Висновки

Минуло майже 2 місяці з того часу, як ми розійшлись…Вже не так боляче від думок про тебе і я можу більш менш тверезо дивитись на речі…Ну що ж, пора, так би мовити, зробити висновки з наших стосунків…Але в голові щось немає жодної  сформульованої думки…

Пам’ятаєш, ти говорив, що коли все стихне ми з тобою зустрінемось і поговоримо..Припустімо, що цей час настав. Що б я тобі сказала? Те, що для мене наш розрив був несподіванкою і мені й досі іноді буває дуже боляче? Думаю, ти і сам це знаєш…Знаєш, а мені здається, що коли ми розійшлись у мене ніби гора з плечей впала, мені стало так просто, легко, я знову належу сама собі і нікому більше…і мені це подобається.

Але ти ніби навмисно робиш так, щоб мені не переставало боліти..Почав зустрічатись з моєю подружкою, якій я, до речі, довіряла як нікому іншому. Ну і хто ви після цього? Ви мене просто вбиваєте. У мене дах їде від цього…нагадує дурнуватий голлівудський фільм…

А я ніби ожила, ніби прокинулась після довгого сну…розважаюсь, я стільки всього встигла зробити, в стількох місцях побувати. І ти мені для цього зовсім не потрібен. І дарма, що я шукаю пригод, щоб не думати про тебе…сміюсь крізь сльози..Ти все одно це не дізнаєшся, тому що я нічого не скажу..Ти бачиш тільки те, що я дозволяю тобі бачити..бачити як у мене все чудово..і ти мені зовсім не потрібен.