Барвінком стелиться на цвинтарі печаль

Барвінком  стелиться  на  цвинтарі  печаль,

 травою  поросли  занедбані  могили, 

завмерли  в  вічності  в  них  радощі  та  жаль,

забули  їх  чи  може  пам'ятати  не  хотіли. 

Легким  туманом  вкриється  земля

 ховаючи  уламки  втрачених  ілюзій,

 поламані  хрести  мов  докоряють 

 нам  -   шануйте  пам'ять,  бо  помрете  в  тузі. 

Блакитним  цвітом  стелиться  журба, 

чомусь  на  цвинтарі  завжди  його  багато,

 мов  килимом  вкриває  землю  там 

де  пам'ять  залишилась  лиш  у  датах. 

 15.04.2011

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256995

Заблудшие души

отклик на http://blog.i.ua/user/98481/685367/?p=3#advA_advC_685367_12137885

Заблудшие души во тьме изнывают, бредут по дорогам, по весям блуждают, напрасно в закрытые двери стучатся надеясь пригреться и вовсе остаться Все ищут свой дом, но нигде не находят казалось бы проще взять да построить такой как хотелось и виделось в сне, но сны потерялись в метаньях во мгле. Заблудшие души покой обретут когда назначение жизни поймут найдут свое место в сети мирозданья и замысел сложный постигнут Созданья. Питаются пылью, их мучает жажда, сомненья терзают - где ложь, а где правда, лишь веки позволит сомкнуть им Господь короткой, тревожною ночью без снов. Заблудшие души страдают во сне ведь сны их пусты и видений в них нет и ночью и днем у них цвет лишь один - все в темное, мрачное красят они.

я в сердце храню голоса их, мечты им путь предначертан и надо идти пусть больно и трудно. и кажется нет в Вселенной покоя и счастья для всех. А счастье приходит к тому, кто сумел поверить любви и впустить в душу свет, а если все мрачно ты птиц позови дорогу покажут к свету, к любви.

Сон

Тендітним  павутинням тремтить  на  віях  сон, чарівно  -  фантастичний й  реальний  до  основ. В  нім  була  дивовижна реальність  відчуттів й  події  неймовірні, немовби  інший  світ. Були  у  мене  крила блакитні  на  спині, з  драконом  подружилась й  літала  в  вишині. Ще  ельфів  там  зустріла й  допомагала  їм потвору  подолати, що  нищила  їх  ліс. А  після  перемоги красивий,  мужній  ельф надів  мені  на  голову вінок  із  орхідей. Їх  аромат  чудесний п'янив  не  гірш  вина, він  шепотів  "кохана", ще  й  ніжно  цілував. Проснувшись  відчуваю цілунок  на  вустах, це  сон  -  я  точно  знаю, та  вірю  відчуттям. 09.04.2011

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253030

Любовь застывшая в словах

Была  любовь...  осталась  где  то лишь  память  горькая  о  ней я  больше  не  ищу  ответа зачем  хотела  верить  ей сжималось  сердце  больно  -  сладко от  слов  его  "тебя  люблю" но  разум  намекал  украдкой  - не  верь  словам,  не  верь  ему любовь  застывшая  в  словах и  образах  -  воспоминаниях ты  не  тревожишь  больше  в  снах ушла,  разбитая  страданием сомненья  наши  главный  враг любой  несбывшейся  мечты поверить  ей  я  не  смогла была  любовь...ушла...прости...

Сніжок

Бешкетник  -  вітер грається  сніжком,   здіймає,  крутить,   кидає  в  вікно. Сніжок  кружляє, міні  -  заметіль на  сонці  сяє як  казковий  пил. Немов  сніжинки  -   крильця  дивних  фей,   таких  маленьких чарівних  людей. Природи  діти, помагають  всім життю  радіти в  заметілі  днів.