Не осоромимо наших!

Було це в далекому 1989 року. Поїхала я з тіткою чоловіка в турпоїздку в НДР в червні, стіна берлінська ще стояла. Перша зупинка в прекрасному місці - Шверине. Влаштувалися в готелі, сходили в ресторан на вечерю. Вечір вільний. Ну, думаємо що час втрачати даремно. Зібралися майже усією групою, пішли гуляти. Після тривалих ходінь наштовхнулися на невелике кафе, вірніше кафе було закрите (2 години ночі), але пластикові столи і стільці стояли. Ми розташувалися. Звідки не відомо з'явилися вино, горілка закуска (ми, росіяни, запасливі). Випили, пісні погорланили. А навпроти кафе була стоянка машин. Дивимось, молодий німець намагається завести Жигулі, а у нього не виходить. Дивилися ми, дивилися і вирішили допомогти йому. Як же так! Наші Жигулі... Не осоромимо рідний автопром! З цими словами наші хлопці кинулися на допомогу до німця. Той приголомшено став відступати від машини. Наші впихнули німця в машину, кричать йому включай першу, а самі штовхають. Машина люто чинила опір, німець за кермом сидів зовсім байдужий. В цей час до нас підкотила поліцейська машина. Мало всіх не заарештували. Ми на поганому німецькому абияк пояснили їм, що допомагаємо хазяїну завести машину. Поліцейські так само знаками пояснили нам, що молода людина хотіла вкрасти машину. Благо протиугінний пристрій хороший стояв, а то йти б нам як співучасникам викрадення!

від користувача Ирина Евдокимова