Спогади.

Спогади - найнещадніша річ у світі. Особливо ті, про які хочеться забути раз і назавжди. Постійно в тобі, постійно живі. Інколи вони ховаються в минулому, чи в сьогоденні, ховаються десь глибоко в середині і починає здаватися, що все, їх вже нема, життя прекрасне.. А потім бац! і в самий неочікуваний момент вони підступно спливають, повертаються подивитися на твоє розчароване обличчя і порадіти, що вкотре успішно справили таке гнітюче враження.

І чому в нас немає такої собі кнопки backspace? Клацнув - стер - і живи собі далі щасливо. 

Хоча і тут дві сторони медалі - який би біль інколи спогади нам не приносили, вони дають безцінний досвід. Озираючись на помилки легше берегти своє серце від нових ран. Знаю, це стара, як світ істина, Америку я не відкрила і нічого нового нікому не донесла, просто намагаюся себе змусити нарешті запам*ятати, що все так, як має бути, і що пам*ять - це скарб.