Розминулися
в часі
Наші
роки і дні,
Бо
на Зоряній трасі
Ми
були не одні.
Чаклували
над нами
Чорні
зорі згори.
Засипали
снігами
Й
не чекали пори.
Били
холодом в груди –
Він
дзвенів, мов кришталь!
І
плели пересуди
В
чорно – сіру вуаль.
Півстоліття
– не жарти!
Тема
ця – не нова.
Чому
так впали карти?
Тут вже зайві слова.......
[Приєднана картинка]