Мені наснилось небо Лондона

  Здавна Велику Британію називають Туманним Альбіоном. Але нещодавно я дуже засумнівався у доречності цього порівняння. Бо влітку минулого року провів у Лондоні вісім надзвичайно сонячних і незабутніх днів.
  Велика Британія полонила моє серце з перших хвилин знайомства. Ще в ілюмінатор літака я помітив незвичний для мого «суходільного» ока аквамарин прибережних вод, рясно всіяний пароплавами, що поспішають у рідну гавань, омитий косими дощами оксамит полів та ніби іграшкові будівлі лондонського передмістя, від одного погляду на які в пам’яті зразу ж виринули картини з казки Льюїса Керрола «Аліса в країні чудес».
  Літак плавно приземлився в аеропорту Gatwick . І вже через кільканадцять хвилин паспортного і митного контролю я їхав у знаменитому на весь світ лондонському таксі в напрямку центру. Вражало все побачене по дорозі : незвична архітектура житлових будинків, строкатість і кількість людей на вулицях, лівосторонній рух транспорту. Зупинився в Royal National Hotel в самому центрі Лондона, що значно полегшило моє знайомство зі столицею. Бо всі основні туристичні маршрути пролягають саме через історичний центр. Старався обходитися без громадського транспорту. Бо здійснювати піші прогулянки по вулицях цього міста – одна насолода. А подивитися у Лондоні є на що! Багатовікові втілення людського генія довершеністю форм і стилю вражають мільйони туристів з усього світу. Це і найвеличніша споруда Лондона – Вестмінстерський Палац із знаменитим на весь світ Біґ Беном. Хоча, біґ-бен – це всього лише деталь годинникового механізму, а не сама вежа, що вже давно стала візитівкою Лондона. Це і підкреслено урочистий Собор Святого Петра у Вестмінстері, який майже завжди називають Вестмінстерським абатством – традиційне місце коронації монархів Великобританії і захоро-нень монархів Англії. Одним із найбільш відвідуваних місць світу є знаменитий лондонський Тауер. За свою багатовікову історію він був і фортецею, і палацом, і сховищем королівських коштовностей, і арсеналом, і монетним двором, і в'язни-цею, і обсерваторією, і зоопарком, і місцем, що привертає туристів. Таку шалену популярність підігрівають безліч таємниць і легенд, якими окутаний Тауер. Чорні ворони — мабуть, не тільки одна з головних легенд, але і важливий символ сучас-ного Тауера. Та найпомпезніша, на мою думку, споруда Лондона – Собор Святого Павла – є усипальнею майже двохсот найвідоміших громадян Великобританії. Пер-шим удостоївся честі бути похованим в соборі Святого Павла його архітектор — Крістофер Рен. На його могилі не встановлено пам'ятника і лише приведена епіта-фія на латині : «Читач, якщо ти шукаєш пам'ятник — просто озирнися навколо». Особливо приємно, що британці ревносно бережуть свої історичні пам’ятники, гармонійно поєднують минуле і сучасність. Прикладом цього є новітнє чудо світу London Eye – велетенське оглядове колесо, яке гармонійно вписалося в архітектурний ансамбль старовинного міста. 
  Відвідав я і надзвичайно видовищну зміну почесного караулу біля Королівського Букінґемського Палацу, і церемонію ключів у Тауері, поталанило мені побачити розведення Тауерського мосту, адже це взагалі трапляється дуже рідко. Насиченою була і «музейна» частина моєї подорожі. Бо столиця світу, як ще іноді називають Лондон, славиться своїми музеями. Та, щоб переглянути експозиції всіх музеїв, а їх у Лондоні налічується понад 240, не вистачить і всього життя. Тому я обирав най-більш знані і шановані серед туристів. В першу чергу відвідав Британський музей — головний історичний музей Великобританії і один з найбільших музеїв в світі, бо проживав у трьох хвилинах ходи від нього. Спочатку цей музей був відкритий, як збірка старожитностей із Давнього Єгипту, Стародавньої Греції, Ассірії і інших країн. Зокрема, саме в Британському музеї зберігається знаменитий Розеттський камінь. Та варто знати, що поповнення колекцій Британського музею та музею Вікторії та Альберта часом велося такими специфічними способами, що і донині науковцям Великої Британії заборонений в’їзд у деякі країни світу, зокрема у Єгипет. А між тим, ці колекції експонатів таки дійсно вражають. З цікавістю від-відав Лондонську Національну Галерею, Природознавчий Музей, Морський музей та Ґрінвічську обсерваторію . Та найбільше мені сподобався Музей науки. Це справжній рай для дітей. Після цікавих експозицій діти мають змогу провести численні досліди, розважитися на атракціонах. 
  Та найбільша черга у Лондоні щодня вишиковується до «всесвітнього ярмарку марнославства» – музею мадам Тюссо. Зізнаюся, мені це не цікаво. Зате з радістю відвідав музей Шерлока Холмса. До речі, ці два музеї знаходять зовсім поруч : за кілька будинків один від одного.
  А ось королівські парки, у кожного з яких своя родзинка, полонили моє серце. 
У Сент-Джеймс Парку панує справжня королівська атмосфера. З моста, перекину-того через озеро, милувався я двома найпрекраснішими видами Лондона – Букін-ґемським Палацом і Уайтхоллом. Саме в цьому місці існує рідкісний оптичний обман зору, що створює дивну ілюзію східного міста, поєднуючи в один архітек-турний ансамбль різні будівлі, розташовані на південь. У Сент-Джеймс Парку часто проводять пікніки члени королівської сім'ї. Та кожен бажаючий може взяти на прокат крісло і, відкинувшись, послухати, як грає оркестр на літньому майдан-чику. А також погодувати різнобарвне птаство та білок. Так, ганяючись по парку за білками, не один турист губив свою екскурсійну групу. 
  Найбільш знаний у світі парк Лондона – Ґайд-парк. Дві найвідоміші особливості Гайд-парку - це озеро Серпентін, широко використовуване для плавання і катання на човнах, і дорога для верхової їзди під назвою Rotten Row (дорога для короля). А особливої популярності і колориту цьому парку надає Куточок Оратора, де по неділях любителі висловитися діляться зі світом своїми думками. 
  Річмонд-парк , розташований в південно-західній частині міста, пропонує забути про міську суєту в прогулянці по лісах, парковій зоні і стежинах, що звиваються уздовж річки. Ви можете досліджувати парк пішки, на велосипеді або верхи на коні. По парку вільно гуляють олені та інші тварини. З оглядових майданчиків можна помилуватися краєвидами Лондона.
  Ґрінвіч-парк є на сьогодні найстарішим лондонським королівським парком, в ньому розташувалася Королівська обсерваторія. З оглядових майданчиків парку добре видно Національний Морський музей, а по іншу сторону Темзи - Доклендз і лондонський Сіті.
  Знаменитий архітектор Джон Неш був найнятий принцом-регентом для споруди Ріджентс-парку в піднесеному стилі. Сьогодні в парку можна побачити театр під відкритим небом, фантастичної краси розарій, озеро із безліччю птахів, а також ігровий майданчик для дітей. Тут також розташований найбільший в центральному Лондоні трав'яний майданчик для спортивних ігор на свіжому повітрі. Саме тут я вперше у житті побачив змагання із крокету.
  В Ріджентс-парку знаходиться зоопарк, який я просто не міг оминути. Безліч екзотичних тварин і птахів, надзвичайні павільйони і прекрасні пейзажі – все це створило чудовий настрій і зарядило позитивом. Взагалі всі парки Лондона пре-красно пристосовані для відпочинку людей. І все-таки головною відмінністю Лондона від всіх інших міст світу я назвав би неймовірну кількість маленьких скверів і розміщених у них дитячих спортивних майданчиків. Саме ці дитячі май-данчики вразили мене найбільше, бо нічого подібного я не тільки не бачив, а навіть не уявляв. Такими футбольними полями і тенісними кортами у нас не може похвалитися навіть престижна спортивна школа. А в Лондоні все це створено для зви-чайних дітей. І вхід на майданчики вільний. Тому я не пропускав будь-якої нагоди поганяти м’яча з підлітками. Саме там, на дитячих майданчиках, відбувалося най-цікавіше і найцінніше у моїй поїздці до Лондона – спілкування з ровесниками із різних країн світу. Найбільше вразила мене та щирість, з якою діти цікавилися моїм життям, моєю країною та розповідали про себе. 
  Надзвичайно здивував і втішив мене той факт, що я обходився без послуг перекладача. У Лондоні дуже щирі і чуйні люди, які охоче допоможуть. А якщо виникне якась непередбачувана ситуація – стануть у пригоді полісмени. Принаймні, я звертався до них неодноразово. І ні разу не помітив роздратування і не отримав відмови. 
  Описувати мою фантастичну поїздку до Лондона я можу ще дуже довго. Та не буду витрачати Ваш дорогоцінний час. Скажу лише, що завдяки цій поїздці я не тільки дізнався багато нового, а й знайшов нових друзів.
  …Довгий час я розмірковував над словами пісні Земфіри і не міг збагнути, як це може наснитися небо Лондона? Тепер я це точно знаю.