Сповідь

Сльозами в вічність відплива життя

Без сліду по немощеній дорозі,

З якої вже немає вороття

І,навіть, оглянутись я не в змозі,

Бо скована  кайданом незнання

Я вирватись даремно намагаюсь:

В тенетах болю плутаюсь щодня

Й щоденно в них від болю задихаюсь 

Фото автора

Стою  одна над прірвою мовчання…..

В ній темна ніч. Не видно , навіть, дна.

Лиш здалеку доноситься зітхання –

Все інше оповила таїна.

За нею десь твоє життя вирує,

Рожево сонце світить у вікно,

Тебе там вечір ніжністю чарує –

Мені побачить все це не дано….

Та над Тібетом знов зоря палає,

Над прірвами будуючи мости.

Будує міцно – твердо знає-

По ній обоє мусимо пройти.

Не боячись: ні осуду; ні болю;

Ні впасти вниз з такої висоти….

Зібравши воєдино силу й волю

У Прану життєдайну увійти.Lzarichna

Фото автора