С Голгофского креста стекает кровь
Святая Кровь, Кровь Нового Завета,
Вот истинная, Божия любовь
К венцу созданья – к человеку!
Твое творенье предало Тебя
И гвозди ржавые жестоко забивала,
Созданьем этим, Боже, я была,
Своим грехом Тебя я распинала!
Прости меня, Безгрешный и Святой
За яд обиды, лжи, непослушанья
Я поклоняясь гордости земной
Не проявляла даже состраданья!
Прости за кнут, сплетенный из греха,
Из зависти, обиды, лицемерья,
Прости за стрелы горечи и зла
И за шипы лукавого неверья!
Прости меня и научи, мой Бог,
Твоей любви и милости великой,
И выбирать из тысячи дорог
Тот путь, что приведет в Твою Обитель.
Даруй мне жить отныне навсегда
С Тобой Одним, Тебя лишь прославляя,
Чтобы в душе открылись небеса,
Лучи тепла и света отражая!
Тієї правди ти не хочеш чути...
Тієї гри не хочеш відлучить від себе.
Була твоєю я. Була.. .
І от вже зграя вовків біля тебе.
Навіщо так себе караєш?
Чому не віриш у Христа і кров його.
Була твоєю. Біля тебе.
І шепотіли зорі нам летіти в ніч...
Тоді чому? У чому річ?
Як вийшло так, що нам не по дорозі?
Хто мур поставив щастю нашому?
Закрив уста наші і очі...
На довгії, на довгі ночі...
І в серці на любов посіяв тугу.
Жени, жени оту наругу.
Вір в Господа. Із чистотою прагнень
Шлях свій відкривай і почуття.
Щоб потім не жадати каяття
У дружби, у любові, у життя...
ИЗЕ...