Прокинувся вранці в надії на зиму.

Пухнастого снігу ковдру незриму

Чекаючи сонця і тріску морозу,

Злітаєш із ліжка,

Відслонюш штору.

І тут всі огризки твоєї надії

Разом із погодою десь полетіли.

Сніг вночі випав...

Ніби добра новина,

Але десь плюс вісім.

На дворі паршиво!

Та ковдра на дворі -

Ілюзія згнила

Вдягаєш все тепле -

Вертаючись з казки.

Виходиш на двір

Без любих почуттів

Ступаєш на сніг,

Що тебе так підвів.

Він наче болото

Навколо чобіт,

Не весело рипає

Тільки човга й мокрить

Вологість в повітрі,

І вітер холодний

Поганий скрізь настрій

Снігу нема, але завтра він буде,

Новий, пухнастий... а може не буде.

Я, як людина, би міг помилятись,

Та це ж не важливо...

Треба просто всміхатись,

Новому року й новому життю,

Хай воно буде як в літнім гаю.

Старих ВАМ гараздів,

Й нових відчуттів.

Ялинка у центрі.

Гоп, і рік пролетів.

До неї, ялинки

приходьте скоріш.

Не тішитись нині

ціною ВАМ гріш.

Новий рік - св'ято,

Ніби новий листок,

Де можна писати

мільони казок.

Забувши мазюкання

Старого {Того} листка,

Полинути в мрії

майбутнього дня.

Й величні конструкції живої уяви

{Щоб ВАС оживили, й реальними стали}

Снігу нема, але завтра він буде,

Новий, пухнастий... а може не буде.

Я, як людина, би міг помилятись,

Та це ж не важливо...

Треба просто всміхатись,

Новому року й новому життю,

Хай воно буде як в літнім гаю.

Старих ВАМ гараздів,

Й нових відчуттів.

Ялинка у центрі.

Гоп, і рік пролетів.

До неї, ялинки

приходьте скоріш.

Не тішитись нині

ціною ВАМ гріш.

Новий рік - св'ято,

Ніби новий листок,

Де можна писати

мільони казок.

Забувши мазюкання

Старого {Того} листка,

Полинути в мрії

майбутнього дня.

Й величні конструкції живої уяви

{Щоб ВАС оживили, й реальними стали}

Доброму другу Дзобу, який помітив дивну тенденцію до важчання музики,  що слухає...

Щораз стає важче бути привітним,

Усім посміхатись і світу радіти.

Життя наступає, і з ним треба битись,

Щоб не лишитись життям тим побитим.

Важенні процеси сірих клітин

Поважчують музику, що чую один.

Внутрішні бійки моїх різних людей

Скидають на купи гори ідей.

Голова генерує багато таких,

Дуже абсурдинх, абстрактних якихсь.

Хотів би сприймати я легку попсу

За нею так просто будується всьо,

Впиваючись ліричними буквами слів

Відчути кохання, яскравих струмків.

Радіти усьому і чути людей,

Тих, що співають багато пісень,

Співають не голосом збитим життям,

Співають душею відкритим серцям.

І так не за складно і просто світам

Говори українською мовою висловлюй нею думки,

Мовою калиновою вкраїнське у світ ти неси

Не плюндруй українського звичаю

Вкраїнське ти все бережи.

Бережи Українську історію,

І кращу її сотвори.

Хай країна твоя розростається,

Хай добробут в нас повстає

*****

Говори Українською мовою

Говори, говори,говори.

Ти не суржиком завжди висловлюйся,

Чи мовою інших людей.

В тебе мова є пречудовая,

І світ прикольний такий.

Малюй світи Українською,

Аморфні танці

Краплинок води,

Демонструють калюжі

Куди не піди.

Це дощик грайливий

По місту іде,

Йому дуже весело

І він щиро паде.

Вмиваються вулиці

Потоками сліз,

Щоб стати привітними

В подощовій порі.

Ось сонце проблискує

В щілинах хмарок,

Та дощик стрибає,

І топче танок.

І це заворожує

Картина, краса.

Довкола світлішає

Благородна пора.

Й веселка засяяла

Німбом землі.

І посмішки Львовом

Вусібіч попливли.

Минаючи озерця,

Минулих баталій.

Танці, вже посмішок,

Споглядаємо далі.

Маленькі компанії

Усіх субкультур,

Створюють натовп,

А може і тлум.

Тепер ця вся велич

Торкається нас.

Пара закінчилась-