Пригоди Романа Шухевича в Одесі варті Оскара

  • 06.03.11, 13:43
Михайло Галущак: Пригоди Романа Шухевича в Одесі варті Оскара
04-03-2011 Львівщина - Освіта і наука
Для Майдану


Без сумніву, генерал Тарас Чупринка прожив насичене і цікаве життя, саме тому пропоную розглянути одну із таких життєвих сторінок нашого командира, де він «пошив у дурні» цілу радянську систему…

За життя Роман Шухевич славився своєю авантюрною і навіть безрозсудливою вдачею. У 1948 р. його оголосили у всесоюзний розшук, однак це не перешкоджало йому посеред білого дня з’являтися у Львові у мундирі офіцера НКВС або в одязі простого селянина. Проте, найбільшого знущання радянська система зазнала під час лікування та відпочинку генерала Чупринки на Чорному морі.

Шухевич, який замолоду славився своїми фізичними показниками, після довгих років підпілля, у другій половині 40-х, серйозно підірвав своє здоров’я. У нього загострився ревматизм, серцеві та легеневі хвороби. Відтак, після численних невтішних діагнозів лікарів, яких він відвідав впродовж 1947 р., генерал Чупринка змушений був розпрощатися з підземними криївками. Влітку проводив свій час у лісових таборах УПА, взимку – переховувався на конспіративних квартирах. Однак, так довго не могло тривати – лікарі рекомендували Шухевичу лікування в спокійних умовах, що було неможливим у пронизаній «енкавеесівцями» Західній Україні. Тому було прийнято резиковане рішення їхати на Південь – туди, де найменше чекають. Обрали Одесу, оскільки вона в цей час славилась своїми лікарями.

У травні 1948 р. Роману Шухевичу організували дві путівки (другу довіреній особі командира Анні Дідик) в одеський санаторій «Лєрмонтовський». Документи були оформлені на начебто двох вчителів – Хом’як Анни Степанівни та Польового Ярослава Васильовича. До речі, фотографія Головного командира УПА на фальшивому паспорті, за свідченням радянських спецслужб, була «тотожна із тією, що містилася в збірнику МДБ СРСР №1». Летіли тітаком за маршрутом «Станіславів (Івано-Франківськ) – Одесса». Прибувши в санаторій генерал Чупринка пройшов курс обстеження у поліклініці курорту, а потім обрав курс оздоровчих процедур (за 10 тисяч рублів). Перебування Романа Шухевича в Одесі тривало півтора місяця (червень-липень). За цей час він лікувався у кардіолога Наллінгера, професора Сігала та дантиста Балабана; мав справу з лікарями Казацкер і Шмальц.

Однак, найкульмінаційнішою сторінкою у цій поїздці стало обстеження генерала Чупринки у радянському військовому госпіталі. У своїх спогадах Анна Дідик розповідала: «У той час не було в санаторіях апаратів, щоб робити кардіограму. Був він тільки в якійсь військовій частині. Я пішла туди попроситися, але мені сказали, що вони так нікому не роблять. Але коли почули, що ми галичани, що я приїхала з хворою людиною зі Львова, дуже прихильно поставилися і зробили кардіограму».

Окрім фізичних оздоровчих процедур, Роман Шухевич та Анна Дідик мали і культурну програму: відвідували музеї, оперні театри, фотографувалися у фотоательє…

З поверненням до Львова здоров’я командира УПА значно покращилось. Однак, зима 1948-49 рр. знову «підкосила» генерала. Після чергових відвідин львівських лікарів взимку-навесні 1949 р. Шухевич знову вирішує зробити ризиковану подорож на Південь України. У червні 1949 р. Роман Шухевич розом з Анною Дідик їдуть в Одесу під тими ж іменами. Спочатку вони оселились навпроти санаторію «Аркадія», а згодом переїхали у передмістя Одеси, село Крижанівку.

Під час цього візиту з Шухевичом трапилась прикра пригола – під час купання у морі він загубив медяльйончик із зображенням Богородиці, який подарувала йому мати. Як згадувала пізніше у своїх спогадах Анна Дідик, він розцінив це як знак його недалекої смерті.

У зимку 1949-50 рр. здоров’я у Романа Шухевича ще більше погіршилось, однак це не вплинуло на його духовний стан. «Не збавляти обертів», – повторював командир. Саме з таким фізичним та духовним станом генерал-хорунжий українського націоналістичного підпілля дав свій останній бій працівникам МГБ 5 березня 1950 р. у селі Білогорща.

Погодьтеся, ця історія варта премії Оскара за кращий сценарій. А якщо ще й екранізувати той «розбір польотів» та ті м’яко кажучи «прочухани», які були в одеських правоохоронних органах, коли МГБ у 1950 р. дізналась про пригоди Шухевича в Одесі – можна зазіхати на ще одну премію. Однак, ні премії, ні самоповаги, ні гордості двадцятилітня держава, за яку так боровся Головний Командир, так і не здобула…

Увідомлєніє.

  • 28.02.11, 10:07
Ваша заметка в дневнике "У стилі ГарбуЗека." была удалена за нарушение пользовательского соглашения http://help.i.ua/agreement/ п.3.7 Ваш рейтинг на портале также был уменьшен.

Спасибо за понимание.

Ваша заметка в дневнике "Допоможемо почервоніти" была удалена за нарушение пользовательского соглашения http://help.i.ua/agreement/ п.3.7 Ваш рейтинг на портале также был уменьшен. Спасибо за понимание

Сьогодні, одне за одним отримав оце. Таке враження, що сезон полювання почався. 

Вважаю, уходити звідси ще рано, але запасний майданчик готувати треба.

Наглядний приклад моїм друзям.

  • 18.01.11, 21:04

Наглядний приклад моїм друзям.

Вчора дивися на Свободу слова. Ті хто бачив, знають, про що йде мова.  Хто ні, вибачайте, переповідати не буду. Просто хочу зауважити дві дуже повчальні, на мій погляд, обставини. Представникам Пройдисвітів та їхнім експертам протистояли БЮТівець Володимир  Яворівський та Свободівець Олег Тягнибок. Перша обставина, на яку я звернув увагу, Тягнибока у отримані фінансів від ПеРдунів звинувачували якраз їхні ж експерти. Отже, висловлювання таких звинувачень вигідно бандюкам.  Тому виникає питання – а на кому підігрують ті, хто ці звинувачення повторює? На чию користь вони це роблять?

Друга обставина, на яку я звернув увагу, це, власне, поведінка Тягнибока і Яворівського та їх взаємодія. От де моїм друзям треба повчитися вмінню разом протистояти ПеРдунам.  У випадку прояву зневаги до свободівця своє обурення висловлював БЮТівець. І навпаки. Так само разом Тягнибок і Яворівський відбивали брехню КолєсніченківКорнілових з приводу Бандери та ОУНівців. І що цікаво, не ставили один одному жодних провокаційних питань. На відміну від декого з моїх друзів. Так само Тягнибок і Яворівський викривали усю підступність діючого режиму, який питанням по Бандері, по мові та репресіями відволікаю увагу суспільства від серйозних соціально-економічних проблем.

От де нам треба повчитися взаємодії у протистоянні Хамській хунті.

"Свобода" розгромила рішення Європарламенту щодо Бандери.

  • 04.01.11, 07:31
Рішення Європарламенту від 25 лютого 2010 року, в якому висловлюється жаль у зв'язку з присвоєнням Степану Бандері звання Героя України, вкотре продемонструвало сутність цієї штучної і нетривкої інституції. Про це заявила член політради ВО "Свобода", депутат Львівської обласної ради Ірина Фаріон. "Це не що інше як логічна нахабна витівка космополітичних евродепутатів, що є не лише проявом брутальної зневаги до одвічних прагнень суверенности нашої Нації, але й до головного втілювача у життя цих ідей – Бандери. Европа завжди була послідовна у знищенні українського Духу: коли в Парижі та Роттердамі убивали Петлюру і Коновальця; коли руками Польщі чавили ЗУНР; коли зраджували неповносилу, уражену соціялізмом УНР, кидаючи її до рук людиноненависницької Москви; коли Росія виморювала Україну голодом, а тепер Европа віртуально підігрує Росії у газовому шантажі України...", - цитує політика прес-служба партії. "Убитий Бандера надто промовисто виступає жорстким оскаржувачем такої спроституйованої поведінки надто старої Европи, аби вона могла згадати, що саме у націоналістичний спосіб творила свої національні держави на межі ХVIII – ХIХ століть. Тепер ці держави, попри устабільнені матеріяльні блага, нагадують струпи морально-духового виродження і вишуканого лицемірства", - підкреслила Фаріон. Нагадаємо, раніше Європарламент висловив жаль з приводу рішення президента Віктора Ющенка присвоїти звання Героя України лідерові Організації українських націоналістів Степану Бандері, який "співпрацював з нацистським режимом".

http://vidgolos.com/62782-svoboda-rozgromila-rishennya-naxabnogo.html

Омріяна Україна: нова ідея

Як вирішити усі проблеми сьогодення? Як створити Україну мрій? Рецепти – на кожному кроці. Чимало українців переконані, що головне – прибрати владу, провести перевибори, імпічменти, розпуски. Тому їхнім інструментом досягнення мрії є гасла "Ганьба!" та "Геть!". Ті, хто розуміє, що зміною шила на мило результату не досягнеш, агітують за системні зміни. Наприклад, за утвердження демократії, ринкову свободу, верховенство права, боротьбу з корупцією, мережеву комунікацію тощо. Ідей, які можуть покращити життя кожного та всієї країни, чимало. Соціалізм, лібералізм, солідаризм, респонсизм, меритократія… Багато розумних назв, але жодних шансів ефективної реалізації в Україні. А все через проблему "якості суспільних відносин". Відсутність довіри, співпраці, солідарності, взаємоповаги роблять неможливим соціальний розвиток та спільний рух в будь-якому напрямку. Різниця між українською дійсністю та мрією дещо нагадує відмінність між пеклом та раєм – майже як у відомій притчі, яку варто нагадати. Пришов подорожній до Бога і питає: "Поясни, що таке рай і що таке пекло?". "Добре", – відповів Бог і повів на екскурсію. Вони прийшли в залу, де стояв величезний котел гарячої їжі. Довкола товклися люди, у кожного була довжелезна ложка, їсти з якої було вкрай незручно. Кожен хотів насититися, відтак боявся, що їжі на всіх не вистачить. Вони штовхалися, кричали, лютували, а інколи навіть спалахували бійки. Зрештою всі були розлюченими, голодними й ненаситними. "Це пекло", – сказав Бог. Прийшли до іншої зали. Там все так само – такий же котел з гарячою їжею, точнісінько такі ж довгі ложки. Але люди поводились інакше – допомагали одне одному поїсти: один підтримував ложку, інший допомагав черпати, третій допомагав підносити до рота, четвертого годували. Таким чином, всі були зайняті справою, всі були ситі, довкола царював порядок і гармонія, люди посміхалися і були щасливі. "Це рай", – сказав Бог. "Так просто створити рай на землі!", – подумав подорожній. Глибинні зміни Українська Мрія – це український рай. Для його досягнення необхідна якісна зміна соціальної поведінки, в основі якої лежать цінності. Омріяна Україна потребує нових цінностей, які призведуть до утвердження нового світогляду, що позначиться на стосунках між членами суспільства. Тоді лиш нове суспільство буде спроможне створити реальність, якісно відмінну від сьогодення. Цей алгоритм неможливо порушити, адже відомо, що розруха починається не в клозетах, а в головах. Фундаментальною цінністю майбутнього буде… Любов. Формула Любові Декілька років тому на передачі "Свобода на Інтері" зустрілися всі керманичі України – президент на постаменті, опозиція, прем’єр-міністр, спікер. Кожен розпинався в любові до народу. І від тих слів тхнуло неприкритим лицемірством, яке викликало відразу в глядача та провокувало прокльони з нецензурною лайкою. Однак, хіба можуть політики себе вести інакше? Чи можуть вони любити народ, якщо вони взагалі нікого любити не вміють? Їх ніхто цьому не навчив! Вчителів не було – в суспільстві відсутня культура любові. В матриці ненависті влада не любить народ, виробники товарів не люблять споживача, банки-кредитори знущаються з боржників, водії з презирством ставляться до пішоходів, лікарі заробляють гроші на пацієнтах, учні насміхаються з вчителів… Цей список можна продовжувати до безкінечності, а приклади можна знайти ледь не в кожній сфері суспільного життя. Все свідчить про те, що в соціумі домінують масова культура егоїзму та споживання. Людина, яка підіймається з такого суспільства на щаблі влади, не вміє любити своїх підлеглих, колег, громадян, свою країну, народ. Правий був Михайло Туган-Барановський: "Політика ніколи не може бути вищою від рівня культури". Відтак, суспільство без культури любові не здатне виховати люблячого політика. "Нам тому живеться погано, що ми неякісно любимо". І жодна демократія, нова економічна теорія чи технократичний проект не здатні виправити ситуацію. Потрібне щось значно більше, чого всім не вистачає. Сьогодні найбільше не вистачає Любові – кожному, суспільству і Україні. Хоча цінність Любові давно відома, сучасність її втратила, забалакала, девальвувала, піддала забуттю. І ніякі концепції толерантності та взаємоповаги не можуть її замінити. Любов потребує нового світського переосмислення. Необхідно навчитись заново любити одне одного – усвідомлено, безумовно, безпричинно і безкорисливо. Не говорити про Любов, а діяти з любов’ю в усіх сферах суспільного життя. Однак мало навчитися любити ближнього. Людина може дати іншому лише те, що має сама. Тому найперше необхідно навчитися любити себе. Українці не люблять себе. Переважно домінує або жертовність, або споживацький егоїзм. Чимало людей женуться за тим, що їм не потрібне, марнуючи життя. Замість щастя в гармонії – обирають самоствердження та споживання. Егоїзм став масовою культурою. Справжня любов до себе та егоїзм – це дві протилежності. Якщо перша свідчить про психічну зрілість людини, то егоїзм – навпаки. Національна біда України якраз полягає в тому, що нею керують психічно незрілі особистості. Для них егоїстичні мотиви споживання – купівля чергового пальто від Zilli, годинника від Rolex, телефону Vertu, мерседеса чи гелікоптера за 17 мільйонів доларів – справді є визначальними мотивами. І, на жаль, більшість вихідців з суспільства, які демократичними шляхами потрапляють до влади, вмотивовані тими ж самими споживацькими потребами. Лише змінивши спосіб мислення зможемо вирішити ті проблеми, які створені сучасним способом мислення. Навчитись любити себе і любити ближнього – це фундаментальна зміна свідомості, яка вже назріла. Вона відкриє українцям горизонти розвитку, небачені на сьогоднішньому рівні мислення. Основи майбутнього ладу Любов дасть новий вимір таким основоположним для Української Мрії цінностям, як свобода, воля і гармонія. Свобода набуває в Любові нового сенсу та нових вимірів – свободи від стереотипів, обмежень, умовностей та ілюзій. Любов – це шлях до справжньої свободи, усвідомленої, відповідальної, яка відкриє безмежні можливості для пізнання світу, для творчості, для самореалізації. Без Любові свобода не може бути самодостатньою цінністю. Вона не має моральних координат, відтак може набувати руйнівних змістів, характеру сваволі. Свобода самознищення – чи не це є головним досягненням сучасного людства? Воля дозволяє людині змінювати себе і навколишній світ. Однак, воля може бути як передумовою насилля, самоствердження й руйнування, так і запорукою розвитку людини, її самовдосконалення та самореалізації. Воля, заснована на Любові, є необхідною ознакою психічно зрілої людини. Вона робить з людини творця, і цим виявляє богоподібну природу людини. Гармонія є необхідною цінністю та ціллю Української Мрії. Любов до себе і психологічна зрілість дозволятиме людині жити в гармонії з собою. Любов до світу – забезпечить гармонію людей з навколишнім світом. Водночас, досягнення гармонії буде метою діяльності людини в усіх сферах життя – у вихованні й освіті, законодавстві й науковому прогресі. Краса, як один з проявів любові, буде невід’ємною частиною всезагальної гармонії Омріяної України. Ідентичність майбутнього Пращури уявляли собі землю, що тримається на трьох слонах, які стоять на панцирі велетенської черепахи. В метафізичному розумінні вони праві. Земля тримається на цінностях свободи, волі та гармонії, в основі яких – Любов. І це знайде своє відображення в Українській Мрії. Українську Мрію неможливо зрозуміти прагматичним розумом. Її необхідно відчути серцем. Остап Кривдик пророчо написав "основою національної ідеї України має бути любов". Це так і є. Нова ідея забезпечить нову ідентичність України. І нехай Франція буде краєм вишуканості та краси, Німеччина – країною якості та педантичності, Японія – синонімом технологій та традицій. Омріяна Україна буде країною любові та гармонії.

Олексій Толкачов, для УП

http://www.pravda.com.ua/articles/2011/01/3/5680311/

На Бога сподівайся.

  • 01.01.11, 11:37

Вітаючи українців з Новим роком, той що Президент України зазначив що, в Новому році,маємо сподіватися на Бога.

Але існує одне важливе правило -- На Бога сподівайся, але автомат тримай змащеним, а набої сухими. 

А як міркують мої друзі?

Щира подяка.

  • 23.12.10, 07:31
Сьогодні зранку побачив свій рейтинг. Дорогі друзі, це ваша робота. Дякую всим хто допоміг мені справитися з цією халепою. Разом ми сила. Сподіваюся, що за нагоди ми продемонструємо це і в реальному житті. Ще раз щиро дякую! Можете завжди на мене розраховувати.

Про політичний режим в Україні.

  • 20.12.10, 10:13

Досить часто можна багато чути вислови, в яких лунають слова "демократія", "олігарх", "диктатура" і тому подібні. При цьому, вони мають досить опосередковане відношення до політичного режиму існуючого в Ураїні. А який же режим насправді існує? Для початку -- декілька визначень.

Демократія -- влада народу на основі існуючих та усталених в супільстві норм. В сучасному суспільстві такі норми це Конституція та закони.

Охлократія -- влада народу на основі беззаконня, потурання забаганкам та примітивним потребам. 

Олігархія -- влада обраних (закритих груп, які присвоїли собі обраність) на основі ними ж встановлених норм. 

Плутократія -- влада "грошових мішків", яка походе від "грошей" і заради грошей. Фактично це влада, яка встановлена через підкуп виборців. Головна її мета -- примноження багатства. Зрозуміло, що така влада на закони не спирається, хоча це імітує.

Тиранія -- влада особи на основі діючих норм. Ця влада особі передається суспільством на певний, визначений термін.

Деспотія -- влада особи на основі беззаконня. Головним мотивом є воля та забаганки владної особи та її оточення.

Тепер можна дати характеристику існуючому політичному режиму.

 Влада в Україні належе декільком фінансово- промисловим кланам. При цьому встановлена вона, в значній мірі, шляхом підкупу виборців. Розмова не тільки про примітивне купляння голосів, хоча і воно мало місце. Підкупом можна вважати і нездійснені обіцянки. Головною метою цієї влади є збагачення цих кланів. Отже, ми маємо справу з класичною плутократією.

Але це не повна характеристика. При потребі цей режим звертається до "народу", посилається на його волю та потреби. Але. Простий приклад. Міський голова Одеси вимагає вести роботу адміністрації російською мовою. Пояснює це бажанням своїх вибоців. Але це суперече Конституції. Тому говорити про демократіютут нема підства. Цей випадок є зразком типової охлократії. І таких випадкв безліч. 

Дії і рішення Президента досить часо ідуть в розріз з Конституцією та законами.Головним їх мотивом є реалізація поглядів Президента. А це вже дуже схоже на деспотію.

Ну а те, що у нас діють не закони а "понятія", нема потреби доводити.

Отож, говорячи про політичний режим в Україні, ми маємо справу з кримінальною плутократією, з елементами охлократії та деспотії. А це значить, що демократією у нас і не пахне.

Це дуже коротко і стисло. Кому цікаво, може взяти "Малий енциклопедичний політологічний словник" та спробувати самому дати характеристику існуючому політичному режиму.

Світ, як село.

Світ, як село


Якщо скоротити все людство до села в ста жителів, беручи до уваги всі пропорційні співвідношення, от як...

...виглядатиме населення цього села:
60 азіатів
12 європейців
5 північно американців (США і Канада)
8 латиноамериканців
14 африканців
52 будуть жінками
48 чоловіками
82 кольоровими
18 білими
89 гетеросексуальними
11 гомосексуальними
33 будуть християнами
67 будуть не християнами.


5 людей володітимуть 32% всього світового багатства і всі вони будуть із США
• у 80 не буде достатніх житлових умов
• 25 чоловік житимуть на 1 долар в день
• 50 недоїдатимуть, а 1 вмиратиме з голоду
• у 33 не буде доступу до чистої питної води
• у 24 не буде електрики
• 67 будуть неосвіченими
• 1 (тільки один!) матиме вищу освіту
• 1 буде ВІЛ інфікований
• 1 помре
• 2 народяться (і до 2025 року населення села досягне 133
осіб)
• тільки у 7 буде доступ до Інтернету

Якщо подивитися на світ з цієї точки зору, стає ясно, що потреба в порозумінні, терпимості, освіті дуже висока.

Подумай про це.

Якщо сьогодні з ранку ти прокинувся здоровим, ти щасливіше, ніж 1 мільйон чоловік, які не доживуть до наступного тижня.

Якщо ти ніколи не переживав

• війну
• самотність ув’язнення
• агонію тортур
• або голод

ти щасливіше, ніж 500 мільйонів чоловік в цьому світі.

Якщо ти можеш піти на капище, в церкву, мечеть або синагогу без страху і загрози ув’язнення або смерті, ти щасливіше, ніж 3 мільярди чоловік в цьому світі.



Якщо
в твоєму холодильнику є їжа
• ти одягнений і взутий
• у тебе є дах над головою і ліжко

ти багатше, ніж 75% людей в цьому світі.

Якщо твої батьки живі і залишаються у шлюбі, тобі рідкісно повезло.

Якщо у тебе

• є рахунок в банку
• гроші в гаманці
• і небагато дрібних грошей в скарбничці

ти належиш до 8% забезпечених людей в цьому світі.


Якщо ти читаєш цей текст, ти втричі щасливіший, тому що:

• хтось подумав про тебе;
• ти не належиш до тих 2 мільярдів людей, які не уміють читати
• і... у тебе був комп'ютер!

Хтось колись сказав:

• працюй, неначе тобі не треба гроші
• люби, неначе тобі ніхто ніколи не заподіював біль
• танцюй, неначе ніхто не дивиться
• співай, неначе ніхто не чує
• дивуйся, неначе вчора народився
• говори правду і тобі не доведеться ніщо запам'ятовувати
• живи, неначе на землі рай.

Пішли цю сторінку тим, кого ти називаєш друзями. Якщо ти не відправиш цей текст далі, ніщо не трапиться. Якщо відправиш - хто-небудь посміхнеться!

Подивіться відео.

  • 12.12.10, 12:56
Друга "Козаче" заблокували через "оазиса". Він не може вийти на сайт, але пропонує подивитися віде:http://vkontakte.ru/video-5525046_157349805
Страницы:
1
10
11
12
13
14
15
16
17
предыдущая
следующая