Дзьобу

Доброму другу Дзобу, який помітив дивну тенденцію до важчання музики,  що слухає...

Щораз стає важче бути привітним,

Усім посміхатись і світу радіти.

Життя наступає, і з ним треба битись,

Щоб не лишитись життям тим побитим.

Важенні процеси сірих клітин

Поважчують музику, що чую один.

Внутрішні бійки моїх різних людей

Скидають на купи гори ідей.

Голова генерує багато таких,

Дуже абсурдинх, абстрактних якихсь.

Хотів би сприймати я легку попсу

За нею так просто будується всьо,

Впиваючись ліричними буквами слів

Відчути кохання, яскравих струмків.

Радіти усьому і чути людей,

Тих, що співають багато пісень,

Співають не голосом збитим життям,

Співають душею відкритим серцям.

І так не за складно і просто світам