Профиль

no-sense

no-sense

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Живеш в умі, немов в тюрмі...

Живеш в умі, немов в тюрмі,

Вчепившись в упереджень ґрати…

Всього й життя – кінця чекати,

Всього і неба, що в вікні…

 

Живеш в умі, немов в ярмі,

Клянеш життя і тяжку долю,

І мрієш про солодку волю

Й шляхи широкі і прямі…

 

Живеш в умі, немов у сні,

Сидиш роками при дорозі,

І зустрічаєш у знемозі

Світанки світлі і ясні…

 

Живеш в умі, немов в пітьмі,

Як кошеня сліпе, блукаєш,

В зневірі насмерть замерзаєш,

Тамуєш почуття німі…

 

Не будь рабом, виходь з тюрми,

Облиш страху тяжкі кайдани,

Життя старі загоїть рани, -

Виходь на світло із пітьми,

 

І цілий світ благослови:

Відкинь образи і облуди,

Вдихни життя на повні груди,

Лети, співай, кохай, живи…


Осіннє...

Я у вирій птахів проводжаю задумливим поглядом…

Вони знають напевно, куди і навіщо летять…

Я на нитку нижу горобинки засушені – спогади,

З-поміж них вибираючи ті, що найбільше болять…

 

На екрані уяви – образ силуети знекровлені…

Колючки звинувачень сплелись у терновий вінок…

І не хочеш нічого, слова вже давно всі промовлені…

Якщо й варто щось чути – то тишу між слів і думок…

 

В закуліссі оман, в закамарках облуд так задушливо…

Не горіти – біда, а, повільно жевріючи, тліть…

І душа простягає до неба благально й зворушливо

Плодоносні гілки сподівань із бруньками суцвіть…

 

Відпусти й мене, осінь, у вирій, зігрій мене крилами,

Обійми полинами степів, поринаючих в сон…

Надихни мене, осінь, червоними мрії вітрилами -

Із  душею і світом звучати завжди в унісон…

 

Більш нічого – навіщо? – у Бога собі не проситиму…

Попри зранені крила, облуди і паморозь скронь,

Доки в світі живу - до останнього подиху питиму

Той цілющий бальзам із буття прохолодних долонь…