не тікає від світу (або тікає, але лише для того, щоб щось усвідомити і знову повернутись), у Юнгера це сказано, як людина, котра кидається у боротьбу зі стихією. Це дуже добре показано у Бхагават-гіті, коли Крішна звертається до Арджуни: "Відчуваючи свій кастовий обов'язок, ти не маєш сумніватись, адже немає нічого кращого для кшатрія ніж праведна битва. Щасливі кшатрії коли на їхню долю випадає така битва, що відчиняє їм небесні врата...Бийся без страху Арджуна і перемога буде за тобою". Це значить, що справжня надлюдина завжди дивиться в обличчя виклику, він завжди його приймає, він завжди готовий до боротьби. Він не хоче боротись, Крішна каже Арджуні: Відкинь всі прив'язки...будь свободний від егоїзму, насилля, марнославства, бажання, гніву, будь безкорисливим і достойним". Тобто він не хоче битись, але завжди готовий до битви. Юліус Евола з цього приводу цікаво каже, що не треба сильно засмучуватись, що ми живемо в такі моторошні часи, адже полководець ніколи не посилає на передову поганих солдат, якщо ми опинаємось на передовій, лицем в лице з цим мороком, то це свідчення, що ми і є ті кращі солдати, гідні тримати лінію фронту, коли підмога вже не прийде. Так і Заратустра у Ніцше, він усвідомлює вій виклик, він каже, звертаючись до сонця: Якби ти світило для нікого, то навіщо це?" Він йде до людей, бо має йти.

Самим показовим є зустріч Заратустри з людьми. Заратустра приходить на площу, де зібрався натовп, що чекає вистави. Такі собі леммінги, що клацають пультом в пошуках серіалу. І Заратустра їм каже, що почне казати їм про надлюдину. "Людина це брудний потік, тому щоб впитати його і залишитись чистим, надлюдина стає морем". Але натовп кричить, що досить базікати, давайте нам розваг. І тоді Заратустра каже, що не хочете про надлюдину, я вам казатиму про останню людину. "Це пуста земля, на якій нічого не росте, жодне дерево не виросте на такому грунті, це зневажена людина, котра вже сама не здатна себе зневажати. Це маленька земля, по якій стрибає маленька людина, котра робить все навкруги маленьким. Немає пастуха, а існує одне лише стадо". І тут натовп починає скандувати - Заратустра зроби нас цими останніми людьми, ми хочемо ними бути. І починають ржати і веселитись, їм подобається бути останніми людьми. Заратустра робить висновок, що він говорить в порожнечу, говорить козопасам про горні струмки і великі дерева.

Ось ці останні люди і мають стати тими untermensch, це коли вже немає навіть mensch, а існує таке бездумне стадо тварин, що ще нагадують людей. Жан Бодрійяр описував це, він казав, що раніше всі лякалися мас, але саме зараз, каже Бодрійяр, визрівають справжні маси, бездумні, механічні стада, істоти, що поводяться як тварини, всередині є овочами і ще зберігають вигляд людей. Бодрійяр каже, що вони вже не споживають продукт, вони споживачі знака, порожнього знака, вони ковтають лише симулякри і це є їжа останньої людини. У фільмі Чорне дзеркало, в першій серії, такий сюжет, коли викрадають якусь принцесу і вимагають від премьєр-міністра Британії спаруватись зі свинею. І він це робить. Цього б не зробила надлюдина, це може зробити людина, але від цього полового акту напевно і народжується недолюдина. Причому недолюдина народжується не в прямому сенсі від такого акту, а від людей, що спостерігають за цим ганебним явищем. У фільмі показано, як вулиці Лондона порожні, бо всі прилипли до екранів, щоб дивитись такий акт. Ось ці глядачі-споживачі і є тою останньою людиною, бо від людини там залишилось мало. 

І ось Ніцше якби передрікає настання таких часів, коли mensch зникає і диферінціюється на untermensch, яких буде більшість, але велика відраза до цієї недолюдини і народить іншу сторону - ubermensch, надлюдину, котрих буде меншість. Це люди, котрі скажуть тотальне ні всьому суспільству недолюдей, ці люди скажуть ні цінностям цих недолюдей. Народження цих категорій можна бачити зараз. Чим різняться між собою ці три категорії, так це тим, що недолюдина приймає ці "цінності" і модель такої поведінки, людина не приймає, але все що вона може це страждати жопоголізмом і кричати по завуглам: люди добрі, що ж це коїться, а надлюдина вступає з цим в боротьбу. У Івана Франка є чудовий вірш на цю тему:

Блаженний муж, що в хвилях занепаду
Коли заглухне  й найчуткіша совість
Хоч диким криком збуджує громаду
І правду, й щирість відкрива як новість

Блажений муж, що серед гвалту й гуку
Стоїть як дуб, посеред бур і грому
На згоду з підлістю не простягає руку
Волить зламатись, ніж поклонитись злому

Ось ця ілюстрація дубу посеред бур і грому і є тою ніцшеанською надлюдиною. 

Це ще можна зобразити скандинавським міфом. Коли наступає Рагнарек (сутінки богів), великий вовк Фенрір (звір, зверніть увагу, вся традиційна доктрина описує (і Біблія також) звіра, що виривається у світ і зараз оці писаки-філософи та політична еліта хочуть людину перетворити саме в звіра) з'їдає Сонце і наступає морок, пробуджуються титани, котрі ввергають Землю у хаос, Одін вступає в битву зі звіром і помирає. Причому Одін добре знає заздалегідь, що помре, адже йому про це напророчила Вельва, але він вступає в битву, щоб його вбили, адже тоді сила помсти дасть його сину Відару сили перемогти Фенріра. І от в такій ситуації недолюдина звісно побіжить одразу питати у звіра де підписати контракт на душу, людина сказала б та на фіг треба, я всеодно помру, а надлюдина готова вступити в боротьбу, знаючи заздалегідь, що загине.

Саме в цьому руслі Ніцше має на увазі своїх mensch, untermensch та ubermensch.

15

Коментарі

анонім

111.07.13, 18:26

Тут якраз ілюстрація http://blog.i.ua/user/1217489/1250366/

    Гість: R0mmel

    211.07.13, 22:21

    респект за "хрестоматію". І все ж, крім того що ти написав, я надлюдину раніше сприймав як оту "білокуру бестію" без моралі, без душі, без нічого, яка себе ставить над усе - як з цим? Скажу одразу - послуговувався цитатами і короткими витримками, не читав оригінал, бо мене від філософських трактатів просто мутить, ну не можу я таке читати, нажаль.

      311.07.13, 22:44Відповідь на 2 від Гість: R0mmel

      Скажите мне: каким образом золото достигло высшей ценности? Тем, что оно необычно и лишено полезности, и блестяще и кротко в блеске; оно всегда дарит себя. Только как подобие высшей добродетели достигло золото своей высшей ценности. Подобно золоту светится взор дарящего... Необычна и чужда пользы высшая добродетель, светла и кротка она в своем блеске; дарящая добродетель есть высшая добродетель... Вы стремитесь, подобно мне, к дарящей добродетели. Ваша жажда заключается в том, чтобы самим сделаться жертвами и даянием, потому-то вы и жаждете собирать все богатства в душе своей. Ненасытно стремится ваша душа к сокровищам и всему драгоценному, потому что ненасытна и добродетель ваша в желании дарить. Вы притягиваете все вещи к себе и в себя для того, чтобы они обратно текли из родника вашего

        411.07.13, 22:46Відповідь на 2 від Гість: R0mmel

        , как дары вашей любви»

        Це з Заратустри. Так що це все не так, то вже інтерпитації

          Гість: R0mmel

          511.07.13, 22:56Відповідь на 4 від Lost_paradise

          Дякую! Блін, був би час все почитати...Дістав таки Муссоліні, те що ти радив, "Третій шлях", досить цікаво, хоч і автобіографія спочатку, але прочитав 50 сторінок і поринув у аврали роботи. А таке під настрій треба, вдумливо...

            612.07.13, 18:12

            класно розписано, таке враження ніби для самих унтерменшів.

              712.07.13, 23:42

              Тело язычника - это ножны для клинка духа.

              У меня нет учителя,

              Жизнь мой учитель.

              У меня нет властителя,

              Карма мой властитель.

              У меня нет оружия,

              Непоколебимая воля - мое оружие.

              У меня нет крепости,

              Непоколебимый дух - моя крепость.

              И я умираю вновь

              Чтобы родиться таким, каким я хочу. Це як трактувати,як надлюдина чи ні?

                813.07.13, 22:48

                , багато мудрості, дуже цікаво