Ішло дівча, не поспішало, хоч лив із неба дощ холодний... воно ж неспішно обминало калюж захмарені безодні... а дощ перiщив.... неохоче брудна вода стікала бруком... світилося в очах дівочих кохання кольору розлуки !!Любов є нічим іншим, як бажанням щастя іншій особі!! Танцюй так, ніби тебе ніхто не бачить... Співай так, ніби тебе ніхто не чує... Люби так, ніби ніколи не було боляче... Поцілунок - усякий доказ того, що дві голови краще ніж одна;))

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! А це уже віки. Ніхто уже й не зна, в туманностях душі чи, може, Андромеди — я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих, і згадую про мертвих. Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Він добре вам зіграв колись мою присутність. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність. Ліна...

Читати далі...

*** А ти ще хто? Нам не настачиш скрути! Чого іще подібного не знав я? Ти не завадиш нам ніяк почути моє останнє у житті айлав'ю. Бо цей мороз - в оточенні побачень. Бо в неї вдома осінь на стіні. Бо я іду. Іду такий гарячий. І сніг іде. І тане на мені. (О.Романенко).

Здавалось, кава несолодка зовсім... А за вікном продовжувалась осінь Точніше не приходила зима. Здавалось, що із нами обома Щось трапилось... А може, то лиш здогад. Хотілося б відчути Зараз погляд, Але тебе поряд нема. Наступить завтра. І може, ці слова забути варто Бо зміниться усе. Будем разом Ділити час Лиш дотиком долоні. А зараз є холодне підвіконня... І ти. Десь за заплаканим вікном. А поряд, У думках Є сотня слів. Які не сказані... Такими і лишаться. Це факт. Зима ...

Читати далі...

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка, і тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод, дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком прощається з сестрою, що у зореколі їй не сяяти вже більш. Так ніч блакитним снігом миє в місті маки меланхолії. Накривши плечі згорблені кожухом неба синім, колишеться шофер у сонній лімузині. Крива ліхтарня – квітка зламана і попіл снігу, і світло – лій зелений ...

Читати далі...

*** якщо до шести числа диявола додати одиницю звичайнісіньку собі одиницю то вийде сім число боже якби ти це знала то зовсім іншими очима дивилась би на усіх дияволів *** (О.Романенко).

Асфальтове місто З бетонних сердець Рухомих істот, Що зрубали коріння Природи життя, Залишивши собі, Лиш уміння робити роботу Й терпіння... Керовані рухи їх- Хаос- система, Завжди лиш дотична До Суті, Але - проміжна, Між Небом і Брудом Горінням і Тлінням Живою водою І пляшкою дна Не власним теплом А лише сподіванням Залишити в холоді Поруч когось Й холоне в моїй голові Запитання, "Чи в Світ цей проникло Звірячеє щось?!" Але ж це Люди, Люди всюди, Так, Просто ідуть Туди- сюди......

Читати далі...

Красивая женщина всегда вызывает мысль, что у нее кто-то есть. В итоге она либо не достается никому, либо тому, кто ни на какую мысль не способен.

Для влюбленного мужчины все женщины - это только женщины, за исключением той, в которую он влюблен: она для него человек. Для влюбленной женщины все мужчины - это только человеки, за исключением того, в которого она влюблена: он для нее мужчина. "Роман с кокаином"

Напитись голосу твого, того закоханого струму, тієї радості і суму, чаклунства дивного того. Завмерти, слухати, не дихать, зненацька думку перервать! Тієї паузи безвихідь красивим жартом рятувать. Слова натягувать, як луки, щоб вчасно збити на льоту нерозшифрованої муки невідворотну німоту. Триматись вільно й незалежно, перемовчати: хто кого. І так беззахисно й безмежно чекати голосу твого..... [Приєднана картинка]