Над прірвою мовчання

ТІБЕТ. Гора Кайлаш - Montem Kailash.

В лютому, схоже, на мене накинули таку енергетичну петлю, з якої не виберусь довіку. До всіх моїх проблем ще і сновидіння добавилися із середини червня.

Тема снів. які з'являються під ранок, одна: я намагаюсь заховатися, а за мною поглядом слідкує «фотонна ракета». Обстановка у снах різна. Але скрізь, де б я не заховалась, натикаюсь на її погляд.

Правда, перший із снів, який приснився в ніч із 13 на 14 червня відрізнявся. Вдень довелося долати "бар"єр". Він виник в такому місці і в такий час, де я його найменше очікувала. Відчувши перепону, подивилась: прямо - нікого, наліво - нікого. Я ледве не втратила відчуття реальності, Лише подивившись направо, я зрозуміла звідки взялася перепона: там біля вікна знаходилось "Source", яке випромінювало світло.Знову примусила себе втекти, щоб не наробити дурниць. А вночі у сні я побачила " фотонну ракету", яка мала засмучено - розчарований вигляд в шкільному кабінеті хімії біля першого столу біля вікна, одягненою в чорне довге ( до підлоги) пальто. Вона поклала на стіл звичайний блакитний зошит. ( Цей зошит реально існує і я його зберігаю) Останньою в цьому сні я побачила біля першого вікна Юлю Кільову, яка спостерігала за нами. За нею на підвіконні знаходилися два великі бальзаміни, на яких зовсім не було квітів. Фрагмент сну із Юлею я зрозуміла відразу. Щодо "Фотонної ракети" я зрозуміла не все і звернулась до сонників в інтернеті. Трактування, які вони давали, були повні неузгоджень.. Єдине, що вони всі твердили - "фотонна ракета " чимось розчарована і засмучена. Але це я і сама зрозуміла. Чим розчарована і засмучена - не знаю. А себе я примусила себе думати:" Не моєю поведінкою. Тим більше, не подіями 13 червня". Бо, коли "фотонна ракета" клала на парту зошит, в моїй голові майнула думка:"Це означає - мені ("фотонній ракеті") тут більше нічого робити" Це такий висновок я повинна була зробити за планом "фотонної ракети" стосовно подій 13 червня ? І це "вона " прислала мені цей сон? І він тягне нитку до подій 23 травня 2013 року? Щось на зразок підтвердження:"Моя місія виконана і ти знаєш людину , яка причетна до подій десятирічної давнини, а інші два варіанти збережи в своїх думках"

Я вже думала: «Може, «фотонна ракета» дуже незадоволена подією, що трапилася 23 травня о 10-30? Тим, що я впізнала людину, яка майже десять років тому витягла мене з того світу і опритомніти після аварії? І тим, в кому я виявила цю людину і збентежилась неймовірно?" А те, що я була сильно шокована цим впізнанням і допускала одну неуважність за іншою видно було, по – моєму, на всю Запорізьку область. А, може, і дальше….

Після аварії 5 листопада 2003 року: я сімнадцять годин була непритомною. Але в цих сімнадцяти годинах були дві миті.Перша: За межею притомності я побачила себе згори лежачою із закритими очима в теплому осінньому одязі на якомусь столі серед темряви. Ця темрява ледве освітлювалася червоними лампами на стіні. Біля столу ( біля лівого мого плеча) стояла "людина" і дивилася на мене напруженим поглядом. Цей погляд тягнув мене згори на низ. До мене ж лежачої. Тягнув сильно. В мене, навіть, стиснулось " сонячне сплетіння" ( Мене з того світу тягнули, використовуючи резонанс? Фізики дають йому таке визначення:" Резонанс - явище сильного зростання амплітуди вимушеного коливання у разі, коли частота зовнішньої сили збігається з власною частотою коливань" Але таке біологічне явище - один варіант із ста тисячі. Або ж людині потрібно мати здатність впливати на головний енергетичний центр іншої людини, викликаючи резонанс...) Опритомнівши, відкрила очі – нікого немає. Я лежу в своєму осінньому одязі на холодному столі, кругом темно і ледве світять червоні лампи. Я відразу вирішила: "Це все сниться. І цей сон треба заново переспати" Це так мені колись бабуся радила, коли я скаржилася на те, що приснилося щось страшне чи неприємне. І знову впала у прірву непритомності. ( Уже потім, згадуючи, усвідомила: « Це - не був сон. З того світу мене витягали в рентгенкабінеті». ) Вдруге побачила цю "людину" перед тим як опритомніти о сьомій годині ранку в лікарняній палаті. У видіннях "людина" мала сучасну зовнішність. Хоч, бувши в здоровому глузді і пам'яті, розумію тепер те, що десять років тому в реальному житті ця " людина " мала зовсім інший вигляд. Бо на момент описуваної події "людині" ще не виповнилося 8 років.

Звичайно, впізнавши, я сильно розхвилювалась і не знала що робити. Не кидатись же привселюдно до цієї людини з криком: "Десять тому Ви мені допомогли повернутись із того світу. Бо , дивлячись на мій стан. лікарі, навіть, і шви на рани не поклали скрізь" Уявляю перелякане здивування у відповідь. Бо звідки ця людина можна знати те, де блукала її душа десять років тому? Та ще і в сучасній оболонці... Щось подібне ,мабуть, стосується і світанкових мандрів душі "фотонної ракети." А тому:

Стою одна над прірвою мовчання,..

В ній темна ніч. Не видно, навіть, дна.

Лиш здалеку доноситься зітхання –

Все інше оповила таїна.