До проблеми удосконалення методики ремонту транспортних засобів

На фото (натрапив якось на "http://rulez.org.ua"): танк Т-84-120  "Ятаган".

            Степ... По степу катаються танки, за ними здалеку спостерігають ворони й люди… В танкістів почалися тактичні навчання, і вони виконують різноманітні маневри на своїй техніці. Вже пройшов тиждень «пішим по танковому», - це коли екіпажі бродять купками по тих маршрутах де їм належить потім проїхати на танках. Захоплююче заняття, адже їм для зв'язку потрібні ще й рації 63 року випуску (або просто зразка цього року, біс їх знає, але важать по 25-35 кг, бо батарейки) і речові мішки та ще багато чого й вони за день намотували "пішим" по 20-30 км. Але досить про сумне, адже зараз в них є танки і вони на них їздять. Вже ховалися в складках місцевості, вже робили протиракетні маневри, долали різні дурниці подібні до невеличких боліт (у велике не полізеш на ньому, та й де його там узяти). І ось тепер вони відпрацьовують рух в колоні, - поїдуть, здіймаючи як стадо куряву, зупиняться, здадуть задом, вперед тощо... І сталося ДТП! Механік одного танку проґавив момент зупинки, оскільки курява здійнялася дуже щільна і в'їхав у зад передньому. Навідник танку дуже здивувався, коли мирно собі спав і тут ТАК НЕЙМОВІРНО ТРУСОНУЛО! Він залетів головою в приціл і знову щось відламав від нього. Криючи матом, вони з командиром вилізли з башти і побачили просту картину, що на вигляд усе наче б ціле й незрозуміло що ж то було. Після того, як розкотили в сторони техніку (не зачекали на ДАІ, dada ) з'ясували характер пошкоджень: подряпана фарба в двох місцях ззаду в одного і декілька надривів (прорвало зубцями траків) на крилах в нашого. Й усіх справ-то.

           Хлопці обговорили, що було б з "Камазом" або "Жигулями", поіржали і думали що на цьому історія закончилась… Так от, вона на цьому лише почалася. Механік, який проґавив, момент гальмування, звався Поздєй, через прізвище Поздєєв. Він був нічим не цікавим й непомітним дрібний хлопцем. Ніхто його серйозно не сприймав. Жартували з ного та й глумилися інколи. Але тут комбат круто змінив його долю, просто сказавши: «Тепер Поздєй, привезеш нові крильця, старі знімеш і поміняєшь». Здавалося б, ну й що тут такого? Поздєй з'їздив на "Камазі" куди показали, зняв за пів дня крила з іншого, привіз їх в парк, кинув біля свого танка й сказав комбатові що до вечора буде готово…

           І ось тут починається саме цікаве! При ударі довгі стрижні, які тримали крила, стали не стрижнями прямими, які можна вибити, а красивими такими зигзагами. Розтягнуло і погнуло по-усякому їх. Поздєй узяв кувалду й зубило (це ж армія, а болгаркою солдатам користуватися "не слід", та й не було її, здається, в частині, - такого, наче б, ніхто й не бачив) і почав рубати. Тут виявилося, що виробники танка використовували для виготовлення цієї неймовірно важливої деталі ну дуже якісну сталь! До вечері вийшло рубонути лише одне коліно з 20-ти на одному крилі. При цьому зубило ставало схожим на красиву квітку, коротшало на третину й тупилося зовсім… Кувалда також злітала багато разів. Наступного дня з ранку Поздей був вже в парку і почав діяти далі…Пройшов тиждень, Поздєй почав зватися "дятел", поламав кувалди, які були в частині, приварив ручку міцнішу до найбільшої, винищив зубила, які були в часті, "в непотріб" і чіплявся до усіх, причому говорив, що йому там трохи рубонути і він поверне! Йому вже не вірили бо під танком валялося чимало красивих квіточок із зубил та кувалд… Поздєй міг на перекурах тапер виразно всім і кожному роз'яснити, як треба бити кувалдою, як правильно потрібно рубати зубилом, ганив сталь погану на кувалдах і зубилах… І людина почала поступово набувати нового гордого обличчя… Рукостискання його стало дуже міцним, погляд осмисленим і твердим, мова прямою і зрозумілою.

           Пройшов місяць… Цей танковий "бат" вже не любив увесь полк, говорити усі почали в ритм ударів "Мега-поздєя", поховали подалі усі свої інструменти й уважно стежили за переміщеннями загальновідомого "дятла", бо він покрав вже усе, що погано лежало й хоча б віддалено нагадувало кувалду або зубило. Такий ремонт своїми руками не снився жодному цивільному механікові… Коли Поздєй вирубав перший стрижень, крило впало на землю і він заплакав, коли через півтора місяці після перших ударів впало друге, страшний рик почув навіть той, хто був за казармами, а це майже кілометр від парку! Він схопив крило і кинув його об танк так, що воно погнулося ще трохи… Для порівняння, - перед цим крила привезені на заміну він ледве скинув з "Камаза", а вантажили їх туди троє. Загалом, закінчилася епопея, але усі ще довго звикали до того що немає мірного стукоту і гуркоту на всю частину, і до того, що Поздєю тепер було не скажи зайвого і образливого нічого… Він реально міг врізати серйозно! Окріпнув і змужнів, хоч і говорив що втече або повіситься на початку епопеї. Ось так з дрібного і замученого Поздєя, він став поважаним чуваком, завдяки комбатові доброму і своїй сонності… Звичайно, тепер якщо кому треба було лом нарізувати дрібно, або забити що-небудь велике в щось тверде, йшли до нього і дивувалися тому, з якою нелюдською силою він бив кувалдою…

Висловлюю подяку за оригінальний текст сайту "http://www.todkena.ru"

P.S. За надану музичну композицію висловлюю подяку шановному "A_V_L" (який нещодавно віддав перевагу "реалу").

P.P.S. Модератори цього товариства висловлюють дружнє побажання зважати на погодні умови та допомагати водіям у разі "пробуксовки" їх автомобілів (аби просто у разі потреби підіпхнули машину) та бути обержнішими при переході дороги (через можливий гололід і проблеми з гальмуванням)!!!

P.P.P.S. Нехай же в нас завжди буде вдосталь сил для реалізації можливостей! Веселих свят!!!


80%, 24 голоса

13%, 4 голоса

7%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Юристам і людям (№ 19): новорічна історія

Дякую за чудову листівку шановній пані "ЛІЯ"!

         Доволі стара історія, яка трапилася новорічної ночі.
         Діло було 31 грудня чи то 94-го, чи то 95-го року. Десь о десятій годині вечора. Йшли двоє друзів з місця святкування Нового Року. Несли три пристойні сумки (зрозуміло, з чим). І ось, залишається всього 5 хвилин шляху, вони вже передчувають радість, і раптом... Поряд з ними, метрах в 10-ти, м'яко гальмує міліційна машина... Звідти виходить сержант міліції і йде до них. Думки у хлопців, зрозуміло, найпохмуріші, - в кращому разі грошей витрусить, в гіршому - Новий Рік в "мавп'ятнику". Адже як зустрінеш...
          Сержант підходить.
- Сумки поставте. - Хлопці покірно ставлять сумки на сніг.
          До одного:
- Руки простягни - той простягає руки.
- Жменею! - той здивовано складає руки жменею. Міліціонер лізе в кишеню і... Висипає йому на долоні пригорщу цукерок! Після чого повертається та йде до машини.
          Хлопці від здивування не можуть сказати ні слова. Коло машини сержант обертається й каже:
- Адже ж ви чекаєте на Новий Рік якого-небудь дива!

За оригінал цієї новорічної історії висловлюю подяку сайту http://funnydays.ru/humor/page_3/ .


 P.S. Хочу при нагоді привітати усіх з Новим Роком та побажати успіхів у подальших пригодах, які можуть з нами трапитися на життєвому шляху! 


77%, 34 голоса

16%, 7 голосов

7%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про дядька Данила та деякі нюанси розведення кроликів ...


Дія перша

       "Запорожець" звично виявив непогані "бойові властивості", не давши своєму водію змоги швидко загальмувати. Черговий "Мерседес" здивовано скрипнув гальмами. Вже наступної миті з нього вийшло кілька одягнених "за останньою модою" чоловків з характерними вольовими рисами їхніх облич. Підійшовши до "Запорожця", вони звично запропонували дядьку, який сидів за його кермом, можливість подальшого безтурботного життя за умови сплати незначної компенсації задля ремонту автомобіля у розмірі 50.000 $, а також невеликих відрахувань за спричинені моральні збитки у розмірі 5.000 $ кожному з присутніх. Тож, Данилу не лишилося нічого як окрім вийти з машини, відкрити свого багажника та розплатитися. Зважаючи на приготування до відпочинку та подібних випадків, а також попередні відвідини банку, в якому працював керівником його добрий знайомий-односельчанин, Данило вирішив не розмінюватися на дрібниці й віддав кожному присутньому по 500.000 $ банкнотами крупного номіналу, обгорненими банківськими стрічками, що він діставав з великої торби, яку йому саме нещодавно довелося наповнити. Це викликало значне здивування та інтерес до професійних навичок власника такої торби. На розпитування Данило чесно відповів:

- Кроликів розводжу!

        Після прощань представники "нової" генерації занепокоєно зателефонували своєму керівнику аби повідомити про цей випадок. Але це викликало бурхливе роздратування остання, оскільки яскраво було виявлено контраст між рівнем професіоналізму його підлеглих та фаховими якостями дивного "дядька". Керівник, дізнавшись про специфіку роботи Данила, невдоволено відзначив:

- Ну от... Він кроликів розводить, а ви й бовдура якого "розвести" не можете!

...car .car. car...

Дія друга

          Село вже давно прокинулося та з нетерпінням очікувало на прибуття чергових гостей. "Нова" генерація, зважаючи на популярність Данила навідувалася сюди вже не вперше. І цього разу "представницький рівень" був не гіршим, аніж зазвичай: близько 20-ти броньованих "Мерседесів" наближалося до села. Сам їхній вигляд свідчив про не таку вже й низьку вартість кожного (і це не беручи до уваги наявності в більшості представників "гостей" доволі цінного "спорядження"). Данило обов'язково відчув би полегшення, якби дізнався про нових відвідувачів. Автоколона наблизилася до першої хати, коло якої було невеличке поле з сіном, посеред якого стяв чоловік і звично точив косу. Машини зупинилися. Вікно однієї  з них тихо опустиолося й водій запитав:

- Вась, чуєш, а де тут живе дід, який кроликів розводить?

- А шо... Ото поїдете прямо, а потім направо. Доїдете до хати з червоного кирпича. Там повернете наліво й в кінці вулиці якраз його двір.

       Представники "нової" генерації рушили... Почекавши, поки машини звернуть на вказану дорогу, "селюк" вийняв з кишені мобілку:

- Данило, це Микола... До тебе кролики приїхали!

- Приємного тобі обіду, Миколо!!!


 P.S.  За чудовий малюнок висловлюю подяку шановній пані "Мила_денс", на профілі якої Ви й можете його оглянути детальніше.

P.P.S. За основу сюжету цієї оповідки було взято доволі популярний анекдот, автора якого, нажаль, встановити не вдалося. "Майже оригінал" тексту Ви можете побачити тут: http://www.batckivchina.uaforums.net/--vt278.html. Музичним супроводом завдячую сайту, куди час від часу маю приємність навідуватись.


58%, 15 голосов

31%, 8 голосов

12%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Філософський відступ...

Дякую за чудовий малюнок шановному користувачу "Адамант"

                                                                             Тільки-но зайшов

                                                                              Місяць, як сніг, який випав,

                                                                              Освітив поля

                                                                               Коло селища,

                                                                               Білим яскравим світанком

                                                                                     САКАНОЕ-НО КОРЕНОРІ

                                                                                        (початок Х століття)

ТОЙ, ХТО ПЕРЕМІГ СТРАХ

      Тадзіма-но Камі навчав Сьогуна майстерності фехтування.       Одного дня до нього прийшов охоронець Сьогуна і попросив навчити його як поводитися з шаблею. - Я за тобою уважно спостерігав, - відповів Тадзіма-но Камі, - і думаю, що ти сам майстер фехтування. Перш ніж узяти тебе до себе в учні, я прошу тебе сказати, у якого майстра ти навчався цьому мистецтву.      Охоронець відповів: -  Я ні в кого не навчався. -  Ти мене не обдуриш, - відповів вчитель. - У мене гострий погляд, і він ніколи мене не підводить.-  Не хочу суперечити Вам - відповів охоронець, - але я дійсно нічого не знаю про фехтування.      Декілька хвилин вчитель фехтував з охоронцем, потім зупинився і сказав:- Так ти кажиш, що ніколи не вчився фехтувати? Я вірю тобі на слово. Але відчуваю, що ти все ж майстер. Розкажи мені про себе.-  Ну добре. Коли я був дитиною, один самурай сказав мені, що чоловік ніколи не повинен боятися смерті. Я боровся із страхом смерті доти, поки це питання перестало мене цікавити. - Ось у чому справа! - вигукнув Тадзіма-но Камі . - Головний секрет майстерності - у звільненні від страху смерті! Такій людині тренуватися не потрібно. Ти вже майстер.

     Непросвітлений чоловік завжди сповнений занепокоєння. Він схожий на того, хто борсається у воді, не уміючи плавати. Він лякається. Тому тоне. Він прагне триматися на плаву. Тому тоне ще глибше. Аби він відкинув свій страх і дозволив собі тонути, то його тіло саме спливло б на поверхню.

 Одного дня чоловік впав у річку в той момент коли з ним трапився епілептичний напад. Прийшовши до тями, він із здивуванням виявив, що лежить на березі річки. Напад, що відкинув його у річку, також врятував йому життя, бо визволив від страху потонути... Це і є прояснення.

СМЕРТЬ ПІЛОТА-КАМІКАДЗЕ

      Кендзі був японським пілотом-камікадзе. Він готувався віддати своє життя за Батьківщину, але війна закінчилася раніше, ніж він передбачав, і в нього не виявилося можливості гідно померти. Тому пілота охопила депресія, в нього пропав усілякий інтерес до життя. Він безцільно тинявся містом, не знаючи до ладу, чим себе зайняти.       Одного дня він почув, що злочинець захопив у заручники літню жінку в її квартирі на другому поверсі. Поліція не наважувалася увірватися в квартиру, бо злочинець був озброєний і дуже небезпечний.       Кендзі увірвався до помешкання та зажадав аби злочинець відпустив жінку. Зав'язалася бійка, у якій Кендзі вдалося убити злочинця, але сам він при цьому отримав смертельні поранення. Деякий час опісля того він помер у лікарні; на його обличчі грала задоволена посмішка. Здійснилася його мрія про гідну смерть.

        Лише той може творити добро, хто перестав боятися смерті.

ВАЖКЕ НАВЧАННЯ ДЗЕН

       Мамія врешті-решт став дуже відомим майстром дзен. Але навчання давалося йому нелегко. Коли він був учнем, вчитель попросив його зобразити звук хлопка однієї долоні.       Мамія дуже старався, він постився і майже не спав, щоб лише знайти правильну відповідь. Але майстер ніколи не був задоволений. Одного дня він навіть сказав: - Ти недостатньо працюєш. Ти дуже любиш комфорт, дуже прив'язаний до всього хорошого в житті, ти навіть дуже прив'язаний до того, щоб знайти відповідь якнайскоріше. Краще б ти помер.       Наступного разу Мамія зробив перед майстром драматичний вчинок. Коли його попросили змалювати звук хлопка однієї долоні, він впав на підлогу і прикинувся мертвим. - Ну добре, - сказав майстер, - ти помер. Але як щодо бавовни однієї долоні?       Розплющивши очі, Мамія відповів: - Я не зміг знайти відповідь на це питання. Почувши це, майстер заволав від гніву: - Бовдур! Мертві не розмовляють. Забирайся звідси!

 Ти можеш не бути просвітленим, але будь хоча б послідовним!

Першоджерело: де Мелло Энтони. Когда Бог смеется. Сборник рассказов-медитаций. Перев. с англ. О. Вишмидта. - К.: "София", 2004; М.: ИД "София", 2004. - 240 с.


P.S. Аби отримти можливість оглянути малюнок у більшому розмірі, натисніть на "нік" власника. Запропоновані тут оповідки прошу розглядати як такі, що можуть бути цікавими у історичній ретроспективі та при вивченні академічного курсу філософії. Мені самому не довелося практикувати які-небудь східні методики самовдосконалення (якщо це Вас зацікавить).

P.P.S. Особисто в мене викликала інтерес загальна філософська лінія, яку тут можна простежити, тож як і завжди, я спробував підібрати музику, яка б резонувала з прочитаним... Але її прслуховування вимагає належного сприйняття. smile

P.P.P.S. Виконавцем композиції є Коку Нішимура (взято з його альбому "Кьотаку"). "Кьотаку" перекладається як "Дзвіночок порожнечі". Нішимура - дзенський чернець, що належить до ордена Фуке (школа Ріндзай). Ченці ордена практикують Дзен, гру на флейті "сякухаті" та бойові мистецтва. Окрім гри на флейті та медитації Коку Нішимура є також майстром китайського Кендо і Карате. Ви маєте змогу послухати композицію, зіграну на флейті довжиною 3 сяку (91 см).


93%, 26 голосов

7%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Наодинці з Богом

Дякую за малюнок шановному користувачу "ПИВОМАН"

 

Хоч би що сталося, не втрачай бадьорості.

Л. М. Толстой

 

        Тендітний голос скрипки розливався по кімнаті. Присутні бачили, що майстер не дуже схильний до розмови. В його мелодії вчувся сум... Ніхто не мав бажання якось порушувати плин того, що їм саме довелося слухати. Неприємний серпанок події непомітно відходив у небуття. Усе розчинялося у музиці. Погордість, прикрощі, сум. В усьому можна знайти прихований сенс...

        Гравець помер... Як йому і належало. Випадковість трапляється коли завгодно. А можливо, і не випадковість. Буття набуває своїх обрисів для кожної людини. Але об’єктивність потребує відповідного сприйняття. А це вже особиста справа. «Кожному – своє»... Чи «по заслугам». Залежить від смаку.

         Його улюбленою грою була «класична для цього часу» DOOM”. Це заняття вимагало чимало годин, але навички знаходили належне ставлення і він призвичаївся до гри, до швидкої реакції, до того, що йому доводилося діяти відповідно до ситуації, яка складалася навколо.

         Бог дивився на душу, що “стояла” перед ним. Йому було якось не до вподоби відсилати її до Пекла, але усталений звичай, як і гріхи, що тяжіли над цією душею, вимагали підходу, в якому повною мірою було б окреслено Верховну Справедливість.

         Бог промовив:

Ну що ж... Ти вдосталь грішив, а тому тебе не можна пускати до Раю. Але й справ добрих за життя чимало ти встиг зробити… Давай вчинемо з тобою ось що: ти можеш попросити аби Я виконав три бажання, які б викликали в тебе радість та втіху. Але опісля цього ти маєш відійти до Пекла.

Передусім хотів би отримати IDDQD!

        Подібне викликало в Бога посмішку й він запитав:

Добре, Я виконаю це твоє бажання. Яким же буде наступне?

Мені хотілося б отримати також IDKFA.

І що дозволило б тобі відчути щастя насамкінець?

Нічого більше не потрібно. Лише дозволь вже потрапити до Пекла!!!

Добре. Як забажаєш.

         Кімнатка для вартового була зовсім маленькою. Але це не заважало бажаючим трохи перепочити від буденних клопотів, лежачи на кількох стільчиках, зіставлених разом поруч зі стіною. Додатково для пошановувачів комфорту можна було брати з собою щось м’яке аби підстелити на час вартування (скажімо, ватяний тулуп). Але молодий чорт спостерігав за тим що діялося зовні через маленьке віконечко у дверях. Відсутність досвіду компенсувалася його наполегливістю. Партія нових душ прибула згідно з графіком. Перше чергування не повинно було принести якихось незвичайних пригод. Усе відбувалося саме так, як і повинно було бути згідно з розповідями “колег”. Інструкції щодо цього були цілком зрозумілими, а їх положення, - беззаперечними. Чорт відкрив ворота…

         Опинившись у вузьких переходах, він відчув знайому жагу та пристрасть, яка охопила усе його єство… Йому вже не вперше доводилося насолоджуватися цим виром, що дозволяв ніби опалювати самим лише поглядом усе що було навколо нього. Пекельні коридори не давали змоги місцевим “мешканцям” чинити гідного спротиву цьому непередбаченому нападу. А втім, сім кіл Пекла виявилися не готовими до подібних “маневрів”, що зумовлювалося і їхнім “технологічним призначенням”. Намагання якось забарикадувати переходи провалювалися через потужність зброї та непристосованість самих “барикад” до подібних “перевантажень”.

        Янголи були поінформованими про успіхи їх “потенційного колеги” на “пекельній ниві”. Вшанування обіцяло бути доволі урочистим. Трохи чи не усі зібралися для такої події. Сьоме коло повинно було виявитися особливо жарким, але його пристрасть була палкішою:

Дякую тобі Господи! От і восьмий рівень!!!

Приціл модифікованої зброї спрацював відмінно.


52%, 13 голосов

20%, 5 голосов

28%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Юристам і людям (№ 18)

Якось були запитали з приводу чогось новенького... Ідей було... Тобто, взагалі не було. Натомість розмови, які точилися останнім часом, деякою мірою зачіпали проблематику мистецтва... smile

Приємного споглядання !


 

Стоїть адвокат, руки в кишенях, дивиться як художник малює картину і захоплюється:
- Ви художник?
- Так.
- Перший раз в житті бачу, що художник малює картину своїми власними руками.
Натомість той відповідає:
- А я вперше в житті бачу, що адвокат тримає руки в своїх кишенях.
- І скільки ж коштує ця ваша картина?
- 8 тисяч доларів.
- Нічого собі! Можна подумати, що ви померли років 500 тому!


P.S. Саму репродукцію (це "рекламний варіант") Ви маєте можливість побачити у збільшеному вигляді (не забудьте клацнути по малюнку) на відповідному сайті. Ще... З приводу картини "Пані з горностаєм": при детальнішому ознайомленні з відповідними матералами ("ну й зацікавило!"), виявилося що її написав шановний Леонардо ді сер П'єро да Вінчі власноручно... Тобто, допомогою своїх учнів під час творчого процесу йому так і не довелося скористатися...

P.P.S. При ще детальнішому ознайомленні виявилося, що батьком Видатного художника був шанований і відомий на той час нотаріус. Тож, музику я теж спробував підібрати відповідну (подібні композиції тоді виконували менестрелі ).


29%, 9 голосов

48%, 15 голосов

23%, 7 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Парі на душу

<}>rose rose rose<{>

За гарний малюнок висловлюю подяку шановному "Prophet"...

Можливо, Ви сподівалися прочитати щось інше, але мені видалася доволі дотепною ця історія... Хотілося б аби Вам сподобався дещо... Незвичний підхід до теми, яка тут зачіпається... ))) Розумію що неоднозначно, а проте, як на мене, змушує замислитись. Приємного (таки сподіваюся) читання !!!

          Вона споглядала усе, що відбувалося довкола й міркувала собі: "І хто сказав, що тут буде коридор зі світлом в кінці? Може цей хтось, в метро давненько не катався? Такі тунелі лише там бувають. Ой, мамо, дурять же ж нас! Опаньки! Що я бачу! Еге-гей! Ха-ха. Я тут вгорі! Ось тут у вас над головами! Бовдури… Ото умора! Агов! Не треба до мого тіла підводити електрику… Ти, красунечка не надумайся цей шприц в мене вганяти!.. Дурепа. Все одно я вже тут, і назад не повернуся. Якщо б з ким поговорити, а то лікарі підуть вже скоро, зовсім нудно стане… Ой, дядечку, не треба кричати матом, що "ми її втрачаємо". Ви вже втратили. Ось вона я. І ось вона я лежу там перед вами. А нічого було п'яного анестезіолога в операційну пускати. Ой! А ти хто?"

         Красивий молодий чоловік виник нізвідки й завис поруч з нею в повітрі, закинувши ногу на ногу. Довге чорне волосся перехоплене чорною стрічкою,  трохи спадає на ліву щоку, прикриваючи одне око.  «А очі красиві… Чорні… Лише якісь нелюдські. І блідуватий чогось він, і в ганчірки якісь замотаний. Хіппі мабуть", - тривали міркування далі ... Вона відзначила деяку його привабливість, проте подумки нагадала сама собі: "Я рудих і зеленооких люблю".

         «Що, на всю лікарню знайшовся ще один п'яний анестезіолог?» – треба ж якось розмову зав'язати. Чоловік простягнув їй руку, почувши натомість: «Ні, шановний, я не танцюю. Лише співаю. До того ж, лише в туалеті і у ванні, коли нікого вдома немає. А ще погано готую, страшенно ледача, і не особливо красива. Але тепер це залишилося там. Внизу. Та скільки можна чіпляти на мене електроди! Все одно не оживе ця ваша кардіограма»!

- Підемо!

- Це ще куди?

- Підемо зі мною.

- Я запитала не "з ким мені йти", а куди! Різницю вловив? Ти взагалі хто такий?

         Він назвався. Вона переварила інформацію і дико розреготалася, страшенно образивши хлопчину.

-  А ти, сподіваюся, не від передозування помер, хлопчику? Придумав теж! Ой не можу! Сатана! Чого тоді не Господь Бог? Або хто там у вас?

          Натомість вона почула: «Не богохуль, молода діва»!  Поруч з нею виник ще один молодий чоловік .

- Та що ж таке! Поки жива була - так ніхто і увагу не звертав, а як померла, так оно вже другий клеїтся…

          Цей другий був дуже схожий на першого... Лишень увесь в білому з срібним волоссям і блакитними очима. Але вона сказала сама собі: «І все одно я люблю рудих і зеленооких»!

- Дай здогадаюся! Янгол!

- Пішли!

- Знову те ж саме. Підемо! Куди підемо, навіщо підемо? Мене і тут непогано годують!

- До Пекла. 

- До Раю.

- Хор хлопчиків. Який чудовий вибір, шановні. У вас там сьогодні день відкритих дверей, або ви рекламними агентами працюєте?

- Вибирай.

-  А ти мені, любий Сатана, не наказуй. Мені подумати треба. Ось, що я робитиму, якщо з вами піду!? Хоч з одним з вас? І як мені вибрати, що краще? У вас рекламнне оголошення або буклетик який не завалявся?

- Потрапивши до раю, ти очистишся. Тобі пробачено буде всі гріхи твої і возвиситься душа твоя…

- Так. З тобою все зрозуміло. Твої варіанти, Сатана?

- Суцільні насолоди і втіхи. Все, що прагнутимеш, чого душі твоїй тільки буде завгодно. А за хорошу службу, і тіло тимчасове дати можуть.

- Ніа. Тіло тимчасове мені не треба, он моє власне валяється.

- Не спокушай невинне дитя! Чорний біс! Чиста душа її і непорочна! Не слухай його…

- Я перший поруч опинився, Янголе! Моєю душа її буде!

      Сатана аж підвівся і показав Янголу кулак. Янгол відсахнувся, зробив дивовижний жест рукою і знову затягнув своєї.

- Зі мною підеш, спокій і умиротворення здобудеш. Інакше ходити тобі неприкаяною світом білим…

- Як до нас підеш, - нудьги знати не будеш! Радість і бенкет повсякчас! Не дивися, що Пекло - темне містечко! Там і своєї краси вистачає.

- Зможеш лікувати людей, силою, даною тобі від Бога у винагороду за віру…

- Отримаєш все, що побажаєш, за відмінну службу і пошану…

- Твоя душа житиме вечно…

- Зможеш вселитися в чиєсь тіло і жити на Землі…

- Спокій і мир.

- П'янка і гулянка.

- Радість і щастя.

- Веселість і бенкет.

- Віра.

- Вшанування.

- Постійність.

- Вічність.

- Доброта.

- Вигода.

- Знання.

- Сила.

- Розуміння.

- Влада.

- Якщо ти підеш до Пекла, - матимеш все це…

- Якщо підеш до Раю, -  матимеш все це…

- Знаєте що, хлопці? Набридло вас слухати. Як там добре, як тут добре. Напружуєте ви мене цим базіканням. Усе одно ви мені не до смаку. І цікавого, що у владі і славі, що у вірі і спокої мало. Так що, адью. Я пішла назад. Навчуся готувати, танцювати і співати. А щодо зовнішності я переборщила. Не така я вже і страшна. До того ж, у вас тут всі чорно-білі, а я люблю рудих і зеленооких…

<<<devil heart angel>>>

       Зненацька кардіограма на моніторі почала танцювати, призвівши до "легкого шоку" в пристуніх лікарів. Після перебування протягом 10 хвилин у стані клінічної смерті дівчина почала оклигувати.

<<<rose rose rose>>>

- Знаєш що, - сказав Янгол.

- Га? – буркнув Сатана.

- Ми пролетіли.

- Ага. Знову нічия. Даремно лише горлянки надривали.

- Гаразд, пішли. Там по сусідству хлопчака якогось оперують. П'ять душ, що моїм буде.

- Гаразд, Янгол, парі прийнято.

{{{ devil money money money money money angel }}}

За оригінальний текст (який і прислужився при створенні того, що Ви мали можливість прочитати), висловлюю подяку сайту "http://gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=654".

P.S. Прошу вибачення, якщо Ви сподівалися на продовження... Мого творчого пориву. Але на цей раз мені хотілося ознайомити Вас з чимось актуальним у контексті подій, з якими останнім часом довелося зіткнутися. Тож, мені видалися також цікавими наступні матеріали:

- Ніф, Наф, Нуф або як ними не стати ? < Раджу на це звернути увагу...

Практичний МАХ на всі грипи,чи хай їм ГРЕЦЬ- Н1N1!!!

 Ще дещо...

Дружня порада: на хвилі цієї "інформаційної кампанії" не надумайте вигадати собі якусь хворобу (й така "капость" трапляється)...

...angel Бережіть себе і будьте здорові !!! )))angel...


33%, 9 голосов

59%, 16 голосов

7%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Приготування до зустрічі кардинала...


Жан де Сент-Іньї (1600-1649 роки), "Курильщики" (перша пол. ХVII ст.).

Кілька слів... Мені запрпонували написати замітку для співтовариства "ОдинЗаВсіх і ВсіЗаОдного"... За це можете висловлювати ваші подяки пану "Yriil"... Її було опубліковано за підсумками 2-ої частини (в умовах обмеженого часу). Тож, вже від себе можу лише порадити насолоджуватися ознайомленням та музикою (в межах Ваших можливостей). Я не претендую на якусь виключність та точність. ))) Ваші міркування можете лишати нижче.

Граф сидів у великому кріслі в своїй кімнаті з гарними гравюрами. Уздовж стін стояло кілька шаф з книгами в коштовних палітурках. Неподалік від великого вікна, з якого падали останні промені вечірнього світла, стояв великий різьблений стіл. Ліжко було накрито гарним вишити простирадлом, на якому можна було побачити ліс та сцени полювання. Свічок ще не запалювали...

Бажання кардинала таємно повернутися до Парижу вимагало належних приготувань. Передусім герцогу слід було подбати про відповідні для такої події заходи безпеки, адже Його Високопреосвященство, беручи до уваги можливі загрози життю, вирішив удатися до невеликого спектаклю... Цим самим вдалося дістати чудову можливість аби відддалік спостерігати за розвитком подій, а також тими людьми, у відданості яких виникали сумніви. При цьому, у таємницю того що кардинал лишився живим, було посвячено лише кілька осіб, які й мали належним чином опікуватися справами (як і потребами кардинала).

Обставини, з огляду на які кардинал прийняв відповідне рішення також не повинні були якось стати відомими громадськості. Але його прибуття до Парижу, а також перебування тут, викликало чимало труднощів. З цим клопотом повинен був упоратись досвідчений офіцер, який отримував належну для такої події платню, а також люди графа, яким належало подбати про гідні Його Високопреосвященства умови перебування в палаці графа.

"Цікаво, чи Його Високопреосвященство погодиться перевдягнутися у що-небудь відповідне події?" - подумав граф, але натомість покликав управляючого та наказав приготувати кілька кімнат для гостей, які мали з'явитися найближчими днями...

- А, ще дещо, - додав він, - перевір запаси вина та потурбуйся аби гості були задоволеними  під час їхнього перебування тут.

- Буде виконано, Ваша Вельможносте, але мушу нагадати, що надходження від Ваших мисливських угідь потребують пильнішої уваги, оскільки лісничий, як стало відомо, з минулого тижня перебуває у стані легкого запою...

- Хм... Якщо легкого...Тоді передай йому мій наказ негайно сюди з'явитися. Треба буде належно на нього вплинути.

- Як накажите. Ще будуть якісь накази?

 - Так. Потурбуйся аби підготували кімнату для тортур. Про всяк випадок.

- Як накажите.

- І ще дещо. Завтра має приїхати один мій добрий друг, де Монтраше. Його накази ви маєте виконувати як мої власні. Зрозуміло?

- Так, Ваша Вельможносте...

...Клопіт з приводу перебування кардинала видавався нетаким вже й тяжким порівняно з головною метою. Адже кардинал прагнув зустрітися з Його Королівською Милістю та обговорити якісь важливі для них справи...

..."Але ж як  Його Високопреосвященство могли б з'явитися у королівському палаці?, - подумав граф, - Чому б йому не перевдягнутися привидом?",- та усе ж, цю думку було негайно відкинуто як не гідну сану такої особи. Також міркування графа привели до того, що Його Королівська Милість постійно перебувала в оточенні свити, що теж становило деяку перепону.

"Ну що ж, доведеться поклопотатися... Здається, король прагнув відпочити й хотів організувати полювання. Чому б не запропонувати свої володіння для цієї мети?" - з такими думками граф піднявся та підійшов до столу, на якому лежало кілька книг та відповідні для писання речі. Також слід було взяти до уваги тимчасові ускладнення політичного становища короля, що спричинило деякі проблеми у його пересуванні... Передусім потрібно було надіслати листи знайомим, які перебували у найближчому оточенні Його Королівської Милості, а також поклопотатися, щоб отримати аудієнцію та поспілкуватися з самим королем... Було б непогано, якби Його належно поінформували про принадність мисливських володінь графа, що дозволило б дещо спростити самому графу його "місію".

Листи було доволі швдко (як для гусячого пера, яке увесь часноровило куди-небудь "відлетіти") написано та запечатано з використанням гербової печатки графа. Він викликав управляючого:

- Ось, потурбуйся аби ці листи було швидко доправлено зазначеним на них особам. Але в мене також немає бажання якось дізнатися, що хто-небудь окрім цих осіб мав щастя їх читати!

- Як накажите, Ваша Вельможносте...

 "Приправка" (для контексту):

Хто пише ці епіграми?,- запитав я, - хочу щоб цього мерзотника посадили до Бастилії, чуєте, Рошфор!
- Це неможливо, Ваше Високопреосвященство.
- Чому ж?
- Бачте. Це пише народ, а його до в'язниці не посадиш.
- Немає такого народу, якого я не міг би посадити до в'язниці . ( По фільму «Д’Артаньян і три мушкетери», - did moroz на
http://20minut.ua/news/147190 ).


77%, 24 голоса

23%, 7 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Випадок під час відрядження...

Кхм... Кілька слів від мене. Ця історія видалася доволі цікавою та повчальною. Тож, вирішив, що зважаючи на її актуальність, слід було б аби з нею ознайомилося більше читачів. Прошу вибачення в автора (а також шановної редакції журналу), якщо це викличе якісь зауваження.

Офіційна вимога щодо наявності посилання на видання є виконаною.

Нарвалися...

Трапилося мені якось поїхати у цікаве відрядження. По ходу справи потрібно було везти через усю країну дещо невелике, але дуже вартісне та секретне. Коли вже зібрався їхати з пункта А в пункт Б, командир частини А викликав мене та сказав: "Познайомся, ці хлопці про всяк випадок поїдуть з тобою". Познайомилися. Хлопці виявилися спецназівцями з бригади морської піхоти Північного флоту, два лейтенанти і старлей. Згідно з задумом командування вони повинні булим охороняти по дорозі цінний вантаж, ну, а заразом, і мене, багатогрішного. Хлопці відрядження сприйняли як безкоштовну поїздку до Сочі, тим паче, їхати потрібно було в цивільному, в окремому купе. Спецназівці мене опікали, як англійську королеву, навіть було незручно.

А саме цікаве трапилося в Саратові. Там в нас була пересадка. Хлопців своїх я відпустив за пивом, а сам пішов погуляти по вокзалу. Сутеніло. І тут до мене підвалили наперсточники й запропонували зіграти. Я на ходу відмовився та пішов далі. Але мене усе ж зупинили та наполегливо запропонували зіграти. Я знову відмовився. Тоді мені сказали, що "ти, тіпа, козел, давай, грай, не випендрюйся, поки не дістав". І тут 4 чоловіки стали мене оточувати, а в стороні ще маячила група прикриття. В мене, звісно, був пістолет, але влаштовувати стрільбу на вокзалі, а потім до кінця життя писати пояснювальні мені не хотілося.Тому я потихеньку почав відкидати полу піджака, шукаючи очима міліцію. Але де там! І зненацька чую: "Товаришу підполковник, у нас проблеми?" Дивлюся - позаду стоять мої провожаті, посміхаються, і , гади, морозиво облизують. Ну, я в двох словах пояснив ситуацію. В старлея в очах спалахнула прямо-таки дитяча радість: "Ну нарешті" !!!

І вони взялися за справу. Перша четвірка, по-моєму, так нічого зрозуміти й не встигла, а до групи прикриття дійшло, що щось не так, коли зачистка в принципі закінчилася. Вони підбігли до нас, при чому один встиг здивовано так запитати: "Агов, братки, ви з якої бригади!?"

І, перш ніж піти у глибокий нокаут, почув чесну відповідь:

- З гвардійської бригади морської піхоти !

Ігор Сазонов

Журнал "Камуфляж", № 12 (грудень), 2003 

http://www.kit.com.ua/ka/

P.S. А військові марші "підвищують тонус м'язів і діють цілюще на нервову систему" (як вважають деякі фахівці).smile Музика: О. Баженов.


97%, 28 голосов

0%, 0 голосов

3%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Про янголів...

Малюнок знаходиться тут: http://oboi.i.ua/user/1516231/3/262113/

1. Вік вашого янгола (здогадуюсь, що "на момент вашого народження"): число вашого народження + місяць...

2. Стать вашого янгола: сума всіх цифр дати вашого народження.
Парна - хлопець, непарна - дівчина
.

3. Стихія вашого янгола: друга цифра дня народження ...
Наприклад, якщо ви народилися 13-ого , то це буде 3. А якщо 5 (05) то це буде відповідно просто 5
.

Стихії
1 - святість. Янголи, що не потребують крил. Світлі та незаплямовані. Їх невидимі крила ковдрою накривають весь світ.
2 - світло. Великі білі крила. Світлий ореол.
3 - повітря. Виткані зі світла й повітря, невизначених обрисів. Крила великі, але невидимі.
4 - темрява. Темні та страшні. Чорні крила.
5 - метал. Холодні. Сталеві крила.
6 - веселка. Яскраві і теплі. Крила метелика або подібні до них.
7 - енергія. Міняють форми і кольори. Такі ж і крила. Згустки енергії, що залежать від настрою.
8 - людина. Нічим не відрізняються зовні від звичайних людей. Крил немає.
9 - розкладання. В'януть і розкладаються з кожним днем. Зазвичай обірвані крила.
0 - вогонь-попіл. Відроджуються подібно до феніксів. Вогненні крила.

4. Характер вашого янгола: третя буква вашого прізвища.

А - він постійно ходить за вами . Ніде не залишає без нагляду, лишень ви його не бачите.
Б - він приходить, коли ви плачите. Чим більше ви проливаєте сліз, тим гірше йому доводиться, і тим виразніше він проявляється.
В - Він не ходить за вами, але завжди спостерігає. Тихо, мовчки, сидячи у себе на небесах.
Г - Ґ - він спеціально влаштовує вам випробування і нещастя, аби потім їх для розваги усувати.
Д - він замкнений в одному місці і не може допомагати вам завжди. Лише там, в його області, ви по-справжньому в безпеці.

Е - Янгол з пістолетом. Якщо хтось образить господаря, то йому поведеться дуже кепсько... 
Є - кожного разу, коли він вас рятує, він забирає частинку вашої душі. Це підступний янгол-вампір.

Ж - він працює лише згідно з принципом  "послуга за послугу". Нічого не робить просто так, якщо не попросити, або не зробити добру справу.
З - він постійно хоче з вами зв'язатися. Наснитися, привидітися у дзеркалі, послати знак, але тут вже все залежить від вас самих.

И - янгол-вітер, один на всіх своїх господарів. Один для одного, інший для іншого. Тому і життя смугами.
І - Ї - чи то є, чи то його немає. Зазвичай ці янголи так і не справляють впливу на життя людини.
Й - янголи рідкісної мудрості та інтуїції. Зазвичай це передається і їх господарям. 
К - ці янголи зазвичай набувають вигляду ваших друзів або тварин, щоб бути ближче.
Л - справжнісінькі янголи від Бога. Ось тільки приходять зазвичай вночі, а при повному місяці їх навіть можна побачити. Але не завжди вони можуть врятувати людину. Дотримуються принципу "на роду написано".
М - бездушні янголи-наймнанці. Непередбачувані та не завжди корисні.
Н - Вони завжди хочуть допомогти. У будь-яких дрібницях, і так вже виходить, що витрачають на ці дрібниці всі свої сили. Господарів таких янголів інколи називають везунчиками, але врятуватися в серйозній ситуації їм рідко вдається. 
О  - найдобріші янголи. Вони ніколи спокійно не дивитимуться якщо людині погано. Нехай то їхні підопічні або інші люди. Їх господарі зазвичай теж добротою не обділені.
П - лукаві янголи-демони. Ті самі, що шепчуть на вуха різні варіанти, не пояснюючи, що добре, а що погано.
Р - жорстокі янголи. Якщо ви не догодили своєму янголові, він може круто на вас відігратися. З ними треба бути обережніше. 
С - приходять лише в снах і ніколи в житті. Все, що вони можуть для вас зробити, це попередити. Зазвичай сни їх підопічних несуть в собі приховане значення. Слід дістати гарного сонника.
Т - вони не можуть допомогти людині, коли вона цього потребує, але зазвичай виправляють свою провину після фатальних подій у вигляді приємних дарунків долі. 
У - цих ще називають домовиками або полтергейстами. Люблять попорядкувати в житті свого підопічного.

Ф - прекрасні, але ніжні янголи. Могли б тішити око, якби ми їх бачили, а так... Кажуть, що саме з них писали янголів на більшості картин.
Х - зазвичай, це янголи - душі померлих родичів або знайомих, що любили вас за життя.
Ц - справжній скарб. Зазвичай їх володарі живуть довго та щасливо.
Ч - занадто педантичні янголи, що вважають себе спецами у своїй справі. Але це не завжди правда.
Ш - Щ - янголи-збоченці! Насилають на своїх підопічних сни, які лякають своєю витонченою еротичністю і частенько відчувають до людини самі інтимні почуття. 
Ь - янгол-плакса. Якщо у нього щось не виходить, то він впадає в істерику, призводячи зазвичай до цього й господаря.
Ю - янголи-діти. Маленькі янголятка. Наївні та веселі. Але дуже сильні.
Я - зазвичай напускає на господаря такий серпанок, що той абсолютно не вірить у його існування, а тим часом вершить його долю.

Дякую за текст-оригінал пані "Кас_сиопея"

 


65%, 30 голосов

17%, 8 голосов

17%, 8 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.