хочу сюда!
 

Наташа

47 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 42-52 лет

Техаські Робін Гуди (про фільм Тарантіно "Джанго звільнений")




На жаль, сучасний кінематограф не часто балує глядачів різноманіттям. Більшість фільмів, які викидають в прокат, під епічними лозунгами: "Найкращий фільм цього року!" чи "Найстрашніший фільм, який ви коли-небудь бачили" насправді виявляються черговими шаблонними кіношками, які зняті за шалені гроші. Ефектно? Так, на спецефекти Голівуд викидає більшу половину бюджету. Захоплююче? Звичайно, адже якісна камера передає всі нюанси, а 3-D ефекти переносять глядача в саме пекло подій. Цікаво? Ні. Сюжет (якщо він є) - стандартний, герої - шаблонні, а після перегляду фільму хочеться сісти в ДеЛоріан і, як у фільмі "Назад в майбутнє", повернутись на пару годин назад, щоб не пустити самого себе в кінотеатр.
Я особисто дуже розчарований тими кіно-новинками минулого року, на які я чекав, бо ці фільми не справили жодного враження. Гучно анонсована остання (а чи остання) супер-пупер прем'єра невмирущої франшизи під назвою "Оселя Зла" справила враження якоїсь мильної бульки, яка довго роздувалась, але потім красиво лопнула на весь світ. Заявлений двосерійник "Голодні ігри" виявився доволі грубим переспівом класичних бойовиків дев'яностих про "виживає лише один". А так хотілось, якби "мейкери" (гарне слово) цього фільму хоч трошки дотягнули до одного із класичних в цьому жанрі фільму Такеші Кітано "Королівська битва"… Плюнути б на все, але Свєтланов став режисером, і ти розумієш, що комусь гірше, ніж тобі.
І так - кожен фільм. Красива і безглузда казочка (чого варта лише назва одного із фільмів - "Президент Лінкольн, мисливець на вампірів") на новий лад. Але ось я краєм вуха почув про реліз нового фільму Тарантіно, який мені не дуже подобався до "Знеславлених покидьків" через надмір трешу, але я відчув, що нарешті зможу подивитись цікавий фільм.
Але я помилився. Фільм "Джанго звільнений" не справив на мене того враження, на яке сподівався, бо він його перевершив на двісті відсотків. Тарантіно переплюнув самого себе, знявши чудову драму з фірмовою іронією і харизматичними героями. 
Сюжет, який я звичайно не буду переповідати, ґрунтується навколо двох головних героїв - чорношкірого раба Джанго (Джеймі Фокс) та його визволителя, німецького ковбоя на ім'я Кінг Шульц (Крістоф Вальц). Кінг - мисливець за головами, який, маскуючись під мандрівного дантиста, звільнює Джанго, який має йому допомогти знайти трьох бандитів з метою отримання винагороди за їхню смерть. Звичайно, між Джанго та Кінгом зав'язуються приятельські відносини, і Шульц вирішує допомогти Джанго звільнити його наречену з лап рабовласника з живописних берегів Міссісіпі Келвіна Кенді. Сюжет, на перший погляд, досить простий і здавалося б цілком передбачуваний. Але фільм навряд чи дасть засумувати глядачу, бо режисер постійно застосовує неочікувані сюжетні ходи, зберігаючи при цьому простоту сюжету. Знову ж таки, не буду відкривати всі сюжетні кадри, проте не втримаюсь і скажу, що в фільмі досить неочікувано з'являється Леонардо Ді Капріо, який грає саме того рабовласника з Міссісіпі.
До речі, про гру акторів. Звичайно, зразу ж кидається в очі фантастична гра Крістофа Вальца, якого фанати Тарантіно бачили у "Знеславлених покидьках", де він грав роль стовідсоткового фашистського негідника. В "Джанго…" герой Вальца добрий, такий собі техаський Робін Гуд, який бере поганих людей, вбиває їх і віддає до рук гарних людей. Блискуче вживання в образ, точно розставлені нотки в грі роблять образ доктора Шульца один із найсильніших образів цього фільму. Також варто відзначити роль Леонардо Ді Капріо, який грає негативну роль. Хоча він з'являється в другій частині фільму, але це якоюсь мірою задає хід фільму новий напрямок. Коли Кенді з'являється на екрані, зі злою усмішкою, стає зрозуміло, що головним героям буде важко з ним "розібратись", а коли Кенді натравлює на замученого раба трьох псів, навіть у міцного духом Джанго з'являється страх на обличчі. І не даремно, бо цей рабовласник ще попсує йому і його супутнику нерви… А от головний герой - Джанго - мені не дуже сподобався. Образ Джеймі Фокса занадто простий для стилю Тарантіно, і як режисер не намагався його обіграти, по-своєму, по-тарантінівські, одягши його у блакитний гейський костюм камердинера, але Джанго так і залишився визволеним рабом.
Ще хотілось би відзначити оригінальність саундтреку. Всі пісні витримані в жанрі кантрі, але до кожного треку додано щось особливе і по-тарантінівські іронічне. Чого вартий лише реп під кантрі-супровід! Ну звичайно ж меломани оцінять наявність в списку офіційного саундтреку такий імен як Морріконе, Тупака, Ризи (RZA)… За RZA моє особисте дякую, який колись написав музику до фільму Джармуша "Пес-привид", і змусив мене поглянути на реп з іншого боку. Ну добре, повернемось до нового фільму Тарантіно.
Хочу сказати, що фанати "Вбити Біла" будуть, на мою думку, розчаровані, бо трешу у "Джанго…" значно поменшало, який залишився у бурхливих кривавих сценах, які теж значно "подобрішали". Також трошки трешовими я б назвав пародіювання вестернів, мотиви яких з'являються протягом всього фільму, від боїв на кольтах до зникання з поля зору під круту музику. Проте Тарантіно досі Тарантіно, його почерк відчутно в кожному кадрі фільму - фірмова і довга сцена помсти в фіналі не залишить вас байдужими.
На цьому поставлю крапку. Звичайно, Тарантіно - режисер досить специфічний, але я раджу подивитись цей дійсно якісний фільм, ну і звісно чекати нових шедеврів від майстра.


2

Комментарии

Гость: татусик

18.02.13, 23:53