Діалоги з Юговостоком в історичному контексті, частина 2.

Так от, як я уже згадував у 1667році Польша та Московщина поза спинами українців заключили Андрусівський договір за яким поділили Україну  межи собою по лінії Дніпра на дві частини право та лівобережну, хоча цей неформальний поділ і так тривав вже від смерті Батька Хмеля.

Ясно шо такий фінт ушами, українцям ніхуя не понравився, а особенно це вкурвило тодішнього гетьмана правобережної України Петра Дорошенка. Треба сказать, шо вищеозначений гетьман був видатним воїном та досвідченим політиком. 

Так от після  грандіозної наїбаловки зі сторони польського короля чиїм васалом він формально був, Дорошенко послав короля нахуй і звернувся по допомогу до Кримського Хана і Турецького Султана. Як ми уже вияснили раньше  ці державні формації не раз вступали в дружній діалог з українцями тому у 1667 році був заключений договір про перехід України під протекторат Туреччини.

Карочє гетьман Дорошенко отримавши воєнну допомогу від Туреччини спочатку успішно провів воєнний діалог з поляками, а згодом і з московитами хотя пізніше кримський хан, з якихто суто своїх меркантільних інтєрєсів пробував йому ставить палки в колеса, но получив піздюлєй від Сірка і більше не вмішувався . Дорошенко у 1668 році  став гетьманом обох частин України. Да кстаті, Дорошенко чеканив свою монету, а для діалогів з Диким Полем створив спеціальний  Торговицький полк.

Дальше всьо було грусно і поляки і московити прагнули реваншу, і використовучи своїх маріонеткових нібигетьманів актівно колотили в Україні своє політічєскє гамно, а Султан Турецький використовуючи служебне положеніє, почав тупо грабувать українців, і таке бляцтво творилося, аж поки Дорошенко не зрікся булави у 1675 році.

А шоб ви знали, шо Іван Мазепа (наступний гетьман всія України) спочатку вірою і правдою служив у Петру Дорошенку, но якто неудачно попав в плєн до запорожців, а потім при странних обстоятєльствах переметнувся в московський табір де і зробив головокружитєльну кар'єру, хотя кінчив він хуєвато, ну ви в курсє. Да, чуть не забув, українці помогли 1696 року припизженому Петру І  завоювать кріпость Азов, це був мать останній наш діалог з юговостоком 17 століття.

Усеньке 18 століття Україна йшла у фарватері Московської імперії і спорадично участвувала у конфліктах з юговостоком в лиці Туреччини та Кримського Ханства, особенно після воцарєнія на московський престол Катьки-німфоманки. Запорожці потихеньку колонізували Дике Поле закладаючи там промисли та зимівники, но аккурат 1775 року після успішної московсько-турецької війни, Катьці шото попало під хвоста і вона рішила зничтожити Запорозьку Січ, шо вона і зробила, гетьманат вона кстаті ліквідувала на 11 років раньше. Но запорожці тоді з Дикого Поля нікуда не ділися і продовжували там свої діалоги, хотя у них там вже появилися конкуренти в лиці Новосербії і Слов'яносербії(зараз луганда) та переселенців із завойованого Криму і не нада тут робити мені круглі очі, депортація корінних народів з Криму то стара московська традиція.

Перша деукраїнізація юговостока відбулася 1792 році, коли Катька-німфоманка подарила запорожцям в лиці Війська Козацького Чорноморського право колонізувать Кубань, таким чином убивши двох зайців забравши з українських земель ворохобний пасіонарний елемент і підперши ним воінствєнні кавказькі племена, козакам канєшно діватися не було куда, бо вибір був маленький- або Кубань, або кріпацтво.

Отакеот.

(далі буде)