Знов їду я додому

Знов їду я додому, й вечір тихий,

Спадає з сонця заходом, й рожевий.

І летить машина

На Сонця схід до нас додому. Загораються вогні

Кругом, і магнітола грає разом,

З відомим піаністом і оркестром про той міст,

Над водами над бурними. Спасибі ось країні нашій,

І Богові хвала, що ви у мене є. Приїхати повинен я

В будиночок наш в лісі. Ви вийти всі до мене

Назустріч можете і привітати,

Й обцілувати радісно. Ось так,

Та й руки вже писати утомились,

Це віртуальна є реальність зараз. Я багатий,

І зовсім не на те, що треба. Маю те, що маю,

І я старий уже як світ, мабуть. І вірю,

Що все рівно ви в мене є! Не плач, кохана!

Мафія оця, так,  ті,

Хто нас з тобою розлучив, повинні

Отримати своє Страшним Судом від Бога!

Їм не відкупитись! От і все. І слава Богу і на тому! 

Дай Бог усім нам бути