В Україні починається історична війна.

Володимир В’ятрович, Історик,

голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, 

2008-2010 роках – директор архіву СБУ

Для мене залишається загадкою, чому читати лекцію про Степана Бандеру німецький фонд обрав малознаного у науковому світі Гжегожа Россолінського-Лібе. Викликає сумнів і його наукова кваліфікація: якщо порівнювати з українськими науковими щаблями, це аспірант. Він навчався у Німеччині, продовжував студії у Канаді, але поки що не завершив і не захистив навіть докторської роботи – аналогу нашої «кандидатської». Він не написав жодної книги і відомий хіба написанням скандальних статей. У будь-якому разі, його фаховий рівень не настільки серйозний, аби посольство Німеччини чи Фонд Гайнріха Бьолля займалися забезпеченням його «гастролей» в Україні. У своєму виступі Россолінський-Лібе часто відсилав до своєї ще не написаної книги – хоча було би логічно, якби він спочатку її опублікував, а вже тоді намагався дискутувати. В українській версії лекції він назвав Бандеру революційним ультранаціоналістом, а в німецькій – українським фашистом. Як на мене, на таке загострення лектор пішов свідомо, аби спровокувати не науковий, а суто політичний скандал. Говорити про Степана Бандеру як про українського фашиста – щонайменше некоректно. Те, що Бандера під час війни сидів у нацистському таборі «Заксенгавзен», не стало аргументом для Россолінського-Лібе. Якщо брати за основу його методологію, фашистами можна називати не тільки націоналістів, а й весь національний рух. Звинувачення пролунали навіть на адресу Української греко-католицької Церкви – як основи, мовляв, українського фашизму. Це мені нагадало найчорніші штампи радянського агітпропу щодо зв’язків Ватикану, фашистів, УГКЦ та Бандери – такі собі «свастики на сутанах» і «пост Ярослава Галана». Коли один зі слухачів поставив питання, чи є в лекції суголосність з радянськими сюжетами, Россолінський-Лібе це визнав. За такою логікою чи не кожен революційний політик, що бореться під національними гаслами, може стати «фашистом». Відтак під фашистським соусом можна подавати і польського Юзефа Пілсудського, і єврейського Бен Гуріона. Можна назвати «фашистом» і Майкла Коллінза, який боровся за незалежність Ірландії. Подібні тези повинні викликати дискусію й оцінку суто наукових середовищ, а не спричиняти скандали з політичним присмаком і залученням закордонної політики. Я просто не розумію, чому цей захід знайшов притулок у посольстві Німеччини – дипломати ж не повинні давати прихисток подібній політичній роботі в Україні, тим паче, якщо вона має присмак відвертої провокації. Так виглядає, що будь-який нелінивий пропагандист на кшталт польського Ісаковича-Залевського може приїхати в Україну й вчинити історичний скандал на рівному місці. Гадаю, варто чекати цілої хвилі подібних акцій. Вже з’явилися дивні союзи крайніх правих польських кресов’яків з українськими проросійськими чи прокомуністичними діячами… Наша влада, заплющуючи очі на формування гуманітарної та історичної політики, постійно опинятиметься у центрі міжнародних скандалів – і не слабших скандалів всередині самої України. Кому це потрібно, нескладно здогадатись, адже історична пам’ять залишається одним із найдієвіших інструментів негласної інформаційної війни. Найгірше ж, що офіційний Київ просто не розуміє, у що його втягують. І «відсидітися» тут не вдасться, адже, як-то кажуть, незнання від відповідальності не звільняє. газета ZIK №9 (8 березня 2012р.)

http://zik.ua/ua/news/2012/03/08/338189

То в чому був неправий Сиротюк?

  • 12.03.12, 18:33

Потрапив на очі офіційний постер тіпа представниці від України на Євробачені. І виникло питання до деяких засуджувачів Юрка Сиротюка -- вам такий постер представниці України подобається? Які у вас асоціації про Україну виникають? Мені цей постер нагадує рекламу борделю чи стріптиз-бару.

 

Цікаво, а чого ще можна чекати від чужинців?

Олег Тягнибок: "Бійтеся, ваш час завершено!"

Відповідь Тягнибока на слова Альони Бандарєнко про можливість "використання усієї опозиції і в крайньому випадку Свободи" От тільки питання-- чому ті, хто підхопили слова Бандарєнко, на привели слів Тягнибока? Це би було просто порядно. І чому деякі "апазіціанєри" навипередки з ПРиматами намагаються скомпроментувати Свободу? Невже для них Свобода страшніша  за усіх овощів із кровосісями?

Великий князь Київський Святослав

8 березня – найчорніший день в українській історії. Цього дня у 972 році у бою з печенігами загинув князь Святослав. За своє недовге життя (за академічними даними, прожив князь всього 30 років) він розширив територію Київської Русі до велетенських меж. Київська Русь простягалася від Балкан до Уральських гір зі сходу на захід, від Кольського до Кримського півострова з півночі на південь. Нащадки Святослава на престолі лише втрачали території, завойовані князем. Навіть вороги з повагою називали його "царем на північ від Дунаю" та порівнювали його з давнім героєм Ахіллесом. Усі: і ворожі князю-язичнику монахи-літописці, і безпосередні його вороги візантійці – ромеї, – навіть поза власним бажанням згадують про безкорисливість великого князя протягом всього життя. У 962 році князь Святослав хоробрий – син Ігоря – одержав свою першу перемогу. Завдяки військовій діяльності Святослава наших предків не продавали на работоргових базарах у Кордові, Венеції чи Кафі з табличкою "Sklave" на грудях. Не примушували забути мову та ім'я свого народу. Завдяки Святославу українці не зникли, як, наприклад, половці. Він був безстрашним воїном, тому і вибирав найбільш небезпечного ворога. Він направляв зброю проти смертельних ворогів Русі. Зокрема, він підняв меч на земний прототип уособлення всесвітнього зла – Хазарський каганат. Держава-паразит, яка протягом півтора століття пила кров із сусідів та данників, зникла під ударами русів за один рік – 965. Не Дон, а Волга стали при ньому східним кордоном Київської Русі. Святослав своїм походом поставив жирну крапку на багатовіковому протистоянні Русі та Хазарії, під двома століттями хазарського ярма. Каганат був справжнім лихом для Русі, цю державу у казках та билинах наші предки називали Чудо-Юдо. Завдяки Святославу воно зникло, тим самим на тисячу років було перенесено прихід глобалізаційного монстра. Справжнім випробуванням для Русі був герць із каганатом. Ми виграли його. Під час походу проти Болгарії, який переріс у війну проти Візантії, Святослав мав намір зробити тогочасну свою бойову ставку – місто Преславу (або Переяславець) серединою руської землі. Щоб уявити собі, які плани були у князя з розширення кордонів власної держави, треба відкрити карту та глянути на відстань, яка віддаляла Переяславець на Дунаї від східного кордону Київської Русі, який пролягав по лінії Уральських гір. Після цього треба подумки перенести таку ж відстань від Переяславця на захід, бо Переяславець князь назвав "серединою землі своєї". Необхідно визнати, Святослав розумів економічні та стратегічні вигоди Переяславця та інших міст на Дунаї. Дуже тривалий час болгарські історики та археологи шукали літописний Переяславець. Спочатку його ототожнювали із пізнішим містом Систовим. Але його розташування ніколи не мало особливих економічних та військових переваг. У1980-их роках минулого століття болгарські вчені вирішили, що Переяславець Святослава – сучасний Малий Преслав на острові Балта у одному із гирл Дунаю. У середньовіччі він був важливим торговельним осередком Болгарії. Трохи пізніше була висунута гіпотеза, за якою Переяславець – тогочасна болгарська столиця Преслав Великий. Тоді зрозуміла наполегливість, із якою Святослав прагнув зберегти за собою Переяславець, і та запеклість, з якою ворогуючі сторони билися за це місто – важливий стратегічний, економічний, політичний центр. Чи дійсно князь планував перенести стольний град на Подунав'я? Серед науковців з цього приводу немає єдиної точки зору. Наведені Нестором-літописцем слова про "середину землі моєї" сприймаються по-різному. Історик М.Котляр стверджує, що ця фраза є не більш, ніж легендою. Він також вважає, що не було серйозних підстав вважати, що князь мав намір перенести столицю на Дунай, бо у такому разі це б позбавляло його престолу, робило главою багатонаціональної імперії, яка б трималася виключно силою зброї. Вищевказане питання залишається відкритим. Під час облоги ромеями Доростола Святослав зібрав військову раду, і, за свідоцтвом лева диякона, виголосив промову: "Загине слава, що йшла слідом за військом русів, які легко перемагали сусідні народи і без кровопролиття підкорювали цілі країни, якщо ми тепер ганебно відступимо перед ромеями. Отож, переймемось мужністю…і будемо запекло битися за своє життя. Не личить нам повертатися на Батьківщину, рятуючись втечею: або перемогти і залишитися серед живих, або померти зі славою, здійснюючи подвиги, що гідні доблесних мужів!" У 2005 році поет Руслан Морозовський присвятив легендарному князеві поезію "Приходь, княже!" Там, зокрема, є такі рядки: Я знов і знов іду до Святослава, Питаючи, коли прийдеш до нас? Поглянь, яка розтерзана держава, Яку колись ти від хазарів спас. Завершує поет свій твір закликом до рішучих дій, життя України вже неможливе без рішучих дій, на які здатні тільки великі люди. Хіба то мир під гнітом агентури? Чого чекати? Вождь ти чи не вождь? Приходь мерщій, бо загребуть нас кури. Очолюй військо, княже, і приходь! На межі ХХ і ХХІ століть мислячі люди прагнуть зрозуміти Святослава, вгадати його думки, прагнення. На знак поваги та бажаючи бути схожим на Святослава, українські хлопці голять голови, залишаючи косу(оселедець), які були у князя та його воїнів, називають своїх синів на честь останнього напівбога Русі. Хай їх діти будуть такими, як і ВІН! Зореслав Кумпан,

голова бердянської міської організації ВО "Свобода"

http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/028194/

Вічна пам'ять Великому Київському Князю -- захиснику Землі Рідної і Рідної Віри!

Олег Тягнибок: "Режим панікує".

Олег Тягнибок: "Режим панікує, опинившись у повній міжнародній та внутрішній ізоляції"

"Заяви деяких "телевізійних голів" Партії регіонів про готовність співпрацювати з усіма політичними силами, навіть опозиційними, свідчать про глибоку кризу і відчай, який панує всередині антиукраїнського режиму" – наголосив лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" під час зустрічі з українцями Нетішина Хмельницької області. Також Олег Тягнибок зазначив: "Режим Януковича опинився в глибокій міжнародній ізоляції. Разом з цим, партія влади стрімко і безповоротно втрачає підтримку всередині країни. І що для неї особливо загрозливо – навіть у своїй "вотчині" на Донбасі. Усі соціологічні опитування свідчать, що на майбутніх парламентських виборах перемогу здобудуть опозиційні політичні сили, об'єднані в Комітеті опору диктатурі. Загальний бойкот суспільством Партії регіонів спричиняє серйозну паніку в провладних лавах. Тому, передбачаючи неминучу поразку, а за нею – і необхідність нести відповідальність за вчинені злочини проти держави та нації, "регіонали" розпочали знавіснілу кампанію, спрямовану на очорнення і розкол об'єднаних сил опозиції, водночас намагаючись зобразити себе "об'єднувачами країни", такими собі "голубками миру". Всеукраїнське об'єднання "Свобода" одразу ж після приходу Януковича до влади вступило в безкомпромісне протистояння з антиукраїнським режимом. Ця принципова позиція нашої політичної сили є незмінною і щодня підтверджується нашою твердою і послідовною антирежимною дією в місцевих органах влади, активними та постійними протестними акціями. "Свобода" показала суспільству, що спротив режимові можливий і він неодмінно дасть переможний результат, про що свідчать останні соціологічні опитування. Саме "Свобода" постійно наголошує: для перемоги над режимом Януковича кожен громадянин повинен відмовитися від будь-якої співпраці з антиукраїнською владою. Жодних коаліцій, жодних спільних голосувань, жодної участі в аферах режиму, жодного толерування провладних лакеїв, жодного голосу на її підтримку. Маємо пам'ятати, що єдиний документ, який можна підписати з Партією регіонів – це акт їхньої безумовної капітуляції. Звісно, спроби влади розколоти об'єднані сили опозиції будуть і надалі, однак переконаний: владі Януковича не вдасться своїми провокаціями зупинити спільну антирежимну боротьбу". Прес-служба ВО "Свобода"

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/028329/

Олег Тягнибок відвідав Хмельниччину.

Олег Тягнибок: Ми перенесемо у парламент системний, дисциплінований та ідейний спротив діям антинародного режиму

6 березня 2012 року лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок з робочим візитом вчергове відвідав Хмельниччину. Лідер націоналістів взяв участь у звіті депутатської фракції ВО "Свобода" у Нетішинській міській раді. Від її імені звітував Олександр Марчук. Він розповів про ініціативи "Свободи" у міській раді, пропозиції, озвучені депутатські запити, надіслані в різні інстанції звернення та заяви. Спілкуючись з мешканцями Нетішина, Олег Тягнибок наголосив, що депутати від "Свободи" у місцевих радах активно відстоюють інтереси громади та захищають інтереси простих людей. Завдання захищати інтереси простих українців та побороти антинародний режим Януковича стоятиме і перед фракцією "Свободи" у парламенті. "Ті місцеві ради, де "Свобода" має більшість – це зразок організованого спротиву антиукраїнським силам. Такий організований системний, дисциплінований та ідейний спротив ми перенесемо у парламент. Сподіваємося, що разом з нами будуть інші опозиційні сили, з якими ми вже зараз координуємо роботу, налагодили співпрацю, плануємо висувати спільних кандидатів на мажоритарні округи та готові захистити вибір людей на виборах у жовтні 2012 року", - сказав Олег Тягнибок. Відповів також Олег Тягнибок на запитання мешканців Нетішина. Вони, зокрема, стосувалися спільних дій опозиції на виборах до парламенту, акції протесту проти режиму. Цікавою та плідною стала зустріч очільника "Свободи" з мешканцями Шепетівки. Тут, у переповненій залі, спілкування тривало понад три години. На початку зборів перед громадою за депутатську діяльність звітував голова Шепетівської міської "Свободи" Богдан Одуд. Олег Тягнибок розповів присутнім про діяльність депутатів від "Свободи" у місцевих радах, програмові засади та конкретні кроки щодо розвитку сільського господарства, досягнення енергетичної незалежності України, вироблення вигідної для України зовнішньої політики. Значну увагу приділив очільник націоналістів і першим законодавчим ініціативам свободівців у Верховній Раді України. "Насамперед, це закон про імпічмент Президента, постанова про відставку уряду Азарова–Тігіпка, новий справедливий Податковий кодекс, закони про заборону торгівлі землею та приватизації стратегічних підприємств, кодекс законів "Про вибори" за пропорційною системою з відкритими виборчими списками", - сказав лідер націоналістів. Розповів очільник "Свободи" і про провокації та репресії проти свободівців, як опозиційної сили. "Використовуються потужний арсенал оббріхування, перекручення фактів. Для цього залучаються підручні ЗМІ, правоохоронні органи. Партія влади розуміє, вона програє вибори, вона намагається підірвати довіру до "Свободи" з боку людей. Діють, як колись діяли нкведисти проти повстанців – провокації, брехня, залякування, репресії, намагання підірвати авторитет. Та "Свобода" вистоїть і обов'язково переможе, бо за нами підтримка людей", - сказав він. Прес-служба Хмельницької обласної організації ВО "Свобода"

http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/028316/

Лідерка Фемен показала приклад.

Лідерка Фемен Олександра Шевченко на передачі у Шустєра надавала по писку виродку Каліснічєнко.

Тим самим показала як варто розмовляти з цими паскудами. 

"Поламаний телефон"

Є така дитяча гра – "Поламаний телефон". Коли на "вході" говорять одне, а через кілька вух виходить зовсім інше. Коли це дитяча гра, то це весело. Біда, коли політична журналістика, яка покликана об'єктивно висвітлювати факти, стає "поламаним телефоном". Достатньо переплутати одне слово чи навіть розділовий знак (як у відомій ще зі школи фразі "Стратити не можна помилувати") – і вислів політика набуває кардинально протилежного змісту. Не хочеться вірити, що деякі журналісти влаштовують такий "поламаний телефон" навмисно Тому дуже прошу вас, шановні "акули пера", будьте уважніші і об'єктивніші! Зрештою, завжди можна уточнити. Адже ваші повідомлення читають і потім роблять висновки мільйони громадян. Отож учора, після хорошої тригодинної зустрічі з громадою в Житомирі, зі здивуванням читаю на УНІАН повідомлення під заголовком "Тягнибок закликав опозицію забути про об'єднання" http://www.unian.net/ukr/news/489814-tyagnibok-zaklikav-opozitsiyu-zabuti-pro-obednannya.html Відтак це повідомлення під розмаїтими заголовками та наголосами розійшлося у стрічках новин інших ЗМІ. В тому числі – на УП http://www.pravda.com.ua/news/2012/03/4/6960002/ Власкор УНІАН, зокрема, повідомляє: "Лідер ВО "Свобода" Олег ТЯГНИБОК закликав опозицію забути про об'єднання, а натомість вести розмову про вироблення спільної політичної платформи перед наступними виборами до парламенту". Насправді жодних закликів, тим більше до опозиції, взагалі не було. Це була щира, камерна розмова з громадськістю, яка прийшла на зустріч. І звертався до конкретних людей, які ставили запитання. І йшлося зовсім не про те, щоби забути про об'єднання в принципі, (як можна зробити висновок з повідомлення). А про те, що треба забути про безплідну демагогію на тему об'єднання, яке нібито саме по собі є панацеєю від усіх бід. Оскільки, навіть об'єднавши усі без винятку сили, які називають себе опозиційними, без чіткої спільної мети, без єдиного плану дій ми нічого не досягнемо. Ми отримаємо те, чим закінчили усі попередні штучні передвиборчі об'єднання. Зрозуміло, що єднання саме по собі не може бути самоціллю. А лише – дієвим інструментом досягнення актуальної мети: повалення режиму Януковича та ліквідації катастрофічних наслідків його діяльності. Далі в повідомленні УНІАН читаємо: ""Я переконаний, що об'єднання усіх опозиційних сил на наступних парламентських виборах є неможливим", – зазначив О. ТЯГНИБОК. За його словами, історія української політики довела, що такі об'єднання опозиції є нетривалими і малопродуктивними... На думку політика, українській опозиції слід не об'єднуватися, а виробити спільну політичну платформу і на її основі "за умови відсутності потенційних зрадників" перемагати на цьогорічних парламентських виборах". Насправді чоловік запитав, чи можуть різні політичні сили об'єднатися, забувши про свої політичні переконання. Я відповів, що об'єднання усіх політичних сил без спільної політичної платформи є неможливим. Зрозуміло, що йшлося не про неможливість об'єднання в принципі, а про неможливість об'єднання без спільної політичної платформи. Адже ми дійсно не раз були свідками популістсько-механічних "об'єднань" і "блоків" під вибори, які відразу після виборів перетворювалися в кращому разі у "лебедя, рака і щуку ". А то й у "тераріум" внутрішніх конфліктів. Саме такі об'єднання закономірно ставали "нетривалими і малопродуктивними". Перед усім – через відсутність будь-якої спільної політичної платформи та єдиного плану дій. Далі в тему об'єднання з якогось дива вклинюють фразу взагалі з іншої опери: ""Якщо хочете кидатися на танк, зробіть це мудро, зробіть це з патріотичною силою", – порадив лідер свободівців". Насправді ця фраза стосувалася зовсім іншої теми. Це була відповідь на абсолютно інше запитання. Юнак поцікавився долею затриманих міліцією молодих патріотів з Херсона, які розклеювали по місту листівки проти Януковича. Я відповів, що з мотивацією їхнього вчинку безперечно солідарний. Проте, якщо наша мета – повалення режиму Януковича, а не ув'язнення патріотичної молоді, протестну діяльність слід провадити мудро, організовано та ефективно. І краще – не самодіяльно, а разом із досвідченою в таких речах політичною патріотичною силою. Яка принаймні здатна забезпечити захист своїм активістам, в тому числі – політичний і юридичний. Але до чого тут тема об'єднання? Отже, як стає зрозумілим з наведеного вище, заголовок повідомлення "Тягнибок закликав опозицію забути про об'єднання" і зміст того, про що йшлося в Житомирі, є різним. Бо коли я хочу закликати до чогось опозицію, то закликаю опозицію. Наприклад, на засіданні Комітету опору диктатурі або у відкритому зверненні. Жоден із речників "Свободи" ніколи не дозволяв собі робити якісь заклики до партнерів поза очі. P.S. Цей допис не має на меті паплюжити роботу журналіста. Просто – наочний приклад дії "поламаного телефону" в інформаційному просторі.

Висновок: перевіряти і уточнювати суспільно важливу інформацію – ніколи не зайве. А от робити поспішні висновки, особливо із заголовків чи вирваних з контексту фраз, – зазвичай шкідливо.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/tiahnybok/4f54736edcc71/

Музичний світ відзначає 140-річчя Соломії Крушельницької

У ХХ столітті на світовій оперній сцені царювали 4 чоловіки: Карузо, Баттістіні, Шаляпін та Тітта Руффо. І лише одна жінка спромоглася стати поруч з ними. Нею була українка Соломія Крушельницька. Цього року виповнюється 140 років з дня народження оперної прими та 60 років з дня її смерті. З цієї нагоди в столичному музеї книги і друкарства відкрилась виставка, присвячена видатній співачці. "Вона співала на усіх кращих оперних сценах і зараз, коли ми бачимо тут і оригінальні світлини Соломії Крушельницької, і слухаємо її голос в записі, я переконана, що це багатьох надихає на те, щоб пам’ятати про те, що вже почалася весна, пам’ятати про те, що є у цьому світі любов, що є в цьому світі такі емоції, які можуть нас наповнювати щоденно",- каже директор музею книги та друкарства Валентина Бочковська-Мартинович. Голос Соломії Крушельницької досі залишається неперевершеним, - стверджують музичні критики. Оперна діва була також талановитою акторкою. Розповідають, що саме драматичний талант української співачки врятував оперу Джакомо Пучіні "Мадам Батерфляй". "Публіка, критики, мистецтвознавці, музикознавці не сприйняли цього творіння Джакомо Пучіні. Відбувся грандіозний провал цієї опери. І що робить сам композитор, він не здався, він вирішив, що зробить повторну прем'єру, але за участі уже інших співаків, і він сам запросив Соломію Крушельницьку. Друга постановка відбулася і пройшла з великим успіхом. І італійські газети писали про це так, що українка врятувала маленького метелика Джакомо Пучіні", - розповідає директор Музично-мемореального музею С.Крушельницької Ірина Криворучка. "Вона вирізнялась своїм таким виглядом світової жінки, світової дами, яка побувала в багатьох країнах. І поведінка її така дуже вишукана, з усмішкою на обличчі", - каже внучата племінниця С.Крушельницької Богдана Фільц.

Останні роки свого життя Соломія Крушельницька прожила у Львові. І навіть під час Другої світової війни не покидала оперної сцени.

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?muzichniy_svit_vidznachaye_140richchya_solomiyi_krushelnitskoyi&objectId=194743